Робота з «Букварем». Читання вірша Б. Бірюкова . С.91— Доб-ро-го ран-ку! — мов-лю за звича-єм.— Доб-ро-го ран-ку! — кож-но-му зи-чу я.— Доб-ро-го дня вам! — лю-дям бажа-ю.— Ве-чо-ра доб-ро-го! — стріч-них віта-ю.І ус-мі-ха-ють-ся в від-по-відь лю-ди —Доб-рі сло-ва ж бо для кож-но-го лю-бі. Як ми називаємо виділені слова?
Щоденні 5 Слухання. У наших лісах водиться дивовижна пташка – дятел звичайний. Насправді він не такий вже великий, дізнатися його можна по кардиналської червоній шапці, а почути здалеку. Стук частий, дробовий. Тільки тріски летять на всі боки. І завжди люди думають: як це у дятла голова не відвалюється, струс мозку не відбувається. А вся справа в тому, що у нього будова черепа особливе, а мова немов оперізує мозок, амортизує. Саме це і дозволяє птахові невтомно лікувати наші дерева, виймаючи з-під кори шкідників. Лазить по вертикальному стовбуру дятел дуже спритно: хвіст жорсткий впирається, кігті чіпкі тримають міцно, голова відкидається назад під немислимим кутом. Слух у птахів чудовий: будь-який рух під товстою корою він чує і реагує моментально. Якщо жуки-короїди причаїлися і поводяться тихо, дятел все одно їх знайде. Постукає легенько по дереву, виявить порожнини, які короїди проїли. Звук ж змінюється. Мова у нього липкий і дуже довгий – двадцять сантиметрів (вся пташка довжиною така ж!), До того ж може витончений до такої міри, що і в мурашиний хід проникне, не зруйнувавши конструкції. Пробивши отвір, птах легко дістає і самих жуків, і їх личинки. Їсть він дуже багато, тому і санітар. Одномоментно в шлунку дятла може перебувати півтори сотні всяких шкідників! Скільки дерев було б знищено в лісах, якби не ця строката пташка!