ПрезентаціяЦикл весняних свят.Квітень

Цикл весняних свят. Квітень. Підготувала Долгова О. В.

7 квітня - Благовіщення. Архангел Гавриїл був посланий Богом в місто Назарет до Пресвятої Діви Марії і повідомив, що Господь обрав її бути Матір'ю Божою. Ангел з'явився в будинок праведного Іосифа, коли Марія читала Священне Писання, і сказав: "Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти між жонами". Далі ангел повідомив, що Марія народить сина і має назвати його Ісусом. Марія відповіла, що вона раба Господня і хай буде так, як хоче Бог.

Свято Благовіщення одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті.

В церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули  весну.

На Благовіщення дівчата біля  церкви танцюють  перший весняний хоровід - "кривий танець"

Кажуть, що на Благовіщення птахи гнізда не в’ють і не несуться. «Благовіщенське яйце під курку не кладуть». Вважається, що від Введення до Благовіщення треба дати землі відпочити. У це свято особливо грішно працювати на землі. На Благовіщення Господь «благословить усяке дихання», і після цього дня можна розпочинати роботи в полі, все буде добре рости, квітнути й колоситися.

Народні прикмети. Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень. Благовіщення без ластівок - холодна весна. На Благовіщення гарна погода - гарний врожай. Якщо на Благовіщення летить сніг - літо неврожайне. Якщо на Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6.05) віл напасеться.

Відзначаємо Собор архангела Гавриїла, або. Благовісника.8 квітня - Благовісника

В народі вірили, що архангел Гавриїл - володар блискавки. Тому святкували Благовісника - "щоб Гаврило хати не спалив". За стародавнім віруванням, у день Благовісника грім і блискавка прокидаються від зимового сну, а тому після Благовісника кожен день можна сподіватися грому.

Благовісник, або ж архангел Гавриїл, наділений значно більшою силою, ніж йому у християнстві належиться,тому з приходом християнства архангел Гавриїл замінив стародавнього міфічного бога сонця Ярила.. 

Стародавня київська легенда розповідає, що, коли вдарить перший грім і прокидається земля, ходить Ярило по ночах. Де ступить ногою - ярина виросте, де подивиться у поле - квіти зацвітуть, гляне в ліс - пташки защебечуть, у воду гляне - риба стрепенеться. Як на кого з людей гляне - у того серце коханням спалахне: торкнеться у сні молодого хлопця - кров закипить, дівчину зачепить - як іскра, спалахне.

Наш, український, Ярило ходить пішки в білій кереї з вінком маків і хмелю на голові. В правіій руці він носить серп, а в лівій - сніп жита, пшениці та всякої пашниці. Яр-хміль, або Ярило, - це чоловічий образ весни, пара дівчині-весні. Поетична уява наших предків не допускала самотності навесні, адже у такий веселий час все повинно бути в парі.

Господарі в цей день носили в церкву хлібні зерна для посвячення на посів. Вдома ж вони змішували зерна з насінням. Від Благовісника починають сіяти ранні ярі зернові - овес, ячмінь, ярову пшеницю.

21 квітня - День святого Руфа21 квітня святкуємо День святого Руфа, святого "гадюшника".

За народним віруванням, цього дня не можна ходити в ліс, бо там "повзають гадюки, і вони дуже кусливі в цей день, бо це, бач, їхній день".

Якщо гадюка все ж вкусила, людина має бігти одразу до води. Якщо добіжить швидше за гадюку - має шанс жити, вимочуючи рану у воді та промовляючи народні заклинання, якщо ж гадюка добулася першою - нема рятунку людині, мусить померти.

Народна відраза до цих тварин збереглася у таких прислів'ях: "Не грій гадину в пазусі, бо вкусить", "Гадюка хоч не вкусить, та засичить", "Гадина в його словах дихає!", "Гадину за пазухою має!", "Чужими руками добре гада ловити".

Цього дня все в природі починає інтенсивно рости, а птахи прилітати з вирію.

Народні прикмети. Якщо наступного дня погода не встановиться, то рік буде сухий. Добра погода - буде погоже літо, а якщо негода - холодне і дощове

Вербна неділя. Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною". За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. 

Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток", а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: Не я б'ю - верба б'є,За тиждень Великдень,Недалечке червоне яєчко!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою - "щоб нечисть не чіплялася до тварин". Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду - "щоб град зупинився". 

Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим' варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що "поможе". Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворувань.

Чудодійні властивості верби. Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил. Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню. Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова«. Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски.

Великдень Христове Воскресіння відбулося дуже рано в неділю, третього дня після його смерті. Звідси існує в Церкві дуже давній звичай, який нагадує, що пасхальний піст закінчується в суботу вночі і воскресні торжества починаються опівночі або на світанку.

Великодні торжества розпочинаються обходом довкола церкви під звуки дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць в неділю вранці до Господнього гробу. 

Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається воскресна Утреня. Тут перший раз чуємо радісне:"Христос воскрес із мертвих смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував"

Під час співу воскресного тропаря священик хрестом відчиняє двері церкви на знак того, що Христове Воскресіння відчинило нам двері до неба.

Традиції Великодня. Великодній сніданок розпочинається молитвою. Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні з давніх-давен, адже яйце символізувало зародок нового життя. Після свяченого яйця всі їдять паску й усе, що приготували на свято.

У християнстві яєчко є символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя.

Після свяченого яйця всі їдять паску й усе, що приготували на свято.

Великдень — це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Часто залишають на могилках трохи свяченого.

Великдень багатий на звичаї, що походять ще з дохристиянських часів, коли народ відзначав свято привітання весни і весняного сонця. Християнська релігія багато з тих прадавніх народних звичаїв освятила, надала їм християнського значення і символіки та прийняла за свої. Такими народними звичаями є гаївки, забави, дарування писанок та крашанок. 

Прикмети на Великдень. Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ. Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай. Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня — льон. 

Дякую за увагу!