Презентаця з історії України "Політичні репресії 30-х років ХХ ст."

Політичні репресії 30-х років ХХ ст. Підготувалавикладач. Селидівського професійного ліцею. Богодарова О. С.

Причини масових репресій 30-рр. ХХ ст. в Україні 1. Репресії в Україні були цілеспрямованою політикою винищення соціальної бази українського національного руху. 2. Репресії призвели до страшних наслідків. Один лише голодомор 1932 – 1933 р. забрав близько 9 млн. життів; скільки ж українців загалом було розстріляно, замордовано в застінках НКВС та померло в таборах невідомо й досі. 3. Тоталітарний режим в СРСР. Встановлення адміністративно-командної системи. 4. Зміна вищого керівництва в СРСР (перемога Сталіна). Насадження в суспільстві політики страху та віри у вождя. 5. Суцільна колективізація. Примусовий характер праці. 6. Форсована індустріалізація. 7. Курс СРСР на світову революцію та підготовку ІІ світової війни.

Масові репресії – невід’ємний елемент сталінської системи управління. Ста́лінські репре́сії — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й. В. Сталіна.

Періодизація масових репресій 30- рр. ХХ ст. в Україні: Перший (1928-1931 рр.) – це «шахтинська справа», харківські політичні процеси над українською інтелігенцією, «шкідниками» і «саботажниками», насильство над селянами, початок розкуркулення і депортацій під час колективізації; процес «Спілки Визволення України (СВУ)», ліквідація УАПЦ. Другий (1932-1934 рр.) – це терор голодом, заборона процесу «українізації» і постишевські репресії проти української інтелігенції, діячів культури, науки і освіти, письменників, журналістів і представників мистецтва. Третій (1936- 1938 рр.) – це доба «великого терору», була повʼязана з найбільш масовими репресіями, в центрі якого були репресії проти військових.

Великий терор — найменування періоду в історії СРСР (1937 — 1938 роки), коли сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього періоду, «Єжо́вщина», пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Іванович Єжов. Сигналом до початку масових репресій послужило вбивство С. Кірова 1 грудня 1934 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік».

1928 р. – Шахтинська справа. Репресії проти технічної інтелігенції Аналогічними до шахтинської справи стають:справа “харківського центра” шкідників;справа “московського центра” шкідників;справа СВУ;справа “Трудової селянської партії”.

1930 р. – Cправа СВУ. Репресії проти української інтелігенції. Процесс Спі́лки ви́зволення Украї́ни — показовий процес над 45 керівниками і головними діячами  СВУ, що відбувся в оперному театрі у Харкові від  9 березня до 19 квітня 1930 року. Судили 45 чоловік, а репресували 474. Репресії проти діячів українізації та української культури («бывших»). Знищення можливих захисників українського селянства. Репресії проти українського селянства.

В 1931 р. відбувся ще один процес – так званого „Українського національного центру”, за яким були репресовані 50 представників української інтелігенції. Репресії проти українських істориків. Арешт і заслання М. Грушевського. Смерть М. Грушевського у м. Кисловодську. 1931р. – Cправа УНЦ

Репресії проти діячів української культури та носіїв історичної народної пам'яті. 1932 р. – розстріл українських кобзарів

Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ) Все священство та активні вірні УАПЦ були заарештовані, заслані та розстріляні НКВД протягом 1930 — 1937 рр. Напередодні Другої світової війни були ліквідовані майже всі прояви УАПЦ в підрадянській Україні. Вже через 7 років ліквідація УАПЦ завершується. Було розстріляно колишнього митрополита УАПЦ Василя Липківського.

Голодомо́р 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат. Загинуло більше 6,5 - 10 млн. чоловік. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.1932 - 1933 рр. – Голодомор

Репресії проти української творчої інтелігенції. Початок згортання українізації. Репресували О. Вишню. 1933 р. – самогубство М. Хвильового, М. Скрипника. У грудні 1934 р. у справі так званого „Українського центру білогвардійців-терористів” було засуджено до розстрілу 28 представників української інтелігенції. Черговими жертвами репресій стали: М. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник.1933 - 1934 рр. – Cправа УВО

Друга половина 1930-х рр. – «Розстріляне відродження»: Масове знищення української творчої інтелігенції та діячів українізації. В Академії наук України, за неповними даними, було репресовано 250 осіб, в тому числі 19 академіків. Протягом 1933 р. від наукової роботи за політичними звинуваченнями було усунуто 1649 науковців. Жахливого удару було завдано українській літературі: 89 письменників було знищено, 212 — примушено замовкнути, 64 – заслано,  83 –  емігрували. У цілому за ці роки Україна втратила близько 500 талановитих письменників.

Багато членів партії, що займали досить видне положення, були засуджені (в основному до розстрілу). Дехто не став чекати арешту і покінчив життя самостійно, щоб врятувати сім’ю від переслідувань. За різними звинувачуваннями були знищені видні діячі революції Бухарін, Троцький, Зіновєв, Каменєв, Риков. З 1933 р. до 1936 р. проводилося «генеральна чистка» ВКП (б)

У вищому керівництві армії були знищені з 5 маршалів – 3, з 5 командирів І рангу – 3, ІІ рангу – 10, з 57 командирпів корпусів – 50, з 186 комдивів – 154, з 16 армійських комісарів І та ІІ рангу – 16, з 26 корпусних комісарів – 25, з 64 дивізійних комісарів – 58, з 456 командирів полків – 401. В 1937 р. почався розгул репресій. Знищенню підлягала тепер Червона армія.

Наказом НКВС № 00447 від 30 липня 1937 р. передбачалося, серед іншого, розгляд трійками справ засуджених, що вже перебувають у таборах ГУЛАГу і в'язницях. Рішеннями трійок були розстріляні близько 8 тисяч ув'язнених колимських таборів.10.07.1934 р. - Постановою ЦВК і РНК СРСР разом з НКВС була створена система таборів ГУЛАГ

7 квітня 1935 р. — в СРСР прийнята постанова РНК № 3.598, яка передбачала смертну кару для дітей віком від 12 років. Фото дітей ворогів народу. Спецдитбудинок Наркомпросу. СРСР, 1930-ті.

Отже, в 30-ті роки терор був тотальним, охоплював усі верстви населення. У суспільстві поширилися доноси, взаємна підозра, пошуки „ворогів народу”. Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації і тотальне розтління тих, кого терор не зачепив. Шляхом репресій відбулося остаточне утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР і в Україні зокрема.800 000 чоловік- розстріляні 18 000 000 чоловік- позбавлені волі За підрахунками деяких істориків, 80 мільйонів людей було б в Україні нині, якби не репресії та голодомори за радянської влади. ЖЕРТВИ «ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ»