Презинтація "Білочка. Художній опис."

Білочка. Художній опис за поданим зразком.

Всім відомий лісовий звірок білка. Ця пухнаста, дуже весела і рухлива тварина є гризуном. Дійсно, ці милі звірятка їдять рослинну їжу – ягоди, горіхи, гриби, жолуді, плоди дерев. Однак, білочка може бути і хижаком. Якщо вона зустріне пташине гніздо, то розорить його і з’їсть пташенят.

Забарвлення її шерсті – рудувате або навіть коричневе. Голова у білочки округла, з великими чорними очима. Вуха у білочки великі та витягнуті, з пензликами на кінці. Лапки сильні, з гострими кігтями. За білками дуже цікаво спостерігати. Вони спритно скачуть по деревах і пересуваються по землі.

Білочка невеличке звірятко, яке живе у лісах та парках. В неї руденька пухнаста шубка, яка навесні стає майже сірою, бо білка линяє. На вушках, що постійно стирчать угору, кисточки. Пухнастий хвостик, що допомагає у стрибанні, піднятий догори.

Цей звір відрізняється кмітливістю і спритністю. При цьому білки забудькуваті. Якщо білка, роблячи запаси на зиму, закопає горіхи в землю, то вона може і не згадати про них. А з них виростають потім нові дерева. Так само тварина забуває і про інші свої припаси – шишки, жолуді та різні плоди. А взимку вона змушена харчуватися тим, що припасли інші гризуни – бурундуки та миші.

Білочка — невелика та спритна лісова мешканка. У неї руденька та пухнаста шубка. Взимку її шерсть стає сіренькою. Тіло тваринки видовжене, а на маленькій голівці є два гострих вушка з чорними китичками. Маленькі чорні оченята, мов дві цяточки вогнисті. Лапки міцні з гострими кігтиками. За допомогою них «повітряна акробатка» легко стрибає з гілки на гілку. Довгий і пухнастий хвіст служить їй кермом і парашутом. Білка – справжня лісова красуня, я люблю спостерігати за її поведінкою.

Білочка –  це невелика тваринка, яку можна зустріти в лісах та парках. Її руденьку шубку та пухнастий хвіст добре видно серед дерев і взимку, і влітку. Вона прудка та швидка, легко перестрибує з дерева на дерево, керуючи хвостиком, мов кермом. Мордочка маленька і витягнута. Оченята у тваринки схожі на чорні блискучі намистинки. На вушках, що постійно стирчать угору, кисточки. На прогулянку в парк я завжди беру горішки. Якщо постукати горіхом по горіху, то білочка це почує і може навіть взяти смаколика з рук. Коли вона їсть, то тримає горішок передніми лапками. Руденька білочка – гарне та доброзичливе звірятко, за яким я люблю спостерігати.