прихід до влади в Італії Б.Муссоліні

Тема уроку:     Прихід до влади в Італії  Беніто  Муссоліні.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• називати дати встановлення фашистської диктатури в Італії, «походу на Рим», приходу до влади Б.Муссоліні;
• аналізувати шляхи подолання проявів світової економічної кризи в Італії;
• визначати можливі варіанти державного регулювання соціально-економічних процесів, ідейні засади та соціальну базу італійського фашизму;
• характеризувати діяльність Б.Муссоліні;
• тлумачити поняття і терміни: тоталітаризм, фашизм, «корпоративна система»,  дуче, фасції.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу (з використанням ІКТ).

Обладнання : підручник ( Щупак І.Я., Морозова Л.В. всесвітня історія 10 клас), настінна карта «Країни Європи у 1919 -  1923рр.. роздавальний матеріал (« Орієнтуємось в історичному просторі», «Словник до уроку», «Мовою документів», схема «Корпорації», слайдові презентації «Прихід до влади Б. Муссоліні», «Тест-контроль».

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

Повідомлення теми та завдань уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Якими були форма правління і державний устрій Італії?
2. На боці якого військово-політичного блоку воювала Італія в Першій світовій війні?
3. Наведіть факти ,  що характеризують участь Італії в Першій світовій війні.
4. Назвіть характерні ознаки тоталітарних режимів.
5. Наведіть приклади країн та їхніх керівників, де встановилися тоталітарні режими.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Постановка проблемного питання

• Чи існувала альтернатива встановленню фашистської диктатури в Італії?

Наслідки Першої світової війни

Повідомлення учня

• Італія була середньо розвиненою країною Європи. Участь у Першій світовій війні коштувала їй дуже дорого – 460 тис. загиблих.
• Після поразки біля Капоретто в жовтні 1917р. вона опинилась на межі повної катастрофи, і лише допомога військ Антанти врятувала Італію.
• Країна вступила у тривалий кризовий період. Відносно слабка італійська економіка лише за рахунок перенапруження витримала фінансові затрати, пов’язані з війною.
• Державний борг Італії лише США та Великій Британії становив 4 млрд дол..
• Це призвело до інфляції ліри: випуск паперових грошей зріс у 8 разів.
• Через інфляцію суттєво скоротилися реальні прибутки італійців ( у 1918 р. вони скоротились на 24% порівняно з довоєнним часом).
• До 400-тисячної армії безробітних додалася проблема працевлаштування  демобілізованих солдатів та офіцерів. Військові швидко зрозуміли, що держава кинула їх напризволяще. Із числа фронтовиків почали стихійно формуватися загони «ардіті» ( «сміливців») – мужніх і готових на все, але політично малограмотних і просто неписьменних людей, схильних поширювати на цивільне суспільство військовий порядок, які в усіх бідах звинувачували парламент і демократію.
• Соціальна напруженість спричинила загострення боротьби між політичними партіями: лібералами, республіканцями, демократами, радикалами, католиками, фашистами. Король Віктор Еммануїл ІІІ намагався маневрувати між ними, але робив це непослідовно і нерішуче.
• Політичні партії з калейдоскопічною швидкістю змінювали одна одну при владі, але становище в країні погіршувалося парламент перетворився на дискусійний клуб,  не здатний запропонувати народу конкретні шляхи виходу з кризи.
• Наслідки війни загострили соціальне протистояння. Протягом 1918 – 1920 рр. відбулося понад 4 тис. страйків , під час яких висували вимоги підвищення заробітної плати, запровадження 8-гоинного робочого дня, розширення прав профспілок.
• У результаті Першої світової війни були повалені найбільш могутні світові монархії, в Італії король утримався при владі. Проте йому довелося піти на серйозні поступки: повноваження короля були суттєво обмежені, у у власність держави перейшла частина його маєтків. Загалом значущість монархії в політичному житті країни впала до критичної межі.

Викладач.  Отже, сподівання італійців, що мир принесе полегшення, не виправдались. Великі держави, оцінюючи внесок  Італії у війну як занадто низький, не дотримали свого слова ( таємна угода про передання Італії східного узбережжя Адріатичного моря і ще ряду територій), даного напередодні вступу Італії у війну. Вона отримала лише Південний Тіроль і Трентіно. Італія стала «переможеною серед переможців».

Орієнтуємось в історичному просторі

• Розгляньте карту, назвіть території, на які претендувала Італія.

Повідомлення   «Віктор Еммануїл ІІІ»

     Віктор Еммануїл ІІІ – третій король об’єднаної Італії з 1900р., імператор Ефіопії (1936-1941), король Албанії (1939-1943).

     Всупереч традиційній орієнтації Савойської династії, з якої походив Еммануїл ІІІ, на Німеччину та Австрію, король у Першій світовій війні  1915 р. підтримав Антанту.

     Від 1922 р. повноваження  короля Віктора Еммануїла були суто номінальними,тому що реальна влада не без його участі перейшла до фашистів на чолі з Беніто Муссоліні. Пропаганда часів фашизму відверто ігнорувала короля. Король ніколи не чинив опір рішенням фашистського уряду, не робив нічого, щоб  захистити особисто відданих йому придворних і офіцерів, що були піддані репресіям ( у тому числі за расовою ознакою після 1938 р.) це приниження короля різко негативно позначилося на престижі династії. 1943 року, коли союзники наблизились до Рима, король підтримав рішення Великої фашистської ради усунути і заарештувати дуче. Король відмовився від ефіопського і албанського титулів і відтоді підтримував союзників. Після контрнаступу німців та окупації Рима він втік до Єгипту. Фашистський режим був оголошений «республіканським».

Метод «Асоціативний кущ»

     Асоціація зі словами «тоталітаризм» та «демократія».  Всі варіанти записують на дошці, потім узагальнюють у вигляді схеми.

Беніто Муссоліні. Встановлення фашистської диктатури.

Викладач.  Зневіра. Як у монархії, так і в демократії спричинила те, що тисячі знедолених і не вдоволених результатами війни італійців звернули свої погляди до фашизму.

Метод «Навчаючи – вчусь»

Опрацювання матеріалу на ст. 129, повідомлення ознак фашизму ланцюжком.

Фашизм (від fascio – пучок, зв’язка, об’єднання ) – ідеологія, політичний рух і соціальна практика, які характеризуються такими шістьма ознаками і рисами:

• італійці повинні пишатися своєю країною;
• усі політичні партії, крім фашистської , заборонено;
• місце італійської жінки – вдома. Італійки повинні мати багато дітей – майбутніх вояків;
• заперечення демократії та прав людини;
• насадження режиму, заснованого на засадах однопартійності та вождізму;
• комунізм і соціалізм – вороги фашизму;
• мілітаризація суспільства, створення військових формувань і виправдання війни як засобу розв’язання міждержавних проблем;
• Італія повинна утвердитись як імперія в Африці;
• Потрібно збити пиху самовпевненості з великих держав. Фашистський уряд повідомить нації, що для цього потрібно зробити.

Викладач.   Фашизм повністю заперечує права і свободи людини, він несе в собі потенційну і реальну загрозу миру і безпеці людства.  (Слухаючи  викладача, учні складають схему.)   1919 р. фашисти запропонували італійцям такі цілі.

     За умов, коли Комінтерн проголосив головним ворогом комуністів, соціалістів і соціал-демократів, ситуація для зростання популярності фашистів була дуже сприятливою. Проте на виборах 1919р. вони не здобули жодного місця в парламенті.  Та через між партійну боротьбу в парламенті не було прийнято жодного вдалого рішення для виведення країни з катастрофічного становища.

     На виборах 1921р. фашисти діяли нахабно та агресивно й здобули 35 депутатських мандатів. У парламенті депутати-фашисти своїми хуліганськими діями фактично паралізували його роботу, демонструючи народу і королю, що парламентська демократія остаточно себе вичерпала й настав час «сильної влади» - диктатури.

     Готуючись до захоплення влади, фашисти створили бойові групи – сквадри.

Похід на Рим

Викладач.  Муссоліні за підтримки великих промисловців, а також заручившись «нейтралітетом» Ватикану, співчуттям короля Віктора-Еммануїла ІІІ, висунув вимогу передати владу фашистам. Прихильників збереження старих порядків. Які не гарантували стабільності й законності, виявилось обмаль, і король доручив Муссоліні сформувати уряд. 30 жовтня 1922р. Муссоліні на чолі загонів чорносорочечників вступив до Рима та очолив уряд («похід на Рим»). Так в Італії було відкрито шлях до ліквідації ліберальної демократії та встановлення фашистської диктатури.

     Прийшовши до влади, фашисти змушені були певний час зберігати демократичні інститути. Уряд був коаліційним. Деякі важливі міністерські портфелі Муссоліні віддав буржуазним партіям. Але згодом він уже не збирався ділити владу ні з ким.  У країні було створено культ особи Муссоліні. Поступово обмежуючи повноваження короля, Муссоліні, який присвоїв собі титул дуче (вождя), правив Італією майже одноосібно. Усі політичні партії були заборонені, державну поліцію замінено фашистською міліцією, на таємну поліцію покладено організацію тотального шпигунства, провокацій і терору. Фашисти цілком монополізували владу.

Однопартійність і знищення опозиції.

Викладач. У 1922-1924рр. фашисти не наважувались на рішучі дії щодо ліквідації демократичного устрою. Поштовхом до фашизації стала «справа Маттеоті».  Джакомо Маттеоті 1 червня 1924 р. у парламенті виступив з промовою, у якій звинуватив фашистів у фальсифікації виборів і зажадав анулювати мандати депутатів-фашистів. Через 10 днів він був викрадений та убитий фашистами. Але король не усунув Муссоліні від влади, як цього вимагала більшість.

     У січні 1925р. Муссоліні, виступаючи у парламенті, висунув гасло: «Уся влада – фашистам!»  і провів через парламент низку законів, які обмежували демократичні права.

     Уряд став відповідальним лише перед королем і мав право видавати закони.

     Було заборонено всі профспілки і партії, крім фашистських.

     Депутатів – не фашистів було вигнано з парламенту.

     Створено трибунал і таємну поліцію.

     Особливий фашистський трибунал запровадив смертну кару.

     Почались масові арешти (за один день було заарештовано 12 тис. комуністів). Їх відправляли на віддалені острови або знищували.

     Усупереч конституції найважливіші державні рішення приймали на масових мітингах, після чого парламенту та королю не залишилось нічого іншого, як схвалювати їх.

     Режим створював власні органи влади – Велику фашистську раду, яка, по суті, стала вищим органом політичної влади в країні.

Культ особи

Викладач.  Для виховання молоді у фашистському дусі створювали масові молодіжні організації. Прищеплювали культ сили і волі. Насаджували культ особи Муссоліні. Одночасно дуче був головою уряду, Великої фашистської ради, міністром внутрішніх та іноземних справ, військовим і військово-морським міністром, почесним академіком філармонії.

Корпоративна держава

Викладач.  1930 року фашисти законодавчо закріпили функції національної ради корпорацій. Її основний документ – «Хартія праці» (1927р.), за якою професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів і уведено до галузевих корпорацій. Усього було створено 22 корпорації за такими напрямами: зерно, ліс, металургія, будівництво, туризм та інші. У керівництві в рівних кількостях були присутні представники власників, профспілок, кооперативів, фашистської партії. Главою усіх корпорацій вважали Муссоліні. Тому критику корпорацій сприймали як особисту критику дуче, а значить, всієї корпоративної, а отже, фашистської держави.

Разом з тим:

• корпорації не виконали покладених на них завдань;
• провалилися і численні проголошені Б.Муссоліні «битви» : «битва за урожай», «битва за народжуваність», «битви» проти …горобців, мишей і кімнатних мух;
• напередодні війни Італія так і не змогла сама забезпечити себе сировиною та продовольством, що постійно обіцяв режим.

Фашизація країни

Викладач.  Завдання суцільної фашизації Муссоліні поставив у 1925р. За його задумом, усі без винятку італійці повинні були проникнутись фашистським світоглядом і виробити фашистську поведінку.

«Латеранський пакт»

Робота групи пошуковців

(випереджальне завдання)

     Лютеранські угоди були укладені 11 лютого 1929 року між Святим Престолом (в особі кардинала П”єтро  Гаспарі, державного секретаря) та королівством Італії (в особі прем’єр-міністра Беніто Муссоліні)  і нарешті розв’язали так зване «Римське питання» - про статус Ватикана після розпаду Папської держави 1870 року. По суті, Папа Римський визнавав, за Латеранськими  договорами,   Рим як осередок італійського уряду. Італійський уряд гарантував при цьому політичний і територіальний суверенітет Ватикана. Назва  контрактів походить від місця їх підписання – Латеранського палацу.  Латеранські угоди припинили  конфлікт між  Папою Римським  та Італійською державою і надали папській території визначеного державного статусу. Це дозволило Ватикану активно діяти на арені міждержавної політики.

     1929 року Муссоліні уклав договір з Папою Римським про утворення держави Ватикан.

     У школах було збережено викладання Закону Божого.

     Легалізовувалась  діяльність єдиної нефашистської партії «Католицька дія».

     Державну поліцію було замінено фашистською міліцією, яка, хоч і присягала королю, але виконувала лише накази дуче.

     На таємну поліцію ОВРА було покладено завдання проводити тотальне  шпигунство, провокації і терор.

     Для контролю над діяльністю префектів та керівників великих державних підприємств і закладів до них приставляли фашистських комісарів.

     1926 р. вийшов новий виборчий закон, за яким партія, яка набирала на виборах понад половину голосів, отримала 2/3 місць у парламенті. Правом висувати кандидатів у депутати були наділені лише загальнонаціональні фашистські організації.  Новий закон фактично монополізував владу фашистською партією. Вибори 1929р. пройшли в умовах залякування, фашистський список підтримали 98 % італійців.

     Б. Муссоліні був головою уряду, до 1929 р. особисто очолював 8 з 13 міністерств.

     Завдано удару по сицилійській мафії, від якого вона оговталась лише після Другої світової війни.

     За часи тоталітаризму було споруджено стадіон та палаців спорту більше ніж за всю попередню історію ( потреба у сильних солдатах).

     1926р. – заснування Італійської академії, кандидатури до якої Муссоліні відбирав особисто. Від діячів мистецтва вимагалось доводити, що усі найважливіші світові відкриття першими зробили італійці.

     Практично усіх дітей було залучено до п’яти  фашистських молодіжних організацій, об’єднаних  з часом у єдину Італійську лікторську молодь.

     Для виховання молоді і в дусі  відданості фашизму й особисто дуче було переписано шкільну програму з історії. Від тепер значну увагу приділяли Давньому Риму, замовчувався період Середньовіччя, коли Італія перебувала в занепаді, заслуга об’єднання  ме країни в ХІХ ст. присувалась винятково Дж. Гарібальді і Дж. Мадзіні,  які проголошувалися  « найпершими   фашистами» .  ХХ ст .проголошувалося  « добою фашизму й Муссоліні».

    ІV. Узагальнення  та  систематизація  знань 

    Розв’язання  проблемного  питання 

     За методом  «  Прес»

• Чи була альтернатива встановлення фашистської диктатури в Італії?

1. Я вважаю, що… ( висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору)
2. Тому, що… (наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому грунтуються  докази на підтримку вашої пропозиції)
3. Наприклад … ( наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони зміцнять вашу позицію)
4. Тому…( узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто це заклик прийняти вашу пропозицію)

V.   Підсумки уроку

Викладач.  Після першої світової війни Італія опинилась у складній економічній ситуації, що призвело до зростання невдоволення серед населення. Слабкість держави під час здійснення внутрішньої та зовнішньої політики, наслідки «скаліченої перемоги», руйнація ідеалів довоєнного часу створили конкретно-історичні умови для виникнення фашизму.

     Фашизм в Італії набув характеру тоталітарної диктатури: придушення опозиції, примусовий корпоративізм, культ шовінізму, насильства і війни. Фашистські профспілки залишились єдиними в Італії профспілковими організаціями.

    Ідеологічний та військовий вишкіл, виховання в дусі обожнення дуче – усе згодом перетворило молодих італійців на гарматне м'ясо в авантюрі, спрямованій на відтворення «Великої Італії».

Рефлексія

1. Чи досягнуто мету уроку?
2. Наскільки важливі для вас знання, отримані на уроці?
3. Чим зацікавилися?

      VІ.   Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника, дати відповідь на запитання.
2. Написати твір-мініатюру за темою на вибір:

1. «Місце Муссоліні в історії»;
2. «Особливості італійського фашизму»;
3. «Неофашизм сьогодення».

Тема уроку:

Прихід до влади в Італії  Беніто  Муссоліні.