У грудні господарює зима. А допомагають їй і хуртовини, і метелиці, і вітри. Скрізь лежить пишна біла ковдра. Застиг дрімучий ліс. Дерева поринули в глибокий сон. Усе довкола біле-біле. Грудень вважають найпохмурішим місяцем року. Незвичайним днем у цьому місяці є 22 грудня — день зимового сонцестояння. 22 грудня день — найкоротший, а ніч — найдовша. Цього дня настає астрономічна зима. Із 23 грудня день починає збільшуватися, а ніч — коротшати.
А ще кажуть, що січень відсікає прожитий рік від наступного, у січні Новий рік проганяє Старий і свариться з ним. Із приходом січня люди частенько дивляться в небо, бо коли Місяць щербатий — весна на воду буде багата. У січні — мороз і сонце. Мерехтять, немов алмазний пил, сніжинки. Гілочки дерев убираються в «морозяні квіти» — пухнастий іній. Берізки стоять, немов вирізьблені з найчистішого кришталю.
Лютий — це також пора великих сніжних заметів, а тому він — місяць «кривих доріг». А ще лютий величають «бокогрієм», бо в цьому місяці сонечко хоч і стоїть на небі набагато вище, ніж у січні, гріє усе одно лиш один бік, другий при цьому мерзне. Саме тому й з'явилася приказка: «Лютий корові вдень бік нагріє, а вночі — ріг зіб'є». Але яким би лютим не був цей місяць, весна вже не за горами: «Лютий зиму видуває», а «Лютневий сніг весною пахне». Лютий — дволикий місяць: і теплом приголубить, і морозом налякає; то січнем потягне, то березнем прозирне. І все ж таки лютий — кінець зими!