Принципи функціонування ринку. Роль конкуренції в організації ринкової економіки.

Хід уроку

Організаційні та смислові етапи

Тривалість, хв.

Пізнавальні завдання

Діяльність вчителя

Діяльність учнів

І. Організаційний момент

2

Привітання, фіксування

відсутніх. Перевірка готовності учнів

до заняття. Перевірка готовності класного

приміщення до заняття.

Концентрація уваги учнів.

Вчитель вітається з учнями. Перевіряє присутніх та чергових, а також забезпечення учнів підручниками, зошитами. Каже учням записати дату в зошит.

Вітаються з вчителем. Налаштовуються на роботу під час уроку. Записують дату в зошит.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку.

5

Мотивація.

Зацікавлення учнів до вивчення нової теми. Актуалізація навчальної діяльності учнів.

Вчитель повідомляє тему уроку та зацікавлює дітей своєю розповіддю:

Економіка як сфера життя суспільства, де

здійснюється виробництво товарів і послуг, обмін ними та споживання, завжди передбачує можливість вибору для її суб’єктів. Скорочувати чи збільшувати обсяг виробництва, купувати чи ні, збільшувати робочий час або робити

вибір на користь вільного часу — це лише незначна частина проблем. Ці проблеми вирішують основні принципи функціонування ринку, тому у мене до вас виникає таке запитання.

«Мозковий штурм»

Вчитель дає учням запитання:

Що таке ринок?

Вчитель: всі ваші відповіді прозвучали правильно, а зараз ми уточнемо з вами визначення.

Ринок – це організована структура, у якій «зустрічаються» виробники й споживачі, продавці і покупці, де в результаті попиту споживачів і пропозиції виробників установлюються ціни на товари й послуги та обсяги продажу.

Записують тему в зошит. Учні активно працюють на уроці, висловлюють варіанти, ідеї, ключові слова.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

28

Забезпечити сприйняття,

осмислення та первинне

запам'ятовування учнями

матеріалу, що його вивчають.

Створення змістовних

та організаційних умов

засвоєння учнями

вивченого матеріалу

Метод « Бесіда».

Важливим поняттям також є ринкова економіка – це система економічних відносин, яка пов'язана з купівлею-продажем товарів і послуг, що здійснюються за допомогою грошей.

Саме тому перед нами виникають такі питання що виробляти? як виробляти? Для кого виробляти?

Як ви вважаєте, чому саме ці проблеми є основними?

Вони стосуються всіх економічних систем різних країн і в різні часи. Всі інші проблеми є похідними від них, адже три головні проблеми стосуються мети виробництва та засобів її досягнення. Ці проблеми постають перед усією економікою і перед кожним окремим виробником.

Метод «Розповідь»

Проблема «Що виробляти?»

За командної економіки питання, які товари виробляти і скільки їх потрібно, вирішували центральні органи управління, які «спускали» основні виробничі показники для підприємств.

За ринкової економіки це питання розв’язує сам ринок, створюючи необхідну інформацію в процесі безлічі контактів виробників (продавців) і споживачів (покупців). Створюється оригінальний ринковий механізм урахування потреб покупців, їхні «голоси» фіксуються у вигляді грошових витрат на купівлю того чи іншого товару, тобто через «голосування» грошима.

Якщо потреба в якомусь товарі зростає, то це проявиться в зростанні маси покупок, збільшенні суми грошових витрат на придбання цього товару. Щоб задовольнити потреби покупців, які зростають, необхідно збільшити виробництво даного товару, що підвищить попит і ціну на відповідні ресурси. Зовсім іншою буде ситуація, коли з певних причин попит на цей товар знизиться. «Голосування» грошима зорієнтує виробників на те, щоб виробництво цього товару зменшити, а ресурси використати в іншій сфері, для виробництва інших продуктів.

Проблема «Як виробляти?»

Ця проблема пов’язана з організацією виробництва, способом поєднання ресурсів, технологією виробництва. В її розв’язанні важливим пунктом також є «голосування» грошима. Проте відповідь на запитання, як виробляти, у ринковій економіці можлива лише з урахуванням такого явища, як конкуренція між виробниками. Саме конкуренція виявляє, які фірми можуть забезпечити виробництво даного товару і якої якості, залежно від застосовуваних технологій і фірм організації праці.

Конкуренція (від лат. concurrere — зіткнення, боротьба) — це суперництво між учасниками ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів і послуг, за отримання найбільших прибутків.

Конкуренція — невід’ємна ознака ринкової економіки, що відіграє роль у механізмі ринкового регулювання. Економічною причиною виникнення конкуренції є обмеженість ресурсів, що створює суперництво за право їх використання для підвищення власного добробуту.

В залежності від характеру та методів конкуренції, розрізняють 4 типи (моделі) конкурентних ринків: Ринок „чистої” конкуренції. Ринок ”чистої” монополії.  Ринок монополістичної конкуренції.  Ринок олігополії.

Досконала (чиста) конкуренція - це ринкова ситуація, коли численні, незалежно діючі виробники продають ідентичну (стандартизовану) продукцію, причому жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Олігополія - це ринок, на якому домінує декілька крупних фірм, тобто декілька продавців протистоять безлічі покупців.

Монополістична конкуренція - це ринкова ситуація, коли численні продавці продають схожі товари, прагнучи додати їм реальні або уявні унікальні якості.

Монополістична конкуренція - найпоширеніший тип ринку, найбільш близький до досконалій конкуренції. Можливість для окремої фірми контролювати ціну (ринкову владу) тут незначна.

Чиста монополія - це ринок, на якому один продавець протистоїть безлічі покупців. Навіть повна відсутність конкурентів усередині країни не виключає їх наявності за кордоном.

Метод проблемного навчання

Вчитель роздає учням таблицю і ставить їм запитання: який вид конкуренції для кожного з вас є найкращим?

Проблема «Для кого виробляти?»

Розв’язання проблеми залежить від орієнтирів самих споживачів, їхніх бажань і можливостей купити той чи інший товар.

В основі лежать грошові доходи споживачів. У свою чергу, рівень доходів споживачів визначається ринковими цінами на ресурси, що надаються споживачам. Більш кваліфіковані власники рідкісних ресурсів зазвичай отримують і вищі доходи.

Уважно слухають вчителя. Доповнюють.

Відповідають на запитання вчителя.

Учні слухають вчителя. У разі не розуміння матеріалу ставлять запитання.

Учні беруть активну участь у вирішенні проблемного навчання, аналізують та доповнюють один одного.

ІV.  Практичне застосування вивченого та закріплення вивченого матеріалу

5

Перевірити розуміння та засвоєння вивченого матеріалу. Забезпечи формування

в учнів умінь самостійно застосовувати

знання в різноманітних

ситуаціях. Закріпити набуті знання.

Метод «Власні приклади»

Вчитель пропонує учням навести цікаві приклади, які стосуються даної теми.

( Приклади відомих монополістичних чи транснаціональних компаній).

Учні наводять цікаві приклади. Відтворюють засвоєні знання на уроці, активізують своє мислення.

V. Узагальнення знань.

3

Узагальнення знань з нової теми.

Метод «Географічна лабораторія» Вчитель просить учнів попарно підвести підсумки урку.

Учні підводять підсумки.

VI. Підбиття підсумків

1

Зробити підсумок уроку. Дати якісну оцінку роботи

класу та окремих учнів.

Вчитель робить підсумки уроку та оцінює роботу дітей, виставляючи бали.

Учні слухають бали, які їм поставив вчитель.

VII. Пояснення домашнього завдання

2

Забезпечити розуміння

учнями цілей, змісту й способів

виконання домашнього

завдання.

Вчитель дає учням домашнє завдання.

1. Вивчити параграф 7.

2. Записати в зошит відповіді на запитання

який вид конкуренції для кожного з вас є найкращим?

3. Підготувати висловлювання вчених-економістів, які мають протилежні погляди на конкуренцію.

Записують домашнє завдання у щоденник.