ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ

ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ

Постановка проблеми. Сучасний час характеризується зростаючими темпами науково-технічного прогресу, безперервним збільшенням обсягу знань, а також умінь і навичок, якими повинні володіти сучасні фахівці різних категорій. Наслідком цього є підвищення вимог до якості їхньої підготовки.

Одним з перспективних способів підвищення ефективності процесу навчання є його автоматизація, тобто використання як засобів навчання сучасної обчислювальної техніки. Ефективність використання комп'ютерної техніки залежить від багатьох факторів. І першим з них варто назвати навчальну програму. Без усякого перебільшення можна затверджувати, що вона є серцевиною навчальної системи.

Що являє собою навчальна програма? Це програма, що керує навчальною діяльністю учня й виконує, як правило, частково, функції вчителя.

Стан вивчення проблеми. У теперішній час все більше число фахівців в області комп'ютерного навчання змушено визнати, що основні проблеми при розробці навчальних програм - психолого-педагогічні. На думку багатьох фахівців, програмування навчальної програми - це лише один етап її розробки, що вимагає не більше 10 - 20 % часу й зусиль. До того ж даний етап відноситься до найбільш вивчених, його реалізація при наявності досвідчених фахівців, як говориться, справа техніки.

Завдання й методика досліджень. Групове, класне навчання, досвід якого здобуває педагог, не є адекватною моделлю комп'ютерного навчання, що має багато особливостей індивідуального навчання, що істотно відрізняється від групового. Комп'ютер не тільки накладає певні обмеження на реалізацію навчального процесу, він також розкриває нові можливості в керуванні навчальною діяльністю.

Дотепер відсутня прийнята типологія навчальних програм, і більшість авторів виділяє три-п'ять типів навчальних програм, які відрізняються друг від друга по найрізноманітніших ознаках. Звичайно виділяють наступні типи програм:

1) на закріплення вмінь і навичок;

2) так звані наставницькі програми;

3) програми на моделювання різних ситуацій;

4) програми, що використають ігрові прийоми й методи;

5) програми, що реалізують проблемне навчання.

Результати досліджень. Проектування навчальних програм – це складений компонент загальної дослідницької стратегії, що передбачає рішення питань теорії й технології проектування в комплексі з дослідженням теорії навчання й технології комп'ютерного навчання.

Розглядаючи проектування навчальних програм як багаторівневий процес, можна виділити наступні рівні: концептуальний; технологічний; операціональний; рівень реалізації.

На концептуальному рівні задається модель навчання: навчання описується як система, що складається із двох підсистем - діяльності викладача й діяльності учня: усі компоненти навчання, включаючи вміст і метод навчання, розглядається в контексті цих видів діяльності.

Тут описуються психологічні механізми й принципи навчання, які відбивають ваше бачення процесу навчання і являється теоретичним фундаментом навчання.

Проект навчальної програми на концептуальному рівні повинен містити опис не тільки навчальної частини діяльності, але й діяльності учнів.

На технологічному рівні проект навчальної програми описується у вигляді способу керування навчальною діяльністю (методу навчання) на мікрорівні. Опис проекту дається у вигляді приписань, однак, вони істотно відрізняються від приписань, які містяться на концептуальному рівні проекту. Якщо на концептуальному рівні приписання містять вказівки про психологічні принципи навчання, покладених в основу проекту, то тут приписання переводяться на рівень технології навчання. Це значить, що приписання задають вимоги до всіх компонентів змістовної й формальної сторін методу навчання, містять вказівки про системи розумових дій і знань, які виступають у якості прямих і побічних продуктів, а так само опис формованих способів дій із вказівкою того рівня, що повинен бути сформований в учнів.

На операціональному рівні процес навчання описується як рішення дидактичного завдання. Тут вказуються, по-перше, які функції навчальної діяльності покладають па комп'ютер, і, по-друге, основні способи (шляхи) керування навчальною діяльністю.

Проект навчальної системи на даному рівні є основою для розроблювачів системного програмного забезпечення навчальної системи. Тут задаються основні блоки програмного забезпечення системи через опис функцій блоків - тих, які безпосередньо керують навчальною діяльністю, а також ті, які обробляють дані про процес розв'язання навчального завдання, історії навчання, моделі учня, та ін.

Рівень реалізації включає два підрівні: педагогічної й програмної реалізації.

Перший з них містить систему навчальних впливів. Проект навчальної програми на рівні педагогічної реалізації може бути описаний і у вигляді сценарію. Останній визначає, як діє навчальна система в кожний момент навчання. У сценарії можна виділити дві частини - зовнішню й внутрішню. Зовнішня містить опис основних і допоміжних впливів, а внутрішня - алгоритм керування навчальною діяльністю. У тому випадку, коли навчальна система реалізується за допомогою однієї програми, сценарій містить алгоритм переходу від одного навчального впливу до іншого.

Висновки та пропозиції. Хто ж створює педагогічні програмні засоби? Програмування високоякісних навчальних програм вимагає серозної кваліфікації програміста. При розробці таких програм необхідно враховувати психологічні фактори, пов'язані як з педагогікою, так і з особливостями взаємодії людини з ЕОМ. Використання графіки, кольори вимагають певної підготовки в області дизайну. Але ж ще можливе використання анімацію, відео, звукове оформлення. Звичайно, бажано створити такий колектив по розробці навчальних програм, в який би входили фахівець в необхідній області знань, викладач даного предмета, методист, програміст, психолог, дизайнер, сценарист, музикант, але це мало реально, також як і те, що всі вищевказані вміння й таланти вжились би в одній людині. Тому найчастіше колектив розробників навчальної системи складається з викладачів даного предмета й програмістів, які при ускладненнях можуть скористатися консультаціями фахівців.

Перспектива подальших досліджень. Основний показник високої якості навчальної програми – ефективність навчання. Найбагатші демонстраційні можливості й високий ступінь інтерактивності системи самі по собі не можуть служити підставою для того, щоб вважати навчальну програму корисною. Ефективність програми цілком і повністю визначається тим, наскільки вона забезпечує передбачені цілі навчання, як найближчі, так і віддалені. При рішенні будь-якого питання, починаючи з використання графіки й кінчаючи індивідуалізацією навчання, на перше місце повинні бути поставлені навчальні цілі. Найбагатші можливості комп'ютера повинні бути проаналізовані з погляду психології й дидактики й використані тоді, коли це необхідно з педагогічної точки зору. Не слід гнатися за зовнішнім ефектом, навчальна система повинна бути не ефектною, а ефективної.