Природні комплекси Материків і океанів. Широтна Зональність і вертикальна поясність

ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ. ШИРОТНА ЗОНАЛЬНІСТЬ І ВЕРТИКАЛЬНА ПОЯСНІСТЬ

НАЙБІЛЬШИЙ ПРИРОДНИЙ КОМПЛЕКС ЗЕМЛІ — ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА, ЯКА ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА МЕНШІ ЗА РОЗМІРАМИ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ.

ВНАСЛІДОК ТРИВАЛОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА МАТЕРИКАХ ТА В ОКЕАНАХ СФОРМУВАЛИСЯ РІЗНІ ЗА РОЗМІРАМИ ДІЛЯНКИ З ПЕВНОЮ ОДНОРІДНІСТЮ РЕЛЬЄФУ, КЛІМАТУ, РОСЛИННОГО І ТВАРИННОГО СВІТУ, ҐРУНТІВ. ЦІ ДІЛЯНКИ НАЗИВАЮТЬ ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ КОМПЛЕКСАМИ (ПТК).

ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС — ЗАКОНОМІРНЕ ПОЄДНАННЯ ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ НА ПЕВНІЙ ТЕРИТОРІЇ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ВЗАЄМОДІЇ ТА УТВОРЮЮТЬ НЕРОЗРИВНУ СИСТЕМУ. ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЦЕ РІЗНІ ЗА РОЗМІРАМИ ДІЛЯНКИ З ПЕВНОЮ ОДНОРІДНІСТЮ РЕЛЬЄФУ, КЛІМАТУ, РОСЛИННОГО І ТВАРИННОГО СВІТУ, ҐРУНТІВ

Синонімом ПТК є поняття ландшафт (від нім. — загальний вигляд місцевості) як порівняно однорідної ділянки географічної оболонки. У минулі геологічні епохи, коли іншими були кліматичні умови материків, співвідношення суходолу та океану, іншими були й ландшафти материків. У наші часи активним чинником, що змінює ландшафти, є господарська діяльність людей, що спричиняє перетворення природних ландшафтів на природно-антропогенні.

ШИРОТНА (ГОРИЗОНТАЛЬНА) ЗОНАЛЬНІСТЬ — ЦЕ ЗАКОНОМІРНА ЗМІНА ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ ТА ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ ВІД ЕКВАТОРА ДО ПОЛЮСІВ.

Вона зумовлена нерівномірним розподілом енергії Сонця по широті через кулястість Землі. Найбільше широтна зональність проявляється в межах великих рівнин. Там чітко простежуються зональні природні комплекси — географічні пояси та природні зони.

ГЕОГРАФІЧНІ ПОЯСИ — НАЙБІЛЬШІ ШИРОТНІ ЗОНАЛЬНІ ПІДРОЗДІЛИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ. ГЕОГРАФІЧНІ ПОЯСИ ЗБІГАЮТЬСЯ З КЛІМАТИЧНИМИ ПОЯСАМИ І МАЮТЬ ОДНІ Й ТІ САМІ НАЗВИ.

ПРИРОДНІ ЗОНИ — ВЕЛИКІ ЧАСТИНИ ГЕОГРАФІЧНИХ ПОЯСІВ, ЯКІ ЗАКОНОМІРНО ЗМІНЮЮТЬСЯ ВІД ЕКВАТОРА ДО ПОЛЮСІВ І ВІД ОКЕАНІВ УГЛИБ МАТЕРИКІВ.

Формування природних зон на суходолі обумовлено насамперед типом клімату, а назва — характером рослинності. У Світовому океані також існують природні зони, але таких яскраво виражених розбіжностей, як на материках, у них немає.

ВЕРТИКАЛЬНА ПОЯСНІСТЬ — ЗАКОНОМІРНА ЗМІНА ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ, ПОВ’ЯЗАНА ЗІ ЗМІНОЮ ВИСОТИ НАД РІВНЕМ МОРЯ, ХАРАКТЕРНА ДЛЯ ГІРСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ.

ВОНА ЗУМОВЛЕНА НАСАМПЕРЕД ЗМІНОЮ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ІЗ ВИСОТОЮ: ЗНИЖЕННЯМ ТЕМПЕРАТУРИ Й ТИСКУ, ЗБІЛЬШЕННЯМ (ДО ПЕВНОЇ ВИСОТИ) КІЛЬКОСТІ ОПАДІВ. У СВІТОВОМУ ОКЕАНІ ТАКОЖ Є СВОЄРІДНА ВЕРТИКАЛЬНА ПОЯСНІСТЬ — ЗМІНА ВЛАСТИВОСТЕЙ ВОДНИХ МАС ІЗ ГЛИБИНОЮ ТА, ВІДПОВІДНО, Й ОРГАНІЧНОГО СВІТУ.

Зміна природних зон на рівнинах пояснюється зміною кліматичних умов з географічною широтою. Висновок 1

Формування вертикальних поясів у горах обумовлено зміною кліматичних умов з висотою. Кількість висотних поясів залежить від висоти гір і їхнього місця розташування. Висновок 2

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. ПОВТОРИТИ ПАРАГРАФ 1-8 2. ПІДГОТУВАТИСЬ ДО ТЕМАТИЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ 3. ПІДГОТУВАТИ КОРОТКЕ ПОВІДОМЛЕННЯ В ЗОШИТІ НА ТЕМУ: «ВЗАЄМОДІЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ, АТМОСФЕРИ ТА СУХОДОЛУ, ЇЇ НАСЛІДКИ»