Природоохоронна експедиція "Моя батьківщина - Україна"

Про матеріал

Захід спрямований на ознайомлення із різноманітністю рослинного та тваринного світу своєї місцевості, розмаїття ладшафтів.

Перегляд файлу

Всеукраїнська експедиція учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина - Україна»

Тема: Дослідження природних та антропогенних ландшафтів південо-східної околиці села Літки, Деражнянського району.

Зміст

1. Вступ…………………………………………………………………………….4

2. Дослідження природних ландшафтів південо-східної околиці села

Літки…………………………………………………………………………….7

2.1. Дослідження лісового масиву «Завальня»………………………………....8

2.2. Дослідження нижньої ділянки річки Вовчок……………………………..10

3. Дослідження антропогенних ландшафтів південо-східної околиці

села Літки……………………………………………………………………..12

4. Висновок………………………………………………………………………14

5. Список використаної літератури…………………………………………….15

6. Додатки………………………………………………………………………...16

                                         Вступ
      У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії - період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою.
     Провідні вчені, мислителі і політичні діячі більшості країн світу докладають величезних зусиль у пошуках виходу з цього кризового стану.
Природа, в якій вам, молодим, доведеться жити, забруднюється, піддається руйнуванню, знищується. Чи багатьом з вас щастило бачити прозору річкову воду, чистий пісок, насолоджуватися тишею без реву моторів, дихати чистим повітрям без домішок бензину, мазуту, пестицидів? Ваше майбутнє може стати жахливим, якщо не почати негайно лікувати цю проказу. Прийшов ваш час діяти.

Вирішальну роль у здійсненні переорієнтації напрямів та характеру майбутнього розвитку суспільства і гармонізації відносин між людиною і природою відіграватиме сучасна молодь.

Погіршення стану більшості екосистем біосфери, значне зменшення біопродуктивності і біорізноманіття, катастрофічне виснаження грунтів і мінеральних ресурсів при одночасному небаченому зростанні забруднення всіх геосфер пов'язані з інтенсивним зростанням населення Землі та розвитком науково-технічної революції протягом останніх сорока років. До розвитку глобальної екологічної та соціально-економічної кризи, яка сьогодні загрожує існуванню нашої цивілізації призвели кілька “вибухів”: демографічний, промислово-енерготехнічний, вибух насильства над природою.
     Вчений Р.Маккамари припускав, що на початку ХХІ ст. населення планети щорічно збільшуватиметься на 100 млн., причому 90% з них - за рахунок країн, що розвиваються. У 1650 р. чисельність населення світу становила близько 500 млн. чоловік, протягом наступних 200 р. вона збільшилась вдвічі, і ще раз удвоє зросла уже всього за 80 наступних рр.; у 1975 р. кількість населення Землі досягла 4 млрд. чоловік. Протягом хвилини населення світу збільшується на 172 чоловік. Це означає, що кожного тижня до населення Землі додається 1,7 млн. людей - стільки, скільки мешкає сьогодні в таких містах України, як Запоріжжя, Вінниця, Житомир, разом узятих.
      Прогнозні оцінки показують, що у найближчому майбутньому чисельність населення продовжуватиме зростати » на 3 чол./сек., тобто » 90 млн. чол./різ. і досягне в 2000 р. 7-8 млрд. А до 2100 р. чисельність населення становитиме » 9-13 млрд. чол., хоча для всіх цих людей природних ресурсів і можливостей біосфери для підтримки життя буде вже абсолютно недостатньо. Навіть при 7-8 млрд. будуть мати місце масові вимирання від голоду й хвороб.
    На країни, що розвиваються, припадає 80% приросту населення, в розвинених країнах він не перевищуватиме і 1%.

Добробут людей тісно пов'язаний зі збільшенням кількості населення, розвитком господарства й станом довкілля.

Вченими підраховано, що сучасна біосфера Землі здатна підтримати нормальне функціонування і розвиток людства, кількість якого не перевищуватиме 4-5 млрд. чоловік, та ще й за умов оптимального розподілу національних прибутків, взаємодопомоги, взаємо підтримки, і взаєморозуміння націй, ефективного використання загальнолюдського інтелекту для забезпечення всіх людей планети, раціонального, природокористування і охорони довкілля.

Нерегульоване примноження населення веде до зростання енерго- та промислового виробництва і як наслідок - зростання забруднень довкілля, утворення кислотних дощів, озонових дір, парникового ефекту, хвороби, зубожіння більшості населення.

Сьогодні 10 млн. дітей у світі недоїдають, а понад 200 млн. харчуються неповноцінно. За матеріалами ООН, близько 25 млн. чол. сьогодні не мають якісної питної води.

Військова справа і виробництво зброї в розвинених країнах є найжадібнішим споживачем природних ресурсів і одним із найсерйозніших забруднювачів довкілля. Для задоволення своїх зростаючих потреб і збільшення комфортності існування людство розвинуло до незвичайно високого рівня енергетику, хімічну, нафтопереробну, металургійну, гірничо-видобувну, машинобудівну і легку промисловість, транспорт і засоби зв'язку.
Близько 500 млн. автомобілів щорічно викидають в атмосферу Землі 400 млн. тонн оксидів вуглецю, понад 100 тонн вуглеводів, сотні тисяч тонн свинцю. Промислові підприємства, теплові електростанції, засоби автотранспорту щорічно спалюють понад 5 млрд. тон вугілля, нафти і більше трильйона кубометрів газу. А в природні водойми щорічно спускається близько 500 млрд. тонн промислових і побутових стоків, у тому числі кілька млн. тонн нафти. Щорічно в промисловому виробництві утворюється 2100 млн. тонн твердих відходів, із них 338 млн. тонн потенційно небезпечні.
Вчені стверджують, що у наступні 20-30 років через зміни в навколишньому середовищі, спричинені людською діяльністю, світ може втратити більше мільйона видів рослин і тварин.

За даними ООН, близько 900 млн. чоловік проживають у посушливих зонах нашої планети, землі яких зазнають негативного впливу явища опустелювання.
Охорона природи повинна стати моральною категорією і користуватись пріоритетом за будь-яких політичних ситуацій і компромісів.
Отже, як бачимо, такі явища, як опустелювання, деградація грутів, деградація біосфери і зменшення її біорізноманіття, збільшення кількості кислотних дощів, розвиток парникового ефекту та поява озонових дір у атмосфері, тобто глобальні негативні кліматичні й біологічні зміни розвиваються під впливом неконтрольованої, неузгодженої з законами життя природи антропогенної діяльності. Чим активніша ця діяльність, тим сильніша зворотна реакція Природи, яка відплачує людям за їх бездумне втручання у віками налагоджений ритм і режим життя біосфери. Яскравим прикладом можуть бути регіони великих міст промислових і енергетичних центрів, де за комфорт існування люди розплачуються хворобами, стресами, неповноцінними дітьми, скороченням тривалості життя. Величезна кількість отруйних речовин виноситься поверхневими і ґрунтовими водами в ріки, звідки - в моря й океани. До них додаються забруднювачі, що переносяться вітрами. У результаті в багатьох прибережних районах Європи, Азії, Америки, Африки за останні 20 років дуже погіршилися екологічні умови, зменшилась кількість риби, молюсків, планктону, птахів, збільшилась кількість захворювань людей, почастішали явища “червоних” припливів, “цвітіння” води, що приносить із собою загибель усього живого від нестачі кисню і створюють все більші “ мертві зони”.

Хижацький вилов риби у Світовому океані й внутрішніх морях протягом останніх 20 років призвів до катастрофічного зменшення рибних запасів в усьому світі, до повного зникнення деяких найбільш цінних видів риби.
Дуже швидкими темпами деградують грунти в усьому світі. Як відомо, для утворення родючого грунту потрібні тисячі, а то й мільйони років. А сучасна людина здатна зруйнувати грунт за один-два роки.
Щороку землі України втрачають близько 24 млн. тонн гумусу. Підприємства Мінхімпрому й Міндобрив скидають у ріки й водойми України щорічно » 50 млн. тонн агресивних речовин, що містять зокрема, фтор, фенол, формальдегід, пестициди.

Величезну тривогу в світі викликає пере забруднення шкідливими газами атмосфери, що призвело до збільшення озонових дір і розвитку парникового ефекту на планеті.

В результаті знищення лісів у Бразилії, США, Південній Азії, Карпатах, Альпах значно почастішали катастрофічні повені на ріках, що завдає людству чимраз більших збитків. Люди забули, що іншого джерела, окрім біосфери та її ресурсів, для підтримки існування життя на Землі, в тому числі й людини не існує. Їм лише здається, що вони існують в умовах достатньої кількості природних ресурсів. Насправді ж навіть при сучасній енергоозброєності й найпередовіших технологіях швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливість їх відтворення.
Довкілля - природній капітал, без якого неможливий розвиток і задоволення потреб людини, створення комфортних умов для існування. Враховуючи той факт, що йде швидке скорочення всіх видів наявних ресурсів - лісів, грунтів, корисних копалин. чистої прісної води, повітря, риби, тварин тощо, вихід із критичної ситуації що склалася, може бути лише один: реалізація в глобальному масштабі стратегії самообмеження, ресурсозбереження й запровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам нормального функціонування екосистем біосфери.
Пам'ятайте!
Кожної години на нашій планеті: 1700 акрів продуктивної землі стає пустелею; близько 2000 дітей помирає з голоду;
55 чоловік отруюються й гинуть від пестицидів та інших хімічних речовин;
1000 чоловік вмирають від отруєння водою;
2000 тонн кислотних дощів випадає у Північній півкулі;
5-6 видів тваринного чи рослинного світу зникають.
Кожної хвилини: знищується більше 51 акра тропічних лісів;
використовують близько 35000 барелів нафти;
знищується 50 тонн родючого грунту через неправильне його використання;
виділяється більше 12000 тонн вуглекислого газу в атмосферу.
Ми отримали в спадок невимовно прекрасний і багатообразний сад, але біда наша в тому, що ми погані садівники, що не засвоїли найпростіших правил садівництва. Із зневагою ставлячись до цього саду, ми робимо це з благодушним самозадоволенням неповнолітнього ідіота, який шматує ножицями Рембрандта.

Необхідні подальші величезні зусилля, щоб дії людини набули мудрості, неупередженості й обачності. Якщо ж в її поведінці, як і досі, переважатимуть роз'єднаність, антагонізм, жадібність, то зруйнуються найтонші механізми, що підтримують рівновагу сил природи, яка оточує нас. І тоді навряд чи в людини залишаться шанси вижити.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 04.02.2013 № 81 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську краєзнавчу експедицію учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.2013 за № 287/22819, п.67 наказу Міністерства освіти і науки України, від 06.04.2015 № 400 «Про затвердження Плану всеукраїнських і міжнародних організаційно-масових заходів з дітьми та учнівською молоддю за основними напрямками позашкільної освіти», з метою вдосконалення змісту і засобів краєзнавчо-дослідницької та патріотичної роботи в навчальних закладах, виховання підростаючого покоління на кращих традиціях українського народу, збереження історичної, духовної та культурної спадщини рідного краю членами Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» Богдановецького навчально-виховного комплексу, які є вихованцями гуртка «Юні екологи» була проведена експедиція «Моя Батьківщина - Україна».

В рамках експедиції було проведено ряд природоохоронних та екологічних заходів по дослідженню природних та антропогенних ландшафтів південо-східної околиці села Літки, Деражнянського району.

2. Дослідження природних ландшафтів південо-східної околиці села Літки.

Об’єктом досліджень членів гуртка «Юні екологи», які є членами Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта», було обрано лісовий масив «Завальня» та ділянка річки Вовчок,яка є правою притокою річки Вовк,які знаходяться на південо-східній околиці села Літки.

Річка Вовчок є правою притокою річки Вовк, місце впадіння її в р. Вовк (додаток 1) входить до гідрологічного заказника місцевого значення «Вовчанський», який в свою чергу входить до проектованого національного природного парку України «Верхнє Побужжя».

Вовчанський заказник – один з найбільших за площею заказників області, є місцем охорони і відтворення багатьох видів птахів, має водорегулююче, естетичне, рекреаційне значення.

2.1. Дослідження лісового масиву «Завальня»

Для лісового масиву «Завальня» характерною є дубово-грабова рослинность, яка формує перший ярус лісу,також у великій кількості трапляються берези. У деревостані крім граба, дуба та берези домішку утворюють ясен та липа,на узліссі досить часто трапляється черешня та ліщина. Ліс дуже затінений,тому підлісок бідний. У трав’яному покриві переважає зірочник лісовий(додаток2) зеленчук жовтий(додаток 2), в ярах - яглиця звичайна(додаток 2). В зв’язку із затіненням трав’ний ярус розвинений слабо, формуються так звані рідкотравні угрупування.

Флора лісу досить різноманітна. Часто зустрічається копитняк європейський(додаток 2),медунка темна(додаток 2),осока лісова(додаток 2),веснівка дволиста(додаток 2),щитник чоловічий(додаток 2). Зрідка у травостої можна побачити адоксу мускусну. Є ділянки лісу,особливо на узліссі з переважанням барвінку малого.

Лісовий масив розташований на підвищенній ділянці з хвилястим розчленованим рельєфом. В центрі масиву знаходиться невеличке озеро,яке в засушливий період пересихає, або перетворюється на болото,з характерними вологолюбними рослинами. Ліс має форму неправильного овалу,який видовжений з північного сходу на південий захід. З півночі,заходу та півдня ліс оточений луками та полями, зі сходу обмежений меліоративним каналом.

В лісову масиві проводиться вирубка дерев, переважають дерева середнього віку. Членами експедиції були проведені заміри товщини стовбурів дерев(дуба, граба). (Додаток 3). Багато дерев особливо дуби та граби мають від 315 до 150 сантиметрів в обхваті.

На узліссі в підено-західній частині масиву було виявлено два стихійні сміттєзвалища, основу яких складали поліетиленова та пластикова тара, жерстяні банки, скло.

2.2.Дослідження нижньої ділянки річки Вовчок.

Під час проведення експедиції учасники досліджували різноманітність видового складу флори і фауни річки Вовчок та її берегів.

Було з’ясовано, що найчисленнішою групою хребетних є птахи , які представлені переважно водоплавними та болотними видами. Тут поширені крижень (додаток 4), лиска(додаток 4), комишниця(додаток 4). В заплавах гніздяться руда(додаток 4), велика біла чаплі(додаток 4), бугай(додаток 4), на годівлю прилітають сіра чапля(додаток 4) , лелека білий (додаток 4).В заплавах помічено хижі птахи ( луні, яструби, сови ). У чагарниках та лісосмугах у великій кількості зустрічаються горлиця звичайна(додаток 5), дятел великий строкатий(додаток 5). Серед горобиних дуже численні очеретянки, дрозди, вивільга(додаток5)

В річках поширений рак річковий(додаток 5), що свідчить про задовільний стан води. Земноводні представлені озерною (додаток 5), трав’яною(додаток 5), гостромордою жабами(додаток 5), квакшею(додаток 5), кумкою(додаток 5). Плазуни у великій кількості представлені ящіркою прудкою(додаток 6), вужем звичайним (додаток 6). З риб водяться карась, краснопірка, плотва, окунь, короп, щука, лин, в’юн. Із ссавців на берегах зустрічається заєць русак(додаток 6), бурозубки, полівки. У водоймах досить часто можна зустріти водяну полівку(додаток 6) та ондатру(додаток 6).

Рослинний світ представлений болотними та лучними видами, хвоща болотного (додаток 6), жовтець язикоколистий (додаток 6), м’ята довголиста(додаток 6), калюжниця болотна ( додаток 7 ), чистець болотний(додаток 7).

Для лук різного ступення зволоження характерні зарості верб, м’ята польова(додаток 7), підбіл звичайний (додаток 7). Серед водних рослин переважають жабурник(додаток 7), глечикі жовті(додаток 7), їжача голівка(додаток 7), латаття біле(додаток 7), яке занесене до Зеленої книги України. На узліссі можна зустріти фіалку запашну (додаток 8), ряст порожнистий(додаток 8), пшінку весняну(додаток 8), медунку темну(додаток 2), зеленчук жовтий(додаток 8), кінський часник черешковий (додаток 8).

Береги річки порослі вербами,та вологолюбними рослинами

При проходженні маршруту траплялися ділянки річки Вовчок засмічені різноманітними відходами. По мірі можливості такі відходи, основу яких складали пінопласт та пластикова тара збиралися і складалися в певних місцях для подальшого вивезення на сміттєзвалища. Силами учасників експедиції сміттєзвалища були ліквідовані. Насамперед відходи сортувалися. Знаючи , що обпалені на вогні жерстяні банки набагато швидше в грунті розкладуться , учні спочатку кидали їх у вогнище, а потім закопували . Набагато складніше з утилізацією пластикової тари.

Оскільки зібрати пластикові відходи і вивезти на спеціально відведені сміттєзвалища можливості не було, та знаючи, що при їх спалюванні в повітря виділяється велика кількість отруйних речовин, що завдає шкоди оточуючому середовищу, а також учасникам еспедиції які беспосередньо приймають участь у прибиранні та очищенні території від сміття, то такі відходи збиралися в зручному для заїзду автотранспорту місці для подальшого їх вивезення.

3.Дослідження антропогенних ландшафтів південо-східної околиці села

Літки.

Антропогенні ландшафти сформувалися за деякий час під впливом господарської діяльності людини. Характерними компонентами антропогенного ландшафту є системи, населені пункти,лісонасадження, сільськогосподарські угіддя,меліоративні канали,штучні водосховища,дороги

кар'єри, тощо.

Класифікація

Залежно від ступеня і характеру впливу людини розрізняють:

змінений,

порушений,

перетворений.

За видом господарської діяльності, під впливом якої змінений природний ландшафт, серед антропогенних ландшафтів виділяють:

сільськогосподарські,

лісогосподарські,

водогосподарські,

промислові,

урбанізовані (ландшафти поселень),

рекреаційні,

природоохоронні,

ландшафти, що не використовуються (наприклад дика територія).

За стійкістю до антропогенних впливів ландшафти класифікуються на:

високостійкі,

середньостійкі,

слабостійкі,

нестійкі.

Об’єктом дослідження антропогенного ландшафту було вибрано меліоративний канал, який простягається праворуч паралельно річки Вовчок. Канал зливається з річкою Вовчок за один кілометр до її впадіння у річку Вовк (додаток 9).

Канали – антропогенна «річкова мережа» України, створена протягом ХХ ст. Їх довжина перевищує довжину русел річок першого та другого порядків. Існуючі канали розподіляють на 2 типи: річкові та магістральні. Для України характерними є річкові канали. Вони створені шляхом поглиблення та випрямлення натуральних русел річок або в заплавах з метою осушення. Їх будівництво активно велося у 60-70-х р. ХХ ст. У 80-х роках русла річок меліоровані (замінені каналами) вздовж 18 000 км2, верхів’я річок, а також їх притоки, перетворені в систему каналів. Схили каналів не закріплені, часто розливаються, що призводить до їх замулення і заростання болотною рудеральною рослинністю (рудеральні рослини – рослини, що ростуть на засмічених місцях, уздовж доріг тощо).Річкові канали виконують дві функції: знижують рівень ґрунтових вод у заплавах, болотах з метою більш раціонального використання зволожених земель або відводять воду з основного русла в заплави, ставки, на млини, турбіни електростанцій, заводи. Після завершення експлуатації канали заростають і поступово перетворюються у лінійно витягнуті болота або сухі, інколи з вологим дном пониження. Натуральними аналогами покинутих каналів є стариці та сухі русла річок. Інколи їх важко розрізнити. Проте від річки канал відрізняє водний режим, вигляд стариці – високі (до 1,5 м), незаболочені береги. Поширені в степу, лісостепу (АРК, Донецька, Одеська та Миколаївська області). Канали, як і ставки, докорінно перебудовують ландшафтну структуру русел річок та їх заплав.

Рослинний та тваринний світ практично такий як і річки Вовк,це повязано з тим що обидві водні артерії знаходяться майже поруч та мають однакові кліматичні умови та живлення.

4.Висновок.

Досліджувані території являють собою різні за ступенем зволоження луки, зарості верб, ділянки водної рослинності(додаток 1), заростаючі меліоративні канали, які залишились без рекультивації, та окремих ділянок боліт.

Кар’єри заповнені водою, оточені кущами верби п’ятитичинкової, тритичинкової , попелястої, ламкої(додаток 10).

Учасники експедиції дослідили , що найбільш негативний вплив на екологічний стан водойм та прибережної смуги мають :

- низька екологічна культура мешканців населених пунктів ;

- утворення сміттєзвалищ вздовж берегової лінії ;

- неорганізований відпочинок ( залишки сміття , решток одно-

разового посуду, битих пляшок тощо ; )

- знищення зелених насаджень ;

- розкладання багаття поблизу зелених насаджень ;

- миття автотранспорту біля водойм ;

Також учасниками акції було розкопано, поглиблено та очищено від сміття джерело поблизу річки Вовчок.

5. Список використаної літератури.

1. Андрієнко Т. Л., Білик Р. Г., Матвєєв М. Д, Мирна Л. А. Верхнє Побужжя проектований національний природний парк України( Хмельницька обл. ).

– К. Подільський: ПП Мошинський, 2007 р. с. 14,20-22, 29-30.

2.Акимушкин Игорь. Мир животных. Птицы, рыбы, земноводне и пресмыколощиеся. – Москва: Мисль.1989.

3.Акимушкин Игорь. Мир животных. Млекопитающие или звери. Москва:

Мысль.1988.

4. Ганзак Ян. Иллюстрированная эециклопедия птиц. – Прага : Артиця.1990.

5. Говорун В., Тимощук О., Антонюк Н. Птахи Хмельниччини. –

Хмельницький: Поліграфіст.2009.

6. Говорун В. Д., Тимощук О.О., Антонюк Н.І. Риби, земноводні, плазуни,

і звірі Хмельниччини. – Хмельницький. Поліграфіст.2007.

7.Любчак Олександр. Заповідними стежками. – Одеса: Маяк.1980.

8. До чистих джерел. Ілюстрований каталог конкурсних робіт. – Київ.2006.

10. Єлін Ю.Я. рослини наших лісів. – Київ. Радянська школа. 1979.

11. Михеев А.В. Перелёты птиц. – Москва. Лесная промышленность.1971.

12. Новак В.О., Новак Л.М. Орнітофауна Хмельницької області. Фауністична характеристика. Навчально – методичний посібник. Хмельницький. Майбуття. 1998.

13. Остапенко В.А., Морозов В.И. Певше птицы.- Москва. Эра. 1991.

14. Проценко Д.И. Природоохоронні території Української РСР. - Київ.

Урожай. 1983.

15. Панова Л.С., Протопопова В.В. Весняні рослини. – Київ.Радянська школа.

1987.

16. Панова Л.С., Протопопова В.В. Степові рослини. – Київ.Радянська школа.

1983.

17. Романишин Г.Ф. Співочі птахи. – Київ. Реклама. 1978.

18. Скрипник С. В. Cпецифічність екологічної освіти і виховання / С.В. Скрипник, С. М. Шевченко // VinSmartEco : зб. матеріалів І Міжнар. наук. – практ. конф. (16-18 трав. 2019, м. Вінниця, Україна). – Вінниця : КВНЗ Вінницька академія неперервної освіти, 2019. – С. 413-416.

18. Федоренко А.П., Рогатко І.В., Лисенко В.І., Костенко Т.І., Ваювник С.В.

Тварини Червоної книги. – Київ. Урожай.1990.

6. Додатки

Додаток 1