"Прислівя та приказки"

НАРОДНА МУДРІСТЬ ПРО ЗНАЧЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ: ПРИСЛІВ’Я, ПРИКАЗКИ, ЗАГАДКИ ПРО ЗДОРОВ’Я

Найбільше багатство – здоров’я.

Здоров’я дорожче від багатства.

Здоров’я дорожче від золота.

Здоров’я – найдорожчий скарб.

Здоров’я не купиш за гроші.

Здоров’я не купиш, хвороби не продаси.

Здоровий не знає, який він багатий.

Здоров’я всьому голова.

Немає друга вірнішого за здоров’я.

Здоровому лікаря не потрібно.

Турбота про здоров’я – кращі ліки.

Хто здоровий, той ліків не потребує.

Здоров’я не вродить – ніхто не нагородить.

Хочеш бути здоровим – будь розсудливим.

Здоров’я живе обережністю.

Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.

Поки людина здорова, то здоров’я не шанує.

Здоров’я маємо – не дбаємо, а втративши – плачемо.

Гроші загубив – небагато загубив, час загубив – багато загубив, а здоров’я загубив – усе загубив.

Вартість здоров’я знає лише той, хто його втратив.

Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.

Хто здоровий, той і молодий.

Нема щастя без здоров’я.

Чистота – дві третини здоров’я.

Здоров’я в чистоті міцніє.

Праця – здоров’я, лінь – хвороба.

Фізкультура і праця здоров’я несуть.

Хто день починає з зарядки, у того здоров’я в порядку.

Якщо хочеш здоров’я мати, треба рано вставати.

Спиться – здоровиться.

Сміх – половина здоров’я.

Веселий сміх – здоров’я.

Світ великий, було б здоров’я.

У здоровому тілі здоровий дух.

Здоровому все здорово.

Не в міру їси – здоров’я не проси.

Горе стихає, а здоров’я зникає і радість минає.

Хвороба – як худа худоба.

Не смерть страшна, а недуга.

Що в кого болить, той про те й говорить.

Чужий біль нікому не болить.

Хвороба коли не вморить, то скривить.

День меркне від ночі, а чоловік від немочі.

Дорогі ліки помагають не хворому, а аптекарю.

Коли не має сили, то й світ не милий.

Без здоров’я нічого людині не миле.

Ліпше здоров’я, як готові гроші.

Як на душі, так і на тілі.

Не просимо хліба у Бога, а просимо здоров’я.

Було б здоров’я, а все інше наживемо.

Держи голову в холоді, а живіт в голоді – будеш здоров.

Держи голову в холоді, а ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.

Добре здоровому вчити хворого.

Добрі зуби і камінь їстимуть.

Здоровий хворого не розуміє.

Здоров’я маємо – не дбаємо, а втративши – плачемо.

Усе можна купити, крім здоров’я.

Їж – не переїдайся, пий – не перепивайся, говори – не переговорюйся, то будеш здоров.

ЗАГАДКИ

Про людину

Нас не було – воно було,

Нас не буде – воно буде,

Ніхто ні в кого його не бачить,

А в кожного воно є. (Ім’я).

Без рук, без ніг,

А всіх кладе в постіль. (Сон).

Зверху гай,

Під гаєм моргай,

Під моргаєм сліпко,

Під сліпком видко,

Під видком нюхко,

Під нюхком цапко. (Голова людини).

Ношу їх багато років,

А ліку їм не знаю. (Волосся).

У вовні, а не вівця,

Літо й зиму труситься. (Борода).

Двоє лисенят завжди поруч сидять. (Вуха).

Завжди в роті, а не проковтнеш. (Язик).

Два ряди сорочок, а між ними фартушок. (Зуби, язик).

Стоїть погрібець, а в ньому два ряди яєць. (Зуби).

У хлівці два ряди баранців, і всі біленькі. (Зуби).

На одному камені дві змії лежать. (Лоб, брови.)

Сопе, хропе, часом чхає,

Сюди – туди зазирає,

На морозі замерзає,

Бо одежини не має. (Ніс).

Між двох світил я посередині один. (Ніс).

У щуки зовсім їх немає,

А білий гриб одну лиш має,

Курчатко – дві; а що з трьома?

Нехай кмітливий відгадає!

А чорний жук їх має шість…

Що це таке – хто відповість? (Ноги).

Було собі два брати

І обидва Кіндрати,

Через доріжку живуть,

А один одного не бачать. (Очі).

Кругле, маленьке, а до неба дістане. (Око).

Своїх очей не маю, а іншим бачити допомагаю. (Окуляри).

У двох матерів по п’ятеро синів,

У кожного своє ім’я. (Пальці).

Що то за штука день і ніч стука? (Серце).

Солоне, а не сіль, біжить, а не річка,

Блищить, а не золото.

Коли б угадати та менш його знати! (Сльози).

Прийшла біда – тече вода. (Сльози).

Крутиться – вертиться, а в ополонку не впаде. (Язик).

Лежить колода посеред болота,

Не гниє і не іржавіє. (Язик).

Повен хлівець білих овець,

А за ними баранець. (Язик і зуби).

Про одяг і взуття

По грязюці гуляють, а сухо – відпочивають. (Калоші).

Топчуться разом – один на порозі, другий на дорозі. (Чоботи).

Два братики – вусатики,

В обох жовтенькі сорочки,

Стоять у кутку,

Повисували язички. (Черевички).

Плету хлівець на четверо овець, а на п’яту – окремо. (Рукавиця).

Невеличкі дві хатини,

В них м’які і теплі стіни.

По п’ять братиків малих

Прожива в хатинах тих. (Рукавички).

Про їжу

Увесь вік їси – не проїси,

І завжди добре. (Борщ і каша).

Чорний пень, а золотий верх. (Гречана каша).

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький,

В окропі купався, у дірку впав,

і пропав! (Вареник).

Місили, місили, ліпили, ліпили,

А тоді – хіп та в окріп!

А вже наостанку – в масло та сметанку.

Хто зуміє відгадати,

Того будем частувати. (Вареники).

Як навколо об’їси – серединки не проси.

Ми такі гостинці: дірка в серединці. (Бублики).

Сидить в ложці, звісивши по ножці. (Локшина).

Били, колотили і на стіл положили. (Масло).

Рідке, а не вода; біле, а не сніг. (Молоко).

Не сіють, не жнуть,

Не печуть, не варять,

А всі його їдять

Без нього жити не можуть. (Молоко).

Ріжуть мене ножакою,

Б’ють мене ломакою;

За те мене отак гублять,

Що всі мене дуже люблять. (Морозиво).

У воді росте, кохається,

а вкинь у воду – злякається. (Сіль).

Мене не їдять, і без мене не їдять. (Сіль).

Ріжуть мене, в’яжуть мене,

Б’ють нещадно, колесують,

Пройду вогонь і воду

І кінець мій – ніж і зуби. (Хліб).

Білий, як сніг, зубами мене кусають

Або на воду пускають. (Цукор).

Білий, як сніг, в пошані у всіх,

До рота попав – там і пропав. (Цукор).

Розколеш лід – візьмеш срібло,

Розколеш срібло – візьмеш золото. (Яйце).

Схоже на бочку, а потурбуйся – матимеш квочку. (Яйце).

Маленьке, кругленьке, зі столу впало; нема таких ковалів, щоб його скували. (Яйце).

Про овочі, фрукти, ягоди, злаки та їстівні рослини

Проти сонця, де тепленько,

Там свинки лежать гладенькі,

А як тільки сонце прийде,

Зараз з хати баба вийде.

Одрубає, де хвости,

Кличе діда, щоб нести. (Гарбуз).

Стоять коні на припоні,

Не їдять, не п’ють,

А все гладшими стають. (Гарбузи).

Я на сонці сонцем сяю.

Родичів багато маю.

Гарбузову господиню

Усі знають. Хто я?... (Диня).

Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк).

Круглий, як куля,

Зелений, як трава,

Червоний, як кров,

Солодкий, як мед. (Кавун).

Круглий, та не місяць,

Зелений, та не діброва,

З хвостом, та не миша. (Кавун).

На нозі стоїть одній –

Сто сорочок на ній. (Капуста).

Сидить баба на грядках,

Вся закутана в хустках. (Капуста).

Неприваблива, шишкувата,

А як прийде на стіл вона,

Скажуть весело хлоп’ята:

Ну й розсипчаста, смачна. (Картопля).

Хто ховає під кущі наші супи та борщі? (Картопля).

Без рук, без ніг, а в’ється, як батіг. (Квасоля).

Коса надворі, а панна в коморі. (Морква).

А що то за коні

В гаю на припоні:

Довгасті, голчасті,

Зеленої масті,

Нікого не возять,

Лише солі просять? (Огірки).

Червоний Макар

По полю скакав,

А в борщ плигнув. (Перець).

Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть

І до столу подають. (Редиска).

Я гірка і завжди свіжа,

Всім подобаюсь одначе.

Хто мене ножем уріже,

Неодмінно сам заплаче. (Цибуля).

Що то за голова,

Що лише зуби і борода? (Часник).

З цих зелених маленьких листочків

Мама зварить смачний борщик.

Ми зелених листочків нарвем,

Що усі називають… (Щавлем).

Росло, виросло,

Із кожуха вилізло,

По руках покотилося,

На зубах опинилося. (Горіх).

Сам маленький,

А шуба дерев’яна. (Горіх).

Жовте, соковите,

На дерев’янку надіте. (Абрикос).

Маленькі плоди,

Мов сережки, повисли.

Червоні – солодкі,

Зелені – ще кислі. (Вишні).

За хатиною в садочку,

У зеленому віночку

Та в червоних намистинах

Стала пава молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти:

За намисто кожен – смик!

Та й укине на язик. (Вишня).

Весною біле, літом зелене,

Восени жовте, зимою добре. (Груша).

Голуба накидка.

Хвостик – наче нитка;

Є в ній щось смачнюще,

Є в ній щось твердюще,

В жовту тінь звабливо

Заховалась… (Слива).

Одне – рум’яне,

Друге – зелене лице у мене.

Влітку і взимку

Ковтають слинку

Всі через мене.

Хто я? (Яблуко).

Живе вона в лісочку, має червону сорочку, хто йде, той поклониться. (Суниця).

На горі в нас росте

Сонце ясне, золоте,

Жовте око, жовті вії,

Та чомусь воно не гріє. (Соняшник).

Парубійко я вродливий,

Дуже гарний, нешкідливий,

Квіт до сонця повертаю,

За те й назву собі маю.

І олію з мене б’ють,

І макуху дістають,

І в веселий свята час

Дам щось кожному із вас. (Соняшник).

Білі зуби маю,

Та усі ховаю;

Довгі коси маю,

Та не заплітаю. (Кукурудза).

Із віку боса,

Простоволоса,

Лиш тільки зубки

Ховає в шубки. (Кукурудза).

В чисті полі він росте:

На високих ніжках,

В зелених панчішках,

Квіточки блакитні,

Оченьки привітні. (Льон).

Є рослина в нас така,

Що від неї кінь скака. (Овес).

Не чоловік, не звір,

А має вуса. (Ячмінь).

Про погоду та пори року

Хто наткав полотна

Аж від лісу до вікна

І сміється, задається:

Ось така ширина! (Зима).

Невидимка ходить в гаї, всі дерева роздягає. (Осінь).

Зійшли сніги, шумить вода,

Земля вже квіти викида,

Буяє травка молода,

Все мертве оживає.

Коли, діти, це буває? (Навесні).

Сонце пече, липа цвіте,

Вишня поспіває.

Коли це буває? (Влітку).

Не дід, а сивий,

Не спить, а стелиться,

Вкриває землю й океан,

А звуть його… (Туман).

Гуляє в полі, та не кінь.

Літає на волі, та не птиця. (Вітер).

Є на світі кінь – усьому світу не вдержати. (Вітер).

Мене частенько просять, ждуть,

А тільки покажусь – ховатися почнуть. (Дощ).

Не сніг, не лід,

А сріблом дерева прикрасить. (Іній).

Біг кінь білобокий,

Через Дунай глибокий,

Як упав – заіржав,

Увесь світ задрижав. (Грім).

Два брати рідні:

Одного всі бачать, але не чують,

Другого всякий чує, але не бачить. (Грім і блискавка).

Узимку білим цвітом сад зацвів,

Наче навесні. (Іній).

Без рук, без ніг, а малювати вміє. (Мороз).

Взимку вкрили ми навкруг

Ліс, дорогу, поле й луг. (Сніг).

А як сонце припече – ми струмочком потечем. (Сніжинки).

Росте вона холодною зимою,

Росте вона додолу головою,

А тільки сонечко засяє –

Вона заплаче й помирає. (Бурулька).