"Притчі про добро". Матеріали для уроків, що надихнути учнів.

 

ПРИТЧА ПРО ДВОХ ВОВКІВ

Одним із наших завдань, як батьків, є завдання навчити дитину відчувати різницю між добром і злом. Ці два поняття все життя будуть іти поряд з людиною, і навіть провокувати боротььу в душі. Ця повчальна притча про двох вовків є дуже влучною і легко сприймається дітьми.
Одного разу допитливий онук запитав у свого діда – вождя племені:

 

– Чого з’являються погані люди?

На це старець дав мудру відповідь. Ось що він сказав:

– Поганих людей на світі немає. Але в кожній людині присутні дві сторони: темна і світла. Перша – це прагнення до любові, добра, співчуття, взаєморозуміння. Друга ж символізує зло, егоїзм, ненависть, руйнування. Подібно двом вовкам, які постійно борються один з одним.

– Зрозуміло, – відповів хлопчик. – А хто ж перемагає?

– Все залежить від людини, – закінчив дід. – Завжди перемагає той вовк, якого годують більше.

Ця притча вчить тому, що кожна людина обирає свій шлях самостійно і сама несе відповідальність за власні вчинки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  Притча про добро і зло
                    Одного разу мудрець зібрав своїх учнів і показав їм звичайний аркуш паперу, де намалював маленьку чорну крапку. 
                Він запитав їх: «Що ви бачите?» 
Всі хором відповіли, що чорну крапку. Відповідь була невірною. 
Мудрець сказав:«А хіба ви не бачите цей білий аркуш паперу - він так величезний, більше, ніж ця чорна крапка!» 
             Ось так і в житті - ми бачимо в людях насамперед щось погане, хоча хорошого набагато більше. І лише одиниці бачать відразу «білий аркуш паперу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРО ЩАСТЯ І ДОБРО

      Жив колись цар. І його народ, і сусідні царі вважали його дуже жадібним. Він стягував зі своїх підданих величезні податки, готовий був відібрати останній кусень хліба в бідняка. Але от якось вирішив цар, що треба навчитися робити добро, щоб сусіди-царі почали його шанувати. “Але в мене немає бажання робити добро, – подумав він. – Напевно, у тих, хто його творить, є те, чого ще немає в мене”.

Він покликав своїх радників-мудреців і запитав їх, хто більше за всіх робить добра людям:

–       Більше всіх добра робить щасливий, – одностайно відповіли мудреці. – Щастя його переповнює, і він не може не ділитися їм з людьми.

“Але я нещасливий, – подумав цар, – через те, що мені щось бракує… Мені бракує багатств. От коли я накопичу достатньо, то стану щасливим і почну робити добро”.

І збільшив податки своїм підданим. Правда, після цього не став щасливішим, хоча і зробився ще багатшим.

       Виявляється, добро творить щасливий, але зробити людину щасливою чуже добро не може.

Блаженніше давати, ніж приймати. (Діяння св. апостолів 20:35)

 

Притча «Добро і зло»

 

Одна індійська бідна жінка щоранку пекла два коржі. Один для членів сім’ї, а другий, додатковий, для випадкового перехожого. Другий корж жінка завжди клала на підвіконня, і будь-яка людина, що проходила повз могла його взяти.

Кожен день, коли жінка клала корж на підвіконня, вона читала молитву за свого сина, який пішов з дому шукати кращу долю. Протягом багатьох місяців мати нічого не знала про свого хлопчика і завжди молилася про його безпечне повернення.

Незабаром вона помітила, що якийсь горбань приходить кожен день і забирає другий корж. Але замість слів подяки, він тільки бурмотів: “Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається Вам!” і продовжував свій шлях.

Це тривало день за днем. Не отримуючи очікуваних слів подяки, жінка відчувала себе обдуреною. “Кожен день цей горбань вимовляє одне і те ж! Але що він має на увазі?”

І одного разу, будучи особливо роздратованою, вона вирішила покінчити з цим.
“Я позбудуся цього противного горбаня!”, сказала вона собі і додала отрути у другий корж.

Але коли вона зібралася покласти його на підвіконня, руки жінки затремтіли. “Що ж я роблю?” – подумала вона. І негайно кинула отруйний корж у вогонь, приготувала інший і поклала його на підвіконня.

Горбань, як зазвичай, взяв корж, пробурмотівши незмінні слова: “Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається Вам!” і продовжив свій шлях, не підозрюючи про вируючі всередині жінки емоції.

Того ж вечора хтось постукав у двері. Коли жінка їх відкрила, вона побачила свого сина, що стоїть в дверях. Виглядав він жахливо: голодний, худий і слабкий, в рваному одязі.

“Мама, це просто чудо, що я тут! Я був від дому всього лише на відстані однієї милі, але був такий голодний, що знепритомнів і впав. Я, напевно, помер би, але саме тоді якийсь старий горбань пройшов повз і був такий добрий до мене, що віддав цілий корж. І сказав, що це його єдина їжа на цілий день, але він бачить, що я маю потребу в ній більше, ніж він».

 

 

Коли мати почула ці слова, її обличчя зблідло, і вона притулилася до дверей, щоб не впасти. Вона згадала отруєний ранковий корж. Адже якщо б вона не спалила його у вогні, її власний син загинув би!

Ось тоді жінка зрозуміла сенс слів: “Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається Вам!”
Прагніть робити добро завжди, навіть якщо цього зараз ніхто не цінує.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Притча про добро і зло

 

 

У одного африканського короля був близький друг, з яким він разом виріс. Цей друг, розглядаючи будь-яку ситуацію, яка траплялася в його житті, чи то вона позитивна, чи негативна, мав звичку говорити: «Це добре!»

Одного разу король перебував на полюванні. Друг, бувало, готував і заряджав рушниці для короля. Очевидно, він зробив щось неправильно, готуючи одну з рушниць. Коли король взяв у свого друга рушницю і вистрілив з неї, у нього відірвало великий палець руки. Оцінюючи ситуацію, друг, як і зазвичай, сказав: «Це добре!» На це король відповів: «Ні, це не добре», - і наказав посадити свого друга у в'язницю.

Минуло близько року, король полював в районі, в якому він міг, на його думку, перебувати зовсім безпечно. Але канібали взяли його в полон і привели в своє село разом з усіма іншими. Вони зв'язали йому руки, наносили купу дров, встановили стовп і прив'язали короля до стовпа. Коли вони підійшли ближче, щоб розвести вогонь, вони помітили, що у короля не вистачає великого пальця на руці. Через свої забобони вони ніколи не їли того, хто мав якусь ущербність в тілі. Розв'язавши короля, вони його відпустили.

Повернувшись додому, король згадав той випадок, коли він позбувся пальця, і відчув докори сумління за свій вчинок. Він відразу ж пішов у в'язницю, щоб поговорити з другом.

- Ти був правий, - сказав він, - це було добре, що я залишився без пальця.

І він розповів усе, що з ним сталося.

- Я дуже шкодую, що посадив тебе в тюрму, це було з мого боку погано.

- Ні, - сказав його друг, - це добре!

- Що ти кажеш? Хіба це добре, що я посадив свого друга на цілий рік у в'язницю?

- Якби я не був у в'язниці, то був би там разом з тобою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      На слайдах показати дітям картинки, щоб вони пояснили, як їх зрозуміли.