‘МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БУЗІВСЬКА ГІМНАЗІЯ  ЛИЧНІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ

ПРОЄКТНІ МЕТОДИ

В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ
МИСТЕЦТВА НА ПРИКЛАДІ ТЕМИ

«МИСТЕЦТВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ»

Автор: В.П.Гончарук

Бузівка 2022

Укладач:

Анотація. Методична розробка розкриває сутність сучасних теоретичних ідей стосовно моделей та варіантів реалізації змішаного навчання; демонструє аналіз різновидів проєктів пов’язаних з комп’ютерними технологіями. А також їх форми, що дають можливість створювати проєкти без допомоги медіа. Укладач звертає увагу на посилання на сайти.

Призначена для вчителів гімназій та закладів загальної середньої освіти

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРОЄКТНИХ МЕТОДИК В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

1 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЄКТНИХ МЕТОДИК В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

2 ПРАКТИЧНІ ЗАСОБИ ВТІЛЕННЯ ПРОЄКТІВ

2.1 ДОШКА JAMBOARD

2.2 ЛЕПБУК …………………………………………………………………….14

2.3 ДАЙДЖЕСТ………………………………………………………………...18

РОЗДІЛ ІІ РОЗРОБКА ПРОЄКТ "МИСТЕЦТВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ...21

1. РОЗРОБКА ПРОЄКТУ………………………………………………………21

2. РОЗРОБКА УРОКУ………………………………………………………….26

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

2020-2022 роки – роки потрясінь, усвідомлень, переосмислень. Людству довелось стати перед викликами, спричиненими  пандемією, а пізніше війною в Україні. Світова спільнота знаходиться на переломному етапі, коли традиційні орієнтири та цілі стрімко втрачають свою значущість та авторитет.

 Більшість українських шкіл  змушені працювати у змішаному чи дистанційному режимі. Всі заняття чи їх частина ведуться віддалено. При цьому через аварійні та віялові відключення електроенергії, а також через повітряні тривоги процес навчання переривається.  Війна — це постійні  переживання. Вона ставить під питання все, що ми знали до цього. Людина захищає себе, близьких, Батьківщину. Коли є загроза для життя кожного, на перший план виходить потреба в безпеці. Але коли вона вже більш-менш задоволена, батьки одразу думають: а що ж далі? Що буде з моєю дитиною? І тоді, навіть у такі важкі часи, актуальним стає питання: як дати сину чи доньці якісну освіту.

Актуальність. Виникла необхідність використання такої системи освіти, яка б дозволяла забезпечувати якісне навчання, а з іншого існувати комфортно в реаліях сучасного світу. Тому, змішане навчання стало особливо актуальне. Не так давно, в освітньому процесі точились дискусія з приводу його перспективності та життєвості, визначались переваги та недоліки, побоювання з приводу того чи зможуть інформаційні технології ефективно замінити живе спілкування вчителя та учня. Життя вносить свої корективи.

За визначенням вітчизняних авторів А. Стрюка, Ю. Триуса, В. Кухаренка [3], змішане навчання – це цілеспрямований процес здобування знань, набуття вмінь та навичок в умовах інтеграції урочної та позаурочної навчальної діяльності суб’єктів освітнього процесу на основі впровадження і взаємного доповнення технологій традиційного, електронного, дистанційного та мобільного навчання за наявності самоконтролю учня за часом, місцем, маршрутами та темпом навчання, і сьогодні це реальність. [6]

Модель змішаного навчання переплітається з концепцією проєктного навчання. Навчання, яке конвертує освоєння соціокультурного досвіду (знань, способів діяльності, творчості, цінностей, ідеалів) в збагачення особистого досвіду, через висування цілей, знаходження шляхів і засобів її досягнення, рефлексію власної діяльності

Як відомо, сучасний освітній процес спрямований на збільшення частки самостійної роботи учнів над навчальним матеріалом: скорочуються класні години на вивчення дисциплін; зростає об’єм навчального матеріалу, що виноситься на самостійне опрацювання тощо. Очевидно, що зростає потреба у використання ІКТ у процесі навчання.

При переході освіти з теоретичної площини в практичну доречним є використання проектних методик.

Чому саме метод проєктів? В умовах змішаного навчання саме цей метод дозволяє розвивати здатність змінювати сфери і способи діяльності, активізувати навчання, використовувати креативні технології. В рівній мірі стосується , як учня так і вчителя.

Тому мета даної роботи полягає в окресленні теоретичних основ методики застосування проектних технологій в умовах змішаного навчання на уроках мистецьких дисциплін. Основна увага зосереджена на питаннях практичного застосування перспективних методів проєктного навчання – Coogl Jamboard,  лепбуці, дайджесті.

Для досягнення мети передбачається вирішити такі завдання:

–                    продемонструвати, що проєктна технологія залишається, однією з ефективних методик в освітньому процесі,

–                    прослідкувати зв'язок між змішаним та проєктним навчанням;

–                    розкрити особливості практичного використання деяких методів проєктних технологій (Jamboard дошки,  лепбуку, дайджесту, ) на заняттях з мистецтва;

–                    акцентувати увагу на значенні ролі мистецтва в житті людини, використовуючи засоби ІКТ;

–                    осмислити значення самоосвіти вчителя, для ефективного виконання ролі справжнього тьютора чи фасилітатора.

Апробація результатів дослідження відбувалась в ході навчальних занять з мистецтва як в офлайн, так і в онлайн-форматі.

Методична розробка складається з двох розділів. Перший розділ - теоретична частина. Вона містить: сучасні теоретичні ідеї стосовно моделей та варіантів реалізації змішаного навчання; аналіз різновидів проєктів пов’язаних, як з комп’ютерними технологіями так і формами, що дають можливість створювати проєкти без допомоги медіа. Укладач звертає увагу на посилання на сайти.

Другий розділ - це результати практичних напрацювань, представлених проєктом «Мистецтво Київської Русі». Мета якого полягала у формуванні учнівських компетентностей від загальнокультурних, навчально-пізнавальних до інформаційних та самоосвітніх.

Представлено результати дослідної роботи учнів у ході створення творчого проєкту. Учні працювали над створенням Jamboard дошки, лепбуку,  дайджеста. Отримали досвід таких видів діяльності як: пошукова, аналітична, творча, робота в групі, узагальнення отриманих результатів.

Ефективність використання даної розробки є очевидною. Продуктивні методи навчання, презентовані в роботі, можна в впроваджувати, на заняттях як мистецького так і гуманітарного   циклу.

До створення та реалізації проєкту були залучені учні з різним рівнем знань. Проєктна діяльність дала можливість, залучити до процесу всіх учнів класу. Завдання отримали всі учасники проекту і ефективно з ними справились.

Досліджувана тема має практичне значення. Автор роботи, на власному досвіді переконала, що представлені методики дозволяють оптимізувати роботу вчителя в питаннях налагодження ефективної комунікації з учнями в умовах дистанційного та змішаного навчання.

Результати проєкту можуть бути використані в освітньому процесі, зокрема, вчителями гімназій та  загальноосвітніх закладів у форматі змішаного навчання.

РОЗДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРОЄКТНИХ МЕТОДИК В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

1 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЄКТНИХ МЕТОДИК В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

В умовах сучасної дистанційної освіти та розвитку комп’ютерних  технологій визначився новий напрям – змішане навчання.

Перспективним шляхом організації процесу навчання у освітніх закладах стає поєднання педагогічних технологій: традиційного, дистанційного, електронного, мобільного навчання.

Процес, за якого традиційні технології поєднуються з інноваційними технологіями електронного, дистанційного та мобільного навчання, називають

«змішаним навчанням». Змішане навчання як інструмент модернізації сучасної освіти на практиці представляється в створенні нових педагогічних методик, що основані на інтеграції традиційних підходів організації навчального процесу, де здійснюється передача знань, та технології електронного навчання [2].

Змішане навчання дозволяє здійснити поєднання самостійного та класного навчання. Це дає можливість кожному проявити себе відповідно до тих можливостей, якими він володіє.

Змішаний характер навчання включає комбінацію різноманітних форм і систем навчання.

1.               Класне навчання в присутності вчителя, що передбачає безпосередній контакт учнів та вчителів (семінари, лекції, рольові ігри, конференції, та ін.).
2.               Інтерактивне навчання – навчання в мережі (e-learning), яке здійснюється за допомогою інструментального середовища (електронний навчальний курс, віртуальні класи, конференцзв'язок, індивідуальне консультування за допомогою електронної пошти, дискусійні форуми, чати).[2]

Варіантами реалізації змішаного навчання у загальноосвітніх закладах можуть бути моделі, які відрізняються між собою домінуванням одного з трьох компонентів:

традиційною прямою особистою взаємодією учасників навчального процесу;

інтерактивною взаємодією за допомогою ІКТ та електронних інформаційно-освітніх онлайн ресурсів;

самоосвітою.

На сьогодні, виділяють наступні види моделей змішаного навчання.

1.                 Ротаційна модель (Rotation Model) – почергове використання навчання, в якому напряму взаємодіють вчитель та учень (або група учні), та навчання, в якому взаємодія між суб’єктами навчання відбувається за допомогою ІКТ. Вона поділяється на «Модель ротації між станціями» або модель ротації у межах класу. «Модель ротації між лабораторіями» , «Модель «перевернутого» класу» , «Модель індивідуальної ротації».

2.                  Гнучка модель (Flex Model) – модель, у якій основою навчального процесу є дистанційне навчання.

3.                 Особистісно-орієнтована модель (Self-Blend Model or A La Carte Model) дає можливість учням, традиційні заняття, доповнювати проходженням додаткових електронних курсів з тем, у режимі онлайн.

4.                 Модель збагаченого віртуального середовища (Enriched Virtual Model). Ця модель передбачає, що учні засвоюють більшу частину навчальної програми за допомогою електронних курсів. При цьому консультації з вчителями можуть відбуватися як очно, так і в онлайн режимі.

При реалізації моделей змішаного навчання більш ефективним виявляється:

-                     набуття професійних компетенцій;

-                     підвищення ефективності педагогічної діяльності з метою досягнення нових освітніх результатів;

-                     використання нових видів контролю та комунікації в педагогічному процесі;

-                     підвищення мотивації пізнавальної діяльності учня;

-                     можливість організовувати якісну роботу з високо вмотивованими  учнями.

Кожна модель змішаного навчання передбачає розробку дидактичних цілей, сценарію заняття з розподіленням ролей між учасниками навчального процесу, а також створення або використання вже існуючих освітніх ресурсів[4]

Модель змішаного навчання переплітається з концепцією проєктного навчання. Як відомо, проєктна технологія виникла ще у 20-х роках ХХ століття як метод проєктів. Засновником цієї технології вважається Джон Дьюї, який запропонував організацію навчання на основі запровадження «методу проблем». Він пропагував навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях. [3]

Вирішальне значення для розвитку ідеї проєктів мав сформульований Д. Дьюї головний принцип навчання – «навчання через дію», за яким сутністю процесу навчання є відкриття, тобто постійне, реальне втілення чогось нового. Саме вона стала основою розробленого вченим методу проєктів, або «методу проблем». Істотним призначенням методу проєктів є надання учням потенціалу самостійно придбати знання в ході вирішення практичних завдань або проблем, що вимагають інтеграції відомостей з різних предметних областей, реалізувати не тільки загальні, а й професійні компетенції.

Метод проєктів - це педагогічна технологія, що припускає сукупність креативних методів: досліджень, пошукової роботи, вирішення проблемних ситуацій. Вчитель в рамках проєкту виступає в різних ролях: розробник, координатор, експерт, консультант.[6]

Проект надає можливість зацікавити учня не лише конкретним предметом вивчення, але більшою мірою – процесом отримання знання. Ця особливість і відрізняє традиційний урок від заснованого на методі проектів, коли учень відкриває істину самостійно, усвідомлюючи себе творцем. На уроці вчитель не відкриває всю повноту інформації, а лише організовує пізнавальну діяльність здобувачів освіти розвиває їхній інтерес, стимулюючи й активізуючи хід заняття цікавим змістом, створюючи ситуації творчого пошуку .[6]

Перевагами змішаного навчання та проектної діяльності, можна назвати :

-                     Пріорітетним є успішне виконання проєкту, а не орієнтація і дотримання часових меж (45 хв.)

-                     Автономія вчителя під час використання проектного методу навчання та автономія учня під час пошуку шляхів вирішення проблемних, дослідницьких завдань.

-                     Зрозуміла система оцінювання (активне використання методів самооцінювання.

-                     Сприяння формування партнерських компетентностей учасників освітнього процесу.

Перспективними різновидами проектів, які пов’язані з комп’ютерними технологіями є: створення презентацій, буктрейлерів, інфографік, скрайбінг тощо. Однак популярними є й такі форми, що дають можливість створення вручну та використання проєктів, без допомоги медіа (лепбукінг, скрапбукінг, кроссенси та ін.).

Всі ці технології відрізняються підходами до подання й оформлення навчального матеріалу, за ступенем образності та глибини асоціацій, кількістю та якістю текстових фрагментів тощо.

2 ПРАКТИЧНІ ЗАСОБИ ВТІЛЕННЯ ПРОЄКТІВ

                                                     2.1 JAMBOARD

          Онлайн-урок - це  реальність. Для організації ефективного дистанційного навчання  необхідна віртуальна інтерактивна дошка.

         Однією із таких дошок є Coogle  Jamboard. 

Jamboard – це безкоштовний інтерактивний сервіс від Google, покликаний допомогти без проблем передати власні ідеї, працювати та допрацьовувати цікаві креативні рішення спільними зусиллями. Базується цей девайс на хмарних технологіях, тож користуватися ним можна з будь-яких гаджетів. І все в режимі реального часу. Багато в чому сервіс схожий на звичайну білу дошку для малювання маркерами. 

          На відміну від звичайної дошки, Jamboard не має обмежень за розміром вільного місця і кількістю учасників, які можуть одночасно працювати на ній. До того ж усе, що написано чи намальовано на онлайн-дошці, можна зберегти на Google Drive: матеріали записані на Google Jamboard, нікуди не зникнуть із часом.

          Віртуальна дошка Jamboard допомагає фіксувати різноманітні ідеї, малювати, все це можна зробити дуже швидко, можно встановити цей додаток  на мобільний телефон чи інший гаджет і використовувати в його в класі чи в будь якому місті де працює інтернет. Цей інструмент дозволяє не тільки створювати але й спільно працювати, ділитися дошкою з колегами, вносити зміни в режимі реального часу і цей інструмент безкоштовний.

Отже, де знайти цю дошку?

Для створення віртуальної дошки Google Jamboard необхідно мати свій обліковий запис в Coogle.

Можна скачати з плеймаркета та встановити на смартфон цей додаток.

Якщо ми працюємо на комп’ютері, то є кілька варіантів – можно написати в пошуковику і знайти за допомогою Coogle, але простіше скористатися правим верхнім куточком, там де є 9 крапочок. В додатку Coogle, обираємо Coogle Jamboard або обираємо Диск, натискаємо кнопку створити, більше і Coogle Jamboard.

          Коли відкриваємо всі віконечка, то ми бачимо всі джамби.

Тепер переходимо до створення нашої дошки.

         Для початку необхідно дати назву дошки: для цього необхідно натиснути на назву дошки та ввести власну назву і натискаємо на кнопочку Ок, як бачите -назва змінилась.

         Можемо змінювати фон дошки, натиснувши відповідну кнопочку – змінити   тло, обирати  нотатки та можемо вносити сюди свій текст, можемо обрати фон і натискаємо «зберегти». Ось з’явилася нотатка, її можна зменшувати або збільшувати за допомогою спеціальних маркерів, розміщених по кутам нотатки, можемо додавати фото з гул диску,  стікери.  Можемо робити помітки на нашій дошці, нам доступні інструменти перо, маркер, пензель, можемо обрати колір,  яким ми будемо робити ці помітки

Для того, щоб спільно працювати на дошці і спільно редагувати її, потрібно мати спільний доступ.

2.2 ЛЕПБУК

Цікавою для учнів стає діяльність по своренню лепбука. Лепбук «lapbook»(з англ.lap – коліно, book – книга; дослівно – «книжка на колінах») – створення альбомів, зошитів, інтерактивних папок за певною темою. Вона зазвичай використовується в рамках проектної методики, на завершальному етапі вивчення теми, однак все частіше використовується й на інших етапах навчального заняття. Серед характерних рис лепбуків – особливе дизайнерське оформлення із елементами handmade у різних техніках (оригамі, квілінг, скрап- букінг тощо) та максимум інформації, поданої стисло і чітко. Це, по суті, інтерактивна саморобна книжка, що містить рухомі частини: численні віконця, двері, фрагменти листівки-водоспаду, твіст-картки, трикутні конверти, слайдер- картки, мультикишеньки та ін.[8].

Як показує досвід, учні креативно, підходить до розробки й оформлення своїх робіт.

Термін «лепбук» (з англійського «lapbook» – книга на колінах) уперше використала у своїй домашній школі мати та письменниця з Вірджинії Теммі Дабі. Вона узагальнила досвід використання різноманітних міні-книг, автором створення яких була Діна Зайк ще у вісімдесятих роках минулого століття. Саме Діна Зайк запропонувала використовувати так звані foldables – складені аркуші паперу, для легкого та ненав’язливого запам’ятовування інформації дітьми. До наших реалій, адаптувала лепбук Тетяна Піроженко.

Отже, «лепбук – це книга чи папка будь-якої форми та з будь-якої теми, із вкладеними в неї оформленими в оригінальний спосіб різноманітними міні- книжками, віконечками, малюнками, іграми. Як і інші цікаві інновації, він був підхоплений матусями, вихователями, учителями всього світу та досить вдало ними використовується під час навчання у звичайних та домашніх школах» [7].

Лепбук належить до змішаного типу проектів: він забезпечує дослідницьку, пізнавальну, творчу та ігрову активність учнів. Лепбук інформативний, багатофункціональний, сприяє розвитку уяви, творчості, естетичних смаків, має дидактичні властивості, залучає студентів до світу мистецтва. Може бути як індивідуальною, так і груповою роботою.

Життєвий простір сучасної людини тісно пов’язаний з новітніми засобами інформації. При підготовці до занять студенти переважно користуються не фондами із бібліотеки закладу, а комп’ютерами, інтернет-ресурсами для бездумного копіювання готових рефератів, доповідей, повідомлень. Проте, трапляється й так, що не завжди є змога використати на заняттях візуальні засоби. На допомогу приходить лепбук, що не лише увиразнює форми роботи, а й допомагає дітям навчитися ставити перед собою конкретну мету й завдання, знаходити способи їх виконання, сприяє розвитку вмінь досліджувати, узагальнювати та систематизувати інформацію, розвитку самостійності суджень; привчає працювати в колективі, приймати правильні рішення; допомагає закріпити вивчений матеріал. Надалі використання тематичної папки дає змогу швидко відновити в пам’яті вивчені теми.

«Недолік»: для виготовлення лепбука потрібен час, фантазія, зусилля та відсутність ліні» [7].

Виокремлюють такі види лепбуків:

-           навчальні,

-           ігрові,

-           привітальні,

-           автобіографічні (день народження, похід в кіно, відпочинок) [7].

У роботі зі учнями традиційно використовуємо навчальні та ігрові лепбуки.

Для створення тематичної папки потрібні такі матеріали, як цупкий папір, картон для основи, кольоровий папір, ножиці, клей, кольорові олівці, фарби, фломастери, маркери, ручки, скотч. Але найголовнішою для створення лепбука є фантазія.

Робота з лепбуком передбачає декілька етапів.

Пропонуємо алгоритм такої роботи:

Крок 1. Постановка проблеми. Формулювання теми. Тему для папки можна вибрати будь-яку, як і її складність. Вона може бути узагальненням вивченої теми, чи зовсім новою, глибоко дослідженою чи такою, що потребує глибшого вивчення. Наприклад, у процесі опанування теми «Культура Київської Русі» (Мистецтво) пропонуємо учням підготувати лепбук за темою «Архітектурні пам’ятки Київської Русі які дійшли до наших часів».

Крок 2. Складання плану. Тему розбиваємо на підтеми, дрібніші частини інформації. Адже лепбук – це не просто книжка з картинками. Це навчальний посібник. Тому потрібно продумати план того, про що йтиметься в цій папці, щоб повністю розкрити тему.

Кількість частин залежить від самої теми, індивідуальних особливостей учасників групи. Цілком можливо, що на початок роботи над лепбуком у дітей можуть виникнути питання, які буде доцільно вивчити досконаліше, що приведе до створення нових підтем.

Орієнтовний план лепбука за темою «Архітектурні пам’ятки Київської Русі які дійшли до наших часів» може бути таким:

1.               Тема.
2.               Актуальність теми
3.               Об’єкт дослідження.
4.               Предмет дослідження.
5.               Хронологічні межі
6.               Мета навчального проекту.
7.               Завдання.
8.               Методи дослідження.
9.               Виконавці.
10.          Термін виконання проекту.
11.          Висновки.

          Крок 3. Створення макета. Основа для лепбука може бути у вигляді стандартної книжечки з двома розворотами, картонної папки формату А3 або А4 з кількома розворотами, книжки-гармошки, фігурної папки. Форма основи лепбука залежить від обраної теми та творчості педагога. На основі розташовують різноманітні міні-книжки, кишені тощо.

Крок 4. Наповнення лепбука. До кожної підтеми добираємо той тип мінікниги, який найкраще підходить для викладу інформації. У своїй роботі практикуємо такі види міні-книг: багатошарова міні-книга, книга-вкладка, книга-гармошка, книга-віяло, книга-мушля, книга з пелюсток, книга-конверт, книга з розчиненими дверцятами, книга-сірникова коробка, книга-коло, книга- колесо, конверти для інформації.

Крок 5. Збір інформації та матеріалу. Інформативним матеріалом для лепбука за темою «Архітектурні пам’ятки Київської Русі які дійшли до наших часів.

                                                            2.3 ДАЙДЖЕСТ

Навчальна дисципліна Мистецтво, яка вивчається у 8-9 класах та за вибором 10-11 класах передбачає значну кількість цікавої інформації. Проте, весь навчальний матеріал викладається у малій кількості навчальних годин. Пошук ефективних методик, які б дозволили оптимізувати час, не вплинути на якість знань, формувати у дітей аналітичні, пошукові та творчі компетентності, спонукав звернути увагу, на такий метод, як дайджест.

Дайджест (англ. digest – короткий виклад) – видання, що містить стислий виклад твору(-ів) у вигляді cукупності витягів із оригіналу чи у формі його вільного переказу (перекладу) або добірку в повному чи скороченому вигляді текстів, вибраних із інших видань.

Мета укладання дайджесту – виявлення в першоджерелах ключової, об’єктивної та важливої інформації. Завдання – зорієнтувати читача в інформаційному потоці, вичленувати в ньому найбільш цінні відомості задля раціонального використання часу.

За часом публікування дайджест може бути неперіодичним, періодичним і продовжуваним виданням.[11]

Методика складання дайджесту Структура дайджесту:

-                     титульний аркуш, що містить назву (заголовок), прізвище укладача(ів);

-                     зміст, передмова або вступ (від укладача);

-                     основний текст (розділи та підрозділи);

-                     список використаної літератури;

-                     додатки (ілюстрований матеріал – таблиці, графіки, діаграми, що розкривають основний текст);

-                     словник основних термінів (за потреби).

Укладання дайджесту базується на таких процесах: аналіз джерел (оцінювання їхньої наукової, соціальної та практичної значущості, порівняння цінності близьких за тематикою документів), опрацювання інформації (перевірка достовірності, уточнення фактів та їх узагальнення, вибір із аналізованих джерел текстових фрагментів релевантної інформації), змістове або формальне їх групування, підготовка коротких анотацій (за потреби).

Виклад матеріалу в дайджесті зазвичай здійснюють за принципом «від загального – до конкретного». Така побудова дає змогу уточнити зміст первинного документа, загострити увагу на найважливіших і найперспективніших аспектах теми. Тобто вилучення з документа найбільш цінних у смисловому відношенні цитат.

Для підготовки дайджесту використовують методику аналітичного згортання інформації, унаслідок чого фізичний обсяг документа змінюється в бік суттєвого зменшення, але без втрати його інформативності.

Дайджест – це новий інформаційний продукт, отриманий у результаті аналітико-синтетичного опрацювання первинних документів і який містить змінений текст, адаптований під конкретне завдання, напр.: навчальний матеріал для здобувачів освіти, потреби науково-педагогічного працівника,  для яких використання нової інформації може бути корисним.

Види дайджесту: огляд матеріалів у ЗМІ (у т. ч. електронних), добірки подій, новин тощо.

Найчастіше – у формі передруку пізнавальної, ексклюзивної, цінної для потенційного читача інформації з інших видань, яка ознайомлює з новаціями.[11]

Основні етапи складання дайджесту

Підготовчий етап.

Крок 1

Розробка плану-проспекту. У ньому викладається докладний зміст майбутнього дайджесту. Це – «мініатюра» основного видання. Головне завдання етапу - учні повинні встановлення цільового аудиторію (Наприклад, учні 8-9 класів):

•                 Обрати і вивчити тему.
•                 Визначити вид, тип і жанр (Можуть бути журнальні статті та інші види друкованої та недрукованої продукції).
•                 Обрати оформлення (обкладинка, внутрішнє оформлення, ілюстративний матеріал)

Основний етап

Крок 2

•                 Розробка плану (перелік розділів і питань, які мають бути відображені у дайджесті)
•                 Виявлення творів друку і бібліографічний пошук (Розробник досліджує різні джерела: каталоги, бібліографічні видання, довідково- пошукові системи, Інтернет, рукописні матеріали та ін.)
•                 Вивчення друкованих джерел (Здійснюється шляхом переглядання)
•                 Формування майбутнього дайджесту (Групування матеріалу може бути: тематичним;хронологічним (часова закономірність);логічним (внутрішня закономірність) - від окремого до загального або від загального до окремого). Копії фрагментів документів вирізують, складають (склеюють) у потрібному порядку.

Заключний етап

Крок 3

Підготовка тексту передмови, з метою розкриття читачам задуму розробника, допомогти вільно орієнтуватися у дайджесті. [11]

Зупинимось на тих видах проєктів , які на думку автора роботи, доцільно використовувати у школі, як певне напрацювання вмінь і навичок, і, власне, для закріплення та діагностики результатів навчання. Зокрема, зупинимось на досвіді освоєння проєктних технологій учнями гімназії.

РОЗДІЛ ІІ РОЗРОБКА ПРОЄКТУ: МИСТЕЦТВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ

1 ПРОЄКТ  «Мистецтво Київської Русі»

Навчальна мета: пошукова діяльність учнів по збору інформації про види мистецтва Київської Русі: архітектура, образотворче мистецтво (фреска і мозаїка), іконопис, книжкова мініатюра;  активізація пізнавальної діяльності яка, в свою чергу, сприяє розвитку різнобічної особистості.

Виховна мета: виховувати в учнів прагнення до самовдосконалення, задово-лення пізнавальних потреб.
Учасники: учні 10 класу.
Вид проекту: творчий, практико-орієнтований;
За обсягом: середньостроковий;
Запланований результат: Створення презентаційних проєктів (при захисті проєкту використовуються Сoogl Jamboard) (комп'ютерна версія).

Робота над творчими проектами включає в себе три етапи:
• Початковий етап (визначення широкої теми, вибір робочих тим, об'єднання в групи, складання плану проєктної роботи і формулювання мети, збір матеріалу).
• Основний етап (аналіз способів і цілей роботи в групах, пошук джерел необхідної інформації та збір матеріалу, аналіз можливих труднощів).
• Заключний етап (підготовка захисту готових проєктів та їх захист, обговорення отриманих результатів).

Для більш детального розгляду етапів привожу алгоритм роботи:

1 крок - визначення теми.  «Мистецтво Київської Русі».
2 крок - розбиття теми на більш дрібні підтеми.
3 крок  - формування ініціативних груп.
4 крок - збір інформації. (використання матеріалів підручника, журналів, Інтернету).
5 крок - переробка інформації та обговорення.
6 крок - систематизація і підготовка презентації, формулювання загальних висновків по темі.
7 крок - підготовка творчих звітів, презентація.
8 крок - висновок і рецензування.

Проєкт вивчення тими  «Мистецтво Київської Русі»

Основна ідея:

 Історія мистецтва України неможлива без такої яскравої сторінки як доба Київської Русі. Вона має велике значення, адже впродовж існування цієї держави було закладено основу української культури. Окрім слов’янських традицій, творчість давньоруських митців зазнала значного впливу культур сусідніх народів, зокрема провідної християнської держави того часу — Візантії. Це добре помітно в архітектурі, монументальному мистецтві й іконописі Київської Русі.

Мета:
• Познайомити учнів з мистецтвом Київської Русі.
• Розвинути творчу активність учнів, вміння робити узагальнення на основі даних, отриманих в результаті досліджень.
• Розвинути пізнавальну діяльність учнів, яка, в свою чергу, сприяє розвитку різнобічної особистості.
• Виховувати в учнів прагнення до самовдосконалення, задоволення пізнавальних потреб.
Робочі групи і питання для дослідження

Група “Архітектори”
1. Досліджують та вивчають архітектуру Київської Русі.
Група “Художники”
1. Знайти матеріали про образотворче мистецтво Київської Русі, а саме фреска і мозаїка.
Група “Іконописці ”
1. Знайти цікаві матеріали про іконописців та іконопис Київської Русі.
Група “Книголюби”
1. Досліджувати унікальність книг Київської Русі.
Група “Експерти”
Під час звітів робочих груп стежити за їх висновками і робити свої висновки, в кінці уроку дати оцінку роботі кожної групи.

Звітні матеріали
1. Створення джамбів  (слайди, малюнки).
2. Підготовка повідомлень.
3. Створення ескізів.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Методи і прийоми роботи: реалізація проектно-дослідницької технології.
Обладнання:
1. Презентація (для даної статті презентація змінена з метою зменшення інформаційного обсягу);
2. Малюнки;
3. Енциклопедичні словники;

Хід уроку

          Вступне слово вчителі: Шановні учні! Мистецтво Київської Русі – яскраве та самобутнє явище європейської середньовічної культури. Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Художні досягнення цієї доби сформували підґрунтя для подальшого розвитку української культури.
        На жаль, в межах уроку «Мистецтво» даній темі приділяється занадто мало часу. Саме тому, запропонований проєкт дозволить докладніше
  ознайомити учнів із  архітектурою Київської Рус;
         продемонструвати зразки живопису, фреска,  мозаїки;
 зупинитись на характеристиці іконопису та книжкової мініатюри Київської Русі.
             Сьогодні ми спробуємо з допомогою ваших досліджень поглибленіше вивчити мистецтво Київської Русі.

             У підготовці до уроку брало участь 5 робочих груп:
        архітектори;
        художники;
        іконописці;
        книголюби;
        експерти. 
            Кожна  група  мала  свої  робочі  питання, і по ходу уроку буде знайомити нас з матеріалами свого дослідження. У нас є  - група експертів, яка буде уважно стежити за роботою на уроці і робити висновки по ходу уроку, давати свою оцінку роботі інших груп. Вас я прошу уважно слухати своїх однокласників і записувати ключові моменти їх досліджень.

          Отже, ми починаємо. Запишемо у зошиті число, “Класна робота”, тема уроку “ Мистецтво Київської Русі”.

          Сьогодні на уроці ми повинні відповісти на одне питання: “Цому потрібно вивчати мистецтво Київської Русі?”

• Слово надається групі архітекторів. (виступи учасників групи)
• Висновок експертів.
• Слово надається групи художників. (виступи учасників групи)
• Висновок експертів
• Слово надається групі іконописців. (виступи учасників групи)
• Слово надається групі книголюбів. (виступи учасників групи)
• Висновок експертної групи.
  Висновок за уроку (учень робить).

Під час підготовки до уроку кожній групі довелося виконувати свою роботу, до кінця проекту все з’єдналося воєдино. Кожен з нас отримав на сьогоднішньому уроці великий запас знань не тільки з області мистецтва, але і в області історії, географії, природознавства, так і просто з навколишньої дійсності. Всі придбані знання, знадобляться вам і допоможуть стати більш освіченими і цікавими співрозмовниками.

Учитель: Шановні учні. Дозвольте подякувати вам за роботу, яку ви зробили, за ваші дослідження.

Підсумок!

Дізнайтеся оцінку за вашу проєктну роботу!

                       Розробка  уроку мистецтва для 10 класу

Тема: Художня культура Київської Русі.

Мета: ознайомити учні з мистецтвом  Київської Русі.

Мета:

•                      навчальна – на зразках творів мистецтва дати поняття про художнью культуру Київської Русі;
•                      розвивальна – розвивати зацікавленість культурою Київської Русі, творчі здібності учнів.
•                      виховна – виховувати вміння бачити красу в, інтерес до нових знань, до мистецтва та художньої культури, що формує естстичні ідеали молодої людини.

Тип уроку: інтегрований.

Хід уроку

Епіграф: Культура Київської Русі не лише не поступалася іншим європейським народам, але й багато в чому їх переважала. Борис Греков

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми і мети уроку.

3. Лекція учителя.

4.Рефлексія.

5. Робота в групах.

6. Домашнє завдання.

Історія мистецтва України неможлива без такої яскравої сторінки як доба Київської Русі. Вона має велике значення, адже впродовж існування цієї держави було закладено основу української культури. Окрім слов’янських традицій, творчість давньоруських митців зазнала значного впливу культур сусідніх народів, зокрема провідної християнської держави того часу — Візантії. Це добре помітно в архітектурі, монументальному мистецтві й іконописі Київської Русі.

Розквіт образотворчого мистецтва Київської Русі відбувся після прийняття християнства і визначився орієнтацією на візантійське мистецтво. Візантійці створили художню систему, у якій панували суворі норми й канони, а краса навколишнього світу сприймалась лише як відблиск божественної краси. Головними ознаками візантійського стилю в архітектурі були

•                      хрестоподібне планування (так званий «грецький» хрест),
•                      п’яти купольна система будівель,
•                      надзвичайна ошатність інтер’єрів, оздоблених дорогими сортами мармуру, фресковим живописом, мозаїчними зображеннями та позолотою.

Живопис та іконопис також створювався за чіткими правилами композиційного, образного та кольорового рішень.

Архітектурні пам’ятки Київської Русі

Історія розвитку давньоруського архітектурного мистецтва бере початок з кінця X ст. Уже тоді в Київській Русі існували багаті традиції дерев’яного зодчества, які пізніше позначилися на кам’яній архітектурі, зокрема храмових споруд. І хоча спочатку вплив візантійського мистецтва був дуже відчутний, згодом у давньоруській архітектурі проявився власний стиль.

Тож можна зробити висновок: майстри Київської Русі не копіювали традиції Візантії, а створювали на їх основі свою оригінальну художню мову.

Які міста сучасної України були культурними центрами Київської Русі?

Зразками архітектури, в якій найбільше простежується візантійський

  вплив, були Десятинна церква в Києві і Спасо-Преображенський

собор у Чернігові.

Десятинна церква (церква Богородиці)   була зведена в епоху князювання Володимира Великого і вважається першою кам’яною спорудою Київської Русі. То була одна з найгарніших архітектурних споруд свого часу, адже до її будівництва долучали кращих майстрів Візантії. На превеликий жаль, будівля храму була знищена 1240 року ордами хана Батия. Її відновлення у різні часи ініціювали українські митрополити Петро Могила та Євген Болхвитинов. Проте давньоруська церква так і не відродилася. Нині на місці її розташування ведуться археологічні розкопки.

Близьким до архітектурного рішення Десятинної церкви став Спасо-Преображенський собор, що зведений 1036 року у Чернігові і чудово зберігся до нашого часу. Цей храм — перший приклад того, що давньоруські майстри прагнули до створення власного стилю. У деяких елементах собору помітні прийоми, не характерні для візантійського зодчества, але типові саме для давньоруської архітектури. Будівля храму містить ознаки, притаманні й романському стилю, що свідчить про знайомство зодчих із культурними традиціями Заходу.

Перлиною давньоруського архітектурного мистецтва є Київський Софіївський собор, зведений грецькими майстрами під час правління князя Ярослава Мудрого за зразком Софіївського храму Константинополя. Згадка про Софію Київську зустрічається у найціннішому літописі Київської Русі — «Повісті минулих літ». У будівництві собору були використані досягнення візантійського мистецтва, проте в архітектурі цього п’ятинефного храму вже простежувались своєрідні національні риси. На відміну від візантійських соборів, він був увінчаний тринадцятьма куполами, містив дві галереї. Композиційне рішення Софії Київської зіграло велику роль у формуванні національних рис української, російської та білоруської архітектур. В результаті реставрувань і перебудов, проведених протягом XVІІ —XVІІ ст., первинний вигляд будівлі собору не зберігся.

Наступний етап зодчества Київської Русі відзначений другою половиною XІ — першою половиною XІІ ст., коли архітектура набуває більшої самобутності. Виділяються навіть окремі школи: київська, переяславська, галицька. Зодчі перейшли на місцеві будівельні матеріали й розробили нові технологічні прийоми, відмінні від візантійських.

Архітектурі цього періоду притаманні й риси романського стилю, що проявляється в зовнішньому оформленні будівель.

           Свято-Успенський собор  Успенський Собор в Києво-Печерській Лаврі був побудований у 1073 році одним із засновників Лаври, Антонієм Печерським. Будували храм три роки на гроші Святослава Ярославовича. В результаті, Успенський собор став ідеалом, зразком, каноном для храмоіздательства. За його подобою створювалися будинку Боже в різних містах і навіть країнах, так як він полонив своєю красою, вишуканістю, чіткістю форм і ліній.

         Як і сама Лавра, собор пережив кілька руйнувань за історію свого існування. Так, в 1096 році він постраждав від навали хана Боняка.

Пізніше, в 1230 році собор Успіння Пресвятої Богородиці пережив землетрус, через десять років, у 1240 році – на місто напало монголо-татарське іго. У 1470-му ремонтом храму зайнявся князь Семен Олелькович.

Кримські татари під керівництвом Менглі-Гірея навідалися до Києва і пограбували Успенський собор в 1482 році.

       У 1718 році сталася пожежа. 1729 року Успенський собор в Києві відновлюють і прикрашають заново в стилі українського бароко. 5 серпня цього року оновлений храм урочисто відкривають для мирян.

Під час Великої Вітчизняної Війни Успенський собор був повністю зруйнований. Його замінували і підірвали, як тоді вважалося, німецькі окупанти за наказами Еріка Коха. Перед цим з собору винесли всі цінні речі, які знайшли. А це – близько двох тисяч коштовностей: ікони і ризи, гробниці і Євангелія в дорогоцінних окладах, парча і тканини, царські ворота і навіть литий сріблястий престол з вівтаря.

Стиль архітектури чернігівської школи XІІ ст. втілений в Борисоглебському соборі. Про це свідчать багаті різьблення в декорі фасадів, де мотиви романського стилю перегукуються зі слов’янськими. Іще однією характерною ознакою давньоруської архітектури Чернігівщини є обмазання цегляних стін будівель білим вапном.

Самобутність архітектури галицької школи представляє церква

святого Пантелеймона  — єдиний зразок давньоруського галицького зодчества. Учені припускають, що за часів Київської Русі тут був укріплений форпост княжого міста — імовірно, монастир. На цій території і була побудована хрестоподібна церква зі зразками білокам’яної різьби. Із первинної споруди церкви святого Пантелеймона до нашого часу збереглись лише стіни, адже протягом віків храм кілька разів перебудовувався.

Монументальний живопис Київської Русі

Серед видів образотворчого мистецтва Київської Русі перше місце належить монументальному живопису, що створився також на основі візантійських традицій. Константинопольські митці, оздоблюючи давньоруські собори, використовували два види техніки монументального живопису: мозаїку і фреску. Потім прийоми й технологію візантійських художників перейняли та вдосконалили давньоруські митці.

Давньоруський мозаїчний живопис X—XІІ ст. може бути поділений на два види:

1.                     Високохудожні мозаїки підлоги, що фрагментарно збереглися до нашого часу в деяких храмах епохи Київської Русі.
2.                     Мозаїчний настінний живопис, яким оздоблювали найважливішу в символічному сенсі й найбільш освітлену частину давньоруських храмів — центральний купол, підкупольний простір і вівтар.

Надзвичайно високий рівень технічно та художньої майстерності київських митців в галузі мозаїчного живопису слугував зразком для західноєвропейських майстрів. Палітра смальт, якими були набрані мозаїчні підлоги й оформлені інтер’єри Чернігівських, Київських,Переяславських храмів відрізнялась надзвичайним кольоровим розмаїттям. Так під час створення мозаїк собору Софії Київської давньоруські майстри застосували близько 180 відтінків різних кольорів.

Як і всі розписи середньовічних храмів, мозаїки Київської Русі були «Євангелієм для неграмотних». За ними віруючі дізнавалися про основні положення християнської віри. Тож мова цих творів монументального мистецтва проста й лаконічна, а зображення площинні. Фігури немов розпластані на золотому фоні, жести умовні, складки одягу утворюють орнаментальний рисунок. За каноном, запозиченим у Візантії, усі лики святих мають подовжений овал і тонкі риси обличчя, великі очі. Проте кожен лик зберігає власну індивідуальність, умовно виражену в кольорах одягу, позі, атрибутах тощо.

Про надзвичайно високохудожній рівень давньоруського мозаїчного мистецтва свідчать ансамблі мозаїк собору Софії Київської, фрагменти мозаїк Золотоверхого собору Михайлівського монастиря, Десятинної церкви, Успенського собору Києво-Печерської Лаври, Михайлівського собору Видубицького монастиря. Розкопки на території стародавнього Києва, поблизу Десятинної церкви, виявили фундаменти кількох парадних палацових будівель, призначених для зібрань княжої дружини. Судячи за фрагментами мармурових деталей та мозаїк, ці архітектурні споруди за багатством оздоблення не поступалися храмам.

Оскільки мозаїка належить до складних і дорогоцінних технік монументального живопису, великої популярності в Київської Русі набула фреска. Завдяки чудовим властивостям цієї техніки, а також майстерності живописців, які досконально зналися на ній, деякі фрескові ансамблі, створені за часів Київської Русі, збереглися до наших часів. Протягом століть фрескові розписи давньоруських церков не потьмянішали, не втратили насиченості кольорів і виявились стійкими до вологи. Це свідчить про надзвичайно високий професійний рівень стародавніх майстрів. Вони винаходили рецепти створення фарб і зберігали їх у таємниці, передаючи лише від майстра учневі.

У X—XІ ст. у Київській Русі набула поширення візантійська техніка фрескового живопису. Дуже відомі цикли настінних розписів Софії Київської, які зображують сюжети Євангелія, Старого завіту, а також святого Георгія та архангела Михаїла — покровителів князівського роду. Також унікальними пам’ятками фрескового живопису є розписи на стінах веж, де розташовані сходи, якими піднімалися князь із дружиною та почтом. Тут представлені сцени світськогожиття Київської Русі. Так на південній стіні собору зберігся колективний портрет родини князя Ярослава Мудрого — його дружини Ірини й доньок Єлизавети, Анастасії та Анни. Цей витвір — найдавніший зразок портретного мистецтва українського живопису: костюми жінок передані досить точно, обличчя, не дивлячись на умовність, передають індивідуальні риси.

Фрески епохи Київської Русі відрізняються суворістю наслідування принципів візантійської системи розпису й урочистою монументальністю.

Іконопис Київської Русі

Становлення давньоруського іконопису відбулося у другій половині XІ — на початку XІІ ст. До цього ікони були, переважно, візантійські та грецькі. Разом із поширенням будівництва храмів виникла давньоруська школа іконопису. Її засновником вважають митрополита Іларіона. У Києво-Печерському Патерику розповідається про перших відомих іконописців Київської Русі — Алімпія та Григорія. Про останнього розповідали, що йому допомагають янголи: він міг за кілька годин написати й позолотити образ (зазвичай на це витрачали кілька тижнів).

Давньоруські майстри дотримувались суворого іконописного канону. Його створення зумовила легенда про те, що перші ікони або з’явились самі по собі («Спас Нерукотворний») або були написані з натури художниками, які особисто знали або пам’ятали святих (за повір’ям ікона Володимирської Божої Матері була написана євангелістом Лукою).

Отже, православна церква ніколи не допускала писання ікон за уявою чи з живих осіб.

Іконописні зображення створювались за певними суворими правилами. Умовність письма мала чітко розмежовувати божественний («горній») світ від земного («дольного») і підкреслювати в лиці Христа, Богоматері та святих їх неземну сутність. Для цього фігури зображувались пласкими й нерухомими, застосовувалась оборотна перспектива, виключалися будь-які часові прояви (пора року чи доби). Умовний золотий фон ікон символізував божественне світло, фігури не мали тіней, адже «в Царстві Божому» їх немає.

Щоб чітко слідувати канону, давньоруські майстри користувались у якості зразків візантійськими іконами або словесним описом кожного іконописного сюжету.

Ікони XІ—XІІ ст., виконані київськими майстрами майже не збереглися, але літописи неодноразово свідчать, що ці творіння вивозили в різні міста

Київської Русі, де вони слугували канонічним зразком для інших іконописців.

Книжкова мініатюра Київської Русі

Розповсюдження писемності і поява книг зумовили виникненню в Київській Русі такого виду живопису, як книжкова мініатюра. Перші твори оригінальної давньоруської писемності, що дійшли до нас, були створені в епоху правління князя Ярослава Мудрого та його синів Ізяслава та Святослава. Проте, на жаль, більшість із них відомі за списками, створеними пізніше, або за фрагментами. Серед найвизначніших пам’яток давньоруської літератури:

•                      «Остромирове Євангеліє»,
•                      Ізборник Святослава,
•                      «Слово про закон і благодать»,
•                      «Руська Правда»
•                      «Повість минулих літ».

Художнє оздоблення рукописних книг складалося з мініатюр. Невід’ємними елементами художнього оформлення майже кожного літературного твору були заставки або мініатюри (сюжетні зображення, розміщені на початку книги чи її розділу), буквиці (великі орнаментовані кольорові літери на початку тексту), також рукописи часто прикрашалися кінцівками й візерунками на полях.

Значення заставок в рукописних книгах дуже велике: вони Мали налаштувати читача на зміст тексту, дати йому певний філософсько-естетичний настрій. Окрім цього, заставки застосовувались для позначення структури книги. Книжковим мініатюрам давньоруських книг властиві надзвичайна вишуканість, яскраве орнаментальне оточення фігур та велика кількість позолоти, що наближає це мистецтво до ювелірного.

Орнамент давньоруської рукописної книги протягом історії змінювався. Спочатку XІ ст. в декоративному оформленні книг панував візантійський орнамент. Його характерною особливістю є рамка, що складається з простих геометричних форм — прямокутників, кругів, квадратів, трикутників, арок тощо. Фон заставок зазвичай золотили, у кольоровому рішенні перевагу віддавали червоному, синьому та зеленому. Буквиці часто зображували у формі птахів, фантастичних тварин.

Прикладом давньоруського книжкового живопису можуть слугувати прекрасні заставки й буквиці «Остромирового Євангелія» та Ізборника Святослава — найдавніші рукописні твори, що збереглися до нашого часу.

Cтаровинні рукописні книги

Рукописні книги в Київській Русі часто виготовлялись на замовлення, були передбачені для подарунка, вкладу в скарбницю церкви і представляли собою визначні зразки книжкового оформлення. Так, наприклад, оформлення «Остромирового Євангелія» свідчить, що ця книга не була призначена для буденного користування.

Витвори образотворчого мистецтва й архітектури часів Київської

Русі відзначаються художньою довершеністю й майстерністю виконання. Більшість із них сучасні дослідники визначають як геніальні творіння. Нетлінність давньоукраїнських шедеврів — неспростовний доказ духовної єдності України сучасної та України княжої.

Рефлексія

•                     На основі якої культури розвинулось мистецтво Київської Русі? Як це позначилось на архітектурі?
•                     Які види монументального живопису були провідними в Київській Русі? У чому їхня художня особливість?
•                     Назвіть імена найвидатніших іконописців часів Київської Русі. Як їх твори позначилися на формуванні стилю православного іконопису?
•                     Чим давньоруська книжкова мініатюра подібна до іконопису? Яку роль відігравали в книзі заставка та буквиця?

Робота в групах:

дослідивши за реконструкціями архітектуру найвизначніших храмів давньоруського Києва, створіть фрагмент діорами «Київ — духовний центр України-Русі».

Домашнє завдання:

•                     Підготуйте доповідь за темами «Архітектурний літопис Київської Русі»
• До Вашої уваги пропонується проект над яким попрацювали учасники всіх груп. Готовий продукт представлено на онлайн дошці – Coogle Jamdoard

 Рисунок 2.1 Скріншот інтерактивної дошки Padlet

Онлайн – тестdocs. google.com/forms/d/1I9GPGiDe6lAOkeSMfCFn2Vl4iAzwBVUG5BEAzAKckYg/edit

ВИСНОВКИ

Змішане навчання дозволяє використовувати накопичений позитивний досвід здійснення класичного навчання, доповнюючи його сучасними технологічними інноваціями.

Правильно підібрана технологія, в поєднанні з навчанням викладачів новим технологіям і моделям сучасної освіти, може зробити кожну навчальну аудиторію місцем, де exys відкриють свій потенціал у навчанні і будуть прагнути досягти максимуму. Методика змішаного навчання та проєктні методи дозволяють викладачеві охопити не тільки учасників освітнього процесу, які знаходяться у школі, а й тих, хто з поважних причин відсутній на занятті. Більш того, поданий матеріал зберігається в хмарному сервісі, що дозволяє студентам переглянути або повторити пройдений матеріал.

Основними показниками результативності реалізації проєкту є:

-                    підвищення професійної майстерності вчителів, розширення меж освітнього процесу, методів, прийомів та якості рівня подачі інформації;

-                покращення ефективності освітніх стандартів навчання,

-                створення духу творчості, партнерства, взаємодопомоги, спрямованих на розвиток учня;

-                    підвищення мотивації учня до навчання, що сприяє більш ефективному засвоєнню знань, умінь та навичок та їх використанню в подальшому житті;

-                  розвиток інтелектуальних та творчих здібностей учнів, їх вмінь використовувати комп’ютерні технології (ґаджети) для отримання нових знань у цікавій нестандартній формі з максимальним залученням в освітній процес.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.               Иванова Д.В. Буктрейлер как вид самостоятельной работы студентов[Текст] // Д.В. Иванова Организация самостоятельной работы студентов: Материалы докладов VI Международной очно-заочной научно-практической конференции. 2017. –С. 90 –95.
2.               Кривонос О.М., Коротун О.В. Змішане навчання як основа формування ІКТ- компетентності вчителя. [Текст] / О.М. Кривонос, О.В. Коротун //Наукові записки. – Випуск 8. – Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти. Частина 2. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2015 – 180с.
3.               Теорія та практика змішаного навчання: монографія [Текст] / [Кухаренко В. М.,  Березенська С. М.,  Бугайчук К. Л.  та  ін.];  за ред. В. М. Кухаренка. – Харків : Міськдрук, НТУ ХПІ, 2016. – 284 с.
4.               Коротун О. В. Методологічні засади змішаного навчання в умовах  освіти// [Електронний ресурс] Інформаційні технології в освіті. 2016. № 3 (28) С.118 http://eprints.zu.edu.ua/22768/1/117-129.pdf
5.               Сілакова Т. Проектні технології підготовки учнів https://core.ac.uk/download/pdf/325943324.pdf
6.               Фандєєва А.Є. Змішане навчання як технологія змін і трансформації [Електронний ресурс] https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=4544
7.               Щербатюк В.С. Методика застосування проектних технологій на заняттях із літературознавчих дисциплін у ВНЗ //В.С. Щербатюк Болюбаш Н.М. Використання сучасних інформаційних технологій у професійній підготовці економістів [Електронний ресурс]. Інформаційні технології і засоби навчання. 2009. No 5 (13). URL: http://www. «Молодий вчений» № 6.1 (46.1) червень, 2017 http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/6.1/29.pdf
8.               10 ідей щодо створення складових елементів lapbook // На урок:освітній проект. URL: https://naurok.com.ua/post/10-idey-schodo-stvorennya-skladovih-elementiv-lapbook.
9.               [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.cuspu.edu.ua/images/conferences/2020/02/maket_materconf2020_1 103.pdf#page=135

10.          Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://osvitoria.media/experience/try-ideyi-tvorchyh-proektiv-na-urokah-shho- zatsikavlyat-starshoklasnykiv/
11.          Електронний ресурс]. – Режим доступу:

/http://ube.nlu.org.ua/articleДайджест

12.          Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pidru4niki.com/1050090253942/informatika/metodika skladannya daydzhest