Про мовленнєвий розвиток: значення, завдання вихователя, принципи

 Про мовленнєвий розвиток: значення, завдання вихователя, принципи

     Сучасний навчально-виховний підхід у дошкільному закладі має на меті здійснювати збалансований розвиток дитини, сприяти формуванню у неї елементарних форм життєвої компетентності, а також неухильно вдосконалювати, реалізовувати фізичний, соціально-моральний, емоційно-ціннісний, пізнавальний та художньо-естетичний потенціал малюка.

     Мовленнєвий розвиток дошкільника має особливе значення у формуванні особистості, адже мовлення дитини визначає великою мірою її інтелектуальний, комунікативний та загальнокультурний рівень.

     Завдання вихователя – активізувати мовленнєвий розвиток малюка, спрямувати цей процес у потрібне русло, сприяти закріпленню у дітей мовленнєвої культури та грамотності.

     У програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»» та у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні значна увага надається мовленнєвому розвитку дитини, який спирається на реалізацію освітніх завдань за чотирма сферами життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам».

     Запорукою успішної реалізації навчальних завдань є зміна ставлення до дітей, переважання форм спілкування з вихованцями на засадах партнерства, віра в творчі здібності й можливості дітей, спонукання їх до активного пізнання світу. Адже самих лише знань дитини про різні сторони життя – замало, вона має вміти застосовувати їх на практиці, діяти адекватно ситуації. Тому, важливою умовою для виникнення і розширення цих знань є змістовність життя дітей у дошкільному навчальному закладі.

     Мовленням дитина оволодіває в процесі спілкування під час різних видів діяльності, адже всі вони тісно пов'язані з мовленням і супроводжуються ним. Розмови вихователя з дітьми в повсякденному житті – один з основних методів розвитку діалогічної мови дітей раннього віку, який застосовують педагоги в нашому дошкільному закладі. Розмовляючи з дитиною про побачене, про те, що вразило дитину, про пережите нею, вихователі розвивають  і збагачують мову дітей. Розмови з дітьми сприяють розширенню словника, виховують інтерес і увагу до слова, вміння зв’язувати, співвідносити слово з образом тощо. Але повсякденного спілкування для розвитку мовленнєвих навичок дитини раннього віку, звісно, недостатньо. Основною формою навчання дітей раннього віку у процесі організованої пізнавальної діяльності все ж лишається заняття. Саме на заняттях вихователі систематично та послідовно формують у дітей мовленнєві уміння та навички, які закріплюються при спілкуванні дітей під час різних видів діяльності.
      На заняттях з мовленнєвого спілкування діти не стільки засвоюють матеріал про навколишній світ, скільки вправляються в мовленнєвій діяльності. На  занятті основну увагу зосереджують на практичному засвоєнні дітьми норм рідної мови (фонетичних, лексичних, граматичних), формуванні навичок розповідання та переказування. Тільки за цієї умови педагоги забезпечують максимальну мовленнєву активність дітей на занятті.

       Отже, які ж комплексні заняття проводять вихователі нашого закладу, маючи на меті спрямування на удосконалення мовленнєвих навичок трирічної дитини? Відомо, що провідною діяльністю дітей особливо молодшого дошкільного віку, є гра. Отже, у процесі занять використовують різні форми дитячих ігор – дидактичних, пізнавальних, рухових, рольових тощо. Так як, комплексне заняття включає в себе різні види й типи ігор, то добрим помічником у цьому вихователям стає дитяча книжка. Художнє слово (будь то фольклорні твори чи віршики, казки й оповідання вітчизняних письменників та поетів) пробуджує в малят пізнавальний інтерес до рідної мови, розвиває цікавість до літературного сюжету, вчить уважно слухати, добре запам’ятовувати, а потім і відтворювати зміст твору.

      На заміну роботи з дитячим текстом у процесі заняття має приходити рухова гра, завдання якої є зміна типу діяльності малят та закріплення навичок й умінь, набутих дітьми раніше (наприклад, під час дидактичних ігор або артикуляційних вправ тощо). Тому, в ДНЗ вихователі активно використовують рухливі ігри, ігри-естафети, ігри-емітації, фізкультхвилинки тощо. Закінчуватися таке заняття може плавним переходом до наступного виду діяльності вихованців: музичної, образотворчої, театральної тощо.

      Такий підхід позитивно впливає на емоційний, психологічний стан малят. Заняття перетворюється на невеличке сценічне дійство, яке, поєднуючи різноманітні види й типи ігрової діяльності, сприймається малюками з радістю та інтересом. Діти не стомлюються під час заняття, добре засвоюють новий матеріал та вправляються у повторенні раніше вивченого.

      Розробки комплексних занять вихователі використовують як у повному обсязі, так і фрагментарно – усе залежить від рівня розвитку та підготовленості дітей групи. Якщо деякі ігри або завдання виявляються  надто складними для малят, їх виключають або спрощують. Старшим  дітям пропонують більш  складніший ігровий матеріал.

      Кожне заняття об’єднує кілька основних видів діяльності малят, провідною серед яких є, звичайно, мовленнєва. Протягом заняття діти спочатку вчаться сприймати словесну (чи наочну) інформацію, а потім реалізують навички активного мовлення. Такий тип роботи з дітьми раннього віку як правило, становить основну частину заняття. Рухові ігрові вправи, музичні ігри, веселі фізкультхвилинки допомагають дитині не відволікаючись від теми заняття розслабитися, трохи відпочити, а також сприяють розвитку артистизму, творчій уяві.

      Таким чином, діти водночас і граються, і навчаються. Вони вчаться бути уважними слухачами і добрими співрозмовниками, відповідати на запитання і формулювати їх, описувати предмети, називати дії, ознаки, властивості тощо. Відповідне місце посідають ігри, спрямовані на формування чіткої та правильної артикуляції (адже в трирічному віці діти часто вимовляють звуки, зокрема сонорні та шиплячі, нечітко або взагалі не можуть правильно вимовити їх). Це – скоромовки, чистомовки, спеціальні артикуляційні ігри тощо.

      У розмаїтті засобів впливу на формування мовленнєвого розвиту дітей раннього віку важливе місце посідає театр. Це особливий - синтетичний вид мистецтва, який органічно поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, поетику, живопис, музику та літературу. Він допомагає дитині глибше пізнати себе, внутрішній світ, спонукає її до самовдосконалення, викликаючи естетичні почуття та емоції в ходжі театралізованого дійства.

      Театралізована діяльність у дошкільному віці - один із найефективніших засобів педагогічного впливу на мовленнєвий розвиток дітей раннього віку.         За Л.С. Виготським «акторська праця є своєрідною творчістю психофізіологічних станів людини». Вона сприяє розвитку у дошкільнят фантазії, виникнення у їхній уяві яскравих образів літературних героїв, казкових персонажів. Крім того, малюки вдаються до виразного втілення психологічних особливостей персонажів, самостійно добирають для них засоби мовленнєвої( інтонації) та зовнішньої виразності ( виразні рухи: рук - жести, обличчя - міміка, всього тіла - пантоміміка).

       Якщо створити умови для її розвитку, в дитини неодмінно відкриються здібності, закладені в ній природою. Педагоги нашого дошкільного закладу вбачають своє завдання в тому, щоб виявити ці перші здібності і на цьому тлі створити умови для повноцінного мовленнєвого розвитку дітей раннього віку. І тому, в ДНЗ нещодавно розпочав свою роботу гурток з театральної діяльності «Театр перед мікрофоном», з діяльністю якого ми ознайомилися сьогодні.  Як ви могли вже переконатися, вже з раннього віку вихователь залучає дітей до театрально-ігрової діяльності, починаючи із фланелеграфа, театральних та настільних ігор. Для старших дошкільнят - ігри-драматизації та імпровізації (розігрування сюжету без попередньої підготовки). Традиційно використовує в роботі з дітьми різні види театрів: настільний, тіньовий, пальчиковий, ляльковий. Ознайомлює дошкільнят із призначенням та історією театру, з творчістю акторів.

      З дітьми працюють досвідчені і творчі педагоги, які враховуючи педагогічний досвід, ніколи не зупиняються на досягнутому. Оновлюючи навчально-виховний процес, відшуковують нові форми та методи організації театралізованої діяльності. Тому виникла ідея організувати нетрадиційний театр.

      Творча група педагогів, зацікавлених цією проблемою планує розпочати роботу над створенням "театру на фартухові ", який може змінити традиційний погляд на організаційний аспект театралізованої діяльності дошкільників. Оскільки для ефективного показу вистави важливо все: які декорації та їх розміщення, які ляльки, яка ширма , де сидять діти, то педагогу приходиться витрачати час для вирішення таких організаційних моментів. А даний вид театру зможе надати можливість вихователю, одягнувши театр-фартух, відразу розпочати виставу. І вже за хвилину декорації рухаються разом з акторами , вихователь вміло маніпулює ляльками, вдало доповнюючи їх мімікою, жестами, засобами мовленнєвої виразності. Такий вид театру зможе викликати у дітей інтерес до постановки, розуміння сюжету; зможе надати  можливість взаємодії «актор - глядач», яка буде сприяти мовленнєвому розвитку дошкільнят.

      Також даний вид театру забезпечує можливість показу театралізованих вистав на прогулянках в теплу пору року, а зокрема в літній оздоровчий період, коли потрібно забезпечити максимальне перебування дітей на свіжому повітрі.

       Театр на фартухові може бути використаний і в навчальній діяльності, коли потрібно порахувати героїв, закріпити навички орієнтування в просторі, форму предметів та інше. Адже знання, отримані разом із враженнями, досить міцні і глибокі.

       Отже, свою доповідь хочу закінчити словами видатного педагога Костянтина Ушинського, який зауважував, що рідне слово є основою розумового розвитку й скарбницею всіх знань. Оволодіваючи мовленням, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми поведінки — основу її життєвої компетентності, тобто, «оволодіває наукою і мистецтвом жити серед інших». З огляду на це, проблема розвитку мовлення дитини раннього віку завжди була однією з центральних у дошкільній освіті. Нині ж провідною метою дошкільної педагогіки є виховання мовної сформованої особистості.