Про родинні традиції та свята

           Про родинні традиції та свята

У статті розглянуті сімейні традиції, свята і обряди та їх трансформація у сучасних умовах в Україні. Особлива увага відводиться комплексу родинних обрядів (родильні, весільні, поховальні й поминальні) та їхній ролі у життєдіяльності української сім’ї. Ключеві слова: сім'я, родина, сімейні обряди, народні традиції та свята, національна культура.

Сім’я завжди була надзвичайно важливою ланкою у соціальній структурі суспільства. Зміни, які відбуваються в сім’ї, впливають на характер суспільних відносин, на стан і розвиток самого суспільства. Сімейна діяльність регулюється і спрямовується традиціями та звичаями, цінностями та нормами, що панують у суспільстві за певних історичних умов. Як складова суспільства сім’я зазнає впливу всіх тих змін, що в ньому відбуваються, і відповідно трансформується. Економічна та соціальна криза, спад виробництва, безробіття, соціальна незахищеність – усе це негативно впливає на сім’ю, зумовлює зміну її ціннісних орієнтацій.

Вплив сім’ї на суспільство полягає у здійсненні нею таких функцій, як народження та виховання дітей, соціалізація поколінь, формування ціннісних орієнтирів, передача життєвого досвіду, народних звичаїв та обрядів тощо. Як складний і багатоплановий соціальний феномен сім’я є об’єктом вивчення багатьох наук – соціальної психології, соціології, культурології, економіки, педагогіки, права, етики, історії, етнографії тощо. Кожна з цих наук має свій предмет дослідження.

У сучасній Україні зростає інтерес до вивчення сім’ї як соціально культурного явища, адже рід наш багатий традиціями, святами і обрядами, прекрасний духовністю. Актуальність дослідження зумовлена також зростанням інтересу людства до своїх духовних джерел і традиційної спадщини. Останнім часом світове співтовариство дедалі більше уваги звертає на вивчення, збереження та розвиток традицій, свят та обрядів. Вони мають зайняти сьогодні провідне місце у формуванні національної культури та взаємозв'язку регіональних і національних культур, які одержують поширення в умовах зростаючої глобальної цілісності. Сучасна культура, вступаючи в принципово новий етап глобалізації гуманістичних цінностей, має поєднати людство на загальнолюдських цінностях, творчому розвитку особистості, поширенні наукового знання і передових технологій, взаємозбагаченні національних культур, екологічному відношенні до життя і навколишнього середовища. Етнографи та культурологи зародження сімейних обрядів відносять до первісних часів. Першоосновою їх виступала трудова діяльність первісної людини, ритуально-ігрові дійства мисливців, рибалок та збирачів дарів природи (які мали магічний характер), освоєння людиною навколишнього світу, розвиток самої людини, її соціалізація. Жінка, керована материнським інстинктом, від найпершого скрику новонародженого безпомилково визначала свою поведінку і, відчуваючи дію сил природи, точно вміла вибирати серед величезної різноманітності рослин найнеобхідніші для харчування. Досить важливим етапом виховання дитини були ігри та забави, пісні з забавами, до яких долучалася дитина на наступному етапі свого формування. З найдавніших часів діти були активними учасниками трудових процесів, разом з дорослими дбали про забезпечення матеріального достатку сім’ї. І тільки та людина, яка успішно закінчувала цю школу праці в своїй родині, ставала добрим господарем, батьком чи

ненькою, вчителем своїх дітей [5, 7].

 отже давні трепільці в іграшковій, ігровій формі родинного дозвілля привчали дітей до природного матеріального світу, до розуміння призначення і візка, і тварин, а також до визначення їх ролі і місця у виробничій та побутовій сферах. Сьогодні батьки так само через іграшки привчають дітей до праці, тільки тепер це не грабельки, а електронні іграшки. Так родинні традиції дозвілля, трансформуючись через перетворення на інтеграцію з новими виробничими й культурноосвітніми умовами, набувають вираження в сучасних формах і способах функціонування.