Проблеми музичного виховання дітей і підлітків на сучасному етапі

Колодрібська Христина Сергіївна

«Проблеми музичного виховання дітей і підлітків на сучасному етапі»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3І. Проблема музично-естетичного виховання учнів в Україні(друга половина XX – початок ХХІ).

1.1 Шляхи гуманістично-плюралістичних позицій, національної спрямованості навчання і виховання…………………………………………..6   

1.2      Музика як психо-фізіологічний чинник впливу на особистість……...11

ІІ. Вплив сучасної музики на формування музичної культури учнів

2.1 Стан розвитку музичного мистецтва на сучасному етапі……………….20

2.2 Напрями сучасної музики…………………………………………………23

ВИСНОВКИ………..…………………………………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

                                                  Вступ

Актуальність дослідження. Сьогодні, коли “зовнішній світ” переживає великий інформаційний вибух, коли прийнято говорити про нову інформаційну цивілізацію, ми знову і знову звертаємося до мистецтва як до способу пізнання і самопізнання, способу отримання цілісного уявлення про світ, про місце людини в світі. Сучасна школа не може залишатися відстороненою від проблем нового часу. Музика, як один із сильних засобів емоційної дії, може встановлювати цілісність внутрішнього світу людини, може зіграти значну роль у формуванні людини нового часу, у виробленні системи цінностей, відповідних до сьогоднішнього дня.

Двадцяте століття називають віком музики, попередні століття – віком літератури, а епоху Відродження – золотим віком образотворчих мистецтв. Все це говорить не стільки про популярність того чи іншого виду мистецтва, скільки про його можливості чітко виражати світовідчуття епохи, її духовні стремління, надії та ілюзії.

  Сучасна музична культура вбирає в себе дві основні сфери: музику елітарного характеру ( традиційна класика, що включає всі авангардні напрямки 50-70-х рр., основні напрямки джазу) і музику, яка стала частиною "масової культури" (т. зв. поп-музика, традиційна естрада і мюзик-холл). Окрім того, в кожній з цих областей є велика кількість окремих напрямків, і у кожного із них – свій слухач і свої закони розвитку. Прихильники кожної з цих течій нерідко агресивно відкидають від себе всі інші. Діячі класики недооцінюють художню вартість нових напрямків. Любителі року нерідко принципово не слухають класики, відкидаючи закладений в ній потенціал естетичних цінностей.

Проте в другій половині 20-го ст. деякі композитори робили спроби зробити класичну культуру об’єктом сенсаційного інтересу і вносили в неї найбільш оригінальні засоби з художньої мови фольклору, джазу і року. Подібні спроби нерідко ставали причиною появи нових течій.

Отже, як твердить сучасна наука, музика якнайприродніше сприяє утворенню імпульсів. Водночас їй під силу зупинити, миттєво зафіксувати образ у творчій уяві, проаналізувати його і в одну мить "відправити" у небуття.

Цікавими й переконливими виявилися результати тестування, проведеного вченими Центру нейробіології Каліфорнійського університету в Ірвіні з метою визначення рівня інтелектуального розвитку учнів. Протягом десяти хвилин 36 учням із різних коледжів було надано можливість прослухати Сонату В. Моцарта для двох фортепіано C-dur. Індекс інтелектуального розвитку IQ після прослуховування збільшився в середньому на 8-9 балів* . Один із відомих дослідників впливу музики Гордон Шоу висловив гіпотезу про те, що музика певним чином підживлює і ті відділи мозку, які відповідають за абстрактне мислення і прямого відношення до сприйняття музики не мають.

Останні дані наукових досліджень співробітників Дюссельдорфського Університету Генріха Гейне свідчать, що мозок професійних музикантів, які розпочали заняття музикою із семи років, кардинально відрізняється від мозку тих, хто розпочав навчання з десяти років і пізніше. За допомогою ефекту магнітного резонансу було з'ясовано, що у музикантів обох груп ліва частина скроневої долі мозку значно розвиненіша, ніж права. Власне, це є підтвердженням того, що заняття музикою (активні і пасивні) позитивно впливають на інтелектуальний розвиток дитини.

Вартими уваги є також відкриття відомого болгарського психолога Георгія Лозанова, які він здійснив під час роботи над докторською дисертацією у Харківському університеті. Стимулом для дослідження впливу музики на процес навчання стало знайомство Г. Лозанова з методами прискореного навчання, застосованими на той час у Радянському Союзі. На цей момент вже були відомі результати аналогічних досліджень американських вчених Лінн Купер та Мілтона Еріксона, котрі з'ясували, що люди, сприймаючи 60 ударів метронома за хвилину, входять у так званий "альфа-стан" - оптимальний для навчання та запам'ятовування. Незалежно від американців, Г. Лозанову та його колезі доктору А. Новакову вдалося зробити аналогічне відкриття. Щоправда, для досліду вони використали повільну музику доби бароко. Болгарським дослідникам належить відкриття, що під впливом музики доби бароко будь-яка інформація сприймається й засвоюється так само ефективно, як і при навчанні під час сну.

Плідні спостереження й висновки щодо даної проблематики містяться і в працях відомого вченого, члена Французької академії медичних наук Альфреда Томатіса, який переконливо свідчить, що найбільшу кількість звучань потрібного частотного діапазону демонструють твори В. Моцарта, а найменшу - композиції важкого року. Крім того, його рекомендації про позитивну "підзарядку" мозку стосуються й музики бароко та григоріанських хоралів.

Проте тільки наприкінці ХХ століття наукове підґрунтя вивчення впливу музики настільки зміцніло, що стало можливим виокремлення такої спеціальної дисципліни як "музична терапія" і створення наукової програми з підготовки професійних музичних терапевтів. Широкий рух зі створення різноманітних центрів музичної терапії охопив країни Західної Європи і США у другій половині ХХ ст. (За деякими даними там налічується понад 100 університетів і коледжів, які пропонують навчальні курси з підготовки музичних терапевтів) .

Метою дослідження є теоретичний аналіз проблем музичного виховання дітей і підлітків на сучасному етапі розвитку суспільства та дослідити їх вплив на психо-фізіологічний стан особистості.

Об’єктом дослідження є питання розвитку сучасного музичного мистецтва.

Завдання дослідження:

- теоретичний аналіз проблематики музичного виховання дітей;

- дослідити роль музики як психологічного чинника впливу на особистість дитини;

- виявити основні закономірності впливу сучасного музичного мистецтва на особистість дитини;

І. Проблеми музично-естетичного виховання учнів в Україні(друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

1.1 Шляхи гуманістично-плюралістичних позицій, національної спрямованості навчання і виховання.   

          Глобальний характер перетворень, що відбуваються нині в Україні, торкається різноманітних сфер діяльності людини, в тому числі й освіти. В умовах докорінного оновлення всіх сфер нашого суспільства, його національного відродження перед педагогічною наукою постає чимало нових вимог, серед яких важливе місце займають проблеми естетичного виховання учнівської молоді. "Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті" визначає пріоритетність естетичного виховання молоді на засадах провідних принципів демократизації та гуманітаризації, відкритості гуманістично-плюралістичних позицій, національної спрямованості навчання і виховання.

Результати наукових досліджень у галузі філософії, психології, педагогіки, мистецтвознавства висвітлюють окремі аспекти проблеми естетичного виховання особистості.

        Так, філософські аспекти естетичного виховання розглянуто в наукових працях Л. Баткіна, М. Бахтіна, В. Бітаєва, Ю. Борева, О. Волкової, Т. Домбровської, І. Зязюна, В. Іванова, В. Кудіна, В. Лозового та ін. Психологічні основи естетичного виховання розкрили Л.Виготський, В.Клименко, В.Роменець, Б.Теплов, С.Якобсон та ін. Питання історії та розвитку окремих видів народного мистецтва, а також проблема художнього образу та його сприйняття досліджуються у мистецтвознавстві (Е.Антонович, О. Кульчицька, Ю. Лащук, Н. Волков, С. Раппопорт та ін.).

          Педагогікою вивчаються загальні питання естетичного виховання та розвитку школярів (Ю. Алієв, А. Болгарський, Д. Джола, Л. Коваль, Б. Ліхачов, Г. Падалка, О. Рудницька, Г. Шевченко, Н. Щербо та ін.).

Особливо значущими для розвитку сучасної педагогічної науки є концепції естетичного виховання І. Зязюна, О. Семашко, М. Опанащука, Л. Масол, зміст яких розкриває функції та принципи організації естетичного виховання особистості дитини в сучасних середніх загальноосвітніх закладах. У цьому контексті особливого значення набуває дослідження проблеми музично-естетичного виховання молодого покоління, зокрема учнів початкової школи.

Дослідник О. Михайличенко пропонує таке визначення терміна "музично-естетичне виховання": "Музично-естетичне виховання в Україні – це діалектична взаємодія інституцій створення, накопичення та збереження досвіду національного музичного мистецтва з процесами передачі цього досвіду із покоління в покоління у тісному суспільно-історичному та соціально-економічному зв’язках. Разом з тим це процес передачі та засвоєння особистістю емоційно-художніх образів українського, зарубіжного музичного та суміжних з ним мистецтв, які спроможні спонукати її до творчої діяльності та створення навколо себе життя, побудованого на кращих морально-етичних цінностях, що виробило людство".

Розвиток національної системи музично-естетичного виховання, яка сприятиме формуванню особистості, що буде прагнути змінювати своє життя на краще й жити за законами краси, вимагає урахування надбань усього багатовікового минулого, вивчення теорії та практики музично-естетичного виховання в минулому, опрацювання історичного та теоретико-методологічного аспектів даної проблеми. Тільки таким шляхом можна забезпечити єдність, наступність і спадкоємність у вихованні поколінь.

Вивчення процесу становлення і розвитку музично-естетичного виховання в Україні було предметом наукових праць ще з середини XIX – початку XX століття. Педагоги, музичні діячі, композитори: С. Миропольський, А. Вахнянин, П. Сокальський, Д. Ахшарумов, В. Матюк, С. Людкевич та ін., усвідомлюючи важливість музичного мистецтва у вихованні молодого покоління та спираючись на результати глибокого вивчення особливостей культурно-історичного розвитку України, просвітницької та творчої спадщини українських діячів, а також історико-культурних надбань нашого народу, зробили вагомий внесок у розвиток теорії музичного виховання.

Друга половина XX – початок XXI століття є періодом радикального оновлення освіти, розвитку української культури, збагачення змісту, форм і методів музично-естетичного виховання, що пояснюється соціально-економічними, політичними й світоглядними зрушеннями в суспільстві.

Тому на сучасному етапі актуальними стали питання аналізу, осмислення процесу становлення та розвитку української системи музично-естетичного виховання в другій половині XX – на початку XXI століття, що дасть змогу ввести до активного наукового обігу сьогодення раніше невикористаних ідей та досвіду музично-естетичного виховання.

Наша мета дати важливість і необхідність дослідження проблеми музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття.

У педагогічній і музикознавчій науці радянського періоду загальні питання історичного розвитку музично-естетичного виховання розглядали І. Анісімова, О. Апраксіна, Н. Добровольська, А. Каленіченко, Л. Коваль, Д. Локшин, Л. Масол, О. Ростовський, Г. Падалка, О. Рудницька, Т. Танько, Л. Хлєбникова, Т. Цвєлих, Г. Шевченко та ін. В роботах цих вчених міститься багатий фактичний матеріал, що розкриває тенденції та особливості музично-естетичного виховання в різних регіонах, на окремих історичних етапах.

Останнім часом з’явилося чимало наукових праць, присвячених аналізу педагогічних, просвітницьких та естетичних процесів в Україні. Так, О. Михайличенко значним і плідним періодом розвитку музично-естетичної творчості в Україні вважає XIX – початок XX століття. Вчений стверджує, що діяльність видатних композиторів цього періоду (В.Барвінський, А.Вахнянин, М. Вербицький, М. Вериківський, С. Воробкевич, П. Козицький, О. Кошиць, М. Лисенко, М. Леонтович, С. Людкевич, Б. Лятошинський, П. Ніщинський, Б. Підгорецький, Л. Ревуцький, П. Сокальський, Я. Степовий, К. Стеценко, Ф. Якименко та ін.), громадських діячів і письменників (Т. Шевченко, Б. Грінченко, М. Драгоманов, М. Грушевський, І. Франко, Леся Українка та ін.), музикознавців (М. Грінченко, В. Витвицький, К. Квітка, Ф. Колесса, С. Людкевич, Ф. Стешко, О. Хоминський та ін.), музикантів-виконавців (І. Алчевський, С. Крушельницька, М. Менцинський, О. Мишуга), окремих творчих спілок і товариств того періоду – Київське відділення Імператорського російського музичного товариства, "Боян" (Львів та інші міста), "Просвіта" (Київ), "Торбан" (Львів), "Союз співацьких і музичних товариств" (Львів), Київське літературно-артистичне товариство та ін. значно вплинули на розвиток теорії й практики музично-естетичного виховання молодого покоління.

У вивченні проблеми розвитку музично-естетичного виховання в Україні велике значення мають дослідження вчених, що аналізують процеси в історії української педагогіки в різні періоди (О. Адаменко, С. Бабишин, І. Борисов, М. Грищенко, М. Гриценко, М. Грушевський, О. Дзеверін, М. Євтух, С. Золотухіна, І. Зязюн, Н. Калениченко, І. Кашула, М. Коваль, В. Курило, В. Кравець, О. Кондратюк, М. Левківський, О. Мазуркевич, О. Мишанич, Ф. Науменко, М. Ніжинський, Н. Ничкало, Л. Попова, В. Савинець, М. Стельмахович, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, Л. Юрченко, М. Ярмаченко та ін.

Досліджуючи проблему музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні, Л.М. Сбітнєва відмічає, що у період розвиненого соціалізму в Україні важливими принципами теорії і практики музично-естетичного виховання були:

– масове залучення до естетичної діяльності всього народу;

– створення масового мистецтва, яке б сприяло самовідданій праці людини та розквіту держави.

Здобуття Україною незалежності стало початком нової ери в розвитку української нації, розквіту української культури, особливо музичного мистецтва, розвитку української музичної педагогіки. За останні роки музично-естетична наука збагатилася важливими дослідженнями, в яких здійснена історико-педагогічна реконструкція процесу музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст., визначені його основні педагогічні засади та надбання, які стали основою сучасної концепції музичної педагогіки, накреслені шляхи подолання кризи в галузі музично-естетичного виховання, яка виникла в кінці XX століття.

Проте, відсутність значних досліджень, де б висвітлювалися етапи становлення та розвиток процесу загального музично-естетичного виховання учнів, зокрема початкової школи в контексті розвитку освітніх процесів в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття створює протиріччя, яке виникає між сучасними та застарілими педагогічними ідеями й концепціями, між емпіричним досвідом практики музично-естетичного виховання минулого та сучасними змістовно-теоретичними підходами до цього процесу. Виникає необхідність подолання цих протиріч.

У зв’язку з цим, визначення історичних передумов, основних етапів розвитку та напрямів процесу музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття, розкриття ролі музично-просвітницької діяльності видатних громадських діячів, композиторів, музикантів-виконавців, творчих об’єднань в Україні зазначеного періоду в становленні системи музично-естетичного виховання учнів початкової школи, обґрунтування теоретичних основ музично-естетичного виховання молодших школярів в сучасних загальноосвітніх закладах є необхідним і своєчасним.

В аспекті даної проблеми необхідним є здійснення історико-педагогічного аналізу теорії та практики організації процесу музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття, визначення надбань зазначеного періоду, які стали основою сучасної концепції музичної педагогіки.

Реалізація мети вимагає вирішення таких завдань:

– визначити історичні передумови, основні етапи розвитку та напрями процесу музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття;

– визначити основні форми організації та методи музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття;

– розкрити роль музично-просвітницької діяльності видатних українських громадських діячів, композиторів, музикантів-виконавців, творчих об’єднань в Україні зазначеного періоду в розвитку системи музично-естетичного виховання учнів початкової школи;

– на підставі аналізу історико-педагогічного досвіду обґрунтувати теоретичні основи підготовки майбутніх учителів до музично-естетичного виховання учнів початкової школи.

Хронологічні межі дослідження охоплюватимуть другу половину ХХ – початок ХХІ ст. Досліджуваний період був часом розвитку та суттєвих змін в організації музично-естетичного виховання учнів початкової школи, теорії, методики та практики підготовки вчителів до педагогічної роботи з учнями зазначеного вікового періоду.

Нижня межа – друга половина XX століття – зумовлена активним розвитком музично-просвітницького руху та музичної освіти, реалізацією низки постанов Ради Міністрів Української РСР та Міністерства освіти УРСР, спрямованих на розвиток та активізацію музично-естетичного виховання учнів початкової школи, відкриттям перших факультетів початкового навчання у вищих педагогічних навчальних закладах.

Верхня межа – початок ХХІ століття – пов’язана із суттєвими змінами в політичному житті України, що вплинуло на організацію і становлення нової системи та зміст музично-естетичного виховання учнів початкової школи.

Таким чином, актуальність, теоретична та практична значущість вирішення окресленої проблеми, недостатня розробленість у науковій літературі зумовлюють необхідність її дослідження.

2.  Музика як психо-фізіологічний чинник впливу на особистість

Наш стрімкий і бурхливий час, сповнений стресів і хвилюючих негараздів, активізує пошуки вченими різних галузей наук (медицини, валеології, психології, соціології, педагогіки та ін. ) способів зміцнення здоров'я. Серед багатьох чинників, які впливають на психологічний стан сучасної людини, і молоді зокрема, музика займає одне з провідних місць. Оскільки відомо, що з самого початку виникнення людської спільноти музика була знаряддям пізнання і змінення життя. Це відбувається засобом показу у художніх образах усього накопиченого і узагальненого досвіду людей. Особливе значення музики, як засобу впливу на свідомість, було відоме з прадавніх часів. Так, відомі спроби тлумачення об’єктивних можливостей впливу музики на психіку людини у стародавньому Китаї, Єгипті, Індії та інших країнах. Загальновідомою є роль культової музики у формуванні містико-теологічних поглядів середньовіччя та інших культурно-історичних періодів.

І дійсно, всі видатні педагоги відмічали і відмічають величезний вплив музики, і не лише на дітей. Цей вид мистецтва супроводжує людину в свято і в будень, в горі і в радості, тобто все життя. Повз музику не пройшла ні одна релігія чи ідеологія. Бо вона не лише дає можливість поспілкуватися з мистецтвом. Музика - це найактивніший носій моралі і ідеології, які в неї закладено автором. В медицині різні напрямки музикотерапії використовують не лише вплив на емоційну сферу людини, а й вібрації і резонанси які музика викликає. Але ці вібрації і резонанси можуть бути не лише гармонічними, а й деструктивними.

Цілющий вплив музики на організм людини був помічений ще на зорі цивілізації. Містичними легендами пояснювалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії під дією зачаровуючих звуків музики.

За даними науковців медичного центру "Ленц" (м. Москва) та Дитячого Центру лікування в результаті численних досліджень виявлено, що під впливом музики, яка відповідає функціональному станові організму, такі психічні процеси, як пам'ять та орієнтація, покращуються на 45-50%, а увагу – на 25-30%. Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини.

Важливо використовувати цілющі впливи музики для зміцнення психічного здоров'я людини на ранніх етапах її життя. Адже музика здатна допомагати молодій людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором ціннісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з медичним мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почутим. Отож необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами.

Медики стверджують, що багато сучасних хвороб у дітей пов'язані з нестачею в їхньому житті добротворних звуків. Вони потрібні для гармонійного повноцінного фізичного та інтелектуального розвитку і в утробі матері, і після народження. Дзюркіт струмка, шелест листя, щебетання птахів, сюркотіння цвіркуна і багато-багато інших звуків, серед яких людина жила впродовж тисячоліть, сьогодні змінилися ревищем реактивних літаків, гуркотінням автомобілів, побутової техніки тощо. А замість ніжного співу матері дитина чує постріли, лайливі слова, зойки жаху з телевізійних трилерів.

Батьки рідко надають значення таким "дрібницям". Проте благозвучні звуки природи та музики мають величезний вплив на організм на фізіологічному рівні. Доведено, що музика може заспокоювати нервову систему чи збуджувати, прискорювати роботу серця та дихання чи уповільнювати, підвищувати артеріальний тиск чи нормалізувати, спазмувати м'язи чи розслаблювати, підвищувати рівень ендорфіну (речовина, яка виробляється в мозку і сприяє підвищенню життєвого тонусу людини, усуненню больового синдрому тощо) , регулювати температуру тіла, активізувати імунітет, стимулювати вироблення гормонів, що блокують стрес

Перші уявлення про світ формуються за звуками .

Наприкінці 90-х років у Техасі проводили дослідження впливу музики на вагітних. Було доведено, що більшість жінок, які регулярно слухали класичну чи спокійну сучасну музику, під час пологів не потребували знеболювальних препаратів. Крім того, ці майбутні мами практично не хворіли на вірусні захворювання, а отже їхні малюки були захищені від ризику ураження різними інфекціями. Медичні прилади зафіксували в крові жінок підвищення рівня лімфоцитів, які стимулюють опірність організму хворобам.

Прослуховування мелодійної музики справляє позитивний вплив не лише на мам, а й на дітей, яких вони виношують. Лікарі стверджують, що вухо - це найперший орган, який формується в ембріона. Він чує не лише звуки серцебиття та дихання матері, а й реагує на події зовнішнього середовища. Тож перші уявлення про світ у підсвідомості дитини формуються ще в утробі матері. Так само, як і здібності. Діти, мами яких слухали мелодійну музику під час вагітності, самі співали пісні, а татусі, братики й сестрички наспівували лагідні слова про те, як вони їх люблять і з яким нетерпінням очікують їх появи в родині, а ще читали добрі казки та веселі віршики, після народження виявляли неабиякі музичні здібності та зростали творчими натурами.

Немовлята долають хвороби «під пісню» .

Засвідчено величезний вплив музики і на немовлят, які з'явилися на світ з певними вадами. Приміром, термін перебування в лікарні недоношених дітей, яким щодня вмикали музику, значно скорочувався, вони вдвічі швидше набирали масу тіла та легше адаптувалися до світу. Кілька років тому в газетах США було опубліковано сенсацію про диво, що сталося в одному з пологових будинків. В одного американського подружжя довгоочікувана дитина народилася на світ раніше строку. Незважаючи на зусилля лікарів, її стан погіршувався з кожним днем. Родину стали обережно готувати до втрати донечки. П'ятирічний син цього подружжя наполіг, щоб його взяли навідати сестричку в лікарні. Попри незадоволення лікарів, його все ж таки провели у спеціальне відділення, де та перебувала. Він підійшовши до кувезика, заспівав пісеньку про те, як ніжно він любить маленьку і як йому шкода, що ніколи більше її не побачить, називаючи сестричку лагідними словами. Наступного дня, коли згідно з прогнозами медиків немовля мало померти, його стан повністю нормалізувався. Лікарі не знали, як прокоментувати цю подію.

Музика лікує хворих, розвиває здорових .

Важко переоцінити вплив музики і на дітей дошкільного й шкільного віку, підлітків. В Америці було проведено експериментальні сеанси музикотерапії для дітей, хворих на дитячий церебральний параліч. Через деякий час лікарі зафіксували, що у них зменшилося спазмування м'язів, поліпшилася координація рухів, знизилася збудливість. У медичній літературі описано випадки значного поліпшення під впливом музики стану дітей, хворих на аутизм, та з синдромом Дауна. У першому випадку дитина перестала бути замкнутою і відчуженою, ніби народилася заново у цьому світі, у другому – сімнадцятирічна дівчина, яка протягом всього свого життя зовсім не розмовляла, під час виконання божественних пісень раптово почала співати їх разом з матір'ю, вразивши цим усю свою родину.

Не менше за хворих постійного контакту з музикою потребують і відносно здорові діти. По-перше, як уже було сказано, вони зростатимуть фізично міцнішими та психологічно урівноваженішими. По-друге, це сприятиме їхньому розвитку як гармонійних особистостей, розкриваючи закладені в них потенціали. Науковці доводять: якщо дітям під час ігор чи занять вмикати легку мелодійну музику, продуктивність їхньої праці зростає, вони краще концентрують увагу, якісніше засвоюють матеріал, до того ж у ширшому обсязі. Крім того, діти, у родині яких постійно звучить музика, виростають комунікабельними, миролюбними й дружелюбними. Цікавим є такий факт: якщо батьки часто співають разом зі своїми дітьми, в них ніколи не виникає непорозумінь, у взаєминах панує атмосфера поваги і любові, родинні зв'язки завжди залишаються міцними й надійними.

Постає питання, яка ж музика є цілющою для дитини? Звісно йдеться не про рок та "важкий метал". Численні дослідження засвідчили, що позитивними для дітей, як у лоні матері, так і після народження, є колискові пісні, веселі та мелодійні дитячі твори (приміром, дитячі пісеньки, музика з балету "Лускунчик") , класична музика: п'єси, уривки з симфоній Баха, Бетховена, Вівальді тощо. А фаворитом визнано музику Моцарта. З точки зору корисності американські дослідники прирівнюють вплив його музики до грудного материнського молока чи вітамінів.

Під час нашого дослідження зустрічаємо інформацію про те, що вчені-психологи довели, систематичні заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти IQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам'ять, аналітичні здібності, орієнтацію, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи.

На початку 1980-х рр. вийшла у світ книга професора Гарвардського університету Говарда Гарднера "Кадри мозку", яка спричинила справжній переворот у традиційних поглядах на людський інтелект в аспекті впливу на нього музики. В ній, зокрема, стверджується, що поряд із лінгвістичним, логіко-математичним, просторовим, органо-кінестетичним параметрами інтелекту існує ще міжособистісний, суто особистісний і музичний. Автор наводить приголомшуючі результати досліджень, які доводять, що немовлята здатні налаштовуватись на мелодичний контур і гучність материнських пісень, а в чотири місяці вже демонструють спроможність розрізняти ритмічні структури. Було з'ясовано, що діти здатні до сприйняття цих музичних елементів набагато відкритіше і з більшою готовністю, ніж на базові елементи мови. Їх легше "втягти" у гру звуків, щоб розкрити їхні творчі можливості. Аналізуючи традиційну музичну освіту в Африці, Г. Гарднер обрав за об'єкт дослідження одну з общин у Нігерії. Коли дитині виповнюється лише тиждень від народження, її вже вводять у сферу музики і танців, батьки виготовляють для неї маленькі барабанчики.  По досягненню 2-х років, діти об'єднуються у групи, де вивчають співи, танок і гру на різних музичних інструментах. У п'ять років вони вже знають понад сто пісень, грають на кількох ударних інструментах і виконують десятки складних танцювальних рухів. У книзі Д. Келінбелла "Ведення до музичного мозку" переконливо доводиться, що чим більше стимулювати дитину через музику, танок і мистецтво, тим інтелігентнішою людиною з віком вона стане.

Музика вносить позитивну релаксаційну атмосферу під час уроків з різних дисциплін, дає можливість провести учбову "інтеграцію", яка є запорукою розвитку стійкої, довготривалої пам'яті. Вона є основою того, що нейтралізує, пом'якшує промислові й транспортні шуми сучасних мегаполісів, тому з успіхом може використовуватись для зниження збудження в період екзаменів, а також сприяє підвищенню рівня знань. Уроки музики та співу, гри на музичних інструментах сприяють прискоренню навичок читання у школярів, разюче пришвидшують процес засвоєння іноземних мов і допомагають успішному загальному навчанню. Дослідниками було помічено, що музика стимулює прояв творчих здібностей у дітей, підвищує самооцінку у школярів, чуттєві і моторні навички, поліпшує психомоторний розвиток.

У 1997 р. під час дискусії на Всесвітньому симпозіумі з проблем художньої освіти в середніх школах Г. Гарднер презентував свою розширену концепцію, в якій ішлося про те, що музичний інтелект одночасно впливає на емоційну і духовну сферу розвитку юної особистості; музика допомагає її універсалізувати й певним чином структурувати мислення людини, її навчальну і виробничу діяльність, зокрема, помітно полегшує вивчення математики, іноземних мов і сприяє засвоєнню навичок орієнтування в сучасному непростому світі. З огляду на це, в загальноосвітніх школах, багатьох коледжах США звуки і музика використовуються як фон під час вивчення іноземних мов, спеллінгу та базових суспільних знань. Причому це не музична освіта в традиційному розумінні, а розроблена система навчання при активному залученні ритмічних і звукових компонентів. [2, с. 5].

Крім універсальних якостей. Музичне мистецтво має специфічні унікальні можливості цілеспрямованого впливу в бажаному напрямі.

Такі корегуючі профілактичні особливості музики базуються не лише на вербальному, багатоплановому за формою емоційному впливі на особу, а й впливають конкретно з її першоелементів - ритму, гармонії, які проникають у глибини психіки.

Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку, це елементарне акустичне сприймання звукових сигналів як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху. А з іншого – це процес пізнання уявленого художнього змісту в музичній матерії Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "я". В свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі. Музичний твір – це сукупність естетичної інформації, яку надає композитор.

Музика часто передає такі відтінки почуттів і переживань, які важко висловити словами. О. Серов справедливо замітив: "Якби все, що відбувається в душі людини, можна було передати словами, на світі не було б музики". В свою чергу мова музики зрозуміла кожній людині.

За результатами досліджень багатьох науковців, тільки класична музика і головне, перш за все у живому виконанні, позитивно впливає на фізичний та психічний стан людини, на здоров'я хворих. У них не тільки знижується рівень артеріального тиску, а й відбуваються позитивні емоційні зміни. Жива музика композиторів – класиків допомагає позбутися депресивних станів, стресів, тривог, переживань і страждань, які негативно впливають на процес одужання.

Особливу дбайливість і ентузіазм проявляють в наш час спеціалісти і меломани на Заходів щодо проблем музичної терапії засобами класичної музики. Музична терапія широко використовується з метою надання соціально-психологічної допомоги та підтримки тим, хто відчуває самотність, невпевненість в собі, закомплексованість, я к профілактика ряду соматичних захворювань, а також як засіб полегшення страждань, реабілітації після перенесених захворювань чи травм.

Спеціалістами доведено, що від дратівливості неврозів допомагає музика Чайковського. Від мігрені - "Весняна пісня" Мендельсона, "Гуморески" Дворжака, "Американець в Парижі", Гершвіна. Головну біль знімає "Полонез" Огінського, нормалізує сон - сюїта "Пер Гюнт" Гріча.

Кров'яний тиск і серцеву діяльність нормалізує "Весільний марш" Мендельсона. Піднімає настрій і позбавляє від депресії – джаз, блюз, соул, каліпсо, реччі.

Лікар і музикант, доктор Патрік Єшвен, автор книжки "Музика і медицина" висловлювався, що музика здійснює набагато сильніший вплив на людину, ніж всі інші види мистецтва.

Але ж не всяка музика сприятливо впливає на організм людини. Особливого вивчення і соціально-психологічного аналізу в цьому зв’язку потребує такий різновид сучасної масової культури, як рок-музика. Не йдеться про її заперечення як жанру, тим більше – різновидів, пов’язаних з народними традиціями, політичною і авторською піснею. Йдеться про об’єктивний аналіз зарубіжної і вітчизняної продукції різних напрямків цієї музики. Адже для соціальних психологів рок-музика (у всіх її проявах) може стати надзвичайно багатим джерелом пізнання, відповіддю на безліч запитань (чому, наприклад, так званий „важкий метал” носить агресивно-вандалістський характер; чому молодь часом втрачає людську подобу й перетворюється на робота чи маріонетку; що впливає на спотворення природного людського голосу при виконанні такої музики тощо?) . Є психофізіологічні дослідження, які свідчать про негативні ефекти впливу на молодь сучасної рок-музики за умов надмірного її прослуховування. Ці негативні ефекти порівнюють з впливом наркотичних і психотропних засобів. Американський психіатр Дж. Даймонд дослідив вплив різних видів і жанрів музики на людей і з’ясував, що класична і фольклорна музика, традиційний джаз і ранній рок-н-рол здійснюють позитивний психофізіологічний вплив на піддослідних; „важкий рок”, „металічний рок” порушують нормальний психофізіологічний ритм організму, спричиняють прояви агресивності та інші негативні емоції [9, с. 225].

Зараз спостерігається значне посилення ударної складової в музичних творах. І якщо музику, наприклад, складав композитор, який діставав від наркотиків задоволення, то це несвідомо через ударні звуки передається слухачам, а якщо в композитора (виконавця) є схильність до агресії, це може призвести до розвитку агресивності, тероризму у слухачів. Повторимо, що виділення (демодуляція інфразвуків) органами людини здійснюється тільки при високих рівнях потужності ударних звуків. Такий ефект на слухача справляє музика, коли він, наприклад, в навушниках.

Всім відомо, що люди, які з дитинства починали приймати наркотики чи алкоголь, значно раніше стають алкоголіками, наркоманами. І в даному випадку ми спостерігаємо той самий ефект: чим раніше дитина починає слухати потужну ударну музику, яку складали композитори з певними психофізичними відхиленнями, тим вище ймовірність, що вона буде наркоманом, чи в неї розвиватимуться хвороби, до яких існувала схильність. Це може впливати на дитину, коли вона ще знаходиться в утробі матері, яка перебуває під впливом цих звуків.

У науково-експериментальних працях вітчизняних учених доведено статистично-достовірні порушення ряду психічних функцій під дією року (об'єми короткочасної пам'яті. Зниження рівня зрозумілого спілкування, виникнення почуття роздратованості і туги, зниження писемної продуктивності, виникнення почуття тяжкості) з паралельним порушенням ЕЕГ характеристик мозку.

Необхідно відмітити, що сила звуку рок-музики на рок-концертах надзвичайно велика досягає 120 дБ, а загальновідомо, що смертельним для слуху людини є 160 дБ. В ідеології рок-культури покладений фанатизм, який на думку Г. Товстоногова, є добровільним рабством, що робить людину замкнутою. Психофізіологічними факторами дій року являються і збудження підкоркових структур головного мозку з необумовленими біологічними реакціями; різке зростання збудженості ЦНС тощо. Перші результати дій року проявляються в слуховому апараті людини. За даними професора B. C. Гуковича приблизно 40% любителів року 13-15 р. страждають слуховими шумами, а приблизно 60% 19-20 річних студентів виявляють ознаки туговухості. В перспективі це означає, що десь через 50 років країна може одержати суспільство глухих людей.

Музикознавець Христофор Рюгер рахує придатною для психотерапії тільки класичну музику і категорично відхиляє сучасну поп- і рок - музику. Причому найкращий ефект виявлено тільки при дії програм, створених на основі милозвучних класичних і народних мелодій.

А мистецтвознавці дедалі частіше закликають дбайливо ставитися до актуального середовища особистості, викорінювати музичні "шуми", фальш нечистих інтонацій, надлишкове гострі, шокові звукові враження. Адже звук являється більш сильним сенсорним подразником для людини, ніж світло чи колір. Людський слух здатний сприймати різницю у висоті від 16 до 20 тисяч коливань в секунду. Порушення верхнього порогу, здатне викликати серйозні зрушення в людському організмі.

В музиці використовуються головним чином звуки в межах від 16 до 4000 коливань в секунду. Такий діапазон пов'язаний з історично складеною практикою людської мови і співу. Прикрим є те, що сучасні технічні засоби репродуктування музики, які володіють великою звуковою потужністю, не передбачають контрольних меж для рівня гучності. Якщо в побуті гучна розмова людини сприймається як ознака недостатньої культури, то в молодіжному середовищі сьогодні загальноприйнята абсолютна безкультурна позиція сприйняття музики, яка звучить, перевищуючи усяку художню міру гучності звуку. Особливо таке становище характерне для танцювальних дискотек, де коливаючі рухи мембран апаратури здатні викликати хворобу органів, слуху. ". . на дискотеці сила звуку доведена до тієї степені, коли вона ще не вбиває, але починає діяти на нижні шари мозку, на його підвали, на підкірну основу, на підсвідомість, на глибинні шари психіки, що можна порівняти з дію наркотичних речовин". Причому це не мелодична музика, не Чайковський і не Шопен, але музика ритмічна, поп-музика, рок-музика, і коли удари музичного ритму починають співпадати з ударами вашого серця, створюється враження, що в середині вас розхитується тяжке ядро від великого дзвону, яке гупає по всіх ребрах, по всіх клітинах організму. Сила і характер звуку, підбір інструментів, ритміка, світлоефекти і т. п. часто мають такий вплив на центри головного мозку і весь організм, який спеціалісти порівнюють з руйнівною дією великих доз алкоголю, наркотиків, шкідливих випромінювань.

Отже, музичне мистецтво безпосередньо впливає на формування емоційних переживань, що в свою чергу є джерелом духовного світу особистості. Оскільки людина - істота емоційна, то емоційні переживання та почуття невід'ємні від духовного світу особистості. І саме твори мистецтва формують нашу емоційну культуру, культуру естетичних почуттів і смаків, духовну культуру нашого життя.

ІІ. Вплив сучасної музики на формування музичної культури учнів

   2.2   Стан розвитку музичного мистецтва на сучасному етапі

Музика в сучасному світі як ніколи має великий вплив на формування музичної культури учнів. При цьому основною функцією музики, її соціальним значенням – є естетично виховувати, навчати учнів, залучати їх до високої культури. За великим рахунком, саме ці завдання мають вирішувати уроки музики в загальноосвітній школі і мережа дитячих музичних шкіл. На жаль, музичні школи, навіть більше ніж загальноосвітні, сьогодні продовжують відштовхувати від себе дітей, і в силу цього виявляються нездатними виконувати своє основне завдання. Ми, як завжди, піклуємося про зовнішню, фасадну частину дитячої музичної освіти, не стараючись ліквідовувати реально існуючі протиріччя у цій сфері.

Завданням дитячої музичної освіти є прищепити учневі любов до прекрасного, виховати естетичні почуття, навчити грі на музичному інструменті. І досягнути цього можна лише виховуючи дітей на кращих художніх зразках світової музичної культури. Ніхто сьогодні не сперечається, що цивілізованому суспільству потрібна різноманітна музика – і класична, і естрадно-танцювальна, і обрядова, і військово-патріотична, – але перш за все потрібна музика, яка просвічувала б побут, облагороджувала його, формувала естетичні смаки і високі художні запити. Однак, на сучасного українського школяра впливає могутній потік „масової культури”, який калічить, розбещує художню свідомість молоді вже з раннього шкільного віку. Цей факт добре відомий і не потребує доказів. Відомо й те, що запит запит породжує пропозицію: чим простіші і примітивніші музичні запити слухацької аудиторії, тим більший простір належить „поп-арту”, тим ширший потік низькопробної музичної продукції.

На жаль, цьому сприяє і тотальна комерціалізація в сфері культури, і неприхована агресія з боку загальновідомого „поп-арту” і помітне послаблення морально-етичних норм українського суспільства. І те, що музичної продукції сьогодні кількісно багато, тільки ускладнює ситуацію, не послаблює гостроти одного з головних протиріч музичного виховання.

Існує ряд причин об’єктивного і суб’єктивного плану, що пояснюють дану ситуацію. На фоні стрімкого прогресу інформаційних технологій в Україну влився із Заходу могутній потік поп-культури, якому, як швидко з’ясувалося, не було чого протиставити.

Масова свідомість молоді в сфері музичної культури (і не тільки музичної) виглядає сьогодні в Україні на кшталт Західної, смаки, захоплення, музичні інтереси значної частини молоді, особливо міської, ніби переймаються ззовні, зі сторони. Ціннісна орієнтація і смакові пристрасті явно направлені в бік розважального псевдомистецтва.

Слухова орієнтація в різноманітних музичних напрямах на даному етапі розвитку музичного мистецтва відбувається хаотично, під "зомбуючим" впливом низькопробних телевізійних програм, російськомовної і західної популярної музики.

Що ж уможливило настільки успішну експансію низькопробної західної музичної ( телевізійної, кінематографічної та ін. ) продукції в нашій країні? Адже відомо, що ніяких інших цілей, окрім розважальної, західноєвропейський і американський поп-арт перед собою не ставить. У цей час можна констатувати, що агресія західного „поп-арту” в Україні навряд чи стала б реальністю, якщо б в країні на певному етапі її розвитку не виявились розмитими, деформованими контури національного духовного ідеалу. У зв'язку з цим наш національний естрадний продукт має низьку популярність, що й уможливлює широкомасштабний наступ на незаповнені національні, духовні, культурні цінності, більш пристосованого до сучасного музичного прогресу, західного поп-арту.

Розраховувати на швидке і повне подолання цього протиріччя не виходить. Але не помічати і не зосереджувати зусиль для зниження його гостроти, виховуючи інші духовні потреби і формуючи з дитинства інший художній смак, значить приректи всі зусилля вітчизняної системи музичної освіти на повне забуття.

Останнім часом, наше сучасне музичне мистецтво намагається, і досить успішно, відвоювати втрачені, культурні позиції. Активно пропагується сучасна українська масова музична культура, правда, дещо адаптована до світових течій.

Це дає нам надію на внесення в скарбницю світового мистецтва суто нам притаманної музичної культури і національного сприйняття сучасних напрямків розвитку музики.

Традиції і досягнення української музичної освіти дають нам всі підстави для продовження успішної роботи як в масовому вихованні, так і в спеціалізованих учбових закладах додаткової освіти, до яких віднесені дитячі музичні школи і школи мистецтв. Однак, гадаємо, що з метою вдосконалення й збагачення системи вітчизняної загальної освіти варто враховувати багатий досвід зарубіжних наукових установ, який стосується спостережень над дією музики на людину, адже вони засвідчують надзвичайну роль музичного мистецтва в інтелектуальному розвитку дітей і молоді.

Загалом можна констатувати, що музичне середовище в результаті розвитку сучасних засобів масової комунікації значно розширило свої межі. Саме тому його позитивний чи негативний характер має глибинне значення для емоційно-естетичного світу індивідів, їх світосприйняття, настрою. Водночас у межах самого цього середовища спостерігається тенденція до порушення нормальної ієрархії різновидів, жанрів.

У наш час народна, духовно-класична музика стає все більш елітарною, її аудиторія звужується. Цілісний соціально-психологічний підхід до вивчення впливу мистецтва (музики, літератури, кіно, театру) на масову свідомість і поведінку передбачає врахування не тільки характеристик твору, але й особистісних особливостей митця, який стоїть за ним, а також аудиторії, яка сприймає чи не сприймає твір.

Тут може виникнути проблема, яку називають проблемою особистісної сумісності митця (та його твору) з аудиторією.

Окремі аспекти проблеми сумісності-несумісності певних різновидів мистецтва і реципієнтів досліджувалися деякими психологами, зокрема Г. Айзенком. Йдеться, передусім, про дані стосовно різних типів живопису, яким надають перевагу інтроверти чи екстраверти.

2.2 Напрями сучасної музики

    В сучасній музиці представлені різні традиції, перш за все європейська і африканська, що зустрілись на землях Північної Америки. Витоки багатьох музичних напрямків, які виникнули в 20-ому ст., можна віднайти у фольклорі афроамериканців – нащадків рабів, привезених Африки.

Музика займає важливе місце в житті народів Чорної Африки : вона супроводжує їх під час релігійних обрядів, ритуалів, свят і повсякденних справ. Африканська музика – це передусім спів, в якому чергуються сольні та хорові партії. Соліст виконує фразу а хор йому відповідає. Спів, як правило, супроводжується танцем.

Звукоряди африканської музики не відповідають європейському і не укладається в мажорний і мінорний лад. Крім того, в ній не має значення точна висота звуків.

Ритм африканської музики дуже складний. Можливо, найкращий спосіб одержати уявлення про нього – це спробувати рівномірно відстукати ногою два удари, а руками за той же час зробити три сплески.

Ранній афро-американський музичний фольклор можна поділити на дві групи – світські і духовні пісні. До світських відносились ті трудові пісні (work songs) . Вони звучали під час праці, яку виконували невільники. Духовні пісні з’являються тоді, коли чорні раби навернулись до християнства. Так поступово, починаючи з 17-го ст., виник жанр афро-американських релігійних наспівів – спірічуел (spiritual – духовний) . Багатоголосся, гармонія та мелодії із європейської музичної традиції взаємодіють в спірічуелі з виразними засобами африканської музики.

Очевидно, в результаті об’єднання трудових пісень і спірічуела виник ще один жанр афро-американської музики – блюз (blues, від blue devils – меланхолія, ниття або від to feel blue – сумувати) . Вважають, що блюз сформувався в 70-х рр. 19-го ст., але документального підтвердження цьому немає.

Головна характерна риса блюзу – блюзові ноти. Вони не належать ні до мінору ні до мажору, а розміщуються між ними. Саме тому неможливо добитись звучання нот на інструменті з стійкою висотою звуків (наприклад, на фортепіано вони не співпадають зі звучанням клавіш) , але це можливо зробити на гітарі, зачіпивши струну.

Блюзи – це пісні бродячих і чорно робочих, ув’язнених і повій, людей, які вибились із нормального току життя, відірваних від дому, сім’ї, друзів та релігійних спільнот. Ранній різновид такої музики – сільський блюз. Його виконували під акомпанемент губної гармошки, гітари або банджо. Найбільш відомі представники сільського блюзу – співаки і гітаристи Лідбі Блайнд Лемон Джеферсон. До початку 20-го ст. блюз встановився як жанр професійної музики, з’явився класичний , або міський, блюз, в якому вокал зазвучав в супроводі інструментального ансамблю. Ще один жанр, який виник під впливом афро-американської музики – регтайм (ragtime від ragged time - "розірваний ритм"; буквально "розірваний час") – стиль фортепіанної гри. Розрив ритмічної рисунку, зміщення акцентів та інші зміни в ритмі мелодії на фоні чіткого акомпанементу є головною рисою регтайму, який був одним із попередників джазу.

Так, з часом одні жанри афро-американської музики стали історією музичної культури, інші продовжували розвиватись і зберегли своє значення до сьогодні. Так блюз і джаз, подолавши етнічні та географічні рамки, завоювали визнання слухачів і здобули послідовників у всьому світі.

  В 20-му ст. в США появляється новий вид музичного мистецтва – джаз (jazz). Він виник в результаті з’єднання традицій європейської та афро-американської музики. В основі джазу лежить імпровізація. Джазовий імпровізатор – це не композитор і виконавець водному обличчі, а особливий тип художника, який творить у тісній співпраці із ансамблем. Імпровізація -- мистецтво діалогу, багатостороннього спілкування мовою звуків. Другою особливою рисою джазу є складний ритм, або біт. Біт визначають ритмічні акценти – виділення одних звуків на фоні інших. Разом вони повинні створити драйв. Наявність драйву створює враження наростаючого темпу, в той час як останній залишається незмінним. Відмінну рису джазового ритму називають свінгом (коливання) : акценти дещо зміщені відносно основного ритму, що надають музиці потужності, пластичності та особливої виразності.

В американському джазі, особливо коли грають чорні музиканти, виразно звучать блюзові ноти (риса афро-американської музики) . Виражальні засоби, які використовують музиканти, в сукупності творять той чи інший стиль джазу.

Видатними майстрами цього напрямку були – трубачі Кінг Олівер (1885–1938) і Луї Армстронг, сопрано-саксофоніст Сідней Беше (1897-1959) , піаніст Джеллі Ролл Мортон (1885-1941) . Розрізняли ново орлеанський, чикагський та нью-йоркський види такої музики, яку в сукупності називали традиційним джазом. Коли зявились білі виконавці, їхні ансамблі почали називати диксилендами. Сьогодні під диксилендом часто розуміють весь традиційний джаз. (Диксиленд (країна Діксі) - символічна назва південних штатів США) .

В 30-х рр. Наступив розквіт великих джазових оркестрів – біг-бендів (big-band) , що могли складатись із двадцяти виконавців. Джазовий стиль цих музичних колективів отримав назву свінг.

В 50-60-х рр. Виникли й інші джазові стилі. В ладовому (модальному) джазі імпровізація будувалась на принципах азіатської музики. Головними представниками цього стилю були трубач Майлз Дейвіс і саксофоніст Джон Колтрейн (1926-1967) . В кінці 60-х рр. Майлз Дейвіс перший із джазових музикантів звернувся до ритмів рок-музики і почав використовувати електрогітари та електронні клавішні інструменти. До нього приєднались американські рок-групи "Чикаго" і "Блад, СуетЕ нд Тіарз". Поряд з електромузичними інструментами (звичними для рок-музики) вони застосовували духові, на яких грали музиканти імпровізатори. Так виник новий напрямок – джаз-рок.

Пік популярності джаз-року припадає на 70-ті рр., коли його представники звернулись до музичних традицій тих народів, які до цього у встановленні джазу участі не брали.

В останні десятиліття джазові музиканти все частіше використовують фольклор, маловідомий або й взагалі невідомий для публіки. Виник напрямок етно-джаз, в якому джазова музика остаточно перетворилась на міжнародну, світову.

Джаз здійснив великий вплив на музичну культуру. Під його дією виникли ритм-енд-блюз та ряд інших напрямків рок-музики. Інтонації і прийоми джазу використовувало багато композиторів всього світу. Але найголовніше – джаз відродив важливе призначення музичного мистецтва: живого спілкування людей.

    В музичній культурі США 50-х рр. Попри музику, яка виходила із класичної європейської традиції, були представлені блюз, джаз, кантрі та ін. Ритм-енд-блюз залишався привілеєм тільки чорних слухачів. На музичній сцені, призначеній для білих, панували великі оркестри, за складом схожі з джазовими. Але виконували вони зовсім іншу музику, котра не дозволяла імпровізації. Але на початку50-х рр. Значно зріс інтерес білої молоді до ритм-енд-блюзу. Першим, хто це зауважив був диск-жокей радіостанції в місті Клівленді Алан Фрід (1922-1965) . Він розумів, що назва "ритм-енд-блюз " (музика чорних) може викликати незадоволення білих слухачів, тому запропонував іншу – рок-н-ролл (rock'n'roll – коливатись та повертатись) . Здійснивши таку заміну він зробив цю музику загальнодоступною привернула увагу білих музикантів, що внесли в неї власні традиції. До середини 50-х рр. Рок-н-рол оформився як самостійний , відмінний від ритм-енд-блюзу, музичний напрямок. Виникнувши пізніше поняття "рок-музика" безпосередньо походить від" рок-н-роллу".

Рок-н-рол передусім танцювальна музика. Він представляє собою возз’єднання спрощеного і швидкого ритм-енд-блюзу та музики кантрі. (Кантрі (country – сільський) – пісенна та інструментальна) музика білого населення сільської місцевості США, що виникла до початку 20-го ст. Вона вбирала в себе музичний фольклор багатьох європейських народів, представники яких переселились в Америкокельтську і англосаксонську народну музику, французький шансон, німецький йодль ( наспіви альпійських горян Австрії, Швейцарії та Південної Баварії) ) . Від ритм-енд-блюзу рок-н-рол перебрав і склад інструментів. Провідне місце зайняла електрогітара, що часто виконувала сольні партії. Вокал набрав енергійного характеру, а поведінка виконавців на сцені стала розкованою, невимушеною. Все це, разом із гучним звучанням електромузичних інструментів, викликало небачене захоплення молоді рок-н-роллом і категоричне засудження його старшим поколінням.

Першою зіркою рок-н-ролу став співак і гітарист Білл Хейлі (1925-1981). Однак Білл Хейлі не був втіленим ідеалом для прихильників рок-н-ролу. Літтл Ричард та Чак Беррі володіли всіма даними для цієї ролі, окрім єдиного недоліку – вони були чорними. Та знайшлася біла людина з душею і голосом негра. Це – Елвіс Преслі. Він виконував дуже різну музику: ритм-енд-блюз, кантрі, ліричні балади, але перш за все – рок-н-рол. Творчість Елвіса Преслі здійснила великий вплив на рок-музику, перевидання його альбомів і збірників кращих пісень продовжується і до сьогодні.

В першій половині 60-х рр. Розпочалось "британське вторгнення" в музичну культуру Сполучених Штатів. Деякий час американські музиканти знаходились під сильним впливом британських виконавців. До середини 60-х рр. Криза була подолана, і в США почали розвиватись нові напрямки рок-музики. Серед них – кантрі і фолк-рок, що звертались до місцевих традицій музичного фольклору білого населення. В основі кантрі-року лежить вокальна та інструментальна музика сільських жителів, а фолк-року – традиції міської пісні.

Історія кантрі-року розпочинається із появою групи "Креденс Кліру отер Рівайвал" (Відродження віри чистої води) , що була створена в 1959р., але популярність прийшла лише в другій половині 60-х рр. (альбом "Космічна фабрика") . До кантрі-року можна віднести також і творчість груп "Кросбі, Стіллз, Неш Енд Янг" та "Іглу (орли) ", що з’явились відповідно у 1968 і 1971рр. Характерними рисами їхньої музики є мелодії, котрі легко запам’ятовувалися, та використання акустичної гітари в якості сольного інструменту. "Іглз" належить відомий хіт "Готель Каліфорнія" із однойменного альбому 1976 р.

На Східному та Західному побережжі США деякі риси "британського вторгнення" возз’єднались з традиціями американської фолк-музики – пісень авторів-виконавців, що компонували собі на губних гармошках, гітарах та інших акустичних інструментах. З кінця 50-х рр. Фолк став невід’ємною частиною суспільного та політичного життя міст. Широкою популярністю користувались пісні Вуді Гартрі, Піта Сігера, Леонарда Коена, Філа Окса, Джона Баез та інш. Ключову роль у формуванні фолк-року відіграв співак, гітарист і композитор Боб Ділан.

Фолк-рок зумів обєднати серйозну і суспільно значиму поезію із рок-музикою. Успіх музикантів другої половини 60-х рр. дозволив розширити творчість авторів-виконавців до масштабів масової культури.

В середині 60-хрр. В США виник ще один напрямок цього стилю – психодилічний рок або просто психодилія. Термін " психодилічні (psychedelic, від грецького "психе" – "душа" і "делоо" – "зробити явним") був запропонований американським психіатром Хемфрі Озмондом дло означення хімічних сполук, що викликали зміни стану свідомості. [15, с. 50-56].

Психодилічний рок, що виник у Каліфорнії, та зароджений на хвилі захоплення галюциногенами, був безпосередньо пов’язаний із вживанням цих речовин як самими музикантами, так і слухачами. Досвід "змінених" станів свідомості знаходив своє відображення в музиці, текстах пісень та атмосфері, яка панувала на концертах рок-музикантів.

Однак пристрасть до наркотиків привела до загибелі багатьох музикантів – як в психодилічній епосі, так і пізніше. Ось декілька імен:Брайан Джонс, Джиммі Хендрікс, Дженіс Джоплін, Томмі Боулін ("Діп пьопл") , Сід Вішес ("Секс Пістолз") , Курт Кобейн ("Нірвана") , Джеррі Гарсія.

Наступний напрямок року – Хард-рок (hard – " жорсткий", "важкий") виник в кінці 60-х рр. Британські групи "Роллінг Стоунз", "Кінкс" та "Ху" показали, що рок-музика може бути агресивною. Їх співвітчизники, групи "Ярдбьордз" і "Крім", продемонстрували "важкий блюз" з довготривалими гітарними імпровізаціями. Стиль пізніх "Крым" вплоть приблизився до раннього хард-року. Найбільш видатними представниками цього стилю вважаються три британські групи – "Лед Зеппелін", "Діп Пьопл" і "Блек Себбет".

В хард-році зросло значення ритм-секції. В роки становлення рок-музики вона відігравала допоміжну роль – служила тільки ритмічним та гармонічним фоном для вокаліста і "сольних" інструментів. У хард-році ритм-секція вийшла на перший план. Новий розподіл ролей вимагав від бас-гітариста і ударника віртуозного володіння інструментами, а головне – взаємодія між ними. Зріст долі ритм-секції у звучанні групи створило суб’єктивне враження "важкості" музики. Таке відчуття досягається і за рахунок того, що гітара, коли не має сольного звучання, підтримує ритм-секцію:грає або окремі ноти в унісон з бас-гітарою, або акорді, або періодично повторювані короткі партії, так звані рифи.

Якраз в процесі становлення хард-року виділився як самостійний напрямок арт-рок. Слід відмітити, що багато музичних критиків та поклонників воліють не розділяти ці напрямки і використовують термін прогресів-рок (передовий, прогресивний рок) , що об’єднує неординарних виконавців хард-року і весь арт-рок.

                                        Висновки

Отже, аналіз проблеми музичного виховання дітей і підлітків на сучасному етапі дозволив зробити наступні висновки.

Масова культура надає великий спектр і вибір різних взірців поведінки: від альтруїстичних, високоморальних (таких, на жаль, не дуже багато) , чуттєво-естетичних, пасивно-споглядальних аж до брутальних, непристойних і відверто негативних, антисоціальних (пияцтво, вживання наркотиків, насилля, жорстокість, злочинні дії тощо) . А це, у свою чергу, спричиняє переоцінку цінностей у великої маси людей (формуються нові погляди на соціальну реальність) ; формування терпимого ставлення до сучасного кінематографа, рок-музики, нових розважальних жанрів, до різних напрямків образотворчого мистецтва. фотореалізм, поп-арт тощо) ; нехтування нормами етики і моралі, зростання випадків агресії і насилля в реальному житті.

Наш час характеризується широким культивуванням масової культури на естраді, в кіно, музиці, театрі, дизайні. Масова культура, тиражована телебаченням, радіо-, відео-, аудіозаписами, ілюстрованими журналами, розмиває, а часом і змінює критерії художнього смаку. Це реальність, з якою потрібно рахуватися, яка вимагає ґрунтовного наукового осмислення.

Одним із завдань даної курсової було дослідити роль музики як психо-фізіологічного чинника впливу на особистість дитини.

Ми прийшли до висновку, що серед багатьох чинників, які впливають на психологічний стан сучасної людини, і молоді зокрема, музика займає одне з провідних місць. Оскільки відомо, що з самого початку виникнення людської спільноти музика була знаряддям пізнання і змінення життя. Музика активізовує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини.

Основною функцією музики, її соціальним значенням – є естетично виховувати, навчати учнів, залучати їх до високої культури.

Зроблено висновок, що завданням дитячої музичної освіти є прищепити учневі любов до прекрасного, виховати естетичні почуття, навчити грі на музичному інструменті. І досягнути цього можна лише виховуючи дітей на кращих художніх зразках світової музичної культури. Ніхто сьогодні не сперечається, що цивілізованому суспільству потрібна різноманітна музика – і класична, і естрадно-танцювальна, і обрядова, і військово-патріотична, – але перш за все потрібна музика, яка просвічувала б побут, облагороджувала його, формувала естетичні смаки і високі художні запити. Однак, на сучасного українського школяра впливає могутній потік „масової культури”, який калічить, розбещує художню свідомість молоді вже з раннього шкільного віку. Цей факт добре відомий і не потребує доказів. Відомо й те, що запит породжує пропозицію: чим простіші і примітивніші музичні запити слухацької аудиторії, тим більший простір належить „поп-арту”, тим ширший потік низькопробної музичної продукції.

                                 Список використаних джерел

1.Апраксина О.А. Музыкальное воспитание в Англии и США //

2.Арановский М.Г. О психологических предпосылках предметно-пространственных представлений // Проблемы музыкального мышления. - М., 1974.

3.Володіхін Д. Музика наших днів. Сучасна енциклопедія. – М. :Аванта+, 2002. – 430 с.

4.Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1968. - Изд-е 2-е.

5.Гальперин Э.М. Трансовые состояния и "поле смысла". - М., 1995.

6.Енциклопедический словарь юного музиканта. є68/Сост. В. В

7.Клєман Х. Музыка: осторожно – воздух отравлен! // Секретные исследования. 2003. №9. С. 4-5.

8.Куруленко С. Дати дітям радість. // Сарненські новини. 2003. №3. С.5.

9.Максимов В.Н. Восприятие музыки. - М., 1980, с. 176.

10.Медушевский, О.О. Очаковская. – М. :Педагогика, 1985. – С. 6-8.

11.Михайличенко О.В. Музично-естетичне виховання дітей та молоді в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст.: дис. ... доктора пед. наук: спец. 13.00.01 / О.В.Михайличенко. – Суми, 2007. – 397 с.

12.Музыкальное воспитание в школе. - Вып. 7. - М., 1975. - С. 20-25.

13.Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. – К.: Шкільний світ, 2001. – 16 с.

14.Ороновська Л. Феномен цінностей у музично-педагогічному процесі:теоретичний аспект проблеми//Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. – 2005. – Вип. 5. – С. 189-192.

15.Романчук. Современная музыка в современном мире //Искусство в школе. – 2005. - №2. – С. 7-10.

16.Ростовський О. Методика викладання музики в основній школі: Т. - Навчальна книга - Богдан. - 2000. - С. 6-8.

17.Сбітнєва Л.М. Музично-естетичне виховання дітей і молоді в Україні: проблеми й перспективи / Л.М. Сбітнєва // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 15 (226), Ч. I, 2011.

18.Социальная психология / Под ред. А.Н. Сухова, А.А. Деркача. – М. : Академия, 2001. – 600 с.