Проблеми й перспективи басейну Амазонки.

Матеріал підготувала

Хаврюта Л.Я.

Вчитель географії та біології

Гімназії №9

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області

Проблеми й перспективи басейну Амазонки.

        На тлі багатьох найбільших річок світу, що перебувають у катастрофічному стані, Амазонка збереглася майже в первісному стані. Завдяки віддаленості басейну від центрів цивилізації промисловість тут стала розвиватися порівняно пізно і не встигла заподіяти річці значної шкоди. В основному руслі протягом 6 тис.км немає гребель, зовсім небагато їх і на інших ділянках. Русло Амазонки не зарегульоване, у паводки вода вільно розтікається на 1 млн.км2. Рибні ресурси збереглися в колишньому обсязі, за винятком декількох цінних порід, що зникають поблизу міст. Якість води залишається високою: кисню в ній багато, а органічних домішок мало. Механізм самоочищення басейну діє повною мірою.Тому проблема не в тім, як відновити екологічний баланс, а в тім, як захистити екосистему від руйнування.

        Розробка водних ресурсів Амазонки має включати комплекс заходів, що захищають її від екологічної катастрофи. Басейн належить країнам з недостатньо розвиненою економікою, яка має свої пріоритети розвитку.Їм не до гідробудівництва, і найближчим часом тут бурхливого економічного розвитку не передбачається. Тому схема водокористування має бути простою і придатною для економічної ситуації в регіоні і для людей, що живуть в ньому.

Географічні характеристики.

        Площу басейну (близько 7 млн.км2) поділяють такі країни як: Бразилія, Перу, Болівія, Колумбія, Еквадор, Венесуела. Амазонка не має собі рівних за кількістю і розмаїтям біопродукції.

        Амазонка бере початок на висоті 5100м і на різних ділянках має 10 різних назв. У бразильській частині Амазонкиопадів випадає близько 2000 мм на рік, у Колумбії, Перу і Еквадорі- 3000 мм. На сході опадів випадає менше і їх розподіл має яскраво вираженний сезонний характер.

        На низинних територіях температура води досягає 24-26 С, а високо в горах опускається майже 0С. Ширина русла на відрізку 2 тис.км, становить 2-4 км., а глибина- 10-20м.

Соціально-економічне становище.

        Людина стала невід’ємною часткою екосистеми басейну 10 тис. Років тому, коли перші мисливці перетнули Панамський перешийок.За цей час багато культур пережили тут свій розквіт і занепад. Найвідоміші з них – культура інків (у верхів’ях) і племен омагуа і марайоара (у низинній частині). Цивілізації, що розвивалися в Амазонії, цілком залежали від ресурсів і сезонної динаміки річок. У часи вторгнень іспанців і португальців більш як 8 млн. чоловік пересилилися в ліси (пізніше їх залишилось всього 300 тис. через хвороби, завезені з Європи). Нині в басейні живуть близько 23 млн. чоловік (половина у Бразилії), причому 60% населення – сільські жителілише два бразільських міста – Білене (Парі) і  Манаус- маютьпонад 1 млн. жителів. З другох половини ХХ ст. Кількість населення в басейні стрімко зростає завдяки низці програм, фінансованих Світовим банком. Головною (і чи не єдиною) магістраллю залишається дорогабіля східного підніжжя Анд, що перетинає басейн із півночі на південь.

        Економіка в регіоні різноманітна і своєрідна:від численних дрібних ферм до поодиноких великих компаній з видобутку нафти і мінералів.Найбільш поширений вид господарської діяльності- фермерство. Але їх низька технічна оснащеність провокує подальшу вирубку лісів і міграцію населення. На заході басейну велике значення має видобуток нафти. Унизиннах біля східного берега Амазонки є золото, залізо, боксити, а в західних високогір’ях – мідь, цинк, свинець.

Водні ресурси.

      Водна система басейну цілком забезпечує потреби населення у воді, хоча в 60 відсотків жителів немає систем водопостачання. Питну воду тут майже не обробляють, що викликає різні захворювання.

       У басейні широко розвинуті рибна ловля, видобуток креветок і водяних рослин.На ринках Манауса за рік продається 30-50 тис.т риби 200 видів. У Перуанській Амазонії на душу населення за рік споживають 36 кг риби в місті та 101 кг – у сільській місцевості. Місцеві жителі одержують понад 60 відсотків тваринних білків з річкової риби.

        Амазонка, особливо в гірській частині, має величезний гідроенергетичний потенціал. У Бразилії побудовані 5 ГЕС.Найбільше водосховище Тукуруй порушує екологічну рівновагу.

         Річки басейну- основні транспортні артерії в регіоні.

         Унікальність басейну Амазонки, його частина, що прилягає до Анд, містить цілу колекцію поєднаних екосистем: альпійські луки, болота, льодовики, озера, паводкові долини.

Водні проблеми Амазонії.

        В басейні Амазонії достатня кількість води. Характерними рисами басейну можна назвати достатня кількість води. Забруднення води теж неактуальне для Амазонії, хоча є деякі проблеми. У районах водозбору можливе забруднення металами, що потрапляють із шахт. У Перу- кадмій, мідь, свинець і цинк виявленні в р. Монтаро, мідь- у північній частині річки Хуалага. Забруднення спричинене видобуванням корисних копалин, характерне і для Болівії, де вже спостерігабться катастрофічні наслідки.Річка Агуа Кастилья впадає в р.Парагвай, але шахти загрожують і водозборам Амазонки.Широко висвітлюється запитання щодо забруднення вод ртуттю, які потрапляють у води із золотодобувних шахт, що знаходяться в пониззі Амазонки.

        Забруднення, пов’язане з видобутком і переробкою нафти, виявлене в Еквадорі, Перу і Колумбії. У Колумбії і Перу сильні забруднення через вибухи нафтопроводів. В Еквадорі землетруси і зсуви спричиняють розриви трубопроводів. Скидання бурових вод, це теж ще одна велика проблема для Амазонії.

       Недостатнє очищення комунальних стоків у містах. Високі концентрації бактерій виявленні в р.Ла-Пас. Руйнування природного середовища і скидання промислових і побутових відходів позначилися на річках, що протікають через великі міста. Уїхніх водах багато цинку, хрому, кадмію і міді.

        Вирубка лісів вплинула на кількість і якість води в багатьох річках басейну, але на найбільших притоках цей вплив поки що не відчутний.

        Зменшення біорізноманіття і скорочення уловів- теж проблема, викликана зміною природного середовища. П’ять гребель у долині Амазонки стали перешкодою міграції рибі.

Можливості і перспективи.

       Незважаючи на прблеми для розвитку, є підстави для оптимізму щодо керування водними ресурсами в басейні. Насамперед це природна цілісність басейну і взаємозв’язок компонентів екосистеми в регулюванні якості води. У поєднанні з розумним суспільним керуванням водними ресурсами і заходами для захисту навколишнього середовища це могло б стати основою ефективної системи збереження водних ресурсів, у якій лише зрідка будуть застосовуватися окремі інженерні розробки.

        Прибережна рослинність і грунти здатні поглинати речовини зі стоків і зменшувати їхній вміст у донних відкладах. Підземні води, що оточують русло , теж поглинають деякі хімічні речовини з води. Нарешті, у неушкоджених руслах річок і приток відбуваються інтенсивні анаеробні процеси, у результаті яких з води виводяться надлишкові нітрати, важкі метали. Ці природні компоненти річкових екосистем, що здавна справно очищали воду, на жаль, зруйновані в багатьох розвинутих країнах. Отже, настала пора основні зусилля спрямовувати на відновлення  таких компонентів.

           В Амазонії  ці компоненти відновити легше- вони здебільшого не знищені.

           Успіх керування водними ресурсами в басейні багато в чому залежатиме від участі місцевого населення.

Література:

Газета Краєзнавство. Географія. Туризм.