Проєк "Малі річки - життя України (річка Зубра)"

Про матеріал
Краєзнавча робота та екологічне виховання здобувачів освіти міста Миколаєва Львівської області
Перегляд файлу

 

Миколаївський район

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Річка Зубра:

витік (початок)- с. Поляна,

гирло(кінець) – с. Устя,

басейн річки Дністер

 

 

 

 

 

 

 « Вода! .. Ти не маєш смаку,  

кольору, запаху, тебе не можливо

       описати, тобою насолоджуються,

       чи ти є !  Не можна  сказати , що ти

       потрібна для  життя: ти саме  життя.

       Ти  наповнюєш нас  радістю …

       З  тобою до нас повертаються  сили…

       Ти найбільше  багатство на  світі!»                                                                                                                 Антуан де  Сент -Екзюпері,

        французький  письменник

 

       « Річко, моя, життя моє, люблю  я                                                                                                 воду  твою, лагідну та життєдайну…

       Дивлячись на тебе, стаю я добрим,                                                                                                 людяним і щасливим» .

        Олександр Довженко,

                  український  драматург

 

 Значення річок у природі  і житті  людини дуже  велике. Вони є однією з  основних  ланок світового кругообігу води в природі. Людина здавна  використовувала річки як  шляхи сполучення, засновувала на  її берегах свої поселення.

 Річки  завжди були  вірними помічниками людини. Води річок несли на собі човни та  кораблі, обертали колеса водяних  млинів, по них сплавляли  ліс. У наші дні річки набули ще більшого значення. На них збудовані електростанції, вода використовується для  зрошення полів, для роботи фабрик і заводів.

 Річки - джерело прісної  води, риби і багато чого іншого, без них наше  життя уявити дуже  важко!

Миколаївський район утворений 6 грудня 1966 року. Він розташований у південно-східній частині Львівської області і межує на півночі з Пустомитівським, північному сході – з Перемишлянським, сході і південному сході – з Жидачівським, на півдні – з Стрийським, заході – Дрогобицьким та Городоцьким районами (додаток 1).

Територія Миколаївського району ділиться рікою Дністер на лівобережну частину – горбисте Опілля та правобережну – рівнинне Передкарпаття.

У західній частині району горби круто обриваються в заплаву річки Зубри у вигляді гострокутних зубців. Долини бокових приток  зливаються тут із заплавними терасами річки Зубри і утворюють поблизу с.Устя широку котловину, яка поступово переходить у долину річки Дністер. Місцевість має низинний, злегка розчленований ярами та балками характер.

Гирло річки неподалік с.Устя

 

Внутрішні води району представлені річкою Дністер та її притоками: Щирок, Зубра, Верещиця, Летнянка, Нежухівка, Бредниця, Колодниця, Іловець та іншими малими водотоками (додаток 2). Річки, які протікають через територію району, належать до басейну Чорного моря. Долини рік переважно заболочені, їх осушують меліоративними системами. У заплавах річок є великі поклади торфу, які ще не розвідані в повній мірі.

Усі ріки живляться за рахунок атмосферних опадів і підземних вод, що виходять на поверхню у вигляді джерел. Замерзають річки в кінці грудня, льодохід починається на початку березня.

У заплавах річок проводиться будівництво протипаводкових дамб. Русла річок укріплюються русловими спорудами, одночасно проводиться укріплення берегів.

Тепер докладніше зупинимося на описі однієї з річок – річки Зубри.

Річка  Зубра бере свій  початок  в південних передмістях Львова — біля сіл Козельники та Сихова Пустомитівського району на висоті  342 метри, а  ще один  витік у селі  Поляна Миколаївського району. Десь тут проходить центр східноєвропейського вододілу. Протікає  вона  у меридіональному напрямку із  півночі  на  південь, і впадає у  річку  Дністер   в 0,5 км  на  схід   від  села Устя на висоті  251 м. Довжина річки в межах району - 22 км . Протікає  через  села Поляна, Красів, Бродки, Демня,  Дроговиж, Устя. Середній  похил  річки  -  1,96% .

 Долина  річки  неширока, місцями  заболочена, з  добре  вираженими заплавними терасами, на яких є ряд  ставків. Вона  характеризується  горбистим  рельєфом. Поверхня  долини сильно  розчленована ярами та балками.  Абсолютні  висоти -  330 -360 м.

Міжнародна траса Київ - Чоп

У долині річки, інакша температура й вологість. Долина Зубри напрочуд гарно збереглася. Вона оточена пагорбами, які на верхніх схилах вкриті лісом, а на нижніх з надр виходить вапняк, пісок, крейда – такі породи, на яких ростуть рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги. Вони просто не мають іншого місця для життя, бо потребують саме цих хімічних елементів, спеціального зволоження, тому такі схили і заплави річок треба оберігати – не розорювати, не забудовувати.

 Горби мають висоту 60-80 м із крутими та помірно  крутими  схилами,з продовгуватими до річки округлими вершинами, які  витягнуті в здовж зубри. Долина  басейну річки переважно  розорана. Близько 16%  території долини зайнято широколистяними лісами ( дубом, грабом, липою, вільхою, ясеном).

 Русло  річки Зубра  помірно звивисте, в основному розгалужене .

Живлення річки мішане, з переважанням дощового. Річний рівень характеризується високою весняною повінню, з  дощовими паводками в літньо-осінній  період і невисоким підйомом рівня води взимку через  відлиги. Повінь приносить велику шкоду народному господарству, затоплюючи сільськогосподарські угіддя, населені пункти, руйнуються лінії комунікацій та зв’язку.

 Максимальна  температура води у  річці  + 27,6 С. Товщина  льоду: середня - 16 см; максимальна  - 54 см.

 У багатоводні роки річка  Зубра  затоплює знижені частини територій сіл Красів, Бродки,  Демня, Дроговиж.

Річка Зубра в с.Демня

 Середня  довготривалість повені 35 днів, а найбільша - 65 днів. Межень встановлюється на  початку  квітня і продовжується до жовтня - листопада. Межень неодноразово порушується інтенсивними дощовими паводками висотою 0,5 - 1,0 м.  Частіше паводки  бувають у червні - липні довго тривалістю 10 - 20  днів .

 Ширина  річки  Зубра 5- 8 м, глибина  -  від 0,3   до  2-х  м, швидкість  течії - 0,1 - 1 см / сек .  Дно  рівне, піщане .

 Гімназисти  вивчали дану  річку, яка  має  круті  береги із  обривами  та  заплавами.  Береги -  це  піщаники, на  цих  обривистих  берегах будували  гнізда стрижі та  берегові  ластівки. Вздовж  берегів ростуть кущі та дерева, з якими переплітається хміль.

 Назва річки промовляє сама за себе: у цій місцевості водилися зубри. Назви інших навколишніх сіл та місцевостей теж вказують на їх «лісове» походження: Лисиничі, Вовків, Сокільники, Козельники, Ведмежа... «Пояснення тут досить просте: від Липник і аж до Дністра тягнуться великі масиви лісів. У давнину вони належали знатним власникам – князям, шляхті, монастирям, і використовувались як мисливські угіддя, а тому досить добре збереглися. Тепер ці ліси входять до зеленої зони міста й мають забезпечувати киснем Львів і навколишню густозаселену місцевість». На жаль, зараз їх почали масово нищити.

Із  розповідей  старожилів ми дізнались, що річка Зубра мала  зовсім  інший  вигляд  у порівнянні із  теперішнім. Колись вона справді була кришталево чистою, вода  в ній блищала, як сльоза. Тут колись було збудовано багато млинів. Пісок  на  дні  річки  відбивав Сонце. Через  річку був  прокладений залізничний міст у  селі  Дроговиж, по якому  ішло залізничне полотно, інших  мостів  не було.  З  одного берега  річки на  другий люди переходили там де були плоскі  береги , глибина у  цих  місцях  сягала  20-30 см., а ширина 18 - 20 м, тут також переїжджали підводи  з  товаром. Були  місця де  глибина  сягала від  1,5 м до 1- 3 м. В цій  річці  купалися  люди.

У річковій долині ростуть унікальні рослини, водяться комахи і птахи, які охороняються як українським, так і міжнародним законодавством.

Річка у с.Бродки

 Зубра, забруднена у Львові, протікаючи через ці плавні, очищується. Саме на цьому місці закінчується Львівське плато і починається Опілля, яке тягнеться до Дністра.

 Береги  Зубри були  доступні , бо тільки  де-не - де  зустрічалися дерева. Переважала травяниста  рослинність . Береги були обкошені. На лівому  березі були  сільськогосподарські угіддя, а на правому - тягнулося  пасовище довжиною 2 км , шириною  3 км. Пастухи гнали  худобу до  водопою, там  і  купалися  у  жарку  погоду. На  пасовищі  росли печериці. Рано - вранці ходили  люди  і  збирали  їх. Рибалки ловили рибу. В цій  річці було багато  риби , а  саме: щуки, в’юни, раки, йоржі, плітки, краснопірки. Дно  річки  було  багате на  водяну  рослинність, адже, вода  була  тепла, тому що на  берегах не росло  багато дерев та кущів. На дні були  молюски: беззубки, котушки та  п’явки. У заплавах  річки росла  тростина, аїр,водяна  лілія, ряска, елодея та інші  рослини.

  Тут  водилися водоплавні  птахи: дикі  качки, гуси, лебеді. Також на  пасовищах між  травами  будували свої гнізда куропатки,  сірі  чаплі, журавлі.

Із  хижих  птахів літали  канюки, сови, та  орли. Із земноводних  були: жаби, кумки,  ропухи. Із комах: оводи, ґедзі, мухи, комарі, метелики,  жуки  - гнойовики;  із ссавців:  кроти, ласки, горностаї, полівки, водяні щурі, куниці, видри, ондатри.  Така флора і фауна  існувала  до  1955 року. А з  1955 року по даний  час екологічний  стан річки і  прибережної смуги  погіршився, тому що почали  виливати  каналізаційні  води . Вода у річці була така забруднена, що все  живе  загинуло. Річка  мала  неприємний  запах. До неї близько ніхто  не  підходив. Прибережна  смуга проросла  чагарниками. Правий берег  Зубри , де  було раніше пасовище,проорали і засіяли сільськогосподарськими  культурами. Ці землі перетворилися на сінокоси. Дана територія землі набуває дикого стану. Флора і фауна змінюється. Рибалки і мисливці жахаються втрати багатьох видів риб  і ссавців .

 Прибережна  смуга  річки  набуває такого вигляду: вздовж  берегів тягнеться  верболоззя,  глід  український, які не дають доступу до  неї. Де-не - де зустрічаються кущі  бузини чорної, вільхи  клейкої, бруслини бородавчатої,  ліщини, вовчих  ягід. Вздовж  берегів ростуть дерева: верба біла, верба козяча,верба  ламка, калина  звичайна. Русло  ріки  заростає вологолюбним різнотрав’ям, аїром  тростинним.  Правий  берег і  прибережна  смуга  зливаються  з  сінокосами. Лівий  берег  -  це орані  землі на яких  ростуть  культурні  рослини, бур’яни.

 У річці  водяться  риби   у невеликій  кількості, а саме: плітка - рослиноїдна, статева зрілість наступає у віці  3- 4 років.

 Щука - нерест із  середини  березня по квітень при  температурі  води 4- 7 С; середня  плодючість -  14340 ікринок.

 Окунь річковий  - статева зрілість на 2- 4  рік життя, самки відкладають у середньому  26600 ікринок.

 З рідкісних  видів риб  зустрічається  краснопірка, йорж, білизна, в’юни.

 Земноводні : ропуха  звичайна, кумка жовточерева, жаба прудка. Цей вид жаб появився  три роки тому, це свідчить про те, що екологічний  стан прибережної смуги  річки Зубри  покращується.  Тут ми бачимо  велику кількість цих жаб. Жаба прудка активна з  квітня  по другу половину  жовтня. Розмножується з  середини  квітня у  заплавах річки Зубри.  Пуголовки з’являються у кінці травня та на початку червня. Живляться ці жаби павуками ,кониками - стрибунцями, комарами , які  зустрічаються на даній  території.

 Плазуни :  Ящірка прудка   - живиться  клопами  прямокрилими, жуками.

 Вуж  звичайний -  цей  вид  досить поширився, його  часто  помічають у  жарку погоду. Максимальна  активність у першій половині дня, коли вужі  полюють . Живляться вони жабою прудкою, ропуха , комахами, черв’яками та  іншими безхребетними.

 Із птахів на річку  і прибережну  смугу  прилітають :  одуди, польовий  жайворонок, сільська ластівка, міська ластівка, горлиця  кільчаста, пастушок, лелека білий, чапля  сіра, синиця  довгохвоста, синиця  велика, повзик звичайний, жайворонок  чубатий ( посмітюха), вівсянка  звичайна, горобець     польовий, щиглик звичайний, снігурі, сорока звичайна, галка   західноєвропейська, грак, крук європейський, шпак  звичайний, іволга  європейська, зозуля звичайна, кібчик, яструб малий, луговий.

 Зустрічаються ссавці у великій  кількості: кріт європейський, кріт звичайний, заєць русак, хом’як звичайний, горностай, ласка, куниця кам’яна.

 На прибережній смузі річки оживає  природа. Дана річка та її прибережна  смуга є саморегулюючою екосистемою, що пов’язано  з різноманітними ланцюгами живлення. Слід подбати, щоб людський фактор не порушив  цю  рівновагу у природі. Є надія, що річка знову  стане чистою.

 

Мандруючи розлогою долиною річки Зубри, зарослої вербовою гущавиною і мережаної літніми барвами, не раз упадали ми у глибоку задуму. Стоячи над нею, дивилися з мостика, якого перекинула дбайлива рука господаря, і в її глибинному дзеркалі бачили своє відображення. Вона ніби промовляла до нас срібним голосочком, намагаючись завести розмову, довгу, важливу, про свою подорож, про щастя, про біду. Водночас сумували разом із нею, а згодом раділи, поринали і собі у мінливі роздуми про плин людського життя, яке, як та річечка, тече своїм руслом…


За результатами інструментально – лабораторних замірів та проведених інспекційних перевірок Державна екологічна інспекція у Львівській області виявила, що річка Зубра забруднена господарсько-фекальними стоками. Безпосереднє джерело забруднення неможливо встановити через те, що на сьогодні не проведено інвентаризацію зовнішніх каналізаційних мереж, відсутні виконавчі креслення по зовнішніх мережах, як дощової так і господарсько - побутової каналізації. Відтак ймовірним джерелом забруднення р. Зубра може бути підключення госппобутових стоків у дощову каналізацію.

Для ліквідації забруднення Держекоінспекція в Львівській області зобов’язала Львівську міську раду провести інвентаризацію каналізаційної мережі на предмет несанкціонованого підключення, вжити відповідних заходів по ліквідації несанкціонованих підключень, провести інспекційні перевірки усіх підприємств на предмет виявлення несанкціонованих підключень госппобутової каналізації до дощової, провести лабораторний контроль за якістю поверхневих вод в річці Зубра та наявних дощових випусків, провести гідротехнічні роботи по розчистці.

 

 

Як твердить східна  приказка: «Де кінчається вода, там закінчується  Земля». На жаль, прісну воду  використовують недбало. Недбале  ставлення до вод  суходолу - скидання промислових  відходів і нечистот з каналізації без належного очищення - призводить до  сильного забруднення.

 Українці завжди  шанобливо ставилися до води. Однак  нині через економічні негаразди використання  водних  ресурсів супроводжується їхнім надмірним споживанням і забрудненням. Основні забруднювачі -  хімічні та органічні речовини.

 

До  злісних  забруднювачів  належать  комунальні  господарства з їх побутовими  стоками та  сільське господарство, яке використовує різноманітні  хімічні  сполуки для « годування» рослин.

  Ой, рятуйте мене , люди ,

  Витягайте зі  сміття ,

  Що кидають  в  мене  всюди

  Й не дають мені  життя .

  Мотлохом  та  склом  побитим

  Вкрилось русло , береги .

  Не хотять вже  воду  пити

  З мене  коні  і  птахи .

  Задихаюсь  від бензину,

  Масла , бруду , хоч умри,

  Як  почнуть оті  машини

  Мити в  річці  шофери .

  Стали  люди  добре жити ,

  Та невже ж оцей прогрес

  Має  річку  погубити ?

  Я  волаю «SOS!»   


Легенда про походження річок та  струмків

 Давно - давно на  землі  жив  змій. Дужчого від  нього на світі не було, ніхто не міг  його здолати . Багато міст і сіл стояли  пусткою - бо одних змій  зжер , а другі подалися  у  світ за  очі, рятуючись  від лютої  смерті.

 От рушив  змій  далі - шукати  собі  поживи. Бачить  - кузня  стоїть . А в тій кузні - ковалі, Кузьма  та Дем’ян. Змій поткнувся  до них . а вони і замкнули  залізні  двері в кузню.  Змій і каже :

  • Ковалі,  відчиніть, а то проковтну вас  разом  із  кузнею !

Ті й відповідають : 

  • Коли таку силу  маєш, то пролижи двері. Як  пролижеш -  визнаємо твій  верх, самі сядемо тобі на язик, і ковтай  тоді  нас.

От  став  змій двері  лизати, а  ковалі  тим  часом кують  велетенські кліщі Пролизав  змій двері, просунув  язика  в  дірку. А Кузьма та Дем’ян кліщами як  ухоплять за той  язик !  І почали  гатити по змієвому язику молотами …

Уморили так добре  змія, тоді  запрягли його у  плуг, що на   дванадцять пар волів, і давай  орати .

Орали  землю  уздовж  й   упоперек. І скільки змій не просив - не давали йому ні пити, ні їсти .

  • Буде з тебе, -  кажуть, - і того жиру , що нагуляв  на  людському  горі!

Орали  - орали - і дійшли до моря. Змій тоді разом з плугом кинувся  до моря і давай зопалу пити. Пив - пив - випив  усе  море  й  луснув.

         Кузьма та Дем’ян, поки  змій  ще силу мав, орали глибоко - і потекли по тих борознах річки, а як  охляв, орали мілко -  і задзюрчали там струмки та  джерела.

 Так от звідки  взялися річки й струмки !


Прислів’я  та  приказки

  • Вода і  камінь  довбе.
  • Їв би  кіт рибку, а  в воду не хоче.
  • Лови  рибу не  на  сковороді, а  у  воді .
  • Під  лежачий  камінь   вода не тече .
  • Тиха  вода   греблю рве.
  • Вода  в  решеті  не встоїться .
  • Вода  з вогнем  не товариші.
  • Всі  ріки  до  моря  ведуть.
  • Вчорашньої  води  не  доженеш .
  • Глибока вода не  каламутиться.
  • Де  верба, там і вода.
  • З  вогнем  не  жартуй, воді  не вір, із  вітром не  дружи.
  • Земля найбагатша, вода  найсильніша .
  • Тиха  вода  людей  топить, а  швидка  -  тільки лякає.
  • Хоч  річка і  невеличка  - а  береги  ламає.
  • Хто  змок,  той  води не боїться .
  • Глибока річка, як думка, йде спокійно.
  • Де ріки текли, там і будуть.
  • Добре річці з притоками.
  • І великі ріки впадають в море.
  • Не пхай ріки – вона сама пливе.
  • Одна ріка – проста вода, багато рік – море.
  • Коло річок колодязів не копають.
  • Жодна річка не може повернутись до свого витоку, але кожна річка має мати початок.


Вірші

Річка тече. Тече й не перестане.

Текла, тече й тектиме ще тоді,

коли на світі нас уже не стане,

і зміниться багато на Землі.

  ***

 Минають дні, минають пори року,

Вмирають звірі, люди, цілі села,

З’являються нові-такі, що аж нівроку…

А річечка біжить собі весело.

  ***

 Шумить, дзюркоче – як саме життя.

І тут бурлить, там – шепче під вербою.

І плине,  немов час – без вороття.

І довго тішитиме нас з тобою!

  ***

Чому на кручі камінь змок,

Хоч гріє літнє сонечко?

Бо коло каменя струмок

Пробив собі віконечко.

 

Побризкав квіти голубі,

У травах звився стрічкою,

Біжить, співає сам собі:

«Я хочу стати річкою!»

 

  


  Річка

Хлопче синя річка –

Ой річка, ой ріка!

Юрба нас невеличка.

Зате ж бо гомінка!

І співи тут, і крики,

І радість тут, і сміх.

А навколо, як музики.-

Гуртки пташок дзвінких.

І кожна ж то співає,

І кожна поклика:

„Ой небо, ой безкрає,

Ой річка, ой ріка!”

 

Он рибки затремтіли,

Пливуть із глибини,

Коли б співать уміли,

Співали б і вони.

А так за них співає

Громадка гомінка:

„Ой небо, ой безкрає,

Ой річка, ой ріка!”

              

  Максим Рильський

 

 

   


Скоромовка

Ішов  хлопець  із  ярмарку, по колоді  через воду,

Тільки став він  на  колоду, бовть  у  воду.

Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду.

Та знов -  бовть  у  воду.

 

Загадки

Без ніг, а  біжить , без  рук , а  рукави має.

      (річка)

Текло, текло та й лягло під скло.

      (річка)

Тече, тече – не витече.

      (річка)

Біжить, біжить – не вибіжить.

      (річка)

Влітку біжить,

Узимку спить,

Весна прийшла –

Знову біжить.

      (річка)

По якій дорозі півроку їздять на коні, а півроку – без коня?

      (по річці)

По якій дорозі півроку ходять, а півроку їздять?

      (по річці)

Два брати у воду дивляться, а довіку не зійдуться.

      (береги річки)

Один біжить, другий лежить, третій кланяється.

      (вода, берег, очерет)

   


Лічилка

Стоїть  верба  над потоком.

Похилилась  трохи  боком.

Похилилась  до  води,

 Ти  лови .

     Образні порівняння

 Здорова, як вода.

 Чистий, як  вода.

 Там то глибоко -  жабі по  око !

 

Крилаті  вирази

 

« Крапля  камінь  точить»

Вислів  ужитий  староримським  поетом Овідієм (43 р. до н. е. - 18 р.н.е.) у  «Листах  з Понту».  Цей  вираз  цитується  Джордано  Бруно  в його  творі «Свічник»: «Крапля точить камінь не силою, а чистим падінням; так  і  людина стає мудрою не за  допомогою сили, а  завдяки частому  читанню». Є  свідчення про те , що подібний  вираз зустрічався ще  у  грецького поета  5ст.  Херілоса Самоського. 

«Не можна  двічі увійти  у  ту  саму  річку»

 Вислів належить  одному  з  основоположників  діалектики: грецькому  філософу -  матеріалісту  Гераклітові з  Ефесл ( близько  530 - 470 р. до н .е. )

«Геракліт говорить, що  все рухається і  ніщо не стоїть,  і,  уподібнюючи  існуюче  течії  річки, додає, що  двічі в одну   і ту ж  річку  увійти  неможливо».

 

doc
Додано
14 квітня 2021
Переглядів
1124
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку