Проект:"Екологічна стежина"

Екологічна стежина

«До таємниць природи»

 

Мета: Вивчити ландшафти рідного краю; визначити антропогенний вплив на довкілля; формувати вміння і навички розв’язувати  екологічні проблеми; виховувати в учнів кращі моральні якості: гуманність, прагнення бути корисним суспільству, зробити свій внесок у справу збереження на покращення природного оточення; прищеплювати пошану до рідної природи; розкривати тісні взаємозв’язки між предметами.

 Паспорт екологічної стежини

Місце розташування : с. Дружелюбівка і с. Ол.-Завадське

Значення екологічної стежини: навчально-виховне, природоохоронне, дослідницьке, відпочинок

Напрям  маршруту: (Додаток1)

Протяжність – 2,5км;

Час проходження – 3 години;

Кількість зупинок – 7;

Початок стежини - подвір’я школи;

Кінець стежини – зупинка «Парк Завадського».

Карта-схема: (Додаток1)

Екскурсоводи:

1. Зупинка1 «Квітуча рідна школа моя» – Борщевська А., Чеботарь К.
2. Зупинка2 «Річка Сухий Ташлик»– Іванченко С., Колісніченко Т.
3. Зупинка3 «Лука» - Бойко Т., Панасова К.
4. Зупинка4 «Поле» - Сіденко Р.,Захаров В.
5. Зупинка5 «Яр» - Торовик О., Жукова Т.
6. Зупинка6 «Джерельце Куличка» - Галушка С., Грощенко Р.
7. Зупинка7 «Парк Завадського» - Юденко О., Линьо О.

Опис екологічної стежини: екологічна стежина «До таємниць природи» проходить від с. Дружелюбівка до С Ол.-Завадське. Вона проходить мальовничими місцями, через ділянки, які відрізняються між собою видовим складом, рельєфом, освітленістю та іншими природними і історичними особливостями. Орієнтирами на маршруті є емблемні таблички. На кожній із зупинок учні знайомляться із природою рідного краю, її багатствами, екологічними проблемами, складають рекомендації їх вирішення. Це дає можливість виховувати в учнів любов до природи, бережливе ставлення до довкілля.

Зупинка1 «Квітуча рідна школа моя»

Наша екологічна стежина починається на подвір’ї школи, будівництво якої було завершено в 1985 році. Тоді ж і посадили учні старших класів тополину алею і березовий гайок.

А у школі моїй всі життєві начала,

В рідній школі моїй, що над ставом стоїть.

В тополиних свічках причаїлися роки дитинства,

Рідна школа моя і мої вчителі.

Рухаючись вздовж тополиної алеї ми потрапляємо в березовий гайок. Тут верхній ярус займають берізки, горобина і липа, середній – кущі таволги, а під нашими ногами розстелився килим із конвалії і барвінку.

             

Береза бородавчата – дерево висотою20-25м. крона ажурна, гілки пониклі. Листки клиноподібні, молоді листочки липкі, смолисті. Квітки зібрані в суцвіття сережки, плоди – шишечки. Береза швидко ростуча, світлолюбна.

Ніжна берізка розпустила коси.

Одягла красуня білий сарафан.

А навколо неї – кришталеві роси.

Обійма берізку мовчазний туман.

Конвалія – багаторічна трав’яниста рослина висотою 15-20 см. Листки прикореневі, продовгуваті.

Поетична легенда розповідає, що сріблясті дзвіночки конвалії з’явилися там, де плакала дівчина, не дочекавшись козака з походу.

Квіти конвалії – символ ніжності, радості й краси, вірності й чистоти кохання.

Сестра нарцисів, лілій ніжних

І неповторна серед них,

Цвіте прекрасна білосніжка,

Конвалія, в ліску моїм.

Барвінок – вічнозелена трав’яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом.  Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях.

Цвіти, цвіти, та барвіночку,

Та стелися листом.

Прийди, прийди молодий козаче,

Та не сам – з товариством.

 

 Зупинка3 «Лука»

На правому березі річки простяглася лука, яка тягнеться широкою смугою на 300м. вздовж річки і переливається широкою гаммою кольорів.

Біля самого берега — зона мілководних рослин, де ростуть: очерет звичайний, рогіз широколистий, аїр звичайний, півники болотні. Трохи вище ми бачимо деревій , буркун , золототисячник , кульбабу, конюшину лучну , перстач , різні види злакових культур.

            Поширеною є конюшина біла або повзуча – цінна кормова багаторічна рослина. Довгі,досить гіллясті повзучі стебло, що вкорінюються ; висота – до 30 см. Легко протистоїть витоптуванню і швидко відростає після випасання худоби. Листки трійчасті. Квітки білі , кулясті головки на довгих ніжках. Цвіте з травня до жовтня. Починає розвиватися рано навесні. Цінна рослина для створення культурних багаторічних пасовищ.

         Під час екскурсії учні ознайомлюються з тваринним світом луки. Вони помічають багато бджіл , які збирають солодкий нектар з квіток лучних рослин і переробляють його на запашний мед. Особливо багаті на нектар конюшина , горошок мишачий , буркун білий , еспарцет. Ці рослини називають медоносними.

Окрім бджіл , на луках літають волохаті джмелі , які довго затримуються на квітках червоної конюшини. Вони живляться нектаром і пилком квіток. Бджоли і джмелі переносять пилок з квітки на квітку , запилюючи рослини. Джмелі дуже корисні , бо вони запилюють червону конюшину ; їх треба охороняти , особливо навесні , коли вони влаштовують свої гнізда і виводять личинок.

Зупинка 7

Головним скарбом парку є дерева – велетні. Насамперед це дуби, клени, ясени.

 

Дуб звичайний – міцне дерево висотою 30-40 м. крона шатроподібна, стовбур добре сформований, циліндричний. Кора на молодих деревах тонка, гладенька, оливково-бура, а на старожилах – груба, в тріщинах, темно-сіра. Листки продовгуваті, мають від 3 до 7 круглих лопатей. Плоди – жолуді на довгих черешках.

Клен гостролистий – дерево висотою 20-30 м. Крона компактна, стовбур добре сформований. Листки великі, мають від 5 до 7 гострих лопатей. Деревина тверда, важка,придатна для виготовлення лиж, меблів, фанери.

Ясен – дерево висотою 30-40 м. Крона шароподібна. Молоді пагони зеленувато-сірі, листки непарно-перисті, плоди – крилаті сім’янки. Дуже швидко ростуча порода, світлолюбна, проте витримує затемнення. Деревина міцна , тверда, досить важка, використовується в кораблебудуванні, для виготовлення столярних приладів.

Кількість трав’янистих рослин незначна, що пояснюється недостатньою кількістю світла. Трапляються: копитняк, конвалія травнева, пролісок дволистий, зірочник лісовий тощо.

Парк улюблене місце птахів. Ми побачили шпаків, строкатого дятла, почули як «кує роки» зозуля.

 

Висновки:

Під час відвідування екологічної стежини учні не лише вивчають природу рідного краю, але й залучаються до природоохоронної роботи. Діти починають розуміти, що у природних угрупуваннях усі види взаємопов’язані , є необхідними компонентами, і вилучення будь-якого з екосистеми призводить до порушення взаємозв’язків і, як наслідок, до руйнування.

Отже, екологічна стежина є важливою складовою виховного процесу в школі, що формує в учнів екологічні  та краєзнавчі знання, екологічний світогляд та культуру.