Проект "Літературний парк".

Літературний

шкільний

парк

                                                          Зюбрій А. М.

вчителька української мови та літератури

Біологія

Це дерево заввишки 15-25 м з широкою кроною, товстим стовбуром, темно-сірою тріщинуватою корою. Місцеві назви осокор, сокорина, чорнотополя тощо. Листки широкоовально-трикутні, при основі ширококлиноподібні, дрібнопилчасті, зверху темно-зелені, шкірясті, черешки сплюснуті, майже дорівнюють довжині пластинки. Квітки одностатеві, рослина дводомна. Тичинкові сережки (45 см завдовжки) з 8-45 тичинок, пиляки пурпурові; маточкові сережки 6-8 см завдовжки, квітки їх з широкояйцеподібною зав'яззю і жовтуватими приймочками. Плід — дрібногорбочкувата коробочка (4-6 мм завдовжки) . Насіння має чубок із сріблястих волосків.

Тополя чорна дає дуже багато пилку і клею, які збирають бджоли. Пилок тополі досить цінний поживний корм для бджіл. Він містять велику кількість азотистих речовин, мінеральних солей, вуглеводів і порівняно низький відсоток клітковини. З листків її бджоли беруть падь. Кору тополі чорної використовують для дублення шкур (в ній містяться таніди — 5-9%, у листках −1,57,2%).

Тополиний пух (волоски насіння) можна використовувати як замінник вати (як набивний матеріал). Тополя чорна декоративна рослина. Рекомендується для насаджень (чоловічі особини), у парках і лісопарках, у заплавах річок, біля водойм. Добре витримує обрізування.

Міфологія.  

Це міфічний образ-тотем давніх слов’ян, а з ХІV ст. —українців. Персонаж фольклору. Символ сумної, засмученої, безталанної дівчини. Тополя вважалася священним деревом і рубалася лише для жертовних вогнищ. У народних повір’ях суха тополя віщувала горе дівчини.  Висаджували тополі, переважно, на узбіччях доріг. В Україні часто садили тополю біля господи — за погребом або дровітнею, у родині, де народилася дівчина. Це було пов’язано із народним повір’ям — садити дерево не на видному місці.

У народних піснях із тополею порівнюється красива струнка дівчина або заміжня жінка. Рубання тополі, так само як і калини, символізує заручини та одруження дівчини.

Медицина

   З лікувальною метою використовують листові бруньки тополі,а також кору і листя. Бруньки заготовляють в період сокоруху і висушують в сушарці при температурі не вище 35 ° C або на відкритому повітрі в тіні. Кору збирають ранньою весною з вирубаних дерев або спиляних сучків при окультуренні насаджень.

   Інше застосування. Ефірне масло з бруньок  використовують в парфумерній промисловості, зокрема, для аромату мила . Тополеві бруньки входять до складу ризького бальзаму.

   Листя тополі чорної придатні для дублення шкір, виготовлення жовтої фарби для тканин.

Т. Шевченко

Тополя у «Кобзарі»:

Т. Шевченко через образ тополі показав долю дівчини, жінки, що, як тополя від вітру, потерпають від ударів долі. Від пейзажної замальовки до прямих порівнянь, уособлень чи персоніфікацій — усе це у творах Т. Шевченка:

…Зілля дива наробило —

Тополею стала.

Не вернулася додому,

Не діждала пари;

Тонка-тонка та висока,

До самої хмари.

По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Нащо зеленів?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.

Павло Тичина

Леся Українка

«Красо

України,

Подолля!»

Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хати садками вкриті,

Срібним маревом повиті,

Коло сел стоять тополі,

Розмовляють з вітром в полі.

Василь Стус

Символом України є й тополя. Тополя - міфічний образ-тотем давніх українців. Свято тополі проводили наприкінці весни. Це свято було розповсюджене на околицях стародавнього Києва. Тополя вважалася священним деревом і рубалася для жертовних вогнищ.

І в народній творчості це дерево оспіване, і багато українських митців зображали тополю як символ України. Василь Семенович Стус у цьому не відійшов від традицій. З великою любов'ю він описав це дерево в поезії "Тонкостанна тополе!", в якій він порівнює тополю з матір'ю, Україною:

Тонкостанна тополе!

Ти мечем видаєшся лиш здалека.

О, журлива тополе!

Скільки літ ти тужила й квилила!

І ждала од горя німа.

Так само розділили сумну долю України тополі в поезії "Зимові дерева". Вони аж змаліли від нестерпних умов життя:

Засніженим віттям витишитись

Тополі і не беруться.

Спочили ясні, мов свічі,

З грудневим недобрим днем.

Василь Симоненко

Ніколи  і  ніде  не забуваймо: щоб  нас  у  житті  не спіткало,   може,   доведеться  і  впасти  на   чужому   полі, пам’ятаймо, що “Прийдуть з України верби і тополі..."

У  творчості Василя Симоненка є один вірш, який знають всі. Це “Лебеді материнства”. Можна з певністю стверджувати, що цей поетичний  шедевр, найпопулярніший серед читацького загалу, здобув любов і глибоку шану в народі.

Передусім западає в душу романтична назва “Лебеді материнства”.   Мати. Вічно заклопотана, завжди в  турботах  про своїх  дітей.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.