УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД  «ЧЕРКАСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АВТОДОРОЖНІЙ ЛІЦЕЙ»

вул. Онопрієнка, 4,  м. Черкаси, 18034, тел.: 45-02-01; факс: 45-02-01;

 

ПРОЕКТ«МОЇ ГЕРОЇ, ЯКІ ЗМІНИЛИ МОЄ ЖИТТЯ»

Роботу виконав: 

Подуст Вадим,  учень І курсу групи  АСР-12-16, спеціальність: слюсар з ремонту автомобілів; рихтувальник кузовів ; водій категорії “В”                                                                                                                             

Науковий керівник:

Кикоть Валентина Пантелеймонівна, викладач  ДНЗ « Черкаський професійний  автодорожній ліцей»                                                                                                             

 

 

 

Черкаси 2018

 

ЗМІСТ

 

І. ВСТУП ---------------------------------------------------------------------------------------3 

ІІ.ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розділ 1. ВОНИ ЗМІНИЛИ ІСТОРІЮ-------------------------------------------------5

Розділ 2. «МОЇ ГЕРОЇ, ЯКІ ЗМІНИЛИ МОЄ ЖИТТЯ»---------------------------8

2.1.  МІЙ ІДЕАЛ ГРОМАДЯНИНА ПАТРІОТА-----------------------------------8

2.2. СПРАВЖНІЙ УКРАЇНЕЦЬ XXІ СТОЛІТТЯ --------------------------------10

Розділ 3. «ПОДВИГ ГЕРОЯ У НАШИХ СЕРЦЯХ »------------------------------13

ІІІ. ВИСНОВКИ ----------------------------------------------------------------------------20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ----------------------------------------------21 ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальністю теми.  Це зумовлено як історичними подіями, через які пролягала доля нашої держави, так і «ідеологічними емоціями», що, безумовно, залишають слід у самосприйнятті та самоусвідомленні власного місця у суспільстві різних поколінь.  Нині наше покоління вперше зіткнулося з реальною війною. Це значним чином впливає на сприйняття дійсності та сприйняття себе як патріота нашими співвітчизниками, оскільки окрім «теоретичної» любові до рідної країни перед громадянами України постало питання реальної готовності пожертвувати власним життям заради Батьківщини.

          Ми начебто офіційно звернулися до рідного коріння, національних традицій та духовних цінностей. У війні народилася нація, яка має творити свою незалежну культуру й історію і завжди пам’ятати про те, якою дорогою ціною було оплачено це народження; по-друге, саме відродження нації ще не означає кардинальну зміну якості нашого суспільного життя. У новий день української історії ми ввійшли зі старими проблемами, які потребують нагального вирішення. І долати їх треба щоденною думкою і працею, всіма нами, такими різними й однаковими громадянами України, всі ми пересуваємося одними вулицями, у нас спільні рідні міста чи села, всі ми дихаємо одним повітрям нашої великої країни.

         Питання виховання патріотизму було актуальним для нашого народу впродовж усієї історії його існування. Усі ми - громадяни України, причетні до творення сучасного українського суспільства, яке несе відповідальність перед майбутніми поколіннями за продовження глибокої історичної традиції, пов’язаної зі стратегією світового історичного поступу.

         Ми доторкнулися до історії, відчули подих героїчного вчинку, ми всі творимо  нашу історію, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї.

 

Мета і завдання дослідження: дослідити  сторінки життєвого шляху та героїчного подвигу Євгена Подолянчука.  У ході дослідження передбачалося:

• утвердження в свідомості та почуттях юних особистостей патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
• дослідити особливості військового та бойового подвигу  українського воїна, захисника Вітчизни, достойного  нащадка козацького роду;
• сприяння в усвідомленні молодим поколінням зв’язку між індивідуальною свободою, правами та патріотичною свідомістю
• розкрити напрямки національно-патріотичного виховання учнівської молоді в ліцеї.

Об’єктом дослідження є: життя та героїчний подвиг Героя – спецназівця Євгена Подолянчука . Предметом дослідження є: особистий приклад героя для нащадків, головні риси героя: високий  патріотизм, мужність, вірність до своєї Батьківщини. Методи досліджень: описовий /біографічний метод/, методи аналізу документальної інформації, методи дослідження текстів. Власний внесок у наукове дослідження полягає в систематизаціїі і аналізі інформації та зібраних матеріалів, а також у відстеженні та аналізі подій, пов’язаних з історичним минулим та сучасним. Практичне значення одержаних результатів: результати досліджень є ваговим внеском щодо поповнення матеріалів музейної кімнати ліцею; використовуються при проведенні уроків мужності та патріотизму, виховних заходів з учнями, при вивченні предметів: “Історія України”, “Захист Вітчизни”, “Українська література”. Новизна: зроблена одна з перших спроб розкрити напрямки патріотичного виховання учнівської молоді в ліцеї, показати відродження традицій українського козацтва та привернути увагу державних установ, навчальних закладів, громадських організацій до питань збереження історичної пам’яті народу.

 

                                 Розділ 1. ВОНИ ЗМІНИЛИ ІСТОРІЮ

Минуле і сучасне переплітаються і залишають відгомін у людському серці. Сьогодні, у XXI столітті, ми згадуємо козаків Запорізької Січі, які сміливо захищали кордони України-неньки, боролися за незалежність та свободу рідної землі.               Нинішнє покоління прагне бути схожим на своїх предків. В сучасних умовах багато підлітків вибирають ідеал лицаря –високошляхетної, духовно багатої, морально чистої, мужньої людини. Такими лицарями української культури, науки і духовності були Я.Мудрий, В.Мономах, Т.Шевченко, М.Драгоманов, Б.Грінченко, С.Русова, В.Вернадський, М.Грушевський. У період розбудови й утвердження незалежної України у громадському, шкільному і родинному житті наше завдання – відновити історичну пам’ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя, і державу й тому ми за основу виховання вибрали ідеал лицаря – високошляхетної,  духовно багатої, морально чистої й мужньої людини. Такими лицарями є наші перші сучасні козаки…

  «Український лицар живе для Батьківщини, він завжди був готовий віддати за неї своє життя. Найдорожче для нього – лицарська честь і слава… Про славу лицарську українець мріє ще з дитинства».   (Г.Ващенко).                                                                                               

Вони були незвичайними і водночас такими як усі людьми, які до початку неоголошеної війни жили поруч із нами звичним життям, служили, працювали, навчалися, піклувалися про власні родини, подорожували, закохувалися, створювали сім’ї. А коли Україна опинилася в небезпеці, стали на її захист. Прикордонники, військові, добровольці — всі вони продемонстрували дива мужності і справжньої стійкості, обороняючи рідну землю.  

 

 

 

 

 

 

 

 

Всі вони пішли захищати свою країну і ще зовсім юні хлопці мінометник Микола Калашник, молодий сержант Богдан Каравайський, «кіборг» Андрій Терещенко, добровольці — боєць полку «Азов» Сергій Амброс та боєць батальйону «Донбас» Олександр Маламуж, юний капітан-розвідникОлександр Шаповал. Ці шестеро юнаків навіть не встигли одружитися. А їх одноліток — «кіборг» Євгеній Подолянчук — залишив удома молоду красуню-дружину. На превеликий жаль, усі семеро не встигли народити дітей.

Своїми грудьми хотіли захистити юних і недосвідчених співвітчизників, які прагнули воювати за Україну, черкасці, за плечима яких уже був досвід строкової служби: це воїн-інтернаціоналіст Віктор Бойко, капітан міліції у відставціВолодимир Ложешніков, молодий сержант Юрій Тарасенко, солдат Ілля Ідель, пожежник, капітан МВС у запасі, «кіборг» Олексій Панченко, друзі - розвідники Ігор Бойко та Віталій Вергай, старший лейтенант Ярослав Чалий, боєць Олександр Качур,  майор Сергій Сиротенко та полковник головного управління розвідки Міноборони України у відставці В’ячеслав Галва.  Ці дорослі чоловіки, як і воїни - прикордонники, першими стали до бою, залишивши вдома сім’ї, а дружини зі слізьми на очах благословили їх на ратний подвиг, взявши на себе клопоти про дітей та рідні домівки.

РОЗДІЛ 2. «МОЇ ГЕРОЇ, ЯКІ ЗМІНИЛИ МОЄ ЖИТТЯ»

2.1  МІЙ ІДЕАЛ ГРОМАДЯНИНА - ПАТРІОТА

З чого ж складається наше життя? Це величезна кількість подій, пов’язаних з нашими діями і діями інших людей, які нас оточують. Великою мірою наші дії напряму залежать від впливу навколишнього світу, а саме від інших людей. Незалежно від того, звідки Ви вийшли, занурившись в певне середовище, Ви починаєте до нього пристосовуватися, хочете Ви цього чи ні…

Саме соціум, інші люди навколо Вас, найбільше впливають на наші вчинки і формування тієї людини, яку Ви щоранку бачите у дзеркалі.

Переконаний, у житті кожного є ті герої, які безпосередньо вплинули на Ваш розвиток, як в позитивному плані, так і в негативному.

Я хочу поділитися власним досвідом і розказати про тих моїх героїв, яким завдячую практично кожною хвилинкою свого життя. Вони надихають мене і я ні за що на світі не проміняв би періоду, коли наші життєві стежки перетиналися. Отже нам, сучасному поколінню молоді, слід замислитись і подумати, як відродити історичну спадщину, минуле, що змінює нашу історію.  Ми – українці і повинні виховуватись на  зразках як  історичного минулого, так і прикладах подвигів сьогодення у боротьбі за єдину і соборну Україну.

Навчання в ліцеї не заважає мені працювати над собою. З 13 років є вихованцем Черкаського клубу юних моряків. У Клубі саме формується гарна база для здобуття необхідних навичок.  При Черкаському клубі юних моряків було створено "Окремий юнацький загін морської піхоти імені полковника В'ячеслава  Галви, де я вивчаю тактичну підготовку, рукопашний бій, вогневу підготоку, Разом з екіпажем загону  виходим у походи проходять вишкіл, як на воді так і на суші.  Клуб юних моряків є унікальним. Маю нагороди. Три роки потому, зустрічався з членами Черкаської скаутської організації пласт, мав бесіду з Євгеном Подолянчуком.

На той час Женя був уже старшим пластуном. Ніколи не міг подумати, що через деякий час Євген змінить рідний дім на окопи, стане на захист України. Тепер для мене він буде назавжди взірцем Героя – спецназівця. Про героїв, героїчні вчинки ми чуємо кожного дня: з екранів телевізора, читаємо в газетах, слухаємо по радіо. Після його загибелі вирішив досконало вивчити його життєвий шлях та подвиг.

2.2 СПРАВЖНІЙ УКРАЇНЕЦЬ XXІ СТОЛІТТЯ

 

 

 

 

 

 

 

В сьогоднішню грізну годину, Україна знову покликала синів на захист своїх рубежів і наші сучасники виявились достойними своїх героїчних предків. “Молодь кожного народу мусить бути готова до збройної оборони рідної Землі...”  Ці слова із вступної статті пластової біблії "Життя в Пласті" багатьом з нас здавались звичайним красивим реченням, написаним "для годиться" в такій поважній книзі. Однак в цьому короткому реченні криється в значній мірі суть Пласту. Більшість пластових поколінь виростали в умовах збройної боротьби за незалежність України або ця боротьба залишила криваві шрами в душі і на тілі їхніх виховників. Наше ж покоління, як і наші батьки, виросло в мирі.. Сьогодні, навіть, батьки новацтва вже не залишають при собі традиційні питання до вихованців про слова в славні: "Як виростем великі, хоробрі вояки, відстоїмо Україну від вражої руки". Євген був активним членом черкаського осередку Пласту — Національної скаутської організації України, випускником Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного факультету розвідки, яку закінчив з відзнакою. У 14 років Євген Подолянчук вступив до скаутської організації «Пласт». Першим табором став міжкуріний табір «Січ» (біля с. Суботів, Чигиринського р-ну, Черкаської обл.). На таборі був похрещений. Член юнацького куреня ім. Ярослава Мудрого. Пластову Присягу склав 18 липня 2006 року. У 2006 році учасник крайового вишкільного табору військового пластування «Леґіон» (Чорний ліс на Прикарпатті), у 2007 першун крайового летунського табору «Чота Крилатих» (с. Луквиця Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). З липня 2014 року Євгена Подолянчука прийнято до Уладу старшого пластунства. Вищу військову освіту здобув з відзнакою, відтак обрав 3 полк спецпризначення у Кіровограді. Служив командиром групи спеціального призначення, яку добре організував, використовуючи свої пластові навики. Зацікавив ввесь  батальйон скалелазінням, зокрема організував із друзями в частині скельну стінку. Євген Подолянчук відбув у зону АТО для захисту цілісності держави та боротьби з терористами у числі перших, ще на початку бойових дій. У квітні 2014 року був направлений в складі свого загону в Донецький аеропорт. Загинув під час оборони аеропорту «Донецьк» 14 вересня 2014 року: отримавши осколкове поранення в голову під час обстрілу російськими бойовиками, помер по дорозі в лікарню. Вся країна памятає кадри розбитої техніки російських найманців під донецьким аеропортом в травні 2014 року, рефрежератор до Росії із написом "200"... Так сталось, що цей перший наш більший переможний бій, першими з честю прийняла група Євгена. Так невчасно, адже готувався стати капітаном і колись перейти служити в "Альфу". ... Спи спокійно Євгене, твої мрії втілять тисячі вихованців Пласту про яких ти так дбав і для яких - так сталося - став назавжди візрецем Героя-спецназівця. Про дружину і старшу сестру, батьків ми подбаємо. Правда, юнацтво? Якби він жив у XVII столітті, то був би запорожцем-козаком і ми б про нього зараз читали у книжках. Смерть у бою – це була та смерть, яку він хотів.

Але це бажання реалізувалося занадто рано.

 

 

 

 

Дбав про своїх і вмів це робити. Йшов першим, відпочивав останнім. Любив те, що робив, і надихав тих, які  йшли за ним, не шукаючи галасливого визнання, а спокійно і впевнено виконуючи те, що потрібно було виконати. Справжній у 23 роки!!! Людина – пригода, рух. енергія, відвага, воля, характер. Пластун. Серце і мозок військового колективу. Великий життєлюб, вірний син свого народу.ли срунко икува саперєш ніби в інший вимір дійсності - більш дійилибший,ивимагає відеяілого гоття з цією кральною автентичністю. - себе...

РОЗДІЛ 3.   ЯК ВИРОСТЕМ ВЕЛИКІ І ХОРОБРІ ВОЯКИ, ВІДСТОЇМО УКРАЇНУ ВІД ВРАЖОЇ РУКИ ".

«Жити — означає боротися, боротися — означає жити». Є. Подолянчук.

 

Військово-патріотичне виховання здійснюється насамперед у процесі навчання, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, формується світогляд, національна свідомість.

У ліцеї військово-патріотичне виховання проводиться у формі бесід, розповідей, зустрічей із ветеранами війни, військової служби, учасниками антитерористичних операцій, походів по місцях бойової та трудової слави, екскурсій до музеїв військових частин.

Досвід нашого закладу засвідчує, що військово-патріотичне виховання є складовою розвитку особистості, а тому його необхідно проводити систематично, цілеспрямовано й наполегливо.

«Відмінник Захисту Вітчизни». У Навчальному центрі Державної прикордонної служби України ім. генерал-майора І. Момота відбулося урочисте вручення обласної почесної відзнаки кращим учням-знавцям предмета «Захист Вітчизни». Серед нагороджених - учень Черкаського професійного автодорожнього ліцею - Табунченко Богдан.

День українського добровольця.  Учнівський та педагогічний колектив ліцею взяв участь у відзначенні Дня українського добровольця, що відбувся в кінотеатрі «Україна». Учні ознайомилися з фотовиставкою учасників АТО. Керівництво Черкаської міської ради учасників АТО нагородили добровольців, які захищали незалежність та територіальну цілісність України. Хвилиною мовчання вшанували мужність та героїзм загиблих захисників нашої Батьківщини. Учасники зібрання переглянули презентацію українського документального фільму «Війна химер» - особисту історію про війну, кохання та смерть, зафільмовану її безпосередніми учасниками.

Не забуваймо підтримувати родини героїчно - загиблих земляків у цей нелегкий для них та держави час.

Несе історію в палаючих серцях. 20 лютого 2018 рокув ліцеї відбувся фестиваль патріотичної пісні «Пам'ять єднає покоління». Сьогодні педагогічні працівники та учні ліцею вшановали пам’ять мужніх героїв захисників нашої Вітчизни - воїнів інтернаціоналістів, Героїв Майдану, воїнів АТО, волонтерів, а також всіх тих бійців, які воюють, на сході

 

України, захищаючи нашу землю.  Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю. Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У роботі показано як переплітаються сторінки історичного  минулого  та сьогодення в сучасних умовах розвитку Української держави. З сумом в очах, але з великою гордістю можна поставити молодому поколінню у приклад Героя - спецназіця , Євгена Подолянчука, який з перших днів війни на Донбасі й до останнього подиху захищав рубежі рідної країни.

Досліджуючи життєвий шлях та героїчні сторінки подвигу нашого героя, можна сказати, що життя таких людей, як Євген Подолянчук, - це гідний приклад для сучасників та наступних поколінь. Знати, пам’ятати, пишатися новітніми українськими героями - це обов’язок молоді!

Зібрані матеріали в ході дослідження підтверджують достовірність інформації про те, що Євген Подолянчук був патріотом своєї країни, борцем за її незалежність, а його патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Чудеса героїзму виявляв під час АТО на сході України цей зазвичай скромний, стриманий і сердечний чоловік.

Аналіз спогадів друзів та знайомих про героя засвідчують про те, що не тільки боротьба з терористами, а й усе його життя було подвигом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Видання «Нова газета»: Євген Подолянчук. Він не служив в армії, а жив нею. 29 вересня 2014.

2. Зі спогадів військового лікаря «Дока» , яким був захисник ДАП Євген Подолянчук.

3. Український часопис. 4 липня 2017 р. Обличчя української історії.

4. Книга пам’яті полеглих за Україну.

5. Видання «Рідний край»: Спогади бойового побратима «Я за нього помщуся». 17.09.2014