Проект на тему: «РІДКІСНІ ТА ЕНДЕМІЧНІ ВИДИ РОСЛИН В НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРИРОДНОМУ ПАРКУ «БУЗЬКИЙ ГАРД»

Проект на тему:

«Рідкісні та ендемічні види рослин в національному природному парку «Бузький Гард»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Фізико-географічні передумови НПП «Бузький Гард»………………5

Розділ 2. Флористичне різноманіття НПП «Бузький Гард»…………………….7

2.1. Рідкісні та ендемічні види флори …………………………………….7

Висновки………………………………………………………………………….11

Література………………………………………………………………………...12

Додатки…………………………………………………………………………...13

Вступ

Національні природні парки – це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створені з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів і об’єктів і мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На сьогодні тема є дуже актуальною та проблематичною, адже площі природно-заповідного фонду поступово зменшуються. Зокрема, дуже інтенсивно трансформуються природні ландшафти, зменшуються  популяції рідкісних та фонових видів флори та фауни, що є наслідком антропогенної діяльності на всій території України.

Актуальність проекту: даний проект дозволяє формувати в учнів поняття рідкісні та ендемічні види рослин; ознайомити учнів з їх різноманітністю та значенням для природи та людини; розвиває вміння спостерігати за рослинами, порівнювати, аналізувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, виховує дбайливе ставлення до рідкісних та ендемічних види рослин, бажання оберігати та захищати їх від знищення.

Об’єкт дослідження: рідкісні та ендемічні види рослин в національному природному парку «Бузький Гард».

Предмет дослідження: аналіз флористичного різноманіття досліджуваної території в умовах антропогенного впливу.

Мета дослідження: дати комплексну характеристику рідкісним та ендемічним видам рослин в національному природному парку «Бузький Гард», здійснити аналіз флористичного різноманіття досліджуваної території в умовах антропогенного впливу.

На виконання поставленої мети мають бути визначені наступні завдання:

1. з’ясувати фізико-географічні передумови формування НПП «Бузький Гард»;
2. виявити особливості складу біоти та стану охорони ландшафтного і біотичного різноманіття НПП «Бузький Гард»;
3. підготувати тематичні картографічні матеріали.

Очікувані результати:

1. отримання наукової інформації про рідкісних та ендемічних видів рослин;
2. оформлення виставки малюнків «Рідкісні рослини рідного краю»;
3. вироблення позитивного ставлення до рідкісних та ендемічних видів рослин нашого краю;
4. представлення рефератів;
5. проведення заняття «Рідкісні та ендемічні види рослин національного природного парку «Бузький Гард»;
6. оформлення фотовиставки і слайд-фільму;
7. випуск буклету «Збережемо первоцвіти».

Матеріали: в основу роботи покладені фондові матеріали НПП «Бузький Гард», літературні джерела, наукові публікації, монографічні видання.

Основні методи використані при дослідженні даної теми:

1. історичний  (освоєння та дослідження НПП «Бузький Гард»);
2. картографічний (використання карт різної тематики та створення власних карт);
3. системного підходу (характеристика НПП «Бузький Гард», антропогенний вплив на ландшафти);
4. географічного прогнозу (прогнозування стану рідкісних та фонових видів біоти).

Особистий внесок: розроблено тематичну карту, проаналізовано фізико-географічні умови національного природного парку «Бузький Гард», стан збереження  флористичного різноманіття досліджуваної території в умовах антропогенного впливу.

Розділ 1. Фізико-географічні передумови НПП «Бузький Гард»

НПП «Бузький Гард»  є державним об’єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення, належить до державної власності і підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України. Оперативне управління здійснює Державна служба заповідної справи. НПП є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою. [1]

 Територія НПП знаходиться в Арбузинському, Братському, Вознесенському, Доманівському та Первомайському районах Миколаївської області. Загальна площа його території становить 6138,13 га, зокрема,  2650,85 га земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються парку у постійне користування (таблиця 1.1.), і 3487,28 га земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів (Додаток А.1.).

Територія парку розташована на межі Подільської та Придніпровської височини (власне, р. Південний Буг і є цією межею). Парк охоплює річкову долину Бугу від с. Мигія до смт. Олександрівка, а також каньйоноподібні долини: Великої Корабельної, Бакшали, Мертвоводу – у межах Миколаївської області. [2]

Таблиця 1.1.

Перелік земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються у постійне користування НПП «Бузький Гард» [3]

«Бузький Гард» - залишок відрогу могутніх колись (3,5 млрд. років тому) гір, які простягалися на понад 1000 км із північного заходу на південний схід і перетинали територію нинішньої України (від Словечансько-Овруцького кряжу до Приазовської височини). [3]

НПП «Бузький Гард» розташований на межі гідрогеологічної області Українського щита та Причорноморського артезіанського басейну.

Основною ґрунтоутворюючою породою, на території НПП «Бузький Гард», є леси. За механічним складом леси першого ярусу переважно легкосуглинкові та важкосуглинкові, які містять від 15% до 16% СаСо3, що обумовлює, у процесі ґрунтоутворення, закріплення продуктів розпаду органічних мас, гумусних з’єднань і, як наслідок, утворення родючих чорноземів.

НПП «Бузький Гард» розташований на південно-західному схилі центральної та найбільшої геоструктурної області України – Українського щита. Визначаючим компонентом геологічного середовища тут виступають кристалічні породи. Серед кристалічних порід переважають граніти та гнейси.

Територія заповідного об’єкту розташована в межах Подільської та Ташлицької геохімічних провінцій Українського щита.

Розділ 2. Флористичне різноманіття НПП «Бузький Гард»

Важливе значення для формування фітоландшафтів регіону мають відслонення кристалічних порід, що сприяли формуванню тут своєрідного флористичного комплексу – гранітопетрофітону, який об’єднує рослини різного походження і віку, містить у своєму складі широкий спектр екоценотичних і генезисних флористичних елементів. [6]

Долина Південного Бугу в системі екотону розглядається як бузький екокоридор, екосистемним сенсом якого є забезпечення відносної цілісності та відновлення природних ландшафтів долин ріки – рефугіуму багатьох ендемічних та реліктових комплексів. [5]

2.1.Рідкісні та ендемічні види флори.

В межах «Бузького Гарду» , яке розглядається як окремий флористичний район, що починається від впадіння в р. Південний Буг притоки Кодими на півночі і до впадіння р. Гнилий Єланець на півдні нараховується 75 видів раритетних судинних рослин [4]

Особливу цінність представляють рідкісні та зникаючі види флори національного парку. Усього на території парку відзначено 34 види судинних рослин, які занесені до Червоної книги України, 6 – до Європейського червоного списку, 7- до Світового червоного списку, 2 – до Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, 27 видів – до Регіонального списку охорони Миколаївської області [21]. 12 рослинних угруповань занесені до Зеленої книги України. Крім типових, степових, лучних, лісових і наскельних видів тут зростає багато прибузьких і причорноморських ендеміків, а також реліктів різних геологічних епох [4].

Серед «червонокнижних» видів рослин ми виділяємо три основні групи:

1. види, які на території парку зустрічаються часто;
2. види, які на території парку зустрічаються рідко або їх популяції малочисельні;
3. види, які на території парку наводяться за літературними даними чи гербарними зборами і зустрічаються одинично.

До першої групи віднесені: горицвіт весняний, шафран сітчастий, астрагал шерстистоквітковий, гвоздика бузька, сон чорніючий, тюльпан бузький, рястка Буше, ковила волосиста, ковила Лессінга.

До другої групи віднесені: мерингія бузька, голонасінник одеський, півники понтичні, рутвиця смердюча, громовик гранітний, чистець вузьколистий, смілка бузька, вишня Клокова, смілка Ситника, рябчик руський, тюльпан дібровний, горицвіт волзький, ковила гранітна, ковила пухнастолиста, ковила пірчаста, ковила українська.

До третьої групи віднесені: пирій ковилолистий та дельфіній Сергія [4].(Додаток А.2.).

Сон чорніючий (Pulsatilla nigricans)

Родина Жовтецеві — Ranunculaceae

Природоохоронний статус виду : Неоцінений.

Наукове значення.Центральноєвропейський поліморфний вид на пд. межі ареалу. У межах цього видового комплексу виділяють численні сегрегатні види та внутрішньовидові таксони.

Чисельність та структура популяцій. Популяції чисельні, але їх кількість в остан­ній час зменшується.

Причини зміни чисельності. Терасування схилів при лісорозведенні, розорювання лучних степів, випасання, зривання квітів на букети, випалювання трави, витоптування.

Умови місцезростання. Кислотно-лужні піщані, силікатні ґрунти, крейдяні та вапнякові відслонення, нерідко з виходами гранітів у соснових лісах, на узліссях, лучно-степових трав'яних схилах. Мезоксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика. Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 10 – 40 см. заввишки з товстим, кореневищем і прямостоячим, одно квітковим, густо-м’яковолосистим, напіврозетковим стеблом. Лестки тричі пірчасто розсічені, опушені, прикореневі довгочережкові, з’являються до цвітіння або під час цвітіння; верхні листки зростаються основами в дзвоникоподібну обгортку (покривало) з лінійними, м’яко-волосистими частками. Квітка поникла, вузька дзвоникоподібна – 2-4 см. в діаметрі, з 6 яйцеподібних або широко-яйцеподібних, темно-фіолетових, зовні пухнастих листочків оцвітини. Цвіте у квітні-травні; плодоносить у червні. Плодики волосисті. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони. Охороняють у НПП «Бузький Гард», «Подільські Товтри», «Святі гори», в ПЗ: Канівському, Українському степовому, Луганському, Чорноморському БЗ, РЛП «Міжрічинському» та інших об'єктах ПЗФ. Заборонено зривання рослин, випалювання сухої трави, порушення умов місцезростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах. Культивують в ботанічних садах: Донецькому НАН України, Криворізькому НАН України, Дніпропетровського та Одеського унтів, дендропарку БЗ «Асканія Нова». [3]

Господарське та комерційне значення. Декоративне, лікарське, отруйне. (Додаток Б.1.).

Тюльпан бузький (Tulipa hypanica)

Родина Лілійні- Liliaceae

Природоохоронний статус виду. Вразливий.

Наукове значення. Ендемічний вид, споріднений з Т. biebersteiniana Schult.f.

Чисельність та структура популяцій. Популяції характеризуються дифузним, компактно-дифузним або груповим розміщенням особин, щільність яких становить 20-100 на 1 м. Часто утворює скупчення площею 0,5-6 м², в яких щільність особин коливається від 2 до 5 на 0,25 м². Абсолютний максимум у вікових спектрах популяцій припадає на особини прегенеративного періоду, що пов'язано з інтенсивним вегетативним розмноженням. В умовах підвищеного антропогенного впливу знижується щільність особин та їх життєздатність.

Причини зміни чисельності. Порушення і трансформація природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій: будівництва, розорювання степових масивів, штучного лісонасадження, випасання худоби, витоптування у місцях рекреації, збору рослин на букети, викопування цибулин.

Умови місцезростання. Вапнякові та гранітні відслоннення, справжні та кам'янисті степи, на кам'янисто-щебенистих ґрунтах, степові чагарники. Позитивно реагує на розпущеність ґрунтів. Мезоксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика. Геофіт. Ефемероїд. Багаторічна трав'яна рослина з підведеним та зігнутим вгорі стеблом 15-35 см заввишки. Цибулина яйцеподібно-куляста з темними, майже чорними, найстарішими, та коричневими, молодшими, покривними лусками (3-5 см завдовжки). Листки 8-22 мм завдовжки, лінійно-ланцетні з гострою верхівкою, здебільшого спрямовані косо вгору, вздовж складені, зверху сизуваті. Квітки поодинокі (рідко по 2), блідо-жовті, 16-35 мм завдовжки. [3] Цвіте в квітні, плодоносить у травні. Розмножується насінням і цибулинами. (Додаток Б.2.).

Висновки

1. Національні природні парки – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створені з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів і об’єктів і мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

2. НПП «Бузький Гард» знаходиться в Арбузинському, Братському, Вознесенському, Доманівському та Первомайському районах Миколаївської області. Загальна площа його території становить 6138,13 га. НПП охоплює долину р. Південний Буг від с. Мигія до смт. Олександрівка, а також каньйоноподібні річища рр.Великої Корабельної, Бакшали, Мертвоводу.

3. Територія НПП відзначається високим біотичним різноманіттям. У складі місцевої флори нараховується понад 1000 видів судинних рослин, 32 з них занесені до Червоної книги України, 4 – до Європейського Червоного списку. 12 рослинних угруповань занесені до Зеленої книги України. Зростає багато прибузьких і причорноморських ендеміків, а також реліктів різних геологічних епох. Відслонення кристалічних порід сприяли формуванню тут своєрідного флористичного комплексу – гранітопетрофітону.

4. Для збереження рідкісних та ендемічних видів рослин на території національного природного парку виділені функціональні зони: заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська.

5. Виділення заповідних зон визначений наступними критеріями: унікальність ландшафту; збереження на рівні ландшафту та екосистем; наявність вразливих видів біоти, їх ценозів, місцеперебувань; збереження на рівні видів, ценозів, частини популяцій; репрезентативність; високе різноманіття біотопів; естетичне значення; відносна важко доступність; відсутність або малозначущість господарського інтересу.

Даний проект реалізується на Всеукраїнському конкурсі «Мій рідний край, моя земля очима сучасності».

Список використаної літератури

1.     Артамонов В. А. Національний природний парк «Бузький Гард». – ПП «Видавництво Шамрай», 2011. – 8 с.
2.     Артамонов В.А. Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-Степове Побужжя». – ПП «Видавництво Шамрай», 2007. – 12 с.
3.     Літопис природи НПП «Бузький Гард» [том 1]. – Мигія, ПП «Видавництво Шамрай», 2010.
4.         Літопис природи РЛП "Гранітно-степове Побужжя". – Мигія, 2005. - Том 8. – 86 с.
5.         Совгіра С.В., Вицина І.В. Еколого-естетична цінність "Гранітно-степового Побужжя" // Наукові записки екологічної лабораторії УДПУ: Випуск 10. – К.: Наук. світ, 2007. – 162 с.
6.         Щербакова О. Ф., Крицька Л. І., Новосад В. В. Фітосозологічні аспекти популяційно-видового та екотопологічного різноманіття раритетної флори регіону Гранітно-Степове Побужжя. Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, К., 2006. – 26 с.
7.     http://uk.wikipedia org/wiki/.НПП «Бузький Гард».

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А  

Рис А.1. Карта-схема розміщення НПП «Бузький Гард» [2].

Рис.А.2. Схема рослинного покриву, місць поширення зникаючих видів флори в НПП «Бузький Гард»

ДОДАТОК Б

Рис.Б.1. Сон чорніючий НПП «Бузький Гард» [2].

Рис.Б.2. Мигдаль низький  НПП «Бузький Гард» [1].

Рис.Б.3. Тюльпан бузький НПП «Бузький Гард» [1].

Рис.Б.4. Мускарі ( гадюча цибулька занедбана) НПП «Бузький Гард» [2].

Рис.Б.3. Поріг «Гард» [3].

Рис.Б.4. Річище Південного Бугу [7].