Проект "Наша допомога навколишній природі"

Наша допомога навколишній природі

1. Актуальність проекту.

     В останній час постійно змінюється фауна міста, а саме – птахів.   Синантропних птахів

стає дедалі все більше. Нещодавно, наприклад, сойка, сова, малий строкатий дятел вважалися лісовими птахами, а зараз їх можна побачити поблизу житла людини, де вони не лише знаходять собі корм, а також і гніздяться. Птахи міста можуть приносити як користь так і шкоду. У мисливських господарствах  і заповідниках вони розорюють гнізда інших птахів; знищують паростки культурних рослин і плоди дерев. 

      При високих концентраціях деякі птахи можуть стати переносниками захворювань таких, як: бруцельоз, енцефаліт, токсоплазмоз, тиф, туляремія, грип. Тому медичне значення   птахів у великих містах стало об’єктом постійної уваги і вивчення.

     У той же час  птахи є  санітарами, поїдаючи шкідливих комах і відходи на звалищах. Живлячись комахами-шкідниками вони здійснюють захист зелених насаджень, скорочують чисельність цих комах у природі, перешкоджаючи збільшення їх чисельності.  

     Тому птахи-синантропи мають важливий науковий і практичний інтерес.

2. Мета проекту: ознайомити учнів з різноманітністю синантропних птахів,

                           допомогти   популяціям диких птахів пережити холодний

                           період.

3. Задачі проекту:  

1. Вивчення різноманітності синантропних птахів.
2. Аналіз динаміки чисельності окремих видів.
3. Вивчення особливостей харчового раціону синантропних птахів.

4.Кількість учасників проекту: 20; учні 7-8 класів (12-13 років).

5.Заходи та орієнтовний календарний план проекту.

6. Матеріали та обладнання

8. Очікувані результати проекту:

1) поглиблення знань учнів про довкілля, біорізноманіття природи рідного краю;

2) сформувати в учнів позитивні емоції, почуття краси через спілкування з природою рідного краю, творчу діяльність;

3) сформувати пізнавальні інтереси учнів через дослідництво.

Додатки.

Основні правила щодо виготовлення годівниці своїми руками.

Оскільки матеріал для споруди годівниці може бути абсолютно різним, то слід враховувати деякі важливі правила.

1. Обов'язкова наявність даху. Вона дозволить захищати покладену в ній їжу від великої кількості опадів, оскільки, розбухаючи, більша її частина вже стає непридатною до вживання.
2. Отвір має бути достатньо широким. Розмір повинен бути достатнім для того, щоб усередину проникало мінімум дві пташки. Краще всього, якщо отворів буде декілька.
3. Матеріал, з якого буде виготовлятися годівниця, повинен бути обов'язково стійким до впливу вологи. В іншому випадку вже через деякий час він повністю стане непридатним. 4. Вибір правильної основи дозволить конструкцїї прослужити не один період.
4. Всередині або зовні обов'язково повинні знаходитися жердочки, щоб птахам було зручно розміщуватися.
5. Підвішувати готові споруди потрібно в тих місцях, куди не добираються хижаки. Це можуть бути дерева або кущі, на які кішкам проблематично залізти, дахи, підвіконня на вулиці.

Варіанти виготовлення годівничок своїми руками.

І. З пластикових пляшок.

1. Беремо п'ятилітрову пляшку з-під мінеральної води (бажано, щоб вона була округлої форми), грубу лляну нитку, суху осоку, будь-яку висушену траву для декорування годівнички, клей ПВА, ножиці, пензлик, клей-пістолет, бутафорні ягідки.

2. У п'ятилітровій пляшці з двох боків вирізаємо однакові отвори, достатньо великі, щоб в них могла пролізти пташка.

3. Поступово з верху до низу пензликом змащуємо пляшку клеєм ПВА, так, щоб його не було забагато.

4. Зверху починаємо намотувати лляну нитку на змащену поверхню пляшки. Таким чином акуратно обмотуємо всю посудину.

5. Складену вдвічі траву осоки одягаємо на горлечко пляшки, роблячи своєрідний дах. При цьому частина осоки має пройти всередину пляшки, аби дах міцно тримався.

6. Поверх осоки горлечко міцно зав'язуємо лляною ниткою. Такий дах можна прикрасити сушеною травичкою та бутафорними ягідками.

7. Корпус хатинки-годівнички також можна прикрасити. Для цього вирізаємо з пластику (також можна з пляшки) пташечку, розфарбовуємо її та з допомогою гарячого клею-пістолета фіксуємо на годівничці. За цим принципом можна зробити інші прикраси на хатинку.

ІІ. З упаковки соку, молока тощо.

Вирізати великі отвори, залишивши знизу невеликий «бортик», який дозволить утримуватися пташкам і не випадати їжі з коробки.

ІІІ. Дерев'яна годівниця.

1. Всі деталі конструкції з'єднуються між собою за допомогою саморізів або дерев'яних шкантів і клею.

2. Кути деталей обов'язково ретельно зачищаються наждачним папером.

3. Коник і права половинка даху збираються в єдине ціле окремо від лівої половинки даху, яка намертво кріпиться до бічних стінок.

4. Для з'єднання правої і лівої частин даху використовуємо меблеві петлі.

5. Готову годівницю перед установкою обов'язково фарбуємо або покриваємо оліфою.

Чим і як годувати птахів.

   Холодної пори пірнатим не вистачає енергії для розігріву. Саме тому їхні харчі мають бути максимально поживними. Через це, наприклад, синичкам краще давати сало. Та можна легко зготувати і смачний і поживний обід для пташок. Крім того, такий варіант годівнички не потребує значних затрат часу і сил.

Спосіб приготування:

1. Беремо попередньо вирізане дно пластикової пляшки або склянки.

2. Застеляємо його харчовою плівкою, яка згодом допоможе вийняти пташиний обід з пляшки так, щоб він не розсипався.

3. Засипаємо у вирізане дно насіння соняшника, проса, пшениці, вівса, все що їдять птахи.

4. Розтоплюємо жир, можна смалець та заливаємо його в посудину зі злаками.

5. Поки жир рідкий на дно посудини занурюємо міцний шнурок, на якому згодом висітиме годівничка.

6. Ставимо посудину в холодильник або ж у холодну місце. Коли жир застигне, акуратно виймаємо годівничку із пластикової склянки. Вивішуємо пташиний обід на дерево.

Харчовий раціон синантропних птахів.

   Голуб сизий харчується переважно рослинними кормами: насінням, ягодами, плодами фруктових дерев. У місцях мешкання людини легко пристосовується до вживання в їжу харчових відходів і зерна (пшениці, ячменю, кукурудзи та ін.). Зрідка вживає в їжу комах. У цілому, в порівнянні з іншими видами, він достатньо невибагливий у виборі джерела прожитку — орнітологи виявили у нього лише 37 типів смакових бруньок (рецепторів смаку), тоді як у людини їх близько 10 тис.. Конкретні переваги залежать від доступності корму на даній території — так, одне дослідження, проведене в сільській місцевості в США показало, що раціон птахів на 92 % складалося з кукурудзяних зерен, 3,2 % вівса, 3,7 % черешні, а також невеликої кількості насіння горця, в'язу, ячменю і сумаху.

Голуби п'ють воду в досить примітивний спосіб — вони втягують її в себе, як з соломинки, тоді як переважна більшість птахів захоплюють дзьобом декілька крапель і потім закидають голову, даючи рідини скотитися в горло.

   Хатні горобці іноді пошкоджують бруньки плодових дерев і кущів, скльовують ягоди, зерно, насіння соняшника, займають штучні гніздівлі, вивішені для інших птахів, завдають шкоди міським ластівкам. Але ж вони знищують дуже багато шкідливих комах та їхніх личинок (особливо під час вигодовування пташенят). їдять насіння бур’янів, різні покидьки. З комах віддають перевагу довгоносикам, коваликам, попелицям, тобто злісним шкідникам. Користі горобці приносять більше, ніж завдають шкоди.

   Граки, ворони  живляться тваринною та рослинною їжею, проте головним чином здобувають хробаків та личинок комах. Їх граки знаходять на землі або виколупують дзьобом. Саме тому граки часто тримаються на зораних полях. У містах птахи живляться харчовими відходами, тому часто залишаються на зиму. Грак є корисним птахом для сільського господарства, бо знищує багато комах-шкідників та іноді мишеподібних гризунів.

   Синиця велика живиться комахами, павуками, взимку насінням. Восени і взимку збирається в зграї і мандрує разом з іншими видами синиць.

Біорізноманіття синантропних птахів Південного мікрорайону.

   Голуб сизий (Columba livia) — широко поширений птах родини голубових, батьківщиною якого вважається Європа, Південно-Західна Азія і Північна Африка. Ще в глибокій старовині близько 5000 років тому ці птахи були одомашнені людиною, у результаті були виведені так звані домашні голуби. За часів великих відкриттів людина перевозила з собою все своє майно, у тому числі і голубів. Згодом здичавілі голуби широко розповсюдилися по всьому світу і стали синантропами, звичними мешканцями великих міст і сільськогосподарських угідь.

   У дикій природі сизий голуб зазвичай селиться на прибережних скелях, у гірських ущелинах або уздовж обривистих берегів річок, часто поблизу від чагарників або сільськогосподарських угідь. Їхні напівдомашні нащадки легко адаптувалися до життя біля людського житла, оскільки кам'яні споруди нагадують природні житла, а харчові відходи служать надійною кормовою базою у будь-який час року. Незважаючи на раннє одомашнення і різні умови проживання, дикі сизі голуби і їхні міські родичі вільно схрещуються один з одним, що, на думку орнітологів, може привести до деградації і поступового вимирання перших. У природі середня тривалість життя птаха становить зазвичай не більше трьох-п'яти років, при розведенні в домашніх умовах вони часто доживають до 15-річного віку, а окремі особини і до 35-ти років.

   Горобець хатній (Passer domesticus) — найпоширеніший вид роду горобців, родини горобцевих. Це один із найвідоміших птахів, що живуть по сусідству із житлом людини (звідси його видова назва «домови́й»). Добре пізнаваний як за зовнішнім виглядом, так і за характерним цвіріньканням. Хатні горобці трохи відрізняються між собою забарвленням оперення. У самця верх голови сірий, горло та верхня частина грудей чорні, самки бурувато-сірі.

    Грак, гайворон (Corvus frugilegus) — широко поширений у Євразії птах роду Крук. Пір'я чорне з фіолетовим блиском, чорні ноги, довгий дзьоб. У дорослих птахів основа дзьоба гола та світліша його кінцівки; у молодих птахів пір'я в основі дзьоба є, але біля шести місяців життя воно випадає. Живуть граки до 20 років.

   Ворона сіра, або ґава  має забарвлену спину та черевний бік у сірий колір, голова, крила, хвіст та маніжка — у чорний. Крила сильні, загострені, тілобудова міцна. Тонкі довгі ноги оперені до цівки, три довгих пальці звернені вперед, один — назад. Потужний та гострий дзьоб біля основи чорний, а на кінці — сірий. Тривалість життя 35-50 років. Голос — різні модифікації каркання, найчастіше хрипле «карр» з закритим звуком у кінці. Ворони також співають, видаючи неголосні звуки, схожі на цвірінчання. Деякі птахи вміло копіюють голоси інших пернатих або повторюють звуки, що десь почули.

   Синиця велика  має зелену спину, надхвістя сіре. На голові чорна «шапочка». Білі «щоки» облямовані чорним. Низ жовтий, із широкою (у самців) чорною смугою посередині. Крила й хвіст блакитно-сірі з бурим. Поширена по всій Україні.

   Дя́тел звича́йний, або дя́тел вели́кий строка́тий (Dendrocopos major) — птах досить великого розміру; один із найвідоміших представників родини Дятлових. Населяє найрізноманітніші лісові ландшафти Палеарктики від Канарських островів і північно-західної Африки на заході до Камчатки і Японських островів на сході, причому майже скрізь є звичайним, численним видом. Нерідко селиться в межах населених пунктів — у старих садах, парках, на кладовищах. Як правило, веде осілий спосіб життя і лише на північній межі ареалу в несприятливі роки здійснює масові кочівлі-інвазії в сусідні регіони.

   Дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, забезпечуючи дуплами дрібних птахів, таких як синиці і мухоловки. Крім того, він у великій кількості поїдає лісових шкідників: попелиць, гусінь метеликів і комах, які живляться деревиною — вусачів, златок, короїдів, мурах тощо^[2]. Якщо навесні та влітку основу раціону складають тваринні корми, то восени і взимку птах переходить на рослинну їжу. У хвойних лісах його основним кормом є насіння сосни, ялини і модрини. Для довбання шишок використовується «кузня» — розгалуження гілок, щілина в корі або отвір, зроблений дятлом, у який вставляється шишка. У південних листяних лісах дятли споживають горіхи та плоди кісточкових дерев.

   Сойка (Garrulus glandarius) — лісовий птах родини воронових. В Україні осілий, кочовий вид. Довжина тіла близько 34 см, вага 147—196 г. В природі сойка уникає відкритих місць, більше полюбляє перельоти з крони на крону. По землі пересувається невпевненими стрибками, тому внизу довго не затримується. Також сойка має здатність переймати звуки інших птахів (іноді і ссавців).

Список використаних джерел.

1. А. Э. Брэм. Жизнь животных. В трех томах. Том 2. Птицы - Терра-Terra, 1992.
2. Секреты природы. Перевод с английского. Copyright /1999 ЗАО «Издательский дом Ридерз Дайджест».
3. Акимушкин И. Проблемы этологии – М.: «Молодая гвардия», 1985
4. http://ru.wikipedia.org/wiki/
5. Online Журнал – Світ порад.  poradumo.pp.ua