Проект "Наші друзі-птахи"

Екологічне виховання

Проект

«Наші друзі - птахи»

Керівник проекту:

Твардовська Ольга Петрівна

вчитель початкових

класів

Зміст проекту

Актуальність проекту

Наша планета під загрозою зникнення. І винні в цьому не природні катаклізми, а саме людство. Доки люди не почнуть постійно дбати про  її природу на Землі, не навчаться зберігати і розумно використовувати скарби, нічого не зміниться. Тому мета цього проекту – змалечку привчати дітей любити і цінувати рідну природу, платити їй своєю добротою, увагою, дбайливим поводженням.

Мета проекту:

•                   Ознайомитися з зимуючими та перелітними птахами півдня України;
•                   з’ясувати, які птахи регіону занесені у Червону книгу України;
•                   прийняти участь у  народному обряді – заклички птахів;
•                   активізувати бажання дітей допомагати птахам у несприятливу пору року: виготовити годівнички та підгодовувати пташок;
•                   підвести до розуміння, що птахи – наші друзі, їх необхідно оберігати;
•                   виховувати свідоме та раціональне пізнання навколишнього світу без завдання йому шкоди, навіть і ненавмисно;
•                   виховувати у дітей любов до птахів, дбайливе ставлення до них.

Вид проекту:

•                   Груповий;
•                   міжпредметний;
•                   інформаційний, ознайомлювальний;
•                   практично-орієнтований;
•                   довготривалий.

Етапи проекту:

1.               допроектна діяльність;
2.               дослідницький;
3.               презентація отриманих результатів.

I етап - допроектна діяльність.

1.               Формування проектних груп.
2.               Вибір проектними групами завдання.
3.               Визначення проблемного завдання.

а) зібрати та систематизувати інформацію про зимуючих, перелітних птахів  півдня України та пташок, занесених до Червоної книги держави;

б) складання віршів та оповідань «Годівничка»;

в) намалювати малюнки «Допомога птахам взимку», «Зустрічаємо птахів»;

г) виготовлення годівничок;

д) складання народного «пташиного» календаря;

е) підбір загадок про птахів.

4. Вибір методів дослідження:

а) робота з книгою;

б) робота в Інтернеті;

в) екскурсія;

г) творча лабораторія;

д) консультативна робота.

5. Розробка плану дослідження:

а) збір даних з використанням наукової літератури, Інтернету;

б) аналіз та обробка отриманих даних;

в) екскурсія в шкільний парк;

г) складання віршів та оповідання на задану тему;

д) малювання малюнків про птахів;

е) виготовлення годівничок;

є) ліплення з пластиліну пташок;

ж) складання народного «пташиного» календаря;

з) підбір загадок про птахів;

і) оформлення кожною групою колективної творчої роботи у вигляді реферату.

II етап – дослідницька діяльність.

1.               Збір даних про перелітних та зимуючих птахів  Полісся та пташок, які занесені до Червоної книги України.
2.               Аналіз та оброблення отриманих даних.
3.               Складання віршів та оповідань «Годівничка»
4.               Малювання малюнків «Допомога птахам взимку», «Зустрічаємо птахів».
5.               Підбір загадок про пташок.
6.               Виготовлення годівничок та розвішування їх у шкільному парку.
7.               Складання народного «пташиного» календаря.
8.               Ліплення з пластиліну (солоного тіста)  пташок.
9.               Підготовка ілюстрацій зимуючих та перелітних птахів.
10.          Підготовка виставки наукової та дитячої літератури про пташок.
11.          Вивчення весняної заклички птахів.
12.          Виготовлення плакату «Зустрічаємо птахів»
13.          Підготовка запитань для само експертизи «Я - еколог»
14.          Оформлення групами колективної творчої роботи у вигляді реферату.
15.          Заготовлення нагород для пошукових груп.

III етап – презентація отриманих результатів.

Цей етап проводиться у вигляді години спілкування «Зимуючи птахи» (16 січня) та народознавчого свята «Зустрічаємо птахів» (18 березня)

Виховна година

 «Зимуючі птах

Мета: забезпечити засвоєння учнями знань про значення птахів у природі та житті людини; довести до свідомості учнів необхідність збереження різних видів зимуючих птахів; виховувати у дітей повагу та бережливе ставлення до природи.

Обладнання: ілюстрації зимуючих птахів, дитячі малюнки, пташині годівнички, виставка книг про птахів, записи «голоси» птахів.

Хід заняття:

I. Повідомленя теми і мети заняття.

Учитель. Діти, куди ми потрапили? Прислухайтесь. Що це? (Звучать голоси пташок.) Яка пора року на вулицях нашого міста? (Голоси птахів стихають.)

• Чому вони стихли? Що сталося? Куди поді­лися пташки? Чому?
• Чи всі пташки відлетіли в теплі краї?
• Діти, пригадайте, яких птахів  ви знаєте? (Лелеку,   перепілку,   шпака...)   А   ще?   (Соловейка,журавля...) А горлицю, дрозда, мухоловку не забу­ли? Та хіба всіх пригадаєш? Он тільки на Україні їх 360 видів! А всього на Землі 8600.

Сьогодні  ми  говоритимемо  про  птахів,  які зимують у нас. .А ось і вони.

До нас сьогодні завітали гості. Це птахи, які залишилися у нас зимувати.

1-й учень

Гуляють білі сніговиці,

Тріщить мороз,

гудуть вітри.

Сидять зажурені синиці,

І повзики, і снігурі.

2-й учень

Зима-зима. Не те, що влітку —

Біліє далеч снігова,

І на малесеньку чечітку

Колючий острах навіва.

Дзьобатий дятел працьовито

У кору стука — не дріма.

Але тепер йому не літо —

       Кругом зима. Кругом зима!

3-й учень

А сніг лежить, а вітер злиться.

І навіть щиглик на біду,

Хоч звичка в нього — бадьориться,

Притих під кущиком в саду.

4-й учень

Сніжинки білі — не комахи,

А ковдра біла — не тепло,

І повели розмову птахи

Про те, що буде, що було.

II. Основна частина.

Учитель. Послухаймо, що цікавого вони нам роз­кажуть. Перший наш гість — Синичка. А тепер, Синичко, розкажи, як тобі живеться.

Синичка:

Скільки тут пташок співало,

Веселилося щодня,

Коли сонце пригрівало

І літала комашня,

Кожний кущик, кожну гілку

Обсідали залюбки,

Щоб не шкодили ніскільки

їм зажерливі жуки.

Сили в крильцях не жаліла

Кожна пташка — ой, люлі!

І комах, і гусінь їла

На зеленому гіллі.

Я одна, тоді, бувало,

Не хвалюся задарма,

За добу комах з'їдала,

Скільки важила сама.

А тепер кругом зима —

Ні комашечки нема.

Учитель. А ось і другий гість. Він вам добре зна­йомий. Хто це? (Дятел) Як тобі, Дятле, живеться взимку?

Дятел:

Ой було, було, було —

Всюди зелено було.

Хто працює, а не спить,

Досхочу міг їсти й пить.

Пробудився на зорі —

Застрибав по корі,

Де сховався жучок,

Короїд, черв'ячок...

Лиш прицілився — стук-стук! —

І вже у дзьобі жук.

А тепер кругом зима,

їжі доброї нема!

  Учитель. Веселий і безтурботний Горобчик з'явився тут.

Горобчик:

В зимові дні на стовпчиках,

На вітах, на дахах

Сидять малі горобчики

У сірих піджаках.

Сидіти їм під стріхами,

Шукати б їм тепла,

Та жаль, що всюди віхола

Поживу замела.

Сніги, мов білі килими,

І долі ні зерна.

Ви хліба накришили б нам,

Посипали пшона.

Горобчики наїлися

І наче у теплінь

Всі радо розлетілися —

Цвірінь, цвірінь, цвірінь!

      Сорока: І мене діти взимку біля своїх годівниць бачать.

Строката сорока

В садку білобока

Веселої вдачі

Навприсядки скаче.

Де, Вороно-Каркароно,

Ти була?

Що, Вороно-Каркароно,

Принесла?

Ворона:

Я проснулась, стрепенулась

І кар-кар!

На воронячий зібралась я базар,

Рано-рано прилетіла до струмка,

Покружляла, покружляла я вгорі,

Горобців поразгоняла у дворі.

Учитель:

Зараз зима. Багато птахів залишаються зимувати у нас. Але це для них не так просто. Найважливіші та найтяжчі зимові місяці для птахів — грудень і січень, саме тоді потрібна допомога, увага людини, і справа тут не тільки в морозі. Птахам важко пережити скорочений світловий день. За якихось 6—7 годин, їм потрібно не лише знай­ти їжу, а й засвоїти її, щоб пережити довгу зимову ніч. Виявляється, що в грудні птах робить у середньому за світловий час доби біля 800 рухів, а в січні — 1200, тоб­то, додається час, а тому й збільшується шанс дістати їжу та вижити взагалі. Тому взимку у птахів залишається од­на надія — на людину. Які з птахів залишаються зимувати у нас

Група «Пізнайки» готувала розповідь про зимуючих птахів нашого села.

Про те, що синиця дуже корисний птах, відомо лю­дині ще з давніх давен. Перший закон про охорону птахів був прийнятий на початку 13 століття, а в грамоті Людовика Баварського (1328 р.) говорилося, що: «Тяжкий штраф чекає того, хто зловить синицю — старанного лов­ця комах». Взимку синиці їдять у садах яйця та зимуючих гусениць золотогуски, деяких шовкопрядів. Щоб приваб­лювати синицю у сади, слід вивішувати їжу для них. Си­ниці починають гніздування рано навесні. Тому дуплян­ки для них розвідують з осені. Спочатку птахи ховаються в них від морозу, а потім залишаються і виводять пташе­нят з настанням пори гніздування.

Синички, хоча і тримаються поблизу людини, свої гнізда часто будують в дуплах дерев, у щілинах будівель, на балконах, але завжди зберігають певну дистанцію. Житла споруджені дуже старанно: вимощують порож­нину дупла або щілини в стіні будинку сухим мохом, су­хою травою і листям, але саму середину гнізда, куди са­мочка відкладає маленькі, білі, з рожевими цяточками яєчка (їх буває 10—12), вимощують ніжним пір'ячком і шерстю тварин. За літо синичка встигає вивести 2 по­коління пташенят. Таким чином, можна підкреслити, що синички — це одні з найбільш корисних пташок, які не тільки милують око і дарують насолоду своїм веселим співом, але й допомагають людям у боротьбі за високі врожаї садів та городів.

Бережіть цих чудових пташок!

Щиглик — яскраво-жовті великі плями на крилах, дзьоб оточений оксамитно-червоною широкою смугою, дві світло-коричневі плями на світлих грудях, чорне пір'я крил — це основні ознаки щигла. Щигли завжди рухливі, тримаються парами, зграями, мандрують по дібровах ли­ше весною. Коли настає період виводити потомство, щигли розбиваються на пари і починають вити гнізда, вкриті зверху лишайником та мохом. Всередині самка вистилає гніздо м'яким рослинним пухом, відкладає 4—5 яєць. Якщо щиглів тримати вдома, то слід знати, як і чим їх годувати. Вони поїдають просо, мурашині яйця, насіння лопуха, шматочки яблука, насіння берези, ольхи.

Повзик — назву йому дали, мабуть, від того, що по­любляє, причепившись до кори дерева головою вниз, сидіти або жваво лізти по стовбуру вгору і вниз. Цей птах живе у нас протягом цілого року. З ранньої весни, як тільки починає гріти сонечко, в лісі здалеку можна почу­ти мелодійний, гучний свист. Гніздиться він переважно в дуплах дерев листяних або мішаних лісів. Гніздо — отвір дупла, завжди заліплене глиною, залишається лише ма­ленький, геометричне правильний круглий отвір, куди ледве може залізти сам птах. Так пташка захищає своїх дітей від ворогів. Повні кладки з 7—9 плямистих яєць бу­вають двічі на літо — в квітні й в кінці червня. Живить­ся повзик влітку переважно комахами, серед яких багато небезпечних шкідників (наприклад, клоп-черепашка), во­сени і взимку, коли не вистачає тваринного корму, охоче поїдає різне насіння.

Дуже корисний птах, якого слід охороняти і приваблю­вати в усі ліси та парки!

Снігур. З'являється в лісах і парках пізно восени. Він більший за гороб­ця (вага 32—34 г). Має чорний корот­кий і товстий дзьоб, м'яке, довге та густе оперення. Самці досить наряд­ні взимку. Вони червоногруді, з чор­ною синюватого блиску «шапочкою» на голові, таким же чорним підборіддям, хвостом крилами і та сіро-голубою спинкою, з білим попереком і надхвістям. В самок замість червоних і голубих кольорів бурувато-сірі. Взимку снігурі поїдають насіння бур'янів, різні ягоди та брунь­ки дерев.

Сорока. Має чорно-біле строка­те оперення, довгий східчастий хвіст. Сорока всеїдний птах. Живиться різноманітними комахами, а також зерном диких трав та злако­вих культур. Але там, де сорок багато, вони шко­дять, знищуючи багато пташенят як диких так і свійських птахів. Коли пташенята підростуть со­рока починає полювати за мишовидними гризу­нами та комахами і знову стає дуже корисним птахом. Взимку знаходить корм і на смітниках.

Дятел. Часто помітиш взимку і великого строкатого дятла. Не раз доводилося бачити, як цей яскравий франт гордо сидить на краю порожній консервної банки і дзьобом вичищає залишки вмісту. У цьому він конкурує з споконвічними зимовими нахлібниками людини - воронами і галками. А ось дятел стукає дзьобом, наче дерев'яним молотком, в гілках старої сосни. Ви звичайно здогадалися: тут у нього кузня, імпровізований верстат для обробки соснових шишок. Патрання шишки, пошарпані і пом'яті, валяються на снігу. Наклав на одній - полетів за наступною: за короткий зимовий день їх треба встигнути раздолбая кілька десятків, діставши з кожної до півсотні жирних соснових насіння.

 Безперечна заслуга великого строкатого дятла - заповнення дефіциту «жив-площі» для птахів, що живуть в дуплах, - мухоловок, синиць, повзики та інших. Дуплисті дерева, як правило, старі, хворі або сухі, людина старанно прибирає з насаджень, розвішуючи «замість» шпаківні, синичник, дуплянки. Але все ж основний постачальник лісових квартир - дятел. Своє гніздовий дупло він використовує лише один сезон, а на наступний рік будує нове.
Взимку ліс щедро обдаровує дятла шишками, немов розплачуючись з ним за послуги, що той зробив йому в період розмноження комах-ксілофагі, споживачів деревини. Саме вони служать їжею для дятла влітку, а насіння хвойних - його основний зимовий корм.

Втім, дятли, які живуть в місті, їдять усе, що можуть знайти на смітниках у ліси і в годівницях для птахів і білок. «Урбанізовані» дятли відмовляються від сезонних кочівель і переходять до осілого способу життя. Кожен має свій індивідуальний ділянку в кілька гектарів, і, раз застав його за роботою, ви потім зможете щодня спостерігати за своїм знайомим приблизно в тому ж місці. На ділянці дятла є сосни доспілих шишками, відповідне для кузні дерево і дупла для ночівлі. З іншими дятлами - сусідами по ділянці підтримуються дружні відносини, але прийшлий незнайомець підлягає негайному вигнання.

Великий строкатий дятел - самий звичайний, але не єдиний представник загону дятлів в лісопарках. Малого строкатого - розміром трохи більше горобця - тепер бачать не рідше, ніж великого і не тільки в м'які зими, як раніше. Досить звичайним став і нещодавно рідкісний білоспинний дятел, схожий на великого строкатого, але з блідо-рожевим черевцем і білої спиною.

Забарвлення оперення в дятлів здебільшого строкате, яскраве, іноді одноманітне (чорне, зе­лене) і майже у всіх видів самців і деяких самок на голові є червона «шапочка». Голова в них порівняно велика, дзьоб міцний, конічний, на кінці долотоподібний. Язик надзвичайно довгий (8—14 см), завжди змочений липкою слиною. Це в дятлів найбільш чутливий орган дотику. Ним вони добувають з-під кори і навіть з дере­вини комах та їх личинок. За допомогою коротких і сильних ніг з гострими загнутими кігтями всі дятли чудово лазять по стовбурах дерев, спираю­чись на цупкий хвіст. Літають неохоче, але швид­ко, то різко піднімаючись, то ніби падаючи з скла­деними крилами.

 Шишкар. Високий урожай насіння ялинок, коли дерева, як новорічними іграшками, обвішані великими золотистими шишками, в середніх широтах трапляється далеко не кожен рік. І як вірна прикмета рясного плодоношення хвойних, ще на початку літа з'являються зграйки шишкарів. З гучними криками проносяться вони над лісом. Вже в листопаді всі хвойні масиви незвично, не по-осінньому, пожвавлюються. Яскраве сонце і плями снігу, створивши барвисте обрамлення для десятків громкоголосих птахів, перетворюють похмуру обстановку пізньої осені в веселе свято. Не часто в природі таке буває. У клестов все не так, як у інших птахів. По-перше, вони не мають постійної території, на якій живуть і розмножуються, а з року в рік змінюють місце свого проживання, поспішаючи туди, де вродила ялина. Те птаха-кочівники облюбують Підмосков'ї, то полетять за сотні кілометрів. По-друге, виводять пташенят Шишкар часто не навесні, а взимку, коли ще короткий день, стоять морози, нерідкі завірюхи і снігопади. Розмноження у них визначається не довжиною дня, як у інших птахів, а великою кількістю ялинових насіння, яких в урожайний рік визріває по кілька десятків кілограмів на гектар лісу. По-третє, чудовий спосіб, яким шишкар здобуває собі корм. Важить він в середньому 40 г, а справляється з шишкою, чи не перевершує його за розмірами. Підвісившись до гілки, шишкар перекушує черешок шишки, перехоплює її дзьобом і, часто немислимо зігнувшись, витягали на гілку. Щільно затиснувши шишку лапами кінчиком вгору, птах починає обробляти її - засовує під лусочку кривий ножицеподібний дзьоб і розсовує щелепи. Луска відкопилюється, і шишкар мовою витягує насінину за «крильце». З ялинки, на якій працюють Шишкар, сиплеться цілий дощ відкушений «крилець» і часто шльопаються майже цілі шишки. Клест не дає собі праці вийняти все насіння до єдиного. Щойно розпочавши обробку шишки, він кидає її і відриває наступну. До 95% насіння, не покидаючи шишок, падає на сніг. Ялинки з них, звичайно, вже ніколи не виростуть. У свій час шишкар за цю манеру навіть намагалися оголосити ... шкідливою птицею. Он-де заважає відновленню їли! Насправді це, звичайно, не так. Всіх шишок при гарному врожаї шишкар, зрозуміло, не скинути, вони в березні благополучно розкриються, з них вилетять крихітні планери-насіння і довго будуть ковзати, підганяли вітром. Коли розтане сніг, вони потраплять на грунт і, якщо ніхто їх не з'їсть, а умови виявляться сприятливими, проросте.

А що буде з тими насінням, що залишилися в шишках? Вони пробудуть у них ще рік, а то й два, адже в ялиновому лісі на землі завжди прохолодно і шишки не розкриються, насіння «законсервуються» в них, не втрачаючи живильної цінності. Коли закінчаться насіння поточного року, всі лісове населення накинеться на ці впали «кислі» шишки. Вони не дадуть пропасти багатьом дрібним тваринкам, особливо білків, для яких цей «аварійний» запас - справжній порятунок. Та й самі Шишкар будуть злітати за цими шишками на землю.

Гніздо шишкар розташоване зазвичай на їли, у стовбура або в «лапі», воно щільне і товсте, але нічим принципово не відрізняється від гнізд інших дрібних птахів. Гілочки, луб'яні волокна, мох - той самий матеріал, що й у «літніх» видів. Пташенята вилуплюються опушеними не більше, ніж їх теплолюбні родичі. Вціліти виводку в лютий мороз допомагає тепло дорослої самки, яка після відкладання першого яйця вже не сходить з гнізда, надаючи самцеві годувати ялиновими насінням її і пташенят, що вилупилися. У тридцятиградусний мороз температура в гнізді шишкар +38,8 оС! Тільки коли пташенята підростуть, самка починає ненадовго залишати їх, щоб погодувати. Тоді малюки завмирають, тісно притулившись один до одного, і впадають в заціпеніння: всі життєві процеси у них сповільнюються, дихання стає слабким і рідкісним, температура тіла падає. Проте варто самці повернутися, як пташенята відігріваються. Така захисна реакція на охолодження. Молоді Шишкар, які вилітають із гнізда в березні, відрізняються від дорослих птахів, особливо червоних самців, тьмяно-зеленим забарвленням і прямим, не перехрещені дзьобом.

Але не всі Шишкар гніздяться саме в лютому. При гарному врожаї окремі пари починають розмножуватися ще з осені, а протягом зими підлітають все нові птахи і теж приступають до гніздування.

Ялинові насіння - основна, але не єдина їжа шишкар. Вони охоче лущаться шишки сосни і модрини, обривають нирки хвойних дерев, добувають комах.

Темно-червоний самець шишкар, виспівуючи на їли в косих променях неяскравого зимового сонця, незвичайно гарний. А ось саму його пісню чомусь не вважають гідною похвал. Ми не можемо з цим погодитися. Дзвінка, переливчаста, що складається з численних округлих рулад, переміжних сухим цоканням, жартівлива і оптимістична, вона додає неповторну чарівність застиглому на морозі лісі. Прислухайтеся до неї, гуляючи в зимовому лісопарку. Така можливість випадає не часто!

        За розмірами трохи більший за снігура (вага 43— 57 г). Нижня і верхня щелепи дзьоба загнуті і їх кінчики перехрещуються між собою. Крила довгі, хвіст порівняно короткий, з вирізкою, ноги міцні, короткі. Забарвлення старих самців яскраво-черво­не, крила і хвіст бурі. Самки забарвлені в сіру­ватий та зеленувато-жовтий, а молоді птахи бурий колір. Шишкар живиться насінням хвойних дерев, яке майстерно витягає з шишок

Ворона. Ворона сіра, або ґава — добре відомий усім птах. За будовою тіла вона нагадує крука, але менша за нього (вага 500—700 г). Голова, горло, крила, хвіст, дзьоб і ноги чорні, решта оперення сіре. Ворона живиться комахами, гризунами. Може заподіювати шкоду, коли знищує яйця і пташенят як комахоїдних, так і мисливських птахів, напа­дає на домашніх курчат, поїдає насіння на посівах. У зв'язку з цим її відносять до шкідливих птахів. Проте влітку і восени ворона сіра знищує багато шкідливих комах і приносить тим самим велику користь. Відомо, що ворона разом з галками та граками під час оранки визбирує із землі личинок хрущів та дротяників.

Галка. Вона чорна, лише шия, щоки в неї світло-сірі та черево тем­но-сіре. Дзьоб товстий. Живиться галка переважно комахами, якими й вигодовує пташенят. Особливо корисна вона поблизу населених пунктів, де знищує багато шкідників у садах і на городах. В деяких населе­них пунктах галка буває майже єдиним видом птахів, що знищує хрущів у зелених насаджен­нях. Галки визбирують багато черв'яків, лялечок жуків та інших комах під час оранки. Восени вони збираються у великі зграї, іноді разом з граками і мандрують по полях в пошуках їжі.

Горобець - один з найпоширеніших птахів як в Україні, так і на Землі. У нас найчастіше зустрічаються 2 види. Це горобець польовий та горобець хатній. Почнемо з польового горобця, якого за рішенням Українського товариства охорони птахів визнано птахом 2010 року.

Горобець польовий (Passer montanus) дуже маленький птах, вага якого 20-25 грамів, а довжина 14-15 см, розмах крил – 20–22 см. Верх голови вкритий коричневою «шапкою», в області щік та грудей - чорні плями. Тулуб вкритий сірим пір’ям, а крила чорно-сірим, з коричневими смужками. Невеличкий хвіст довжиною 5-6 см.

Зустрічається цей невеликий птах мало не по усій Європі, а також на значній частині Азії - від полярного кола, Уральських гір та південного підніжжя Гімалаїв на схід до берегів Тихого океану, тобто цілком заселяє Китай. Веде як осілий, так і кочовий спосіб життя. Завжди тримається зграї. Щодо їжі, то польовий горобець невибагливий. Живиться насінням та плодами рослин, весною – комахами. Для облаштування гнізда польовий горобець використовує суху та зелену траву, особливо полюбляє полин, рослинний пух, шерсть та пір’я. За необхідності, вміло сплете з травинок округле гніздечко, адже він є найближчим родичем африканського ткачика. Такі кубельця добре помітні восени, особливо в батогах дикого винограду та серед гілок дерев. Починають гніздитися у квітні – на початку травня. У кладці буває до 7 щедро заплямованих яєць. Батьки висиджують малечу почергово, до появи першого пташеняти проходить від 10 до 14 днів.

На околиці лісопарку з кущів доноситься дзвінке стрекотіння, таке схоже на сороче. Але, придивившись, ви бачите не сороку, а сойку. Видно, поява людини змусило її перейти на добре знайомий всім лісовим жителям тривожний сорочий скрекіт. Сойки - відомі імітатори. В одному з підмосковних заказників ми постійно зустрічали сойку, яка точно повторювала крик хижого птаха - канюка. Є сойки, що імітують собачий гавкіт, нявкання і інші звуки. Власний голос - хрипке короткий каркання - сойки найчастіше подають восени, він тоді далеко чутний в насторожено замолкшем лісі. А в сонячні березневі дні іноді можна почути тихий меланхолійний бурмотання - весняне спів сойки, зовсім не пов'язувалася з її сварливим безглуздим характером.

Але найцікавіша особливість сойки в іншому. Восени, коли достигає врожай жолудів, і вони, опадаючи, починають звучно шльопати по не Зів'ялого ще палим листю, сойки збираються в дібровах. Вибравши який-то їм одним ведений момент, вони всією зграєю дружно накидаються на старий дуб і, повиснувши на кінчиках верхніх гілок, балансуючи крилами, як величезні метелики, стрімко набивають жолудями під'язикові мішки - розтяжним складки під дзьобами. Вміст мішків птиці відносять подалі, в глухе тінисте місце, в ялинник або сосняк. Там сойка деякий час тихо стрибає по землі, поглядаючи по сторонам (чи не бачить хто?), А потім швидко ховає свою ношу в мох, під коріння, в лісову підстилку, в порожнині під пнями. Взимку, в нестатку кормів і мороз, по дрібних малопомітним прикметами знайде сойка це місце, розкопає сніг і витягне з схованки весь свій запас або частину його. Схованка може виявитися і сусідським, але це сойку не бентежить.Запаси з коморах сойок нерідко крадуть і білки, які часто годуються тут же, в хвойному лісі. А якщо снігу накопичується більше 30 см, то Сойці стає вже важко його розкопувати, і тоді Бєлкіна крадіжка може обернутися допомогою. Діставшись до захованих жолудів, звір не обов'язково знищить їх усі, зате прокопати в снігу глибокий тунель. Цим тунелем і користується сойка, здобуваючи те, що залишилося від запасів. Іноді вона при цьому ховається в снігу з головою і, не бачачи можливу небезпеку, серйозно ризикує.Запаси сойок приносять користь не тільки білків і лісовим мишам - врешті-решт ті й самі вміють збирати жолуді і ховати їх у схованки. Місця, вибрані сойка для коморах, виявляються винятково сприятливими для проростання жолудів: вони тінисті і вологі, з досить рихлим і живильним грунтом. Якщо врожай великий (а на гектарі дубового лісу може дозріти до 4 т жолудів!) І частина запасів залишилася незїдений,  то залишилися в землі плоди проростуть в молоді дубки. Так сойки садять ліс. І не тільки садять, а й розселяють дуби - адже жолуді важкі й самі далеко від дерева не падають. В основі природного механізму відновлення дібров лежить найтісніший взаємний зв'язок рослини і споживачів його плодів. Широке і рівномірний розподіл сойка жолудів по великій території - яскравий приклад ролі тварин у відновленні і підтриманні середовища їх проживання. Згадайте про це, зустрівши сойку в зимовому лісі.

Учитель. А зараз ми проведемо віршовану вікторину, з якої дізнаємося як ви засвоїли назви зимуючих птахів.

На землі білосніжна корона,

Біле все, лише чорна... (ворона).

Вже безлисте гілля, наче палка,

А на ньому сидить сонна... (галка).

На тополі високо-високо

Стрекотить білобока... (сорока).

От було б менше снігу, якби

Були б ситі усі... (голуби).

А ось тут на малім деревці,

Ніби кульки сидять... (горобці).

Все замерзло, немає водички.

Між гілками літають... (синички).

В пору цю їсти пташечка хоче,

Он на дереві дятел... (стукоче).

З-під кори добуває личинки,

Все ж їда для малої... (пташинки)

Все поснуло: жук, муха, комар,

А в ялинах — господар... (шишкар).

З шишок від добуває зернятка,

Будуть ситі його... (пташенятка).

Десь здалеку доноситься стук,

То горіха роздовбує... (крук).

Ліс шумить і хурделиця ойка,

Між гілками з'явилася... (сойка).

В теплий край ці пташки не літають,

Зиму тут вони всі... (зустрічають).

На берізці на гіллі вгорі

Кольорові сидять... (снігурі).

А омелюхів зграйка ось тут

Горобину червону... (клюють).

Десь у лісі, немов у дворі,

Ходять красеники... (глухарі).

Зараз стужа, мороз і зима.

Корму доброго птахам... (нема).

Та у вирій вони не літають,

Вони мужньо тут зиму... (стрічають).

Над усе вони люблять свій край,

То ж пташині ти... (допомагай).

Над подвір'ячком літає,
Все блискуче підбирає.
І сварлива й білобока.
Відгадай, хто це? (Сорока)

Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу.
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників їм добуваю.
(Дятел)

Маленький хлопчик у сірій свитині
По дворах стрибає, крихти збирає.
(Горобець)

 Крізь зимові заметілі
Пташенята прилетіли.
В них червоні гарні груди –
Ніби яблука усюди
Хтось розвісив у дворі.
Звуться пташки…
(Снігурі)
 

Чорний, моторний, по полю
ходить, черв'ячків ловить.
Кричить: «Крак!», а звати його...
(Грак).

Вчитель: друга група дітей «Творці» складала вірші та оповідання «Годівничка». Надаємо їм слово.

Моя годівничка

Цієї зими ми разом з мамою і татом пішли на прогулянку у парк. Він такий гарний!!!

Мене здивувало те, що у парку вільно почуваються не тільки люди, а й птахи. Де ще, як не тут пташки можуть підгодуватися холодною порою. Люди гуляють у парку і охоче кидають птахам їжу. Ми теж принесли, насіння, зерно і шматочки хліба. Коли я побачив з якою радістю та вдячністю пташки дзьобають крихти, то дуже зрадів. Після цього я вирішив підгодовувати птахів. Тато допоміг мені, і ми разом з ним збудували годівничку і прикріпили її у дворі.

Коли я насипаю пташкам їжу і спостерігаю, як вони годуються, то відчуваю справжнє щастя від того, що допоміг вижити холодною порою хоча б одній пташинці.

Годівниця

Ми зробили годівниці:

прилетіла до нас синиця

і про дятла не забули,

як же нам та без ворони,

горобця до себе взяли,

всі птахи в нас побували.

Годівниця

У неділю, в вихідний

Майстрували з татом

Годівницю для птахів

Малюків пернатих.

В нашому саду живуть

Горобці, синиці.

Влітку під’їдають тут

Крихти і суниці.

Завітала на поріг

Осінь різнобарвна

І ластівок прощальний крик

Пролунав печально.

Раптом ранком випав сніг -

Радість всім малятам.

Вийду взимку на поріг

Візьму з собою санчата…

Де синичка? Дятел де?

Думаю… гадаю…

Як насіння він знайде в снігу,?

Не знаю!

Годівниця вже висить

У саду, на сливі.

Прилетіли пташки вмить

Радісні й щасливі!

А я з гордістю дивлюсь

На я свою роботу,

Пташки дякують мені

За мою турботу!

Вчитель: Третя група дітей «Митці» намалювала малюнки «Допомога птахам взимку» і представили їх на нашому вернісажі. (Розгляд малюнків).

1-й учень

А пташкам маленьким де їсти узяти,

Як снігом весь світ замело?

В них лапки маленькі.

Як сніг розгрібати?

Як знати, де зерня було?

2-й учень

Тепер нам пора про пташину подбати,

Від голоду уберегти.

Для неї годівнички малі змайструвати

І крихти туди принести.

3-й учень

Бо ж ми у теплі і в достатку живемо,

І нам не страшні холоди.

А крихтами хліба ми пташку спасемо

Від голоду і від біди.

Учитель. Ось ми і дізналися, які пташки зимують у нас. І я дуже рада, що всі ви, діти, потурбувалися про них, виготовили найрізноманітніші годівнички, у які насипатимете різний корм для пташок, щоб вони успішно перезимували. А якого корму потре­бують пташки?

1-й учень. Синичкам можна давати різну крупу, насіння соняшника і гарбуза, а також свіже несолене сало.

2-й учень. Для інших пташок згодяться пшоно, крихти білого хліба і каша, а також дрібно нарі­зані яблука.

3-й учень. А ще можна покласти в годівничку і різне насіння з квітів та трав.

4-й учень. Що б ви туди не насипали, не забувайте, що годівнички до вечора опустіють, тому зранку не забудьте принести корму знову.

1-й учень. Зате навесні ваш садок, навіть те одне деревце, що під вашим віконцем, зацвіте і заспіває веселим щебетом пташок. Його не вразить ані попе­лиця, ані гусінь, ані інші шкідники, адже пташки, про яких ви подбали, не забудуть про ваше тепло і добре серце.

2-й учень

Ми зробили годівнички

Для горобчика й синички.

Корму також принесли,

Щоб голодні не були.

Крихти хліба і жовток,

Ще насіннячка й сирок.

Ще пшонця їм повну жменьку

І горішків чималенько.

От пташки як налетіли,

Мабуть, дуже зголодніли!

Все склювали і наїлись

Та на кущиках розсілись.

З радості защебетали — Так «спасибі» нам сказали.

Учитель. А зараз настав час для демонстрації наших годівничок.

(Кожна дитина підходить до тієї годівнички, яку вона вигото­вила, і розповідає про те, як це вона це робила і хто їй допо­магав.)

III. Підведення підсумку.

Учитель:

•    Яких зимуючих птахів ви спостерігали в нашій місцевості?
•  Чому вони не полетіли до теплих країв?
•  Які можна зробити годівниці для птахів?
•  Які птахи прилітають до годівниць?
•  Який корм краще поїдають?
•  Яке правило ви засвоїли при підгодівлі птахів?
•  Чим віддячують птахи?

Отже, ви для себе зробили висновок: кожен, хто лю­бить і цінує рідну природу, повинен постійно дбати про її збагачення, вміти зберігати і розумно використовувати її скарби. Отож, необхідно завжди охороняти птахів, сте­жити за тим, щоб ніхто не кривдив їх, не забирав яєчок, не руйнував гнізд, не здіймав галасу там, де вони гніздяться!

День зустрічі птахів
Мета: виховувати в дітей дбайливе ставлення до природи, розширювати знання про птахів, їх значення у житті людини; розвивати спостережливість, інтерес до навколишнього світу
 

Хід свята

Звучать голоси птахів

Ведуча 2. Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно – тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов, про молодощі, радощі, надії.
Весна мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Ведучий 1. Доброго дня усім, хто зібрався у цьому залі. Теплих посмішок вам, чудового настрою, бо в нас сьогодні весняне свято – день зустрічі птахів
« Пташок викликаємо до рідного краю
Летіть дорогенькі на рідну земельку.»

Ведуча 2. Вітаємо усіх, кому вже набридла зима. Давайте сьогодні разом розтопимо її останній лід веселим весняним настроєм. 
Весна - красна – весняночка
Встала із постелі з- під білого покривала
Глянула на себе
Всміхнулася і лащиться теплими деньками
Водицею біжучою, першими квітками.

Звучить веснянка 1 клас
Ведуча 2 Невід’ємною частиною нашого життя є птахи. Вони поширені скрізь, де є на землі сприятливі умови для їхнього життя. На земній кулі їх налічується 8 тисяч 700 видів, а в нашій країні майже 770 видів. Скільки шкідливих комах і личинок знищують вони! За літо, не злічити! Працюють не покладаючи крил!

(звучить музика П.І. Чайковського “Времена года” Песнь жайворонка. На

фоні музики вірш Т.Г. Шевченка “Встала весна”.

І ведучий Здається зовсім недавно ми з глибоким щемом в душі проводжали останні журавлині ключі, останню зграю гусей, останній табун качок. Сьогодні наступила пора, коли знову, вже в котрий раз, іде велике переселення птахів на батьківщину. На шляху їх чекають перешкоди й біди. Густі тумани сірою стіною встають перед крилатими мандрівниками. В сірій мряці птахи гублять дорогу, з розмаху розбиваються до гострих невидимих скель. Морські бурі ламають їм пір’я, збивають їм крила, відносять далеко від берегів. Раптові холоди сковують води – птахи помирають від  холоду і голоду, тисячі їх гинуть від пожадливих хижаків – орлів, соколів, яструбів. Але ніщо не може зупинити густі потоки крилатих мандрівників. Через тумани і всі перешкоди летять вони на батьківщину, до своїх гнізд, несучи на своїх втомлених крилах весну.

Вірш “Вже повсюди йде весна” 3 клас

Весна

Навколо все росте, буяє,
Природа одяглася в квіти.
І кожна пташечка співає.
Ну як тут серцю не радіти!
Погідне небо і блакитне,
А сонце вище піднялося.
Все миле, ніжне і тендітне.
Чи, може, так мені здалося?
Та ні! Весна іде по краю
І квіточки дарує дрібні.
У зелень землю одягає
І розсипає роси срібні. 

Весна

Весна! Весна! Усе співає,
Радіє сонечку й квіткам.
Весна чарівну силу має
І віддає цю силу нам.
Щоб ми сміялися й раділи —
Усе пробуджує від сну.
Щоб люди жити поспішали
У пору світлу і ясну.
Весна всю землю прикрашає,
В чарівних квітах всі поля.
А в синім небі — сонце сяє
І звеселилася земля.

Весна

Весна! Весна! Все оживає!
Прийшло тепло на землю все ж!
Весну всім серденьком приймаю
І радості немає меж!
Ось сонечко своє проміння
На землю сипле золоте.
До нього тягнеться пагіння
І від тепла його росте.
До сонечка всміхнулись квіти,
Від щедрості його ростуть.
І сонечку всміхнулись діти,
На луг погратися ідуть. 

Весна

Стільки радості, щастя і цвіту,
Стільки світла, любові й краси.
Це ж весна розгулялась по світу
І в природі звучать голоси,
Що бентежать, тривожать , хвилюють,
Заставляють забути про все.
І любов нам безмежну дарують —
Це весна свій дарунок несе. 

Ведуча 2. Пташки – наші найменші друзі і невідємна часточка природи. Вони прикрашають діброви і сади, тішать нас своїм чарівним співом. Їх весела дзвінка пісня , яскраве забарвлення оживляють природу і звеселяють наші серця, додають нам бадьорості і радості.

Ведучий 1. Ми любимо наших пернатих друзів. Вони дорогі нам як незамінні помічники в боротьбі за врожай, вірні союзники в знищенні шкідників. Вже зовсім скоро пташки на своїх тендітних крильцях принесуть нам весну.
 

ведучий 

“До вікна мойого теплий промінь ластиться,

Синьооке небо в шибку загляда –

Прилетіла ластівка голубою ласкою

До моєї хати, до свого гнізда ”.

(Пісня “Прилетіла ластівка”)

Звучить голос журавлів

І ведучий  В осінньому небі

   В ранковій імлі

   Летять і курличуть сумні журавлі

   Їм треба здолати

   Незвіданий край

   Із краєм прощатись

   Журавликам жаль.

Вірш про птахів
Вже зовсім скоро пташки прилетять 
З далеких країн до рідного дому
Жене їх туга крізь гори і доли
У край коханий до Українських хат.

І хоч голівки втомлені клонять
Крильми живіше міряють шлях
Скоро їм рідне всміхнеться осоння
Село родиме і рідний дах

Де низька стріха до землі припала
Старе гніздечко жде від зими, 
Про нього пташка дрібная скучала
Про нього снилися найкращі сни.

Ведуча 2. Прилетіли гості
Сіли на помості,
Без сокири і лопати
Поробили собі хати.
Здогадались дітлахи? Ну звичайно це птахи.

Весна цього року щось забарилася, але з кожним днем птахів стає все більше. 
Вже давно весело хазяйнують шпаки, діловито постукує дятел, старанно оглядають свої старі гнізда граки, радісно щебечуть синички і горобчики.

Ведучий 1. Сьогодні ми з вами будемо вітати наших пернатих друзів. А хто найкраще знає пташок дізнаємось із цієї вікторини.

1. Першим я приніс весну пробудив усе від сну.
Заспіваю під вікном, бо зовуть мене…. ( шпаком).

2. Сірі лапки, чорна шапка, фартушок жовтенький
  Голосок тоненький. Ця пташка невеличка називається…. ( синичка)

3. Цвірінькає, стрибає, чирячка шукає
хто відгадає – той молодець, пташка сіренька зветься…..( горобець)

4. Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників я добуваю
вірно людям я служу, їм дерева сторожу ( дятел)

5. У ночі гуляє, у день спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі ( сова)

6. Хто гнізда свого не має а яйця іншим підкидає ( зозуля)

7. Чути в лісі стрекеке- всі новини знає, бо вертлява, як той біс-весело стрибає(сорока)

8. По болоті ходить скрізь,довгі ноги,гострий ніс
Поїсти він полюбляє,усім жабам рахунок знає (лелека)
 

9. Я в гаю співаю «тьох», та іще так дзвінко
Що за співанки такі, то співають … (солов»ї)
 

10. Швидко пташка ця літає, безліч мушок поїдає
Над дверима гніздо будує,тільки в нас ніколи не зимує… (ластівка)

11. Дивний ключ у небі лине, не залізний, а пташиний
Цим ключем в весняній млі, прилітають…(журавлі).
 

Привітала нас піснями із весною

І живе з нами під стріхою одною. (Ластівка)

Маленький хлопчик у сірій свитинці

По дворах стрибає, крихти збирає. (Горобець)

*** 

Ось хатина, в ній – Співак

Як цю пташку звати…(Шпак)

Стрекотуха білобока

Звуть усі її …(Сорока)

*** 

Не лікар, а дерева лікує.

З дерева лунає звук:

Хто там стукає: тук-тук? (Дятел)

***  

Сам вечірньої години

Заховався в кущ малини.

Та на дуду голосну

Грає пісню чарівну. (Соловей)

***  

Ноги довгі, мов жердини,

Чванькувата ця пташина,

Нові чоботи убрала,

По болоту почвалала. (Чапля)

***

Довгі ноги  - довгий ніс.

Прилетів – обід приніс.

Смачних жабеняток

Для своїх маляток.(Лелека)

***

В хазяйстві я господар,

Воджу череду пташок,

Вранці рано вас розбуджу –

Дасте проса кушільок.(Півень)

***

Швидко скрізь цей літає,

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

***

Уночі гуляє,

А вдень спочиває,

Має круглі очі,

Бачить серед ночі.(Сова)

ІІ ведучий Здавна, люди спостерігали за живою природою і помічали

найцікавіше, важливе для життя людини.

І ведучий  Помітили, що після першого крику півня – сонце сходить, починається ранок. Ось і стали говорити: “Півні ранок кличуть!” Так і склались народні різні прикмети.

Сова кричить – на холод.

Граки рано прилетіли – до теплої погоди.

Синичка зранку починає пищати – чекати морозу.

Стало тепло – прилетів журавка.

Горобці в пилюці купаються – на дощ.

Качки розігрались – на дощ.

В полі перепілки сильно кричать – перед дощем.

Лебідь летить восени – на сніг, а гуси – на дощ.

Галки збираються невеликими стадами і сильно кричать – до ясної погоди,

зимою – до морозів.

Ранній приліт журавлів – до ранньої весни.

Граки в’ються високо стадами і спускаються стрімко на землю – буде дощ.

( пісня „Це весна ”)
Ведучий 1. Так, птахи – це такі створіння, які завжди надихали людину на поезію, художнє мистецтво, високі почуття любові.  Сьогодні на святі ви почуєте багато цікавої інформації, красивих віршів і висловів про птахів. Птахи завжди були не тільки об’єктами вивчення в біології, з давніх-давен про них співали пісні, складали легенди, а ще  прислів’я.

Ведучий 2.  Так, справді, прислів’я це голос краю, в якому ми живемо, це момент фольклору України. От послухайте самі.

                                     Птах

• У всякої пташки свої замашки.
• Видно птаха по польоту.
• Кожна птиця знайде свого Гриця.
• Де багато пташок, там нема комашок.
• Доспівалась пташка до зими,  пришлося під стріхою зимувати.
• Яка пташка, така й пісня.

                                    Гніздо

• Всяка пташка своє гніздо знає.
• Кожна пташка своє гніздо хвалить.
• Свого гнізда не цурайся.

                                       Ворона

• Від ворон відстала, до пав не пристала.
• Вліз між ворони, кракай, як і вони.
• Ворона вороні ока не виклює.
• Ворона хоч мала, а рот великий.
•   Вороні соколом не бути.

                                        Горобець

• Горобець маленький, а серденько має.
• Горобців боятися – проса не сіяти.

                                         Журавель

• Унадився журавель до бабиних конопель.
• Журавлі прилетіли – весну принесли.
• Лови журавля в небі.

                                       Ластівка

• Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.
• Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
• Ластівка весну починає, осінь накликає.

Ведуча1: По мобільному зв»язку вже протягом місяця ми отримуємо відомості з-за кордону. Перша СМС до нас надійшла з півдні Франції та Англії.У рідні краї повертаються граки і шпаки. Там, у далеких країнах, вони турбувались лише про їжу, адже гнізд на чужині вони ніколи не будують.

Ведучий 2: А ось ця СМС прийшла із далекого Єгипту.До нас повертаються жайворонки. Цих благовісників весни особливо шанують в Україні. Про них складено найбільше пісень, а також веснянок і гаївок.
« Чом ти, жайворонку рано з вирію прилетів
Ще ж по гіроньках сніги лежать, а по долинах криженьки стоять…
А я тії криженьки крильцями розжену
А я тії сніженьки ніжками потопчу.

Ведуча: На черзі СМС від лелек. Вони вже в дорозі, і будуть на Україні у квітні. Зимували лелеки у Південній Африці. Дістались туди лише в грудні, та вже через місяць зібрались назад до рідної домівки. Цікаво, що лелеки летять до вирію довго, а повертаються на Батьківщину удвічі швидше. Ніхто з птахів не сумує так за рідним краєм, як лелеки.

Ведучий: А ось тільки що прийшло нове повідомлення із Африки. «Чекайте, незабаром повернусь. Буду у травні. Соловей.». Що ж, ми дуже тебе чекаємо, соловейку. Бо неможливо уявити собі ліс, наш парк, сад , без пісні солов»я.

Вірш про птахів. 2 клас

 А ми шпаківні будували

А ми шпаківні будували...
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.

І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі ж співучо-голосні.

Синичка

Пташечка мене гука,
вийду – зразу ж утіка.

Тільки в хату я зайду,
вже виспівує в саду.

Винесу їй хлібця, сала,
щоб і завтра заспівала.

Синиця

Синичка дзьобала сало,
Прив´язане до вікна,
А потім сала не стало,
Та все прилітала вона.

На скрипці грала під хатою,
Але не просила їди,
Бо стала сама багатою – 
Минулися холоди.

І з вдячності вона грала,
Неначе скрипаль-корифей.
А хата їй відповідала
Щасливим сміхом дітей.

Приліт птахів Чайковський

ЦІКАВЕ ПРО ПТАХІВ
- Якби людина мала пташиний апетит, то за день з»їдала б стільки, скільки їсть за місяць
- Полюючи за комахами, стриж за день пролітає 1000 кілометрів.
- Із 100 грамів пуху морського птаха гаги можна пошити шубу.
- Дивно,але у горобця стільки ж шийних хребців як  у жирафа.
- Швидкість польоту сокола під час полювання становить 360 км за годину
- Ластівка за літо виловлює один мільйон мух,комарів і попелиць.
- Індик бігає швидше за коня.
- Сіра мухоловка прилітає з кормом до гнізда 400 разів на день.
- Найдрібніша пташка –корольок, знищує протягом року 10 мільйонів дрібних комах.
- Шпаки разом із своїми пташенятами за місяць знищують 22 тони сарани.
   
Ведучий 1. Як чудово моя колега ведуча провела з вами гру «Загадка-відгадка»,  ви показали гарні знання з орнітології, давайте проведемо ще і вікторину.

Вікторина

1. Хто з птахів найважчий? (Страус – 90 кг)

 2. Хто з птахів найлегший? (Колібрі -1,5-2 кг)

 3. Хто з птахів найшвидше літає? (, стриж – 17 км/год.)

 4. Хто з птахів найглибше пірнає? (Пінгвін – 265м)

6. Хто з птахів неперевершений співак? (Соловей)

 7. У кого з птахів найбільший розмах крил? (У південноамериканського кондора – 4,2м)

 8. У кого з птахів найдовший дзьоб? (У пелікана – 51 см)

 9. Чиє яйце найважче? (Страуса – 1500г)

 10. Чиє яйце найлегше? (Колібрі – 2 мг)

 11. Який птах є символом вірності і любові? (Лебідь)

 12. Який птах є символом мудрості? (Сова)

 13. Який птах є символом щастя? (Лелека)

Вірш
Вже весна іде лугами,по долинах, і лісами
Де не ступить з-під землі,лізуть паростки малі
А верба красива вся, в білих котиках вона
До блакитного простору, всі підіймем очі вгору
Там, в небесній вишині
Линуть з вирію пташки
І курличуть і співають, бо надію вони мають                                                            Що їх радо тут зустрінуть, бо це рідна Батьківщина.

Ведуча: Незабаром пташки на тендітних своїх крилах, долаючи великі відстані, прилетять до нас. Ми радо зустрінемо цих маленьких провісників весни.

Ведучий: Змайструйте шпаківні – і птахи щиро віддячать вам за допомогу, знищуючи шкідників. Ніколи не руйнуйте гнізд – і їхній спів буде звеселяти вас завжди. Охороняйте і дбайливо ставтесь до братів наших менших! І пам»ятайте: найдорожча для пташки-воля.

Ведучий 1. Всі ми є патріотами нашої країни, але де би ми не були по життю, завжди в серці залишається наша «мала» батьківщина – Рівненщина. Ми звикли, що живемо у прекрасному зеленому краї з багатою флорою і фауною, звикли чути красивий спів птахів, те що їх багато навколо нас… А  які вони –птахи Рівненщини, давайте познайомимося ближче.

                                    Комп’ютерна презентація «Птахи Рівненщини»

                                     Звучить пісня « Ой летіли дикі гусі».

Ведучий 2. 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція про охорону птахів, тому цей день – 1 квітня є Міжнародним днем птахів, але ми закликаємо вас пам’ятати про охорону птахів не тільки в цей день, а завжди.   

Звучить вірш у супроводі комп’ютерної презентаціїї «Зимуючі птахи».

Тріпоче серце пійманої птиці.

В руках моїх не чує доброти;

– Я дам тобі водиці і пшениці,

   Моя пташино, тільки не тремти!

– Хіба потоки загубили воду?

Хіба в полях уже зерна нема?!

          Пусти мене, мій хлопче, на свободу,

І все, що треба, я знайду сама.

      Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

          В своїх руках легеньких, як вітрець.

Хіба неволя це? Хіба це важко

   Від мене взяти кілька зеренець?

        – Пусти мене! Мені, дитино мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє!

           Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

Яка розкрити крилець не дає!

       – Лети! Співай у небі гомінкому;

                                             Хоч і маленький, зрозумів я все.

                                             Моя рука ніколи і нікому

Ні кривди, ні біди не принесе!

Ведучий 2. Ось і підійшло до завершення наше свято, сподіваюсь, що ви почули багато цікавої і корисної інформації, яка вам знадобиться у житті в гармонії з природою

Додатки

ЦІКАВЕ ПРО ПТАХІВ
- Якби людина мала пташиний апетит, то за день з»їдала б стільки, скільки їсть за місяць

- Полюючи за комахами, стриж за день пролітає 1000 кілометрів.

- Із 100 грамів пуху морського птаха гаги можна пошити шубу.

- Дивно,але у горобця стільки ж шийних хребців як  у жирафа

.
- Швидкість польоту сокола під час полювання становить 360 км за годину

- Ластівка за літо виловлює один мільйон мух,комарів і попелиць.

- Індик бігає швидше за коня.

- Сіра мухоловка прилітає з кормом до гнізда 400 разів на день.

- Найдрібніша пташка –корольок, знищує протягом року 10 мільйонів дрібних комах.

- Шпаки разом із своїми пташенятами за місяць знищують 22 тони сарани.
 

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.

А на полі жайворонок,
Соловейко в гаї -
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають.

До вікна мойого теплий промінь ластиться,

Синьооке небо в шибку загляда, -

Прилетіла ластівка   голубою ласкою   |

До моєї хати, до свого гнізда.          | (2)

Ластівка щебече під моєю стріхою,

Від зорі до ночі човником снує.

Весняною втіхою і любов'ю тихою           |

Облітає серце молоде моє.                 | (2)

Дівчинонько горда, глянь, як промінь ластиться,

Вже останню кригу понесла вода.

Прилетіла ластівка голубою ласкою    |

До моєї хати, до свого гнізда.            | (2)

Не лишай так скоро мого двору, ластівко,

Ти, холодний вітре, не тривож села, -

Дай напитись ласкою, дай нажитись казкою, |

Та не дай зазнати літа без тепла.         | (2)

Це весна. Наталія Май

1.Розквітають проліски малі,

 відкривають очі сині-сині,

І курличуть в небі журавлі –

то весна прийшла на Україну!

П-в: Це – весна, дівчинка привітна,

загляда у моє вікно.

Це – вона, лагідна і світла,

віддає нам своє тепло!

2.І сміється сонечко мені,

і лоскоче небо без упину,

Соловей співа свої пісні –

то весна прийшла на Україну!

П-в: Це – весна, дівчинка привітна,

загляда у моє вікно.

Це – вона, лагідна і світла,

віддає нам своє тепло!

Використана  література

1.               В мире птиц. Д.В. Владышевский – Новосибирск: Наука, 1982
2.               Операция «Стерх». В.Е. Флинт – М.: Леск. Пром.- сть, 1981 – 152с., ил.
3.               Охота за голосами: Книга об охоте с магнітофоном /Составитель Н. Сладков; Оформл. Ю.Кириллина. – Л.: Дет. лит., 1982, 207с.,ил.
4.               Пернаті друзі. П.Ф. Гальченко, Київ, Урожай, 1978, 200с.
5.               Птицы нашего города /А.И. Кошелев, В.А. Кошелев, А.Н. Николаенко, Л.В. Пересадько/ Под общей редакцией А.И. Кошелева. – Мелитополь, 2006,– 178с.
6.               Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу. / Упорядники О.Ю. Шапаренко, С.О. Шапаренко – Х: Торсінг, 2002, 336с.
7.               Школьный атлас – определитель птиц. В.М. Храбрый: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1988. – 224с.:ил.
8.               Щоб жили лебеді: Розповіді про рідкісних і цінних тварин та рослин західних областей УРСР. К.А. Татаринов. – Львів: Каменяр, 1983. – 109с.

Дитяча література

1.               В. Бианки. Лесные домишки. Изд. Веселка, 1978г.
2.               А.С. Лошаков. Птицы живут на земле. – Днепропетровск: Промінь, 1980 – 142с., ил.
3.               Д.Н. Мамин – Сибиряк. Сказка. Серая шейка. Москва, 1985.
4.               Пташине весілля. 3б. віршів, оповідань, казок, пісеньок і лічилок: Для мол. шк.. віку /Упоряд. В.І. Лучука; Мал. Н.В. Кирилової. – К.: Веселка, 1990. – 158с.: ил.
5.               Е.И. Чарушин. Моя первая зоология. Лен-издат, 1987

Висновки:

Результати проекту (творчі роботи дітей, годівнички, зліплені пташки), зацікавленість дітей та активна участь багатьох батьків під час підготовки і проведення проекту довели доцільність проведення цього заходу. Зміст проекту відповідав їхньому віку, було використано оптимальний зміст раціональної та емоціональної інформації.

Діти зрозуміли мету проекту, тому зацікавлено працювали в групах, сумлінно виконували конкретні доручення. Інформація мала достовірний та науковий характер.

Протягом проекту з 7 грудня по 22 березня діти були особливо уважними, зацікавленими.

Учні набули знання про зимуючих та перелітних птахів півдня України, з’ясували, які птахи регіону занесені у Червону книгу України. Діти розвили практичні навички турботливого ставлення до навколишньої природи – виготовили годівнички та підгодовували птахів. Учні дізналися та прийняли участь у народному обряді – заклички птахів. Усі діти були залучені до активної пізнавального процесу.

Самоекспертиза  на тему  «Я еколог»

1. Які істотні ознаки птахів? _____________________    ______________________________________________

2. Які зміни сталися у неживій природі взимку? _________________________________________________

_________________________________________________

3. Що для птахів страшніше - голод чи холод? __________________________

4. Чому більшість птахів від нас відлітають, а деякі птахи залишаються зимувати? _________________________________________________

_________________________________________________

5. Перелічіть зимуючих птахів: _________________________________________________

_________________________________________________

6. До яких рослин завітають зимові гості з півночі? __________________________________________________________________________________________________

7. Назвіть зимових гостей: __________________________________________________________________________________________________