2 червня о 18:00Вебінар: Оцінювання, само- та взаємооцінювання в умовах дистанційного навчання і не тільки

Проект Тема: „Я - калина, я - краплина, твого серця, Україно!»

Про матеріал

Захід спрямований на розвиток в учнів знань біологічного та народознавчого характеру, виховання в учнів любові і поваги до народних традицій, формуваня практичних вмінь і навиків.

Перегляд файлу

Проект  Тема: „Я - калина, я - краплина,   твого серця, Україно!»

Мета: ознайомитися з рослинним символом України, вивчити його біологічні і лікувальні властивості, вивчити оспівування калини в усній народній творчості, викликати бажання в читачів і слухачів шанувати природу рідного краю, пізнавати таємниці рослинного царства, дослухатися до мудрих порад і стародавніх традицій наших предків.                           

План проекту:

1. Калина  - народний символ України                           2. Калина в українському фольклорі (приказки, прислів’я, загадки, пісні), в творчості Кобзаря.                 3. Біологічні особливості калини                                    4. Лікувальні властивості калини.                                 5. Посадіть калину біля школи, коло хати, біля тину, на городі, в чистім полі!

 

1. Калина  - народний символ України

   Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба і калина. Правду каже прислів’я: без верби і калини нема України. З давніх-давен наш народ оспівував калину в піснях. Хто не знає відомої козацької пісні „Червона калина» часів Богдана Хмельницького! У цій пісні калина символізує дух боротьби за волю і щастя України.

Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, засмутилася...
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей та піднімемо.
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо...

 Чи ж не тому так дбайливо охороняли й доглядали в народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не ламали цвіту, казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Справді, калина цвіте насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.       

                                                       В. Скуратівський

Українська мова - мова калинова
Хай і знов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
„Я - країна Україна -
На горі калина!»  П. Тичина

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво - луна.
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що як тато і мама - одна.                                             А. Камінчик

Без верби та калини нема України
Ми українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна!
Квітне в садочку червона калина,
Рідна земля для нас всіх - Україна.

Калина розцвіла край нашого села
Цілюща і смачна в усі години.
Калинова вода біжить із джерела
Співучого, як серце України...

Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма.
Без калини нема України,
Без народу Вкраїни нема.

     Калина коло хати - здавна найкраща і найзначніша ознака оселі українця. Кущі милують зір білим цвітом рубіновими кетягами восени. Рубінові ягоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. Насіння з калини схоже на серце. Непроста ця рослина з маленькими серцями. Вона не тільки символ України, а символ дівчини. У народі живуть легенди про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з крові і їх дівочих сердець зросли калинові кущі. Калина - символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. У розлуці ми згадуємо калину, тужимо.      Калина - це той символ, що пам’ять людська береже, нагадуючи про рідні краї, символ безсмертя. Козак, умираючи на чужині, просить: „...насипати високу могилу..., посадити в голову калину. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити від годиноньки вісті». Так на могилі козака, який у серці зберігав образ калини, чи чумака, який вирушив у мандри і не зміг повернутися, загинув у дорозі, товариші саджали кущ калини, як ознаку того, що тут похований українець. Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку, щоб нагадувала козаку домівку, матір, кохану, його рідну мову. Вишита сорочка, рушник та калина - з цього починається ненька - Україна.

Обереги пращурів завжди поважай,
З ними ти наслідував рідний дім і край.
Солов’ї на калині, на калині зозуля,
Через гори й долини лине пісня з Поділля.
Мова в ній калинова, древа сонячна гілка,
Сонця тиха розмова, калинова сопілка.

2. Калина в українському фольклорі.

    Калина - найулюбленіша рослина нашого народу. Образ її співаний в українському фольклорі. Фольклор у перекладі означає «народна мудрість».                                                               Калина - улюблениця нашого народу. У віршах, казках, переказах, легендах калинові ягоди порівнюються з червоним намистом - коралами і вродливою дівчиною.

2.1 Приказки

У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.
Весною калина білим цвітом квітує,
А восени червоні ягідки дарує.
Залишилася калина, наче красная дівчина.
Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Пишна та корисна, мов червона калина.
Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Щоки червоні, як кетяги калинові.
Україна, мов калина.
Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

2.2 Прислів’я
Без калини нема України.
Без верби і калини нема України.

2.3 Загадки
1. В лісі на горісі - червоні хустки висять.
2. Навесні зацвіте білим цвітом,
А в жнива - червоним плодом.
3. І не дівчина, а червоні стрічки має.
4. Стоїть дід (півень) над водою
З червоною бородою,
Хто не йде, за борідку вщипне.
5. Серед ліса - червоне плаття висить.
6. У вінку зеленолистім,
У червоно у намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
7. Серед лісу вогонь горить.
8. І не дівка, а червоне намисто носить.
9. За хатиною в садочку
У зеленому віночку
Та в червоних намистах
Стоїть дівка молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен - смик!
Та й укине на язик.
10. У пучечках невеличких
На кущі живуть сестрички
Восени хто гляне -
Вмить добрішим стане:
З гіллячок звисають,
Вогником палають
Що це за красуня дивна?
То в гаї стоїть... (калина).
11. Задаровує красою
Мати Україна,
Наче в лузі червоніє
Пишная... (калина).

2.4  Пісні.

      У народі кажуть: „Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте». Часто матері колисали своїх маленьких діточок, сидячи під калиною наспівували колискових пісень. Колиску робили з калини, щоб дитина росла щасливою та співучою. Минали роки, дорослими ставали діти, але в серцях і в пам’яті залишались мати, калина, мамина мама - наша бабуся.                                                                                          

Калина в лузі квітувала,
Мене бабуся колихала,
Тут починається рід наш красний,
Над ґанком сходив місяць ясний.
Калина в лузі квітувала,
Мене бабуся колихала.

Колискова.

Ой повішу колисочку та й на калиноньку,
Буде вітер колихати любу дитиноньку.
Буде вітер повівати, калину хитати.
Хибний дощик буде йти, дитя напувати.
Пташки будуть прилітати, дитині співати.
Люлю, дитя, спати, бо пішла десь мати.
Пішла на долину ламати калину.
А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!
Калину ламати, дитя напувати.
Щоб росло здорове й мало чорні брови.
Ще й рум’яні щічки, ой поспи де трішки.
А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!

Січових стрільців.                                                    Гей у лузі червона калина похилилася
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.
Марширують наші добровольці
Визволяти братів-українців визволимо.
А ми братів українців визволимо.
А ми нашу Україну, гей-гей, розвеселимо.
Гей у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали Стрільці українські з ворогами тан,
А ми ту ярую пшеничку ізберемо.
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів.
То прославить по всій Україні січових Стрільців.
А ми тую стрілецьку славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

Сучасна . Немає України без калини                         Сл. Г. Клок, муз. М. Ведмедеві

Немає України без калини,
Як і нема без пісні солов’я:
А ми - народ, зернина від зернини,
В біді і щасті - ми одна сім’я.
2. Немає України без тополі,
Як і нема без сонця сяйва дня.
Ти без коріння - перекотиполе,
А корінь там, де вся твоя рідня.
3. Без рушників немає України,
Як без любові і життя нема.
Душа без України - мов руїна,
Пуста і мертва, холодно-німа.
4. Немає України без вербиці,
Без сивого Славутича-Дніпра.
Нап’юся живодайної водиці,
В ній зачерпну любові і добра!
2.5 В творчості Кобзаря   Великий український поет Т. Г. Шевченко дуже любив калину. Він ужив слово „калина» у „Кобзарі» 385 разів. Багато віршів великого Кобзаря стали піснями.

1. Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину.
2. Защебече соловейко
В лузі на калині -
Заспіває козаченько
Ходя по долині.
3. Три явори посадила
Сестра при долині,
А дівчина - заручена
Червону калину.

 

 

 

 

 

 

 

3.Біологічні особливості калини

Калина звичайна -  Viburnum opulus                                                                 Рід у калини великий - майже 200 видів. Із них в Україні віддавна росли два. Але нині, крім них, у парках та садах можна зустріти ще 40 інших порід, які було завезено з інших країн. Більшість із них, зокрема й калина звичайна, - це гіллясті кущі заввишки до 4 метрів із сірою кроною та зеленкувато-сірими супротивно розташованими бруньками. Має листки супротивні, довжиною 5-6 см., з довгими черешками. Квіти білі, зібрані в суцвіття волоть. Цвіте у травні – червні. Плоди – червоні кулясті кістянки. Одна із особливих рис калини: її ягоди від морозу стають смачнішими, не втрачають своїх властивостей - ні харчових, ні лікувальних. Перемерзлі, вони місяцями зберігаються. Тож, зібравши врожай восени, люди не ховали калину, а вивішували пучки кетягів під стріхою хати надворі або на горищі чи в коморі. Поширена в лісах, чагарниках, при берегах річок по всій території України. Дуже поширена на присадибних ділянках.

4. Лікувальні властивості калини.

    4.1 Медичні рекомендації   З лікувальною метою використовують кору, плоди і квіти калини. Кору слід заготовляти ранньою весною з молодих гілок куща, сушити тонким шаром в добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності - 4 роки. Плоди заготовляють восени, коли вони повністю достигнуть. Кора калини виявляє кровоспинну, в’яжучу і заспокійливу дію. Плоди калини (свіжі, протерті з цукром) вживають при нервовому збудженні, гіпертонічній хворобі, застудних захворюваннях. Настій плодів калини вживають проти карбункулів, фурункулів, екземи, як вітамінний, загальнозміцнюючий, потогінний та послаблюючий засіб. Настоєм квітів полощуть горло при ангіні, промивають рани.

4.2 Калина в народній медицині (з старовинних рецептів)

     Калина росла біля кожної хати: на щастя, на лік, на здоров'я. Чай з плодів калини гамував простуду, кора та корінь - хвороби жінок, а сама калина несла свою велику роль у житті нашитих предків, судила певними знаками.

    Вона „виганяє" з хати чимало недугів: запалення верхніх дихальних шляхів, золотуху в дітей та багато інших захворювань. Використовуються не лише ягоди, а й листя, пагони, кора - практично вся рослина.

    Перетерті з цукром ягоди є добрим помічником у боротьбі з високим кров'яним тиском. Споживання щодня 5-10 грамів свіжих ягід допомагає від сильного сухого кашлю. Ягоди застосовують для виготовлення кондитерських та винно-горілчаних виробів. Вони містять в собі цукор, вітамін С, дубильні речовини та ефірну олію.

     Відвари кори, зібраної і висушеної напровесні в час сокоруху, вживають як кровоспинний та заспокійливій засіб. Розтовчену кору 1-4-річних гілок і пагонів використовують для лікування ран, ураженої шкіри, зупинки кровотечі. У відварі калинової кори купають дітей, що запобігає захворюванню і виліковує золотуху та інші хвороби. Застудному кашлю добре зарадить калиновий чай, виготовлений з 10 грамів сухих квіток і ягід на склянку окропу.

Цвіт калини також від усього на лік, - кажуть бабусі.

„Калино-сестричко, дай тепла", - зривали цвіт, сушили, а чи й сирим жували, би прибувала кров (бачу тепер: зникала анемія, налагоджувався кров'яний тиск, чистилися кров'яні артерії).

Дівчата робили примочки з калинового цвіту на обличчя, „би не в'янула краса, би місяць силу не пив, не ловилися навроки чи чари". Сушеного калинового цвіту посипали у взуття, „би крижі не крутило" (не ломило кістки).

    Кора із-під верхівки калини прочищає ум, якщо відвар із неї потрошечки пити. Сира чи сушена - значення це не несе, - дізнаємось від стареньких. Калинова кора у поміч тільки молода, стара - руйнує серцевину, якщо тим часом трохи помагає. Калинова кора просушена, стерта в порошок - якщо її нюхати - прочищає кров.

4.3 Калина в меню українців

Прибиті морозом ягоди, запечені з цукром у тісті, є навдивовижу смачними пиріжками. З ягід калини варили компоти, прохолоджуючі напої, соки, джеми. Ягоди застосовують для виготовлення кондитерських та винно-горілчаних виробів. Вони містять в собі цукор, вітамін С, дубильні речовини та ефірну олію.

5. Посадіть калину біля школи, коло хати, біля тину, на городі, в чистім полі!

      Коли починали будувати хату, калину садили біля вікна застільного. Казали, що це символ любові, мудрості. А восени, коли вставляли подвійні вікна, між шибками клали пучечки червоних грон. У найлютіші морози вони живили оселю теплом і красою. Зробіть і ви маленьке добре діло, посадіть кущик калини.

 

  1. Посадіть калину коло школи,
    Щоб на цілий білий світ
    Усміхалась щиро доля,
    Материнський ніжний цвіт.
  2. Посадіть калину на городі,
    Щоб заквітнула земля!
    Із роси - пречиста врода,
    З неба - почерк журавля.
  3. Посадіть калину коло тину,
    Щоб злагода цвіла.
    Буде щедрою родина,
    Буде честь їй і хвала.
  4. Просадіть калину коло хати,
    Щоб на всеньке, на життя!
    Стане кожен ранок святом,
    Дітям буде вороття.
  5. Посадіть калину в чистім полі,
    Хай вона освятить час!
    Рід наш любить дуже волю,
    Хай же й воля любить нас!
  6. Посадіть калину коло школи.
    А щоб цвіт її не стерся,
    Не зів’янув в спориші.
    Посадіть її коло серця,
    Щоб цвіла вона в душі.

 

 

 

 

doc
Додано
8 серпня 2018
Переглядів
323
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку