ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП.

Темою свого проекту, я обрала виріб – жіночу сорочку.

А саме вишиванку, яка являється частиною українського національного костюму.

Українська сорочка стала основним одягом, а пізніше і символом, українців. Вона є основною складовою частиною жіночого вбрання.

Її вважали ніби двійником людини, що її носить; їй приписували чарівну силу і тому навколо неї утворилась ціла низка повір’їв, звичаїв, обрядів, які відбивали тогочасний світогляд людини. За народним уявленням, не можна було носити чужі сорочки, оскільки від них могли передатися людині хвороби, лінощі, різні негативні риси, хоч й вважалося, що чужі сорочки могли наділяти здоров’ям, спритністю, хоробрістю. У житті людини сорочка відігравала роль «ідентифікаційного коду». Починати шити сорочку треба в чоловічий, «мужський» день, найкраще в четвер. Коли зав’язувати вузли при шитті, то виріб довше носитиметься. Як одягнути її на виворіт – хтось битиме. Жіночі сорочки після прання треба вішати для сушіння пазухою наперед, а рукава повинні вільно звисати донизу. Якщо цього не дотримуватися – будуть тяжкі пологи. Сорочкою не можна вкривати дитину – родина не любитиме. Випрані дитячі сорочки не залишати надворі по заході сонця, бо це погано позначалося на дитині. Використовували сорочку в народній медицині, а також як елемент ворожіння або ритуальної дії.

Характерною ознакою українських сорочок є білий колір. Для жінок вони були водночас натільним і верхнім одягом. Їх виготовляли з домотканого лляного або конопляного полотна як додільними (суцільними), так і з двох частин, верхньої – станка і нижньої – підточки, на які брали дві тканини: станок – з кращого тоншого лляного полотна, нижню частину – з грубшої тканини. Їх називали «до підточки». Станок додільної сорочки зшивали через верх домашніми нитками. Суцільні сорочки побутували в місцевостях, де поверх носили незшиті форми поясного одягу – обгорки, плахти, запаски.

Крій визначається за способом сполучення пілок полотна на плечах. Станок сорочки шили з полотна з трьох пілок, в залежності від якості та ширини тканини.

За способом поєднання полотнищ у плечовій частині в кінці ХІХст. – на початку ХХст. можна виділити два типи сорочок з прямими плечовими уставками (уставками, поликами), пришитими по основі, і з суцільним рукавом (давніший крій).

Локальні особливості сорочок Середньої Наддніпрянщини виявилися не тільки за формою уставок та суцільних рукавів, а і за шириною рукавів, формою і розміром ластавиці (клин, який вшивали під рукав, щоб можна було вільно піднімати руку).

Викроювали рукав з рівного, прямокутного шматка полотна на всю його ширину (45-50 см), а також  і в півтори пілки (пів пілки доточували знизу). Рукав ставав пишніший і маскував ластавицю. Ластавиці різні за розміром, переважно квадратні. Розмір їх залежав від загальної ширини рукава, але вважалося, чим вона менша, тим чепурніша сорочка. Ластавицю і додаткову пів пілку часто викроювали з полотна гіршої якості. Внизу рукав збирали на нитку в дрібні збірки і обшивали вузенькою обшивкою або закінчували чохлою, манжетом, інколи закладали в дрібненьку складочки.

Домінуюче значення в оздобленні сорочки мало орнаментування рукава. Компонування вишивки – це чітко продумані взаємозв’язки вільних частин білого тла і вишитих контурних і площинних орнаментів. Характерною особливістю у крої є співіснування геометричного, рослинного, геометрично-рослинного орнаментів, які зберегли архаїчні, магічні оберегові мотиви хрестів, антропоморфні мотиви зображення «дерева-життя», сонця, птахів, 4 - 6 - 8-кутних «звізд», ромбів. Сила традиції витримала перевірку часом, відібрала й зберегла ті орнаменти, які оберігають душу і тіло, тому вони й дійшли до ХХІ століття.

Улюбленим і поширеним орнаментом була ламана «гілка», «ламане гілля», «гільки» (коли їх було кілька), «млинки», «ключі», «орли», «дубці», «вазонки», «гарбузове, дубове листя», «виноград», «кленовий лист», «гречечка», «гвоздики», скісні, рясні, спарені, уквітчані хрести, квітчасті ромби, восьмикутна квітка чи зірка. Орнамент, яким оздоблювали сорочки та інший одяг, хоч і зберіг давні осмислені вишиті узори, але він з часом збагачувався новими мотивами, зображеннями, що відтворювали зміни в естетичному сприйманні в ХХ столітті. Нові узори майстрині делікатно вводили у вишивку (мотиви червоно-чорних троянд), які масово поширювались і ставали традиційними. Відбувався не механічний процес привнесення нового в вишивку, а й переробка і засвоєння його відносно смаку.

Я обрала вишиванку, тому що це є частина українського костюму, який має бути у кожного українця.

Обираючи фасон, пошиття і вишивання сорочки, враховують естетичні вимоги, що ставляться до одягу. Естетичні вимоги: відповідність моді, фігурі й віку, правильний добір тканини за кольором і візерунком, вибір оздоблення, додержання пропорцій між частинами одягу.

Гігієнічні вимоги: здатність тканини вбирати вологу (гігроскопічність) і пропускати повітря (повітропроникність), теплозахисні властивості.

Експлуатаційні вимоги: зручність у користуванні, міцність, зносостійкість, здатність зберігати форму.

Виходячи з проектованого виробу, велике значення при виборі тканини має її зовнішній вигляд. Для створення гарної форми одягу та м’яких ліній тканина повинна мати драпірувальність. Ошатний одяг піддається пранню і прасуванню, тому рекомендується вибирати тканини, що мають низьку зминальність.

 

 

 

 

 

 

Аналіз художнього оформлення моделей – аналогів:

Формування конструкційних ідей.

Обрані такі моделі виробів:

 

 

 Модель №1 сорочка вишита            хрестиком, і оздоблена в’язаним кружевом.

Рекомендована тканина – лляна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Модель№2 українська сорочка,   

                                                       вишита бісером.

 

                   Рекомендована тканина – лляна.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модель №3 українська сорочка, вишита гладдю, шовковими нитками, оздоблена кружевом в’язане гачком.

 

Рекомендована тканина – лляна.
 

 

 Модель №4 українська сорочка, вишита гладдю, шерстяними нитками.

Рекомендована тканина – натуральна тканина.
 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок по технічній пропозиції.

В результаті проведеного аналізу моделей – аналогів можна зробити наступний висновок. Всі вироби відповідають своєму призначенню.

Крім того вони достатньо прості з точки зору технології виготовлення. Вироби мають приємний та охайний вигляд. Проаналізувавши моделі – аналоги, ми дійшли висновку, що модель №1 за своїм пошиттям нам не підходить.

Проаналізувавши моделі №2, №3, №4 я вибрала їх в якості прототипу для подальшого проекту. Але проаналізувавши ці моделі, ми вирішили внести деякі зміни: за допомогою методу зразків.

Оглянувши моделі виробу з’явилися певні уявлення, щодо власного виробу.

 

1. Визначила досягнення в даних виробах.

 

Вимоги	Досягнення	Шляхи
Зручність	+	Досягнута у всіх моделях
Практичність	+	Досягнута у всіх моделях
Діловитість	+	Досягнута у моделі №1
Яскравість	+	Досягнута у всіх моделях

 

2. Аналіз побудови вибраних моделей.

 

Назва конструкції	У яких моделях – аналогах присутня модель
Тканина	Модель №3, 4
Колір	Модель №4
Крій	Модель №4, 1
Оздоблення	Модель №4

 

З усього проаналізованого я отримала результат сорочки вишиванки, яку буду шити:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП.

Сорочка призначена як для святкових подій, які безпосередньо пов’язані з українськими святами та традиціями.

Щоб побудувати викрійку сорочки, знімають мірки.

Одяг за своїми розмірами повинен перевищувати розміри людини тіла, щоб вона могла легко рухатися, тобто при пошитті необхідно враховувати прибавки.

 

Знімання мірок.

 

Мірка	Умовні позначення	Величина вимірів, см.
Обхват шиї	Ош	45
Довжина рукава	Др	70
Довжина сорочки	Дв	80
Обхват грудей	Ог	93

 

 

 

Прибавки на вільне облягання.

 

Назва припусків	Умовні позначення	Величина припуску
До обхвату грудей	Пг	6
Глибина пройми	ПГ	10
Ширина рукава	Шр	25

 

 

 

 

 

 

 

Креслення швейного виробу будують на основі базисної сітки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Побудова спинки і переду.

Довжина сорочки. Від точки Р вниз відкладаємо зняту мірку довжини виробу і ставимо точку Н. Лінія РН – середина спинки і переду.

Ширина сорочки. Від точки Р вліво відкладаємо ½ Пог плюс 10 см і ставимо точку П:

РП=48/2+10=34 см.

З точки П опускаємо перпендикуляр і на перетині його з горизонтальною лінією ставимо точку Н₁.

 

Глибина пройми. Від точки П вниз відкладаємо 1/3 Пог плюс 10 см і ставимо точку Г:

ПГ=48/3+10=26 см.

Від точки Г вниз відкладаємо 1/8 Пог і ставимо точку Г₁:

ГГ₁=48/8=6 см.

Глибина розрізу. Від точки Р вниз відкладаємо 15 см і ставимо точку Р₁.

Лінія ПГ – місце вставки рукава.

Побудова викрійки рукава.

Викреслюємо прямий кут із вершиною в точці А.

Довжина рукава. Від точки А вниз відкладаємо зняту мірку довжини рукава і ставимо точку Н, від якої вліво проводимо горизонтальну лінію (лінія низу).

Ширина рукава. Від точки А вліво відкладаємо ½ Пог, плюс 25 см і ставимо точку А₁:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АА₁=48/2+25=49 см.

З точки А₁ опускаємо перпендикуляр і точку перетину його з лінією низу позначаємо точкою Н₁.

 

 

 

 

 

 

 

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП.

 

Специфікація деталей крою сорочки.

 

№ з/п	Назва деталей	Кількість лекал	Кількість деталей крою
1.	Спинка	1	1
2.	Перед	1	1
3.	Рукав	1	2
4.	Манжета	1	2
5.	Комір	1	1

 

Розкрій і пошив.

Горловину і низ рукавів збирають у зборки, потім горловину закінчують стойкою, а рукава – манжетою у готовому вигляді.

Перед, спинку, рукава, комір та манжети сорочки розмічають уздовж нитки основи тканини. Після розкрою сорочку вишивають. Перед сорочки оздоблюють вишивкою з мережкою по середині, по якій роблять розріз довжиною – 15 см.

Верхню частину рукава вишивають.

На стойці і манжетах вишивають мережку відступивши від зрізу 2 см. Потім, перегнувши мережку по довжині, одержують верхню частину стойки і манжет.

Бокові сторони переду і спинки підгинають по пругу на 0,3 см. Так само з’єднують бокові сторони рукава.

Верхній зріз сорочки і рукава збирають у зборки, відступивши від краю зрізу на 0, 7 см. Зборки збирають у вигляді дрібних складочок, у горловині по довжині стойки, а в рукавах – по довжині манжети.

Бокові сторони стойки зшивають, а потім вметують і вшивають у горловину. Стойку вивертають, шви виправляють, обрізаний край підгинають і підшивають відкритим підшивними стібками нижче шва зшиву на 0,5 см.

Низ рукавів обробляють як стойку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП.

 

Розрахунок собівартості та ціни виробу.

Розрахунки матеріальних витрат на жіночу сорочку.

 

Назва	Ціна (грн)	Витрати мат-лів	Усього (грн)
1.Тканина «габардин»	26	1,50 м	39
2.Нитки червоні «Муліне»	3	5	15
3.Нитки чорні «Муліне»	3	2	6
Разом:			60

Ціна на матеріали склала Ц₁=60 грн.

У матеріальні затрати також входять витрата електроенергії.

Вона включає в себе наступні операції:

а) робота на швейній машині Т₁=2 год;

б) робота на обметувальній машині Т₂=0,3 год;

в) волого – теплова обробка Т₃=0,3 год.

Т=Т₁+Т₂+Т₃=2+0,3+0,3=3 год.

Ціна за 1 кВт/год електроенергії складає 14, 68 коп.

Ц₂=14,68*3=4 грн 44 коп.

Матеріальні затрати М₃ =Ц₁+Ц₂.

М₃=60+4,44=64 грн 44 коп.

 

Амортизаційні відрахування:

 

Назва інструмента	Вартість (грн)	Амортизація (грн)
Ножиці	4	0,40
Набір ручних голок	1	0,10
Голки машині (2 шт.)	2	0,20
Разом:		0,70

Повне списування інструмента проходить через 2 роки.

Амортизаційні відрахування за 1 місяць складають:

А₁=0,70/24=0,029 грн – витрати на амортизацію інструментів.

Розрахунок на оплату праці (Р_оп)

На виготовлення сорочки пішло:

• На розкрій сорочки – 2 години;
• На вишивання сорочки – 136 годин;
• На пошиття сорочки – 16 годин;
• На остаточне оздоблення виробу – 6 годин.

Разом: 160 годин (20 днів).

1 день – 8 робочих годин.

Р_оп – загальна кількість днів * тарифна ставка=20*0,40=8 грн.

Тарифна ставка ~ 0,40 грн.

Податки складають 38,8% від Р_оп.

Р_оп*податки=8*100/38,8=0,20 грн.

Загальна собівартість сорочки:

С_к=М_з+Р_оп+О

64,44+8+0,20+0,029=72,66 грн.

 

Висновок:

 

Загальні витрати на виготовлення української жіночої сорочки складає 72,66 грн. Вартість подібної сорочки в магазині складає близько 200 – 500 грн, отже, наш проект є економічно вигідним.

Водночас, виготовлена нами сорочка відповідає нашому задуму і не поступається за якістю та естетичним виглядом подібним магазинним виробам. Вважаємо, що мету проектування нами досягнуто. Дана конструкція може бути взяти за основу в процесі проектування і виготовлення української жіночої сорочки.