Проектна діяльність на уроках Трудового навчання

Проектна діяльність на уроках Трудового навчання

 «Освіта не досягає точки насиченості»  - афоризм, який дуже достеменно характеризує професію педагога.

          Для того щоб пробудити в учнів прагнення до творчості, необхідно використовувати різноманітні методи навчання. Особову значимість при цьому має метод проектів, який  дозволяє школярам в системі оволодіти організацією практичної діяльності по всьому проектно-психологічному ланцюжку від ідеї до її реалізації в моделі, виробу (продукту праці). Головна особистість цього підходу – активізувати навчання, надав йому  дослідницький характер, і  таким чином передати учням ініціативу в організації пізнавальної діяльності.

         У основі  проектної діяльності лежить дослідництво, а це завжди – творчість.

         Метод проектів  спрямований на активізацію пізнавальної  самостійності учнів, на розвиток їх творчого потенціалу. Цей метод дає змогу формувати творчу особистість, розвивати комунікативні здібності. Створює умови для творчої самореалізації. Сприяє розвитку інтелектуальних здібностей, пробуджує і розвиває в учнях талант, реалізує їх соціальні потреби, формує мотивацію до навчання.

         В своїй праці вже декілька років я застосовую метод проектів на уроках технології (трудового навчання дівчат)  в 5-7 класах, використовую методичні рекомендації по організації проектної діяльності учнів. По кожному розділу навчальної програми розроблені творчі проекти, які дозволяють учням в повній мірі  проявити самостійно пізнавальну активність та створити свій об'єкт праці.

         При визначенні змісту проектної діяльності враховую вікові особливості учениць. Так, в 5 класі, дівчата, оволодіваючи проектною діяльністю, мають можливість застосовувати набуті творчі знання  на практиці, що дозволяє реалізувати почуття соціальної компетентності. В кожному класі проектна діяльність ускладнюється.

          Навчання проектної діяльності припускає, що рівень творчого проекту, виконаний ученицею повинен зростати по мірі зростання учениці. Відповідно з рівнем проблеми, поставленої на початку проектної діяльності – від  виробу у початкових  класах до комплексних програм рішення поставлених проблем старшокласників.

            Розробляючи примірну тематику проектних завдань по кожному року навчання технології, враховую що вона повинна бути широкою: постійно її збагачую з урахуванням інтересів і можливостей як учнів, так і моїх, а також наявністю матеріально - технічної  бази.

            Тематика проектів може відноситися  до якогось певного питання програми курсу «Технології» ( трудове навчання) з метою поглибити знання учнів по даній проблемі, диференціювати процес навчання. Але частіш за все теми проектів пов'язані з якимось питанням, актуальним до практичної діяльності і, разом з тим, потребуючим залучити знання учнів не по одному предмету, а по кількох. Це забезпечує природну інтеграцію знань. Так при виконуванні проекту по розділу програми «Технологія обробки тканини», учениці повинні використовувати знання з курсів математики, креслення, виконуючи розрахунки та креслення виробу. Навички малювання, необхідні при виконанні ескізів об'єкту праці, навики шиття – при виготовленні виробу.

            Допомогу ученицям в роботі над виконанням проектів надаю як на уроках, так і у вигляді консультацій. Наприклад, на уроці разом з ученицями перевіряю якість виконання окремих деталей та вузлів, обговорюємо послідовність зборки і особливість оформлення виробу. А під час консультацій надаю рекомендації щодо складання пояснювальної записки до проектів та інше.

           Метод проектів розглядається не як підсумкова самостійна робота учнів, а як засіб, який дозволяє надбати навики проектування і виготовлення виробів, задовольняючий індивідуальні потреби людини, а в перспективі – і суспільства, іншими словами «я зроблю свій світ корисним, красивим, зручним для себе та інших».

             Застосування методу проектів на уроках підвищує мотивацію до творчої діяльності.  В зв'язку з цим, в першу чергу:

• розвиваю інтереси, пробуджую  уяву  і активізую пізнавальну діяльність;
• навчаю розробляти ідеї за допомогою спеціальних вправ та виготовляти вироби або послуги по задовільненню потреб людини.

           Проектна діяльність має свої особистості і наступні компоненти:

• визначення потреб та стисле формулювання задач.

З самого початку я з дівчатами визначаю, для кого цей виріб буде розроблений та виготовлений, та чому саме він для цієї людині буде необхідним. Учні повинні  чітко сформулювати задачу – записати завдання, згідно якому він буде розробляти та виготовляти виріб.

           Формулювання задачі включає:

• функцію проекту,
•  хто буде використовувати «продукт» ( категорія користувача).

        На даному етапі  здійсняється вибір теми проекту, згідно з програмою по предмету. Якщо тема уроку для них на певному етапі не актуальна, то проект не буде «прожитий», тому що не буде сприйнятим ученицями

        На самому першому уроці на початку навчального року я знайомлю своїх учениць з усіма основними темами курсу. Моя задача показати наскільки корисними та практично значущими  вони являються для кожного з них. Я пропоную виконати вправи на стисле формулювання задач та на складання стислого переліку критеріїв:

• які функції повинен виконувати виріб;
• як виріб повинен виглядати;
• відомості про розміри;
• які матеріали та оздоби можуть буди використані.

       Етап уточнення задачі супроводжується виконанням спеціальної вправи спрямованої на визначення потреб людей.

                                Питання проекту:

• Які корисні речі можуть скоротити кількість текстильних відходів?
• Які корисні речі можна зробити із втор сировини?
• Як можна використовувати старі речі?

        Щоб підвищити творчій потенціал учнів я використовую спеціальні педагогічні прийоми спрямовані на вироблення ідей:

• прийом «Банк ідей». Вигадуючи ідеї учні вільно самовиявляються.

Цей процес супроводжується виконанням швидкого малюнку , або описом ідей.

• прийом «Джерело натхнення». Учням пропонується в вільний час використовувати додаткові джерела інформації на тему проекту. Дівчата, знаючи про джерела інформації, починають активно користуватися ними, що стимулює зацікавленість.

Для того щоб не прогаяти які-небудь питання з виконання творчого проекту складаємо схему. В якій відображаються основні питання з виконання  проекту

   Я надаю увагу  відображенню в тематиці проектів регіональних і місцевих особливостей, пов'язаних з творчістю народних умільців.

      На другому етапі всі ідеї перевіряються, реалізуються в практичній діяльності. Всі практичні дії уточнюються, конкретизуються, здійснюються. До них можуть додаватися корективи. Незмінною залишається  загальна структура діяльності, моделююча загальні закономірності технології проектування. Відповідно до специфіки викладання мого курсу, я пропоную ученицям спеціальні проектні завдання, пов'язані з тематикою обслуговуючої праці та інших видів трудової діяльності.

         При всіх варіантах побудови навчального процесу я спрямовую увагу учнів на наступні поняття:

• загальні відомості про проектування;
• методи проектування;
• персональні фактори проектування
• технологія проектування – художнє проектування;
• технологія оцінювання запропонованих проектів.

            Важливою проблемою для мене є показати ученицям творчий зміст тих професій, що їх зацікавили, оскільки учні повинні усвідомити необхідність соціальної творчості в усіх галузях трудової діяльності. Тому при проведенні уроків велику увагу приділяю професіональному самовизначенню дітей.

             Зараз, в умовах конкуренції , до особистості трудівника та його творчого потенціалу будуть пред'являтися все більш високі вимоги. Викладачу важливо знати творчий зміст конкретних професій та добре уявляти творчу складову процесу професіонального самовизначення.

             На сьогоднішній день відомо багато методів активізації процесів пошуку нових рішень. Найбільш ефективними з них для використання на уроках технологій є :

• «Мозковий штурм» ;
•  «Метод швидкого ескізування»;
• «Метод контрольних запитань»;
• «Метод фокальних об'єктів»;
• «Метод прогнозування»;
• «Функціонально-вартісний аналіз»;

     Ці методи дозволяють облегшити та інтенсифікувати творчу діяльність.      Творчий проект – це результат, підсумок якої-небудь самостійної роботи.

Від того, наскільки точно і чітко були виконані технологічні операції, на скільки повно та міцно засвоєні придбані знання, буде залежати оцінка проекту.

       Наприклад, використання вишивки для оформлення швейного виробу

є основою для творчих проектів, допомагає ученицям більш повно передати творчу задумку , придати виробу більшу індивідуальність.

       При роботі над проектом пропоную ученицям:

- виконати ескіз задуманого виробу (зразок   вишивки або оформлення готового швейного виробу), враховуючи напрямки моди та історію вишивки;

- вибрати шви для вишивання ;

- обґрунтувати вибір тканини та ниток;

- детально проробити виріб (узор);

- скласти план вишивки;

- зробити економічний розрахунок;

- перенести узор на тканину;

- виконати вишивку.

        При виборі вишивки (оформлення швейного виробу)  пропоную ураховувати:

• точний розмір виробу (сукні, блузи, панно, спідниці , сумки, рушника, серветки, тощо;
• вид тканини для його виконання;
•  особливість виду вишивки (лічильні шви, кольорова гладь, ажурна вишивка); і т.д.
• добір ниток, проработка швів;
•  кінцеве оформлення.

      Далі, добрав сподобавшийся узор, ми з ученицями вивчаємо його композиційну будову та кольорове рішення, прийоми і можливість його використання для оформлення того чи іншого виробу. Намагаюсь познайомити з історією виникнення цього виду вишивки (цей матеріал є добрим доповненням  творчого проекту), розглядаємо цілесообразність використання обраного узору  в сполученні з сучасними напрямками  моди, роблю обзір книг і журналів   по вишиванню.

      Наряду з практичними вміннями учениці вивчають сюжети та мотиви українського орнаменту, «техніки», притаманні тим чи іншим етнографічним регіонам України. Учениці знайомляться з народними святами, традиціями, національними обрядами та звичаями в житті українського народу, здійснюють аналогії з сучасними традиціями. Це допомагає ученицям не тільки узнати як жили наші предки, але ще й додає можливість співпереживати, що емоційно закріплює знання.

       В процесі технологічного етапу виконання проекту я навчаю дітей точно

слідувати технологічному процесу: вишити  узор.

      Я навчаю учениць при виконанні проекту створюючи художній витвір, не забувати про економію коштів. Дівчата навчаються визначати вартість свого

 виробу:

• розрахувати прямі матеріальні витрати (на придбання тканини, ниток, голок, п’яльців та іншого);
• розрахувати побічні витрати (електроенергія, при освітленні робочого місця).

       Роботу в класі будую по типу роботи творчої майстерні, де кожна учениця має своє робоче місце, обладнання, інструменти, довідкову літературу, наочні засоби навчання, матеріали, має можливість одержати консультацію вчителя. Намагаюсь збудувати в класі  позитивний психологічний мікроклімат.

     Частина  практичних робіт, котрі потребують багато часу, виконуються ученицями дома. Це спонукає до спілкування дітей з батьками. В повсякденній та  спільній праці з'являється взаєморозуміння, повага, довіра, чуття партнерства та відповідальності.. Результати праці стають більш яскравими, виникає потреба в удосконаленні виробу. Велику допомогу в реалізації проектів повинні надати батьки – від участі у визначенні теми проекту та добору матеріалів до розробки дизайн – вправ. Завжди раджу дівчатам поспілкуватися з батьками, підтримую зацікавленість батьків  в оволодінні їх дітьми навиками та уміннями, прагнення бути в курсі справ своїх дівчат. Це було дуже наглядно при організації творчого проекту «Бутерброди». Батьки допомогли не тільки з організацією матеріальної частини заходу (придбання продуктів), а й з вибором тем проектів, виконанням тренувальних  вправ фігурної нарізки основи бутербродів. Вивчали дома додаткову літературу по кулінарії, по розділу «Холодні закуски». Допомагали в створенні презентації проектів.

Порівнюючи з обробкою інших матеріалів, робота з текстильними виробами має свої особливості. Виконуючи роботу з тканинами здійснюю міжпредметні зв’язки. Так учні значно поширюють свій світогляд, словник, знайомлячись з найменуванням інструментів, матеріалів, виробничих процесів. Виготовлення креслень викрійок сприяє вправам з обчислювання та порівняння.

Отримуючи за зразок виріб, діти зі зниженим слухом легше сприймають його конструктивні особливості, виділяють основні частини і деталі, виявляють їх просторове розташування, способи з’єднання частин.

При використанні зразків я їх розташовую на столі перед ученицями, щоб їх можна було взяти в руки, засвоїти особливості форм вибору, його деталей, а також зробити припущення що до властивостей матеріалів.

При здійсненні аналізу зразка, я домагаюсь щоб кожна дівчини в міру своїх здібностей , пов’язаних зі станом слуху і мови робила детальний його опис. Для цього використовую текстові карточки, які містять у собі опорні слова: назву, призначення, матеріали, деталі, як зроблений, використані шви, оздоблення і др., залежно від виробу.

Спочатку учні будують розповідь, використовуючи питання вчителя про виріб, в подальшої роботі вони самостійно виконують аналіз зразка. Метою є формування в уяві дитини зі зниженим слухом поглиблених знань про зразок виробу. Також на уроках застосовую інструкційні карти, які надають можливість ученицям зі зниженим слухом бачити послідовність тієї чи іншої операції; знаходити помилки у виконанні даного етапу.

Запропоновуючи ученицям висловитися по результатам своєї роботи або товариша я приділяю велике значення розвитку речових навичок. Навчаю учениць уважно вслуховуватись в сказане як мною, так і ученицями, щоб могли доповнити відповіді один одного. При можливості запроваджую «активне слухання» (що ти хотів сказати?, чи так я тебе зрозуміла?, прийняття  пози співрозмовника).

Для того, щоб розвинути вміння користуватися знайомими словами в нових обставинах, створюю такі обставини, котрі породжують ініціативні речові дії. Наприклад, діти звертаються за предметами, необхідними для виконання завдання. При цьому учні зі зниженим слухом висловлюються неточно, інколи одним слово або жестом. Задаючи додаткові питання, імітуючи нерозуміння, тим самим я спонукаю дитину зі зниженим слухом до повного висловлювання. Велике значення надаю правильності використання спеціальних термінів при виконанні дітьми певного обліку робіт.

Провідною лінією на протязі усього уроку є робота над корекцією вимови, накопиченням словникового запасу.

Протягом навчального процесу запроваджую різні способи сприйняття мовного матеріалу: на слух, слухо-зорово, слухо-зорово з опорою на таблички. Використовую диференційований зміст роботи з розвитку слухового сприймання мови, в залежності від року навчання, ступеню втрати слуху, мовного розвитку і інших індивідуальних особливостей учениць.

Форма організації дітей – дуже важливий момент на будь-якому уроці. При виконанні проектів насичених деталями, таких як «Овочі на городі», «Скарби Азовського моря», «Моє місто» важко було розподілити обсяг роботи між групами.

В цих роботах є різний ступінь складності. Вбачаючи це враховую можливості учениць під час розподілу класу на групи. Поєднавшись у творчі групи по бажанню, дівчата почали обмірковувати, обговорювати, виконувати ескізи, розрахунки, добирати тканину розподіляти в групі хто яку частину конструкції буде виконувати.

Виступаючи в ролі порадника, консультанта, координатора, я бачила, що дівчатам подобається виконувати такі завдання. Навіть слабкі учениці тягнулися за успішними, і намагалися бути корисними, потрібними у групі. А я заохочувала ту команду, в котрій панувало взаєморозуміння, злагода, працездатність.

Враховуючи різний ступінь підготовки учениці отримують завдання стосовно рівню їх можливостей і завдання поступово ускладнюються. В кожному класі є учні з різними здібностями. Більш сильні учні можуть зробити більше досліджень, запропонувати більше різноманітних ідей та виготовити складніший виріб. Менш здібні учениці потребують допомогу. В якості помічника я визначаю більш сильну ученицю, яка одночасно допомагаючи другій, сама продовжує самовдосконалюватися.

Завдяки методу проектів  учениці значно підвищують творчу активність не тільки на уроках технологій, а й за рамками уроку. Діти з цікавістю беруться за виконання складних проектів і часто знаходять нестандарті способи їх вирішення.

С посиленням творчої активності поступово збільшується об’єм роботи на уроці, як наслідок цього – покращення уваги та працездатності.