Проєктна діяльність в початковій школі. Проєкт «Народний календар українця: місяцелік»
Відділ освіти, молоді та спорту
виконавчого комітету Полонської ОТГ
Великоберезнянська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Проєктна діяльність в
початковій школі. Проєкт «Народний календар українця: місяцелік»
Автор:
Бурбовська Валентина
Володимирівна
вчитель початкових класів
Великоберезнянської
ЗОШ І-ІІІ ступенів
Полонне
2022 рік
Зміст
Вступ..................................................................................................... 5
І. Проєктна діяльність у початковій школі……………………..6
ІІ. Проєкт «Народний календар українця: місяцелік .… .…… 8
Висновки …………………………………………………………… 24
Література……………………………………………………………25
Додатки……………………………………………………….……..26
|
|
Вступ
Актуальність методу проєктів зросла при переході сучасної системи освіти від управління процесом освіти за кінцевим результатом до компетентнісного підходу, пов'язаного з вихованням і розвитком особистості, яка здатна діяти осмисленно, орієнтуючись у навколишньому світі з виробленими цінностями.
Такий перехід виправданий соціальним замовленням суспільства, що стрімко змінюється і вимагає доволі швидких змін і від системи освіти.
Зробити учнів активнішими, створити на уроці неймовірну атмосферу дослідження та показати, як знання, які отримують діти у школі, пов'язані з реальним життям – усе це можна зробити за допомогою методу проєктів. Це дійсно універсальна та корисна технологія, яку можна використовувати фактично на будь-якому уроці з будь-якого предмету. Метод можна без проблем реалізувати з учнями будь-якого віку, наприклад, проєктна діяльність у початковій школі є одним з найкращих способів пізнання дітьми навколишнього світу.
Завдяки проєктно-зорієнтованому навчанню учні:
- отримують додаткову мотивацію до навчання;
- вчаться критично осмислювати інформацію;
- вчаться працювати з інформацією;
- вчаться використовувати набуті знання на практиці;
- удосконалюють комунікативні навички.
Проєктна робота наразі є одним з найперспективніших напрямів системи освіти, оскільки створює умови для формування всіх необхідних життєвих компетенцій. Саме тому можна і потрібно змалечку вчити дітей створювати проєкти. Так, уже зараз проєктне навчання в НУШ посідає важливе місце, а що старшими стають діти – тим цікавіше буде. Учні можуть створювати проєкти з математики, української мови, ядс, літературного читання, мистецтва... Вибір необмежений! Також метод можна застосовувати для виховної роботи та для організації проєктної діяльності закладів освіти.
І. Проєктна діяльність у початковій школі
На сьогодні визначені основні завдання проєктної технології в початковій школі:
-формування навичок самостійної діяльності, застосування знань у нестандартних ситуаціях;
-формування в учнів комунікативних умінь і навичок;
-формування навичок науково-дослідницької роботи.
Метод проєктів є інноваційною педагогічною методикою. Він дозволяє найповніше враховувати індивідуальні особливості кожного учня, тобто реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні. Метод проєктів дозволяє розв’язати проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосовувати свої знання на практиці для розв’язання життєвих і особистісних проблем.
Проєкти, які виконуються у межах початкової школи, можна класифікувати за такими ознаками:
1.За домінуючою діяльністю в проєкті:
-дослідницькі;
-прикладні;
-творчі;
-інформаційні;
-ігрові.
2.За кількістю охоплених навчальних предметів:
-внутрішньопредметні;
-міжпредметні;
-надпредметні.
3.За кількістю учасників проєкту:
-індивідуальні;
-парні;
-колективні;
-групові.
4.За тривалістю виконання:
-короткострокові;
-середньострокові;
-довгострокові.
5.За характером контактів:
-внутрішні;
-однопаралельні;
-міжпаралельні;
-міжшкільні;
-обласні;
-регіональні;
-всеукраїнські;
-міжнародні.
6.За характером партнерської взаємодії:
-кооперативні;
-змагальні;
-конкурсні.
Варто зазначити один важливий момент. Уся проєктна діяльність у початковій школі має організовуватися поетапно з безпосередньою участю та підтримкою дорослого.
Поетапна організація вчителем проєктної діяльності дозволяє успішно формувати особисті якості дитини та позитивну мотивацію до навчальної діяльності.
На першому етапі проєктна діяльність формується на наслідувально-виконавчому рівні. На цьому етапі активна роль належить учителеві. Саме його спостережливості, здібності й умінню проникати у внутрішній світ дитини, вмінню відчувати її.
На другому етапі проєктна діяльність формується на розвивальному рівні. Діти вже мають досвід співпраці, спілкуванню, узгодженності своїх власних потреб, інтересів та дій з іншими людьми. Учні вже вміють не тільки сприймати проблему від вчителя, але й самостійно її знаходити, уточнювати мету, обирати необхідні засоби для досягнення необхідного результату діяльності.
На третьому етапі відбувається творчий розвиток проєктної діяльності. Він характеризується високим рівнем інтересу у дітей до проєктування, що зумовлений пізнавальним та особистим розвитком, сформованістю загальнонавчальних умінь та навичок. Роль учителя полягає у розвитку та підтриманні творчої активності дітей.
Застосування методу проєктів дозволяє здійснювати взаємозв’язок навчальної й позаурочної діяльності, що сприяє розвитку творчої самостійності учнів.Залежно від складності проєкту, вчитель може сам бути його учасником.
Саме такий проєкт буде представлено мною.
ІІ. Проєкт з предмету «Я досліджую світ» 4 клас
Тема: «Народний календар українця: місяцелік»
Тип проєкту: індивідуальний, практично-орієнтований, довготривалий (два місяці).
Об’єкт пізнання: народні свята українців протягом року.
Мета проєкту: формувати в учнів народознавчі компетентності; розвивати самостійність, творчі здібності; виховувати почуття поваги до звичаїв та традицій своєї країни, своєї родини.
Завдання проєкту:
- формувати активну життєву позицію;
- розвивати пізнавальну активність;
- сприяти формуванню почуття національної самосвідомості школярів;
- розвивати мовленнєву активність, швидкість мовлення, пам'ять, допитливість.
- збагачувати й розширювати знання про народні свята;
- розвивати творчість;
- ознайомити із жанрами усної народної творчості про народні свята.
- розвивати мислення, фантазію;
- закріплювати вміння малювати, розфарбовувати олівцями, фломастерами;
- удосконалювати читацькі навички;
- збагачувати мовний словник, уміння передавати зміст прочитаного;
- розширювати уявлення про традиції та звичаї святкування народних свят в
Україні;
- виховувати пошану до символів нашої країни, любов до свого народу, любов до природи нашого краю, до традицій та звичаїв українців;
- виховувати охайність, естетичний смак, цікавість.
Методи дослідження:
- пошук інформації в інтернеті;
- читання літератури (журнали, енциклопедії, книги);
- аналіз, узагальнення, збір інформації;
- власні спостереження;
-дослідження родинних традицій та звичаїв.
Проблема проєкту: зібрати відомості про традиції святкування народних свят українців; визначити особливості святкування у родинах; провести дослідження народних прикмет, приказок, прислів’їв до народних свят.
Продукт проєкту: мапи пам’яті чотирьох найбільших народних свят (Стрітення, Великдень, Трійця, Різдво), відеопрезентація зібраних матеріалів.
Зміст проєкту
І. Обговорення важливості проблеми.
У час новітніх технологій та швидкоплинності часу наш народ іноді забуває про важливі та край необхідні для кожного українця речі: збереження звичаїв та традицій своєї родини, свого народу, своєї країни. Особливо важливо для духовного розвитку нового покоління українців зберегти та дотримуватися важливих цінностей християнського життя. І саме народний календар: місяцелік допоможе практично використати учням знання та дотримуватися народних звичаїв та традицій, вчитися берегти зернинки духовності у родині, у своєму майбутньому дорослому житті.
ІІ. Підготовчий етап.
1. Вибір теми, формулювання мети проєкту і формування груп.
Мною була сформульована проблема перед учнями: що таке «Народний календар українця: місяцелік»? Я запропонувала дітям дослідити цю тему.
2. Розподіл завдань кожної групи і встановлення строків виконання проєкту, складання плану роботи групи. Обговорення методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень.
3. Учні розподілилися на чотири групи:
I група - Зима
II група- Весна
III група - Літо
IV група – Осінь
ІІІ. Практичний етап.
1. Вивчення літератури за темою «Народні свята України».
2. Робота у групах. Діти самостійно розподілили ролі і обов’язки.
3. Збір інформації за темою і систематизація зібраного матеріалу по тематичним групам.
4. Дослідницька робота.
5. Підготовка матеріалів про народні свята по порах року.
6. Збір і оформлення результатів роботи.
ІV. Заключний етап.
1. Проведення уроку-захисту проєктів.
2. Захист проєкту у формі звіту кожної групи на уроці в класі.
3. Рефлексія всіх учасників проєкту.
V. Оцінювання роботи учасників проєкту:
Оскільки навчальний проєкт здебільшого передбачав командну роботу, ефективність якої залежала від кожного учня, постала проблема оцінювання внеску кожного до роботи. Зокрема розумію, що у навчальних групах є учні, які не змогли набрати багато бонусів. Тому, включаю до критеріїв не тільки пункти щодо визначення рівня засвоєння знань та умінь, а й специфічні показники, які нададуть можливість підкреслити особливі здібності таких учнів. І тоді на захисті проєкту кожний дізнався, чи багато і чому він навчився в процесі роботи над проєктом. Наводжу приклад таблиці оцінювання внеску до роботи кожного учасника проєкту.
Оцінювання роботи учасників проєкту:
|
Критерії оцінювання |
Завжди |
Часто |
Іноді |
Ніколи |
|
Бере участь в обговоренні ключових питань |
|
|
|
|
|
Співпрацює з іншими під час роботи |
|
|
|
|
|
Вміє вислухати інших учасників |
|
|
|
|
|
Ретельно обдумує інформацію |
|
|
|
|
|
Вміє порівнювати та узагальнювати інформацію |
|
|
|
|
|
Вміє приймати допомогу товаришів |
|
|
|
|
|
Підбадьорює та підтримує товаришів |
|
|
|
|
Передбачувані результати:
- активізація інтересу до навчання;
- удосконалення вміння учнів самостійно працювати, здобувати знання та досвід;
- підвищення культури міжособистісних взаємин;
- розширення кругозору дітей;
- розвиток індивідуально-особистісної життєтворчості;
- використання набутих знань на практиці для подальшого свого життя;
- зміцнення зв'язку між школою та родинами;
- усвідомлення учнями приналежності до його минулого, сьогодення і майбуття.
Захист проєкту:
1. Вступне слово вчителя
- Сьогодні, любі друзі, у нас особливий урок- захист проєкту на тему «Народний календар українця: місяцелік». Мета проєкту – детально дослідити народні свята, які ми святкуємо на протязі року. Адже знання про традиції святкування, звичаї передаються із покоління в покоління. Саме тому важливо не втратити усі ці знання, усю інформацію та зберегти для використання у своєму дитячому житті, а згодом і дорослому.
2. Виступ першої групи-Зима.
6 січня – Святий вечір (Свят-вечір) або Багата кутя (вечір перед Різдвом Христовим)
Це одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім’я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру. За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа. І тільки після настання вечора родина збиралася на урочисту вечерю.
На стіл подавали 12 пісних страв: варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці, коржі, головними стравами є кутя та узвар.
7 січня – Різдво Христове.
Це свято народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «Спасіння»). Різдво – одне з 12 найбільших християнських свят.
Після святкової літургії завершується Різдвяний піст і починається Коляда. Коляда – це бог свята й миру давніх слов’ян. В язичницькі часи на свято Коляди вшановували день зимового сонцестояння. А нині Колядою називають період, коли співаються різдвяних пісень, бажаючи господарям щастя й злагоди.
13 січня – Щедрий вечір (свято Меланки).
Це свято об’єднало дохристиянські звичаї та відзначення православною церквою дня преподобної Меланії. Вечір перед старим Новим роком має й третю назву – Щедра Кутя. Бо ж, на відміну від постового Свят-вечора, його стіл дуже багатий – м’ясний.
Що готували в цей день: холодець, ковбасу, печеню, пироги й кутю та інші страви.
14 січня – святого Василя (Новий рік за старим стилем).
Головний обряд цього свята – засівання. Зерно є символом нового життя, тому, заходячи в хату, її обсипали зерном. Засівали хлопці, дівчатам цього робити було не можна. Традиційні примовляння: «Сієм, сієм, засіваєм, з Новим роком вас вітаєм! Сійся, родися жито, пшениця, усяка пашниця!». За повір’ям, якщо на Василя першим у хату завітає гість чоловічої статі, весь рік буде щасливим й багатим. Тож зранку хлопчики до 14 років засівали власну оселю житом-пшеницею (символами родючості й добробуту), а потім ходили посівати до сусідів, вітаючи їх «із Новим роком, з Василем!». Господарі ж у свою чергу обдаровували посівальників пирогами, горіхами, цукерками й дрібними грошима. Зерно після посівальника збирали і віддавали курам – «щоб добре неслися». Неродючі дерева «страшали»: стукали сокирою по стовбуру та погрожували зрубати, якщо і далі не будуть родити. Після такого «страшення» дерево перев’язували перевеслом. Іноді дерево злегка надрубували.
18 січня – Голодна кутя.
Головні страви – кутя, узвар і декілька пісних страв: смажену рибу, гречані млинці, вареники з капустою.
Також традиційно в цей вечір спалювали Дідуха – зробити це було потрібно обов’язково, щоб душі предків відлетіти і не залишилися у нашому світі. Попіл зі згорілого Дідуха зазвичай розкидали по городу – на добрий урожай.
Уранці на Водохреща відбувалася церковна служба, а потім хресний хід до річки чи ставка, де священник святив воду в ополонці. Ополонку часто вирубували у формі хреста і поруч ставили льодовий хрест – цей звичай зберігся ще з дохристиянських часів, коли хрест символізував Сонце. Сміливці купалися в ополонках.
Біля льодового хреста відбувалося ще одне нетривале святкове богослужіння. Священик святив воду в ополонці, занурюючи туди хрест під спів хору.
Освячену воду набирали додому, вірили, що вона зберігала свої властивості упродовж усього року. Свяченою водою господар дому окропляв всіх, хто був присутнім в оселі.
На Богоявлення закінчували колядувати і влаштовували «розколяду» або «розщедрування» чи «розмеланки» – святкові вечорниці всіх колядників, де вони згадували, як святкували, грали, танцювали. Застілля організовували на гроші, що залишились від колядування.
19 січня – Богоявлення (Водохреща або Йордан).
Це одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу, яке нагадує про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді, а свято називають Богоявлення.
Наші предки цього дня вшановували богиню річок Дану. Вважалося, що вода цього дня стає чарівною, нею умивалися дівчата, щоб бути вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.
Святкувати Водохреща починають напередодні. 18 січня всі віруючі люди дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Сідати вечеряти можна, коли зійде вечірня зоря.
15 лютого – Стрітення Господнє.
Це одне з 12 найбільших християнських свят, яке завершує Різдвяний цикл. За народними віруваннями воно знаменує стрітення зими з весною. Та насправді сутність свята інша. 15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений батьками до Єрусалимського храму, де відбулась дивовижна зустріч праведного старця Симеона з Немовлятком Ісусом Христом.
За традицією, у церкві на Стрітення святять «стрітенську воду» і «громничну свічку», яку зберігали удома і запалювали під час грози, аби уберегтися від блискавок, від пожеж, від війни, під час пологів і вкладали померлим до рук. Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. Її вважали цілющою водою. Нею натирали хворі місця і вірили, що допоможе, вірили й у те, що вона допомагає проти «лихого ока» та інших злих чар. Не тільки людей можна лікувати цією водою, але й худобу, птицю, бджіл. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожну «першу» неділю – першу на молодий місяць.
Прикмети про зиму
- Якщо зима не настала в грудні і січні, то вона не настане до 10 лютого
- Снігурі прилетіли в грудні - зима буде суворою. Хлібородність - перед суворою зимою.
- Зима морозяна, з великим снігом віщує гарний врожай хліба.
- Від заморозку до зими - місяць.
- На полях сніг хвилястий - будуть хліба рясні.
- Зима не настала, доки не встановиться санна дорога.
- Дощова зима - ознака неврожайного року.
- Взимку надходять хмари з півночі -потепліє.
- Зима малосніжна - літо посушливе.
- Взимку сухо й холодно - влітку сухо й жарко.
- Якщо взимку вітер подув з півночі -буде дуже холодно, зі сходу - на мороз.
- Багато снігу намете - багато хліба прибуде.
- Сніг на полях - зерно в засіках.
- Зима по коліна - бути врожаєві.
- Якщо взимку сніг лягає рівно - літо передбачається сухе; якщо гребенями, то вологе.
- Зима снігова - літо дощове, взимку хуртовина і влітку негода.
- Іній на деревах - до морозу, туман -буде відлига.
- Багато інею на деревах - буде багато меду.
- Хмари йдуть проти вітру - на сніг.
- Миготять зірки в небі - на сніг.
- Грудень холодний, сніжний та з вітрами - на врожай.
- У хмарну погоду сніг чи дощ ідуть з перервами і бувають досить сильні - на
- на завірюху.
- Якщо взимку стояла холодна погода, а на вербі розпустилися бруньки і вилізли «котики», то через тиждень буде тепло.
- Снігур співає (частіше скрипить) - на сніг та заметіль.
- Синиці вранці пищать й до будинку туляться - чекай похолодання, вночі морозу.
2. Виступ другої групи-Весна.
Починався весняний цикл 14 березня, на Явдохи (Євдокії) – це був день, коли прокидався бабак, риба розбивала хвостами лід, а ластівки повертались з вирію. Цього дня наші предки зустрічали весну: на світанку виходили на високий пагорб чи вилазили на дерева та закликали весну. Господар мав занести до хати талу воду, якою вмивався кожен член родини. Також цього дня жінки висівали в горщики розсаду, а молодь починала співати веснянки.
30 березня, Теплого Олекси, вважалось днем, коли зима вже сходить нанівець. Цього дня пасічники відкривали вулики та просили в Бога про медове літо. А ще на Олекси просинались від зимової сплячки дикі звірі. Існував і особливий ритуал на це свято: цього дня всі намагались знайти квітку рясту та потоптати її. Вважалось, хто так зробить, той проживе ще один рік, звідси й приказка «Дай, Боже, потоптати і того року діждати».
Вербний тиждень – це тиждень напередодні Страсного тижня. Основним обрядом цього свята було освячення вербових гілочок (оскільки пальми в наших широтах не ростуть), якими потім били домочадців зі словами: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень!». Вважалось, що цей ритуал символізує очищення та здоров’я.
7 квітня, на Благовіщення, наші предки продовжували закликати весну. Зазвичай, кликати її виходили молоді дівчата та діти, а також цього дня дівчата після служби виводили перший весняний «кривий танець». Цього дня не можна були шити чи прясти, бо це принесе чвари в родину. Також на Благовіщення не можна було нічого позичати, щоб дім був повна чаша.
Великдень. До цього свята наші предки готувались увесь Страсний тиждень: прибирали двори після зими, білили хати, готували святкову здобу (паски), розмальовували писанки та виготовляли крашанки.
Головне християнське свято Великдень встановлене на згадку Воскресіння Ісуса Христа, яке, згідно з новозавітним переказом, відбулося на третій день після його смерті і в перший день по єврейській пасхальній суботі. За вченням церкви, пасхальний агнець євреїв — прообраз Ісуса Христа, тому у Святому Письмі Ісус Христос і називається Агнцем Божим.
За українською традицією Великдень — найвеличніше свято року, тому з ним пов’язано багато народних звичаїв. Старі люди кажуть, що на Великдень як зустрінеш якого чоловіка, хоч і незнайомого, поклонись, привітайся. Гріх не вітатися в цей день навіть з ворогом. У давнину в народі вірили, що якщо на Великдень вийдеш з хати на вулицю, що перше побачиш, тим і займайся — буде вдача.
На Вознесіння наші предки виконували хліборобсько-магічні обряди. Наприклад, на Поліссі цього дня «заполювали льон», щоб гарно ріс, а на Чернігівщині та Сумщині пекли «христові онучки» (своєрідні млинці), з якими йшли на ниву (щоб жито добре росло) та на кладовище – поминати померлих.
Трійця (27 травня) або ж Зелені свята. Наші предки перед Трійцею прикрашали оселі зіллям: гілками клена та липи оздоблювали вікна, двері, господарські споруди, травами притрушували долівку, на підвіконнях ставили букети з чабрецю, волошок, м’яти. На подвір’ї ставили невеличку осику чи березу. Троїцьке зілля зберігали та використовували при хворобах або побутових негараздах (лепеха відганяла мишей та допомагала виводитись курчатам). У деяких регіонах і до нині зберігся обряд водіння Куста: дівчину вбирали в зелень, прикрашали стрічками та з піснями водили селом і отримували від господарів осель гостинці. У північних регіонах на клечальний тиждень на майдані встановлювали віху – жердину, оповиту зіллям, з колесом від воза згори або прикрашали стрічками та квітами дерево (явір), біля яких веселилась молодь: співали пісень, танцювали, гуляли. З Трійцею пов’язані й повір’я про русалок, які в ці дні ходять по землі, водять хороводи, співають пісень та заманюють на дно річок. На Русальний тиждень дівчатам заборонялось ходити по одинці в ліс чи на річку, не можна цього тижня й вибілювати полотно (русалки могли залишити на ньому плями, що нічим не виводились). Після закінчення Русального тижня, влаштовували урочисті проводи русалок: дівчину, вбрану русалкою (у вінку та сорочці), проводжали з піснями за межі села.
Це свято найчастіше завершувало весняний цикл свят (оскільки чіткої дати воно немає, то могло випадати й на початок червня). Після нього часу на розваги в молоді залишалось зовсім небагато – починалась гаряча пора на полях.
Прикмети про весну
Довгі бурульки – до довгої весни.
Грім у березні – до повернення холодів.
Рання весна – ознака того, що влітку буде багато негожих днів.
Якщо ранньою весною блискає блискавка, а грому не чути – літо буде сухим.
Березень сухий, квітень сирий, травень холодний – рік хлібородний.
Квітень з водою – травень з травою.
У квітні ранковий туман віщує ясну і теплу погоду вдень.
Квітень з водою, а травень з травою.
Якщо хмари пливуть високо – до гарної погоди.
Негода 14 травня віщує холодну і сувору майбутню зиму.
Ясний день 19 травня – до врожаю огірків.
Дощ пішов 22 травня – чекай рясного врожаю.
3. Виступ третьої групи-Літо.
Літній цикл свят, як і весняний, був заповнений хліборобськими турботами, доглядом за посівами, але не мав чітко окреслених меж. За народними прикметами, його початок визначали останніми днями квітня. За іншими спостереженнями, початок літа пов’язували з періодом, коли на дубах з’являлося листя. Якщо до дня Теодора (29 травня) дуби добре зазеленіли, то й літо мало бути врожайним.
В основі літнього обрядового циклу лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ сонця та культ померлих. Він включає такі основні свята: Зелені свята (Трійцю), Купайла (Івана Купала), Петрів День (Петра та Павла) та призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята.
З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу найважливішими були Зелені свята, які не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня.
5 травня - Ляля, або Красна гірка
22 травня - День святого Миколи Чудотворця
23 травня - "Симонове зело"
2 червня 2022 року відзначаємо Вознесіння Господнє.
Трійця (Зелені свята, П'ятидесятниця): у 2022 році - 12 червня
25 червня - День Онуфрія Великого
1 серпня - День святої Мокрини
Закінчувався літній цикл днем святої Мокрини, у народі ще кажуть: "Свята Мокрина осінь приносить". У рештках обрядових дійств, розпорошених по «громових святах», годі дійти первісної суті давніх святкувань наших предків, і лише в Зелених святах і купальському торжестві збережено ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.
Прикмети про літо
Літо дощове — до сніжної зими.
Літо сухе, спекотне — до малосніжною, морозної зими.
Літо бурхливе — зима з заметілями.
Літо дощове — зима сніжна, морозна.
Врожайне літо віщує холодну зиму.
Хлебород — до суворої зими.
Сире літо і тепла осінь — до довгої зими.
Коли мурашки влітку наносять великі купи, то чекай ранньої і холодної зими.
Якщо польові миші влітку наносять у свої нори багато хліба, то можна очікувати холодної і тривалої зими.
Перший туман літа — вірна грибна прикмета.
Якщо півень влітку заспівав раніше 9 години вечора — на дощ.
Якщо влітку вночі не було роси, вдень буде дощ.
Влітку ліс без вітру шумить – на дощ, перед грозою – затихає.
Вітер зі сходу влітку — до посухи.
Влітку галки тривожно кричать —до дощу.
Влітку горобці літають купами — на суху і ясну погоду.
Веселка після дощу варто довго — до негоди.
Якщо веселка з ранку — не чекай добра.
Вечірня веселка — до ясної погоди.
Літня спека вдень, замінююча до ночі свіжою прохолодою, — до ясної погоди.
Якщо сонце сходить в тумані, вдень буде тихо і душно — до ясної погоди.
Разворкувались голуби — буде тепла, суха погода.
Духота під час гарної погоди, птахи перестають співати — до грози.
4. Виступ четвертої групи-Осінь.
Осінній цикл свят замикає річне календарно-обрядове коло. Він не становить цілісної системи, а ввібрав окремі звичаї та обряди, характер яких визначався станом засинання природи та приготуваннями до зими і зимових свят. В сучасній інтерпретації рамки осіннього циклу охоплюють період від перших серпневих днів (день пророка Іллі) до дня святого Пилипа (27 листопада), після якого настає зимовий піст — Пилипівка, що триває аж до Різдва. Він включає такі основні свята та обряди: Спаса, Семена, Успіння та Різдва Пресвятої Богородиці, Покрови, св. Дмитра, Кузьми та Дем'яна, Михайла Архистратига.
Головними моментами осіннього циклу були звичаї, приурочені до завершення збору врожаю чи повернення худоби з літніх пасовищ. У них, як і в попередніх циклах, відображена головна селянська турбота - забезпечення родючості полів, плодючості худоби, продовження людського роду.
Це - основна ідея осіннього обрядового циклу. Більшість обрядів осіннього циклу в тому вигляді, в якому вони збереглися, пов'язані не із конкретною датою чи святковим днем, а із виконанням певного виду землеробських робіт в окремого господаря - початок збору врожаю, час завершення жнив та період косовиці. Кожен із них мав свої звичаї, які супроводжували процес праці. Обряди осіннього циклу також були спрямовані на родинне життя: з Покрови починалися весілля, а на Введення, Катерини та Андрія ворожили на обранців. Обрядові дії переважно переносилися у приміщення, набуваючи форми вечорниць.
9 серпня - День святого Палія
14 серпня - Маковія (Маковея). Свято «Першого Спаса», «Спаса на воді», «Медового Спаса»
28 серпня - "Перша Пречиста"
11 вересня - "Головосіка"
14 вересня - "Семена"
21 вересня - "Друга Пречиста"
27 вересня - "Здвиження Чесного Хреста"
14 жовтня - свято Покрови Пресвятої Богородиці
8 листопада - Святого Дмитра
10 листопада - День святої П'ятниці
14 листопада - Кузьми-Дем'яна
21 листопада - День святого Михайла
В осінньому циклі знову повторюються всі мотиви, властиві для інших циклів - так формувалося безперервне циклічне обрядове коло святкових дат із різними атрибутами і символами, але одними і тими ж мотивами.
Прикмети про осінь
Якщо листя опадає з дерево одночасно, то зима буде сувора.
Білки роблять великі запаси до довгої зими.
Птахи сідають на дах - до дощу і вітру.
Якщо вже восени багато снігу, то весна буде дощовою.
Пізній листопад на важкий рік.
Перший сніг за сорок днів до зими випадає.
Журавлі в небі кричать - до теплої осені.
Поява комарів пізньою осінню, в жовтні або листопаді, - до м'якої зими.
Восени птахи летять низько - до холодної зими, високо - до теплої.
Зірки яскраві – до хорошої погоди, тьмяні – на дощ.
Якщо восени падає багато зірок, на наступний рік буде неврожай.
Свійська птиця ховає голову під крило — до холоду.
Місяць в небі блідий і розпливчастий пророкує дощ.
Якщо перший сніг випав вдень – він скоро розтане, якщо вночі – то буде довго лежати.
Більшість опалого листя лежить лицьовою стороною догори – урожай буде маленький.
Кури линяють на самому початку осені – зима очікується тепла.
Якщо павуки заплітають павутинням рослини, то скоро стане тепло.
Загальні висновки
Виконання даного проєкту дозволило учням розвинути свої навички роботи з додатковою літературою, провести аналіз отриманої інформації, обґрунтувати висновки своїх досліджень.
Робота над проєктом сприяє:
- розширенню знань дітей про народні свята як складову духовності
людського життя, їх народні назви, поваги до традицій і звичаїв України;
- розвитку зв’язного мовлення, творчих здібностей;
- здобуттю навичок взаємодопомоги, співпраці;
- формуванню ціннісного ставлення до своєї Батьківщини, до українського
народу, його традицій.
- розширенню кругозору учнів.
- розвитку умінь спілкуватися, адаптуватися в соціумі.
Література
1.Велика дитяча енциклопедія. - К.:Рідна мова, 2016. – 318с.
2. І.Грущинська. -Т.:Навчальна книга - Богдан ,2014. – 176с.
3. https://nubip.edu.ua/node/41275
4.https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/vesnjanij-tsikl-svjat-ukrajintsiv-traditsi
ji-ta-obrjadi/
6.https://maximum.fm/narodni-prikmeti-pro-vesnu-i-vesnyanu-pogodu_n13797. https://dityinfo.com/vihovannya-ditini/narodni-prikmenti-pro-osin.html
Додаток 1
Діти досліджують весняний цикл свят:
Додаток 2
Діти досліджують зимовий цикл свят:
Додаток 3
Діти досліджують осінній цикл свят
Додаток 4
Діти досліджують літній цикл свят
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку