Проектна робота 4 класу "Космос"

Метод проектів як засіб реалізації особистісно орієнтованого навчання

Метод проектів виник у 20-х роках минулого століття в США.

Він допомагає виробити дослідницькі навички школярів, розвиває пізнавальний інтерес, привчає їх до самостійності, сприяє творчій самореалізації учнів, підвищує мотивацію до навчання; розвиває інтелектуальні здібності; дає змогу залучити кожного учня до активного пізнавального процесу; формувати навички  пошуково-дослідницької діяльності; виявляти здібності учнів у груповій співпраці, де вони набувають комунікативних умінь; грамотно працювати з інформацією.

   Переваги методу проектів:

☼ максимальний розвиток і самореалізація особистості;

☼ зміна ролі вчителя;

☼ формування колективізму;

☼ дотримання міжпредметних зв’язків;

☼ посилення мотивації до навчання;

☼ урізноманітнення засобів навчання.

  Проектна діяльність відкриває в учнів здібності лідерів, які вміють доводити свою точку зору. У школярів розвивається вміння співпрацювати, почуватися членом команди, брати відповідальність на себе , аналізувати результати діяльності. Це відповідає сучасним соціальним запитам: надається перевага комунікативній компетентності (навчатися жити разом) .

  Навіть невдало виконаний проект має позитивне значення. Розуміння помилок створює мотивацію до повторної діяльності, розвиває прагнення до  нових знань. Подібна рефлексія дає змогу сформувати адекватну оцінку (самооцінку) навколишнього світу й себе в цьому соціумі.

  Метод проектів дає змогу посилити мотивацію до навчання.

  В організації пізнавальної діяльності важливо урізноманітнювати засоби навчання. Зокрема, використовувати інформаційні технології. Це можуть бути сучасні засоби ( комп’ютерні телекомунікації, електронні бази даних, факс, віртуальні бібліотеки, відео -, мультимедійні й педагогічні програмні засоби) і традиційні (енциклопедії, посібники, відеозаписи, дидактичні матеріали, засоби масової інформації).

  Метод проектів стимулює учнів до вирішення проблем, які потребують певних знань; розвиває критичне мислення; формує навички роботи з інформацією (учні добирають потрібну інформацію, аналізують її та систематизують); допомагає вирішувати пізнавальні й творчі завдання у співпраці, де учні виконують різні соціальні ролі.

   Метод проектів можна використовувати як самостійну індивідуальну чи групову роботу учнів різного за тривалістю часу, а також використанням сучасних засобів інформаційних технологій, зокрема комп’ютерних, телекомунікаційних.

   Проектна діяльність відкриває в учнів здібності лідерів, які вміють доводити свою точку зору. У школярів розвивається вміння співпрацювати, почуватися членом команди, брати відповідальність на себе, аналізувати результати діяльності.

Типи проектів

 Проекти розрізняють за

 - пріоритетним видом діяльності : творчі, соці­альні, дослідні, рольові, пошукові, ігрові;

• предметно - змістовою сферою інтересів: еколо­гічні, правові, телекомунікаційні, філологічні, полі­технічні, інформаційні, художні;
• участю в розробці: індивідуальні, парні, групо­ві, колективні;
• терміном виконання: короткочасні, середньої тривалості, довготривалі;
•           характером партнерської взаємодії між учас­никами, проектної діяльності: кооперативні, за­гальні, конкурсні;
• рівнем реалізації міжпредметних звязків: одно-предметні, міжпредметні;

- формою презентації (захисту): пленарні, стен­дові, мультимедійні, рольові, творчі.

Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціаль­ної значущості, продуманості методів, зокрема - експериментальних методів обробки результатів. Вони цілком підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дос­лідження, її актуальності, а також предмета та об'єкта, завдань і методів, методології дослідження, вису­нення гіпотез вирішення проблеми.

Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розви­вається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інте­ресам учасників проекту. Вони заздалегідь домовля­ються про заплановані результати і форму їх пред­ставлення - рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макети журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти. Учасники обирають ролі, зумов­лені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні та ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками, ситуа­ціями. Ступінь творчості учасників дуже високий, але все ж домінуючим видом діяльності є гра.

Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про той чи інший об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потре­бують добре продуманої структури, систематичної корекції під час роботи над ними.

Структура їх така: мета проекту, його актуальність, методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробка інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргу­ментовані висновки); результат проекту та його презентація (усний журнал, ранок, свято, відеофільм). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Подорож у відкритому просторі

Проект. Космос

Тип проекту: інформаційний, колективний, середньої тривалості.

Мета проекту.

1. Пошук інформаційних джерел (бібліотека, дитячі енциклопедичні книги, Інтернет); дослідження

2. Збір і вивчення інформації (систематизація досліджень).

3. Систематизація і оформлення зібраних матеріалів ( оформлення папок, систематизованих матеріалів).

4. Виконати творчі роботи і презентувати їх у кріслі автора.

5. Оформити матеріали проекту у вигляді реферату.

Завдання проекту:

 1. Навчити здобувати інформацію самостійно та з допомогою батьків, прагнути до нових знань, застосовуючи для розв’язання пізнавальних та творчих завдань;

2. Реалізувати творчий потенціал учнів;

3. Розширити коло спілкування;

4. Розширити уявлення про Сонце як найближчу до Землі зірку та про планети Сонячної системи;

5. Формувати вміння порівнювати, встановлювати причинно - наслідкові зв’язки;

6. Виховувати допитливість, доказовість мислення, взаємоповагу в взаєморозуміння у процесі колективної навчально - пізнавальної діяльності в групах.

Тобі не конче потрібно ставати космонавтом -

Досить того, що ти відчуваєш,

Який великий і прекрасний наш Всесвіт,

Якою в його глибинах є Земля.    (Ігор Жук)

Що таке космос?

   В дитинстві я часто любив розглядати зоряне небо. Мене цікавив цей  загадковий чорний простір. Хотів зрозуміти, на чому все тримається? Все думав: «Що знаходиться за цією чорнотою?» Тому, коли ми почали вивчати на уроці природознавства тему «Сонячна система», це питання мене зацікавило ще більше. (Так говорить учень  4-Б класу, Ніжнік Андрій).

   Я звернувся до тлумачного словника і дізнався, що  слово «космос» в перекладі з грецького означає порядок, стрункість. Під словом «космос» давньогрецькі філософи розуміли весь Всесвіт, вони його розглядали  як упорядковану систему, яка, в протилежність хаосу і безладу, відрізнялася гармонією.

   Людина – істота дієва  і допитлива. Їі завжди цікавило в різні часи вивчення космічного простру: різні предмети, явища.

   Отже, в наш час космос – це зірки і планети, комети і астероїди, різні космічні світила і міжзоряний простір. Все це взаємопов’язано між собою і існує, підкоряючись тільки їм відомим законам, які людина намагається і буде намагатися розгадати все своє життя.
     Після того, як людина стала всерйоз займатися вивченням космосу і його законів, термін «космос» протиставили Землі. Вийшло, що космос – це весь простір за межами Землі з усіма його складовими.
     Весь космічний простір умовно розділили на ближній космос (або навколоземний простір) і дальній космос.

      Навколоземний простір піддається інтенсивному вивченню. Людина зуміла сконструювати спеціальний транспортний засіб – космічний корабель, який дозволяє проводити дослідження космосу за безпосередньої участі людини. Також винайдено безліч штучних супутників, які проводять дослідження самостійно.
     Далекий космос практично недоступний людині. Але це явище тимчасове.  Космос - це безмежний простір, який людина буде досліджувати постійно, покине вичерпається її цікавість, допитливість.

 

 

 

 

Як же людина створила транспортний засіб - космічний корабель? Мене зацікавило ще більше. Тому я вирішив зробити макет ракети.

  Перед тим, як почати конструювати модель ракети, я визначився з масштабом.

☼ Підготував циліндр з пластмасової труби для виготовлення  корпусу ракети.

☼ Взяв кольоровий папір для покриття моделі, обклеїв корпус.

☼ Із кольорового картону виготовив конус - верхівку ракети, зробив з картону підставку для моделі.

☼ За допомогою циркуля виготовив кружечки для ілюмінаторів. Вирізав деталі і приклеїв клеєм ПВА.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Ніхто достовірно не знає, коли у людини з’явилася думка про космос та космічні польоти. Ці ідеї існували в людській свідомості вже за часів міфологічної давнини. Мотиви космічних подорожей містяться зокрема в давньоіндійських епопеях «Рамаяна» та «Махабхарата», у відомому давньогрецькому міфі про Дедала та Ікара.

Та справжнє виникнення космонавтики було пов’язане звичайно не з літературою, а з розвитком наукових знань. Ще в 1731 р. вийшла з друку книга геніального англійського фізика Ісаака Ньютона, в якій він сформулював поняття штучного супутника Землі та прорахував швидкість, потрібну для виходу тіла у космічний простір.

Поступове накопичення наукових знань призвело до того, що вже на початку ХХ століття ідея космічного польоту перетворилася на реальне науково-технічне завдання. Перша наукова праця з космонавтики з’явилася в Росії у 1903 р.

Саме тоді скромний учитель Калузької гімназії Костянтин Едуардович Ціолковський опублікував свою фундаментальну працю «Дослідження світового простору реактивними приладами». Ціолковського вважають засновником теоретичної космонавтики. Ніхто до нього не вивчав з усіх боків проблеми майбутнього космічного польоту – від розвитку принципів реактивного руху до розробки соціальних та  філософських питань освоєння космосу. Згодом поряд із Ціолковським постала ціла плеяда ентузіастів з багатьох       країн       –       тих,       кого       тепер       називають       „піонерами”

Найбільших успіхів у розробці ракетної техніки в 30 - 40 роки ХХ ст. досягли німецькі конструктори. Вони першими створили потужні ракетні двигуни, які дозволили розпочати будівництво важких ракет з великою дальністю польоту. Під час Другої світової війни німці обстрілювали Англію першими у світі балістичними ракетами V-2 і навіть намагалися створити ракету, здатну досягти Америки. Після війни більша частина німецьких ракетних розробок -разом з їх конструкторами на чолі з Вернером фон Брауном опинилася у США. У подальшому вони зіграли провідну роль у розвитку американської космонавтики, зокрема в реалізації польоту людини на Місяць.

СРСР також одержав після війни частину новітніх німецьких технологій. Разом із власними розробками вони дозволили Радянському Союзу швидко вирватися вперед у конструюванні  ракетної     техніки.     У     створенні     та випробуваннях ракет у СРСР усередині ХХ ст. брали участь більш

ніж 1000 заводів, конструкторських бюро та інших організацій. Їхні

дії   узгоджувала   утворена   ще   в   1947   р.   Рада   Головних   конструкторів на чолі з С.П.Корольовим. Під його керівництвом до початку 50-х      років      було      створено      кілька      вдалих      ракет      мирного      та військового призначення.

Накопичений    досвід    дав    можливість    радянським    інженерам

побудувати до 1957 р. першу в світі міжконтинентальну ракету Р-7.

Саме  ця  бойова  ракета  стала  головним  засобом  мирного  освоєння

космосу в СРСР. Перший вдалий старт цієї ракети було здійснено в

серпні 1957 р., а вже 4 жовтня з космодрому Байконур (Казахстан) Радянський Союз запустив перший у світі штучний супутник Землі, який ознаменував вступ людства до історії його космічної ери.

 

Сучасна космонавтика

Доки світ обговорював сенсаційну появу на земній орбіті першого штучного супутника, радянські вчені на чолі з С.П.Корольовим у листопаді 1957 р. запустили у космос другий штучний супутник Землі.  Він важив більше 500 кг, до того ж це був перший в історії космічний апарат з живою істотою на борту – дворнягою Лайкою.

1 лютого 1958 р. американці нарешті запустили свій перший супутник – «Експлорер», вагою лише 5 кг. Тим часом у Радянському Союзі підготували до запуску третій радянський супутник – Д-1.

 

Це була перша в світі орбітальна наукова автоматична станція вагою 1327 кг., яка стартувала 15 травня 1958 р.

Дослідження за допомогою штучних супутників Землі суттєво збагатили
людське уявлення про верхні шари атмосфери, дані зі супутників дали
можливість підвищити точність та надійність метеорологічних прогнозів.
Справжнє      освоєння      космосу      виявлялося неможливим без виходу до космічного простору самого суб’єкту, що діє та пізнає, тобто людини. Саме тому день 12 квітня 1961 року та ім’я першого космонавта
Землі Юрія Олексійовича Гагаріна і назва космічного корабля «Восток» назавжди увійшли в історію людства. Потім протягом лише півтора року відбулися добовий політ другого              космонавта              Землі               Германа Титова, груповий політ космічних кораблів Андріяна Ніколаєва та Павла Поповича і політ першої жінки-космонавта Валентини Терешкової.

18 березня 1965 року       космонавт      Олексій      Леонов      вперше      в історії      вийшов      із      космічного      корабля «Восход-2» у відкритий космос.
 

 

Великим досягненням

пілотованої космонавтики стало

створення     в     70-ті     роки     в     Америці

космічних      кораблів      багаторазового

використання     за     програмою     «Спейс Шаттл»      («Космічний      човник»).      Ці

своєрідні    космічні    літаки    з    великим

корисним      завантаженням      стартують      у      космос      за      допомогою

потужної       ракети,       а      

     після       здійснення      орбітального       польоту

повертаються на Землю і сідають, як звичайні літаки.

З 1980 р. «Шаттли» десятки разів літали на земну орбіту, але незабаром американці мають завершити цю програму, що коштує надто дорого. З боку Радянського Союзу неоціненний внесок у розвиток пілотованої космонавтики був зроблений під час тривалих польотів на орбітальних космічних станціях «Салют» та «Мир». У ході цих експедицій визначився оптимальний термін перебування людини в умовах космічного польоту (приблизно півроку), розроблені методики підтримання у космосі здоров’я та працездатності космонавтів. Радянський досвід тривалих космічних польотів усі космічні держави з успіхом використали в ХХІ ст. під час будівництва та експлуатації орбітальної станції нового покоління – Міжнародної Космічної Станції. На разі у космосі вже побувало більш ніж 400 осіб – представників трьох десятків країн.

15 жовтня 2003 р. повноцінною космічною державою, що здатна самостійно здійснювати польоти людини у космос, став Китай. Успішний політ першого китайського космонавта Ян Лівея показав світові, що освоєння космосу поступово стає дійсно справою всього людства, а не лише купки розвинених країн Європи.

Упродовж ХХ ст. давня мрія людини про польоти у космос пройшла великий шлях розвитку: від схематичних ескізів ракет К.Ціолковського та Ю.Кондратюка до виникнення довгострокових міжнародних програм космічних польотів.

Космонавтика вже допомагає людству вирішувати

продовольчі, екологічні, комунікаційні проблеми. Як вважають деякі вчені, розміщення у майбутньому на земній орбіті потужних термоядерних електростанцій назавжди розв’яже енергетичні проблеми людства, а освоєння інших планет компенсує нестачу на Землі корисних копалин. Створення глобальної космічної програми мирного освоєння космосу та поступове її здійснення може згуртувати нашу цивілізацію та стати важливим засобом подолання матеріальних і духовних проблем розвитку людства.

 

Що таке Сонячна система?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    На думку вчених, весь космос складається з безлічі галактик. Саме слово «галактика» походить від грецького galaktikos – молочний, що перетворилося в назву нашої зоряної галактики «Чумацький шлях».
      Наша Галактика, названа Сонячною системою, складається з «головної» зірки (Сонця) і планет, які навколо неї обертаються. А також з безлічі різноманітних космічних тіл і пилу. Все це «тримається» і обертається навколо Сонця завдяки його потужному магнітному тяжінню. Планети рухаються навколо Сонця кожна по своєму шляху, званому орбітою. І у багатьох планет є свої супутники, які  обертаються навколо них. Тобто Сонце, 9 планет, 34 супутники планет, понад 1600 астероїдів рухаються навколо її центра за еліптичною орбітою зі швидкістю 250 км/с, здійснюючи повний оберт за 200...250 млн.років.
   Галактика в плані має форму закрученої спіралі, в середині одного зі спіральних витків розміщується Сонце. Профіль Галактики дископодібний. Діаметр диска становить близько 100 тис.світлових років, максимальна товщина - близько 20 тис.світлових років. Вважається, що вся Сонячна система виникла 4,5 млрд. років тому з газопилової області. Сонячна система складається з трьох великих областей. До першої (групи планет земного типу) належать 4 кам’янисті внутрішні планети – Меркурій, Венера, Земля, Марс. Пояс астероїдів відмежовує їх від 4 гігантських зовнішніх газових планет (Юпітера, Сатурна, Урану і Нептуна). Плутон не належить до жодної з цих груп. Він знаходиться за межами орбіти Нептуна у великій області, де розсіяні малі холодні світи, до яких, крім Плутона, входять і льодяні комети. Усі планети обертаються навколо Сонця в одному напрямку по орбітах, близьких до колових. Площини обертання планет Сонячної системи майже співпадають. Найбільше відрізняється площина орбіти Плутона, яка нахилена до земної під кутом 17°. Середня швидкість руху планет по орбітах зростає з наближенням до Сонця. У Меркурія, планети, що найближче знаходиться до Сонця, орбітальна швидкість руху складає 47,8 км/с, Венери - 35, Землі - 29,7, Марса - 24,1, Плутона - 4,7. Відстані планет від Сонця вимірюються в астрономічних одиницях (одна астрономічна одиниця дорівнює середній відстані між Землею і Сонцем, це приблизно 149,6 млн.км). Планети обертаються навколо своїх осей за напрямком, що збігається з напрямком обертання Сонця (виняток становлять Венера та Уран), але з різними швидкостями. Земля здійснює повний оберт навколо осі за 23 год. 56 хв., 4 с., Меркурій - приблизно за 59 земних діб. Період обертання Марса є близьким до Землі і складає 24 год. 37 хв., 23 с., Венера обертається за 243 земних доби. Різні діаметри планет та їхня відстань до Сонця зумовлюють відмінності у масі, будові їхніх поверхонь і надр, густині речовин, їхньому фізичному стані, складі і щільності планетних атмосфер. Неоднакова відстань планет до Сонця впливає на тривалість їхнього року і швидкість орбітального руху. Різною є і тривалість доби на планетах.

Космічна мозаїка

Чи знаєте ви, що:

• 17 серпня 1960 року живі істоти вперше облетіли навколо Землі на
безпілотному кораблі «Восток» та успішно спустилися на земну
поверхню. Цими космонавтами були собаки Білка та Стрілка, 2 щури та 28 мишей;

•12 квітня 1961 року перший у світі космонавт Юрій Гагарін міг загинути, тому що спусковий відсік корабля «Восток» довго не роз’єднувався з апаратним модулем, що мав залишатися у космосі;

• Валентина Терешкова стала єдиним радянським космонавтом, ім’я якого було присвоєне кратеру на Місяці та малій планеті з поясу астероїдів;найбільша тривалість космічного польоту людини становить сьогодні 437 діб (цей рекорд встановив радянський лікар-космонавт Юрій Поляков);
• кожен   з   8   двигунів   надважкої   радянської   ракети   «Енергія»   за   своєю потужністю              дорівнює              трьом              атомним криголамам;
• другий американський супутник «Авангард», що стартував у космос у березні 1958 року, мав в діаметрі 16 см. і важив 1,5 кг., але він і досі літає навколо Землі;
• перші  живі  істоти  побували  на  космічній висоті ще 22 липня 1951 р. Тоді дворняжки Дезик та Циган піднялися у космос на радянській метеорологічній ракеті і живими повернулися на Землю.

 

 

 

Найближча до Сонця планета Меркурій - найближча до Сонця планета . Один рік на Меркурії майже в 4 рази коротший земного року і триває 88 діб. У порівнянні з іншими планетами Меркурій носиться навколо Сонця " як очманілий " ! Меркурій дуже схожий на Місяць - його можна назвати двійником Місяця. Він трохи більше Місяця і весь густо зритий кратерами. Довгий час вчені вважали , що Меркурій звернений до Сонця завжди однією стороною. Виявилося , що Меркурій таки повільно обертається навколо своєї осі. Один день на Меркурії триває довше цілого земного місяця! Жар на денній , повернутою до Сонця стороні Меркурія, досягає 400 градусів. Якби на Меркурії були гори з олова , свинцю і цинку , то вдень вони перетворювалися б у моря розплавленого металу! На нічній , неосвітленій стороні планети панує лютий холод : -100 градусів. Навіть морозом цю дику холоднечу назвати важко. У Меркурія немає супутників. Не виявлено на ньому і ознак будь-якого життя. На відміну від Місяця , у Меркурія є атмосфера. Правда , вона дуже розряджена і її щільність в 330 разів менше щільності земної атмосфери. Меркурій не може утримати біля себе щільну газову оболонку, тому що сила тяжіння на ньому занадто мала.

 

Венера
Венера - друга за рахунком планета від Сонця і найближча до Землі з усіх планет Сонячної системи. Земля і Венера дуже схожі один на одного і їх часто називають небесними близнюками . Вчені виявили , що по Венері повільно рухаються розпливчасті світлі плями. Це - хмари . Значить, Венера оточена атмосферою. Температура на поверхні Венери сягає 500 градусів спеки. Тиск венеріанського " ​​повітря " такий великий, що Ваш футбольний м'яч миттєво буде розчавлений в коржик .Дихати таким " повітрям " , звичайно, неможливо. Він розжарений, як в доменній печі , і складається майже з одного вуглекислого газу. Поверхня Венери покрита кратерами і скелями. Панують сутінки навіть вдень , бо щільна завіса з хмар і гарячого їдкого туману не дають пробитися сонячним променям. І в цих сутінках виблискують блискавки , гуркоче грім і проносяться люті урагани. Венера повільно обертається навколо своєї осі. На відміну від більшості планет , Венера обертається зі сходу на захід. Тому Сонце на Венері сходить на заході , а не на сході , як на Землі . На нічній стороні Венери так само спекотно , як і на денній. Тепла " ковдра " густої венерианської атмосфери не дає охолонути навіть тій стороні, яка відвернулася від палючого Сонця. Супутників у Венери немає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дорогоцінний космічний камінь
У Землі прекрасний блакитний колір. Астронавт Нейл Армстронг під час польоту порівняв Землю з дорогоцінним космічним каменем. Велика частина поверхні покрита Світовим океаном. Білі плями різноманітної форми - це хмари . Здається, що на тлі чорного неба Земля світиться. Насправді , вона , подібно до великого дзеркала , тільки відбиває сонячне світло. Вчені припускають , що Земля утворилася приблизно 4,6 млрд. років тому з речовини Сонячної туманності. Можливо , що Земля - ​​ це один з відірваних " шматочків " Сонця , який через багато мільйонів років охолов , прийняв кулясту форму , покрився водою і повітряною атмосферою . Серед інших відомих планет Земля унікальна тим , що на ній існує життя. На інших планетах не виявлено навіть найпростіших живих організмів - бактерій і мікробів. Сонце притягує до себе Землю і не дає їй відлетіти у відкритий космос . Земля обертається навколо Сонця і робить повний оберт навколо нього за 365 діб - за один рік. Земля повільно обертається навколо своєї осі , подібно гігантській каруселі. Повний оберт навколо своєї осі Земля робить за 24 години , який називається добою.
Земля -  ​​це тверде і холодне небесне тіло. Таке тіло , яке крутиться навколо розпеченого сонця , астрономи називають планетою. Зірка , на відміну від планети , - це розпечена , сліпуче сяюча , величезна куля . Зірка схожа на палаючу хмару . Сонце - це така ж зірка , як і багато мільярдів зірок у космосі. Земля оповита повітряною оболонкою - атмосферою , що складається з різних газів . Атмосфера не тільки дозволяє всім живим організмам дихати , а й захищає Землю від смертельної космічної радіації.

 

                                                                                                Нічне дзеркало
 На поверхні Місяця видно кратери - кільцеподібні воронки , які утворилися від ударів метеоритів і при виверженні вулканів. Більш темні ділянки місячної поверхні - це рівнини. Астрономи називають їх місячними

" морями" . Хоча багато рівнин Місяця названо - Море Дощів , Море Ясності , Море Достатку , Океан Бур - звичної нам води на Місяці немає . Немає на ній також і атмосфери . Всі предмети на Місяці важать в 6 разів менше ніж на Землі. Місяць , обертаючись навколо своєї осі і навколо Землі , повернений до Землі завжди однією своєю стороною . Тільки за допомогою космічних апаратів вдалося сфотографувати зворотний бік Місяця. Вчені припускають , що багато мільйонів років тому Місяць був самостійною планетою. Одного разу в своїх мандрах він підійшов занадто близько до Землі . Земля притягнула його до себе і зробила своїм супутником . Місяць обертається навколо Землі. Такі тверді і холодні небесні тіла , які обертаються навколо планет називають супутниками. Місяць - супутник Землі і найближче до Землі космічне тіло. Діаметр Місяця в 4 рази менше Землі. Місяць не є джерелом світла . Він , подібно великого дзеркала , лише відображає промені Сонця , які вночі знаходяться з іншого боку Землі . Коли Місяць , обертаючись навколо Землі , опиняється в земній тіні , відбувається місячне затемнення. При цьому Земля як би загороджує собою сонячне світло. Місяць постійно змінює свій зовнішній вигляд , починаючи від вузького світиться серпа до повного диска. Ці зміни виду Місяця називають фазами Місяця. На початку серпик Місяця, якщо подумки домалювати паличку , схожий на букву "Р" - це зростаюча , чи молода Луна. Наприкінці зоряного місяця серп Місяця повернений у зворотний бік і нагадує букву "С" - це означає "стара" Луна. В давнину Місяць служив людям надійним календарем : за фазами Місяця розділили весь рік на 12 місяців.

 

 

Загадковий Марс
Марс віддалений від Сонця приблизно в півтора рази далі, ніж Земля. Атмосфера на Марсі дуже розряджена і складається з вуглекислого газу. Поверхня Марса схожа на безводну , піщану пустелю , де часто вирують сильні марсіанські вітри. Вчені припускають , що канали на Марсі - це пересохлі русла річок. Ці канали могли утворитися  в той час , коли льодовик почав танути. Сила тяжіння на Марсі слабкіше , ніж на Землі і тому всі предмети тут в 2,5 рази легше. Пересуваючись по Марсу , Ви побачите рожеве марсіанське небо і два марсіанських супутники - Фобос і Деймос , що в перекладі з грецького означає "страх" і " жах" . Фобос з'являється на небі два рази на добу - два рази сходить на заході Марса і заходить на сході. Фобос ближче до Марса і за розмірами в кілька разів більше Деймоса . Вчені сумніваються , що на Марсі є яке-небудь життя . Поряд з Венерою , Марс - другий найближчий космічний сусід Землі. Найближче Марс виявляється до Землі під час великого протистояння , коли відстань між ними скорочується до 55 млн. км . Протистояння Марса - це таке положення , коли Земля і Марс знаходяться на одній лінії з Сонцем і по одну сторону від нього. Поперечними Марса в 2 рази менше земного і в 2 рази більше , ніж у Місяця . Клімат на Марсі більш суворий , ніж на Землі , і це зрозуміло : Марс одержує від Сонця тепла в 2 з гаком рази менше , ніж Земля. День і ніч на Марсі за тривалістю майже точнісінько такі ж , як і на Землі . Ще дивніше, що на Марсі є пори року : весна , літо , осінь , зима. Влітку полярні льоди тануть і до осені стають ледь помітними. Взимку вони з'являються знову. Марс став привертати особливу увагу вчених після того , як під час великого протистояння італійський астроном Скіапареллі за допомогою телескопа побачив на поверхні Марса безліч тонких

" ниточок " , які він назвав каналами.

 

 

 

Дивно , що в Юпітера немає твердої поверхні. Чим глибше ми будемо занурюватися в атмосферу цієї планети , тим більше вона буде нагадувати рідку багнюку , стаючи все твердіше і щільніше , поки , нарешті , ми не зайдемо в крижану твердь . Рідко - крижаний Юпітер , що складається з рідкого водню і гелію , більше нагадує зірку , ніж планету. На Юпітері пекельний холод , при якому можна перетворитися на льодинку .
Інша особливість планети - гіганта - величезна сила тяжіння. Всі предмети стають в 2 з гаком рази важче , ніж на Землі. Тут вже не пострибаєш , як на Меркурії чи на Марсі , сила тяжіння буде сильно притискати Вас до "землі " і Ви ледь зможете пересувати ноги.
Могутній Юпітер утримує біля себе свиту з 16-ти супутників. Найвідоміші і великі з них : Ганімед, Каллісто , Іо , Європа . Хоча Ганімед і Каллісто за розмірами більше Меркурія , це - не планети , а супутники . Астрономи припускають , що супутники Юпітера - це колишні астероїди , які виявилися захоплені " в полон " сильним юпітерським притяганням.
Юпітер найбільша планета в Сонячній системі - планета - гігант . Його поперечник в 13 разів більше поперечника Землі. Юпітер в 300 разів масивніше Землі і в 2 рази масивніше всіх планет Сонячної системи разом узятих. Щоб уявити собі гігантські розміри Юпітера , уявіть, що з Юпітера можна " викроїти " 1300 куль розміром з Землю.
Юпітер рухається по своїй орбіті навколо Сонця повільно , як би не поспішаючи. Він облітає Сонце за 12 земних років.
Юпітер , як усі інші планети , обертається навколо своєї осі - тільки обертання це дуже швидке . День триває на Юпітері всього 5 годин .

 

Сатурн - друга планета - гігант . Він дещо менше Юпітера і дуже схожий на нього. Як і Юпітер , Сатурн оточений щільною газової атмосферою і має рідку поверхню. На Сатурні ще холодніше , ніж на Юпітері.
Доба на Сатурні такі ж короткі , як і на Юпітері - трохи більше 10-ти годин. Зате сатурніанський рік триває майже 30 земних років! Людина на Землі проживає майже пів-життя , а за сатурніанським календарем йому всього один рік.
Найдивовижніше і цікаве у Сатурна - це його кільця. Вони оточують Сатурн подібно декільком щільним обручам , які обертаються навколо планети. Дослідження показують , що кільця Сатурна складаються з дрібних обледенілих каменів , схожих на метеорити . Кільця Сатурна дуже широкі - на них , як на доріжку , можна укласти в ряд 4 планети розміром із Землю. Товщина кілець всього трохи більше кілометра. Якщо уявити Сатурн розміром з тенісний м'яч , то кільця будуть тонше цигаркового паперу.
У Сатурна є ціла свита з 15 супутників. Найбільший серед них - Титан .

 

 

 

Уран
Уран і Нептун - планети - гіганти , хоча вони значно менше Юпітера і Сатурна. За величиною Уран і Нептун дуже схожі. Щоб уявити їх розміри , уявіть , що з одного Урана можна викроїти 60 таких куль, як Земля.
У Урана 5 супутників : Міранда , Умбріель , Аріель , Оберон , Титанія . Найбільший з них - Титанія - досягає в діаметрі двох кілометрів.
Орбіти у Урана і Нептуна довші, ніж у Юпітера і Сатурна - на обліт Сонця витрачають значно більше часу. Рік на Урані триває 84 земних років.
Поверхня Урана і Нептуна вкрита густими хмарами - їх температура 200 градусів холоду. За таких умов деякі гази замерзають , перетворюючись на лід.
Доба на Урані тривають всього 11 годин. Але це не означає , що день і ніч змінюються на Урані через 5 з половиною годин. У Урана є одна дивна особливість - він обертається навколо своєї осі не вертикально, як всі планети Сонячної системи , а ніби лежачи на боці. Виходить , що день в одній півкулі Урана триває близько 42 земних років , і так само довго триває ніч в іншій , неосвітленій півкулі.

 

 

 

У Нептуна всього два супутники : Тритон і Нереїда . Тритон дорівнює за розміром Меркурію . Рік на Нептуні триває 165 земних років.
Цікава історія відкриття планети Нептун . Її відкрив не астроном , що спостерігає небо в телескоп , а математик за допомогою обчислень.
Відомо , що всі небесні тіла притягуються одне до одного. Наприклад , Землю притягує не тільки Сонце, але і Меркурій , Венера , Марс , Юпітер і всі інші планети нашої системи. Тому Земля трохи відхиляється від свого " Правильного " ​​шляху навколо Сонця і має складну і " нерівну " орбіту. Спостерігаючи за Ураном , астрономи помітили відхилення від розрахованого шляху. Вони припустили , що ці відхилення викликає якась невідома планета , яка знаходиться поруч з Ураном . Французький математик Леверрье , витративши на обчислення багато місяців , точно вказав , де повинна знаходитися нова планета . Так був відкритий Нептун , який потім був виявлений за допомогою потужних телескопів.

 

 

Плутон
Плутон - сама далека планета Сонячної системи. Він здійснює оберт навколо Сонця за 250 земних років. Поперечник Плутона дорівнює приблизно 6000 кілометрів. З поверхні цієї планети Сонце здається маленьким яскравим кружечком , схожим на зірку нічного неба.
Радіосигнал від Плутона до Землі йде близько п'яти годин. Щоб отримати відповідь на своє повідомлення, доведеться чекати 10 годин.
Тепла і світла від Сонця Плутон отримує дуже мало - температура на ньому -200 градусів холоду. На Плутоні виявлена ​​атмосфера , але вона дуже розряджена. Не так давно вчені відкрили єдиний супутник Плутона і назвали його Харон . Він знаходиться дуже близько до поверхні Плутона і здається прив'язаним до нього : він не сходить і не заходить , як інші супутники , а постійно висить в одній і тій же точці неба Плутона. За своїми ознаками Плутон дуже схожий на Меркурій.

 

 

 

 

 

Астероїди

Малі планети, або астероїди, здебільшого обертаються між орбітами Марса і Юпітера й невидимі неозброєним оком. Першу малу планету відкрито в 1801 р., і за традицією її назвали одним з імен греко-римської міфології - Церера. Незабаром було знайдено й інші малі планети, названі Палладою, Вестою і Юноною. Застосовуючи фотографію, почали відкривати дедалі слабші астероїди. У наш час відомо понад 3000 астероїдів. Протягом мільярдів років астероїди час від часу стикаються один з одним.

Найяскравіший астероїд - Веста не буває яскравішим від 6-ї зоряної величини. Найбільший астероїд - Церера. Його діаметр близько 800 км, і за орбітою Марса навіть у найсильніші телескопи на такому малому диску нічого не можна побачити. Діаметр найменших відомих астероїдів становить лише близько кілометра. Звичайно, астероїди не мають атмосфери. На небі малі планети схожі на зорі, тому їх назвали астероїдами, що в перекладі з давньогрецької означає "зореподібні".

Як і для планет, для них характерне петлеподібне переміщення на фоні зоряного неба. У 1968 р. Ікар наблизився до Землі на відстань менш як 10 млн. кілометрів, але його зовсім незначне притягання ніяк не вплинуло на Землю. Часом близько підходять до Землі Гермес, Ерот та інші малі планети.

Нові астероїди відкривають щороку. Першовідкривач має переважне право вибрати назву відкритої ним планети. У наш час найчастіше астероїдам присвоюють імена відомих учених, героїв, діячів науки і мистецтва. Так, у 1978 р. було відкрито астероїд, який дістав згодом ім'я Воронвелія на честь автора цього підручника.

Боліди і метеорити

Болідом називається досить рідкісне явище - летюча по небу вогненна куля. Це явище спричиняється вторгненням у щільні шари атмосфери великих твердих частинок, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світла оболонка з розжарених газів.

Боліди часто мають помітний кутовий діаметр, і їх видно навіть удень. Марновірні люди вважали такі вогненні кулі літаючими драконами з вогнедишною пащею. Від сильного опору повітря метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом падає на Землю у вигляді осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами.

Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровується в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Іноді випадає навіть метеоритний дощ. Під час польоту метеорити оплавляються й покриваються чорною кірочкою. Один такий "чорний камінь" у Мецці вмурований у стіну храму і є предметом релігійного поклоніння.

Відомо три види метеоритів:

• кам'яні,
• залізні,
• залізо-кам'яні.

Іноді метеорити знаходять через багато років після їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів. В СРСР метеорит є власністю держави й підлягає здаванню у наукові заклади для вивчення. За вмістом радіоактивних елементів і свинцю визначають вік метеоритів. Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд. років.

Деякі дуже великі метеорити при великій швидкості падіння вибухають і утворюють метеоритні кратери, які нагадують місячні. Найбільший з виявлених кратерів знаходиться в Арізоні в США. Його діаметр 1200 м і глибина 200 м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000 років тому. Знайдено сліди ще більших і давніших метеоритних кратерів. Усі метеорити - це члени Сонячної системи.

Оскільки відкрито чимало невеликих астероїдів, які перетинають орбіту Марса, можна гадати, що метеорити - це осколки астероїдів з орбітами, які перетинають орбіту Землі. Структура деяких метеоритів свідчить про те, що на них впливали високі температури й тиски, отже, метеорити могли існувати в надрах зруйнованої планети або великого астероїда.

У складі метеоритів виявлено значно менше мінералів, ніж у земних гірських породах. Це свідчить про примітивний характер метеоритної речовини. Однак багато мінералів, що входять до складу метеоритів, не зустрічаються на Землі. Наприклад, більшість кам'яних метеоритів містить округлі зерна - хондри, хімічний склад яких майже такий самий, як у Сонця. Ця найдавніша речовина дає відомості про початковий етап формування планет Сонячної системи.

 

Комети, їх відкриття і рух

Перебуваючи в просторі далеко від Сонця, комети мають вигляд дуже слабких, розмитих, світлих плям з ядром у центрі. Стають дуже яскравими й утворюють хвости лише ті комети, які проходять порівняно близько від Сонця. Вигляд комети із Землі залежить також од відстані до неї, кутової відстані від Сонця, світла Місяця тощо.

Великі комети - туманні утворення з довгим блідим хвостом - вважалися провісниками всіляких бід, воєн і т. ін. Ще в 1910 р. в царській Росії служили молебні, щоб відвести "божий гнів в образі комети".

Уперше І. Ньютон обчислив орбіту комети, спостерігаючи її переміщення на фоні зір, і переконався, що вона, подібно до планет, рухалася в Сонячній системі під дією тяжіння Сонця. Його сучасник, англійський учений Е. Галлей (1656-1742), обчисливши орбіти кількох комет, висловив припущення, що в 1531, 1607 і 1682 рр. спостерігалась одна й та сама комета, яка періодично повертається до Сонця, і вперше передбачив її появу.

У 1758 р., як і передбачив Галлей (через 16 років після його смерті), вона справді з'явилася і дістала назву комети Галлея. В афелії вона виходить за орбіту Нептуна і через 75-76 років знову повертається до Землі і Сонця. У 1986 р. комета Галлея також пройшла на найкоротшій відстані від Сонця. На зустріч з нею вперше було направлено автоматичні міжпланетні станції з науковою апаратурою.

Комета Галлея належить до періодичних комет. Нині відомо багато короткоперіодичних комет з періодами обертання від трьох (комета Енке) до десяти років, їхні афелії знаходяться біля орбіти Юпітера. Наближення комет до Землі та їхній майбутній видимий шлях по небу обчислюють заздалегідь з великою точністю.

Разом з тим є комети, які рухаються по дуже витягнутих орбітах з великими періодами обертання. Ми беремо їхні орбіти за параболи, хоч насправді вони, очевидно, є дуже витягнутими еліпсами, але відрізнити ці криві, знаючи тільки малий відрізок шляху комет поблизу Землі і Сонця, нелегко. Більшість комет не мають хвоста і видно їх тільки в телескоп.

Щороку з'являються відомості про відкриття кількох невідомих раніше комет, яким дають назву за прізвищем ученого, що їх відкрив. До каталогів занесено близько тисячі комет, які спостерігалися.

Фізична природа комет

Маленьке ядро діаметром кілька кілометрів - єдина тверда частина комети, і в ньому практично зосереджена вся її маса. Маса комет надто мала й зовсім не впливає на рух планет. А планети спричиняють великі збурення в русі комет.

Ядро комети, очевидно, складається із суміші пилинок, твердих грудочок речовини й замерзлих газів, таких, як вуглекислий газ, аміак, метан. З наближенням комети до Сонця ядро прогрівається і з нього виділяються гази й пил. Вони утворюють газову оболонку - голову комети. Газ і пил, що входять до складу голови, під дією тиску сонячного випромінювання і корпускулярних потоків утворюють хвіст комети, завжди спрямований у протилежний від Сонця бік.

Чим ближче до Сонця підходить комета, тим вона яскравіша і тим довший її хвіст внаслідок її опромінювання та інтенсивного виділення газів. Найчастіше він прямий, тонкий, струменистий. У великих і яскравих комет іноді спостерігається широкий, вигнутий віялом хвіст. Деякі хвости досягають у довжину відстані від Землі до Сонця, а голова комети - розмірів Сонця. З віддаленням від Сонця вигляд і яскравість змінюються у зворотному порядку і комета зникає з поля зору, досягнувши орбіти Юпітера.

Спектр голови і хвоста комети має звичайно яскраві смути.

 Аналіз його показує, що голова комети складається в основному з пари вуглецю й ціану, а до складу її хвоста входять іонізовані молекули оксиду вуглецю (II) (чадного газу). Спектр ядра комети є копією сонячного спектра, тобто ядро світиться відбитим сонячним світлом. Голова і хвіст світяться холодним світлом, поглинаючи і потім перевипромінюючи сонячну енергію (це різновид флуоресценції). На відстані Землі від Сонця комета не гарячіша, ніж Земля.

Видатний російський учений Ф. О. Бредіхін (1831-1904) розробив спосіб визначення за кривизною хвоста сили, що діє на його частинки. Він класифікував кометні хвости і пояснив ряд спостережуваних у них явищ на основі законів механіки й фізики. В останні роки з'ясували, що рух газів у прямих хвостах та злами в них спричинені взаємодією іонізованих молекул газів хвоста з потоком частинок (корпускул), який налітає на них від Сонця і який називається сонячним вітром. Дія сонячного вітру на іони кометного хвоста перевищує притягання їх Сонцем у тисячі разів. Посилення короткохвильової радіації Сонця і корпускулярних потоків викликає раптові спалахи яскравості комет.

І в наш час іноді серед населення висловлюються побоювання, що Земля зіткнеться з кометою. У 1910 р. Земля пройшла крізь хвіст комети Галлея, де є чадний газ. Однак його домішку в приземному повітрі не вдалось виявити, бо навіть у голові комети гази надзвичайно розріджені. Зіткнення Землі з ядром комети дуже малоймовірне.

Можливо, таке зіткнення спостерігалося в 1908 р. як падіння Тунгуського метеорита. При цьому на висоті кількох кілометрів стався потужний вибух, повітряна хвиля якого повалила ліс на величезній площі.

 

Метеори і метеорні потоки

Давно помічено, що ядра періодичних комет виснажуються, з кожним обертом вони світяться дедалі слабше. Не раз спостерігався поділ кометних ядер на частини. Це руйнування спричиняли або сонячні припливи, або зіткнення з метеоритними тілами. Комету, відкриту чеським ученим Біелою ще в 1772 р., спостерігали під час повторних повернень із семирічним періодом. У 1846 р. її ядро розпалося, і вона перетворилася у дві слабкі комети, яких після 1852 р. не вдалося побачити.

Коли в 1872 р., за розрахунками, зниклі комети повинні були пройти поблизу Землі, спостерігався дощ "падаючих зір". З тих пір 27 листопада це явище повторюється щороку, хоч і менш ефектно. Дрібні тверді частинки ядра колишньої комети Біели, яке розпалося, розсіялись уздовж її орбіти, і, коли Земля перетинає їх потік, вони влітають в її атмосферу. Ці частинки спричиняють в атмосфері явище метеорів і повністю руйнуються, не долітаючи до Землі. Відомий ряд інших метеорних потоків, ширина яких незмірно більша за розмір ядер комет, що їх породили.

З кометою Галлея пов'язані два метеорні потоки, один з яких спостерігається у травні, другий - у листопаді.

Фотографуючи шлях одного й того самого метеора на зоряному небі, як він проектується для спостерігачів, Ідо перебувають на відстані 20-30 км один від одного, визначають висоту, на якій з'явився метеор. Найчастіше метеорні тіла починають світитися на висоті 100-120 км і повністю випаровуються вже на висоті 80 км. У їхніх спектрах видно яскраві лінії заліза, кальцію, кремнію тощо.

 

 

  Земля - одна з восьми  основних планет Сонячної системи. Передбачити майбутнє Землі - дуже велике завдання.

   Я мрію, щоб на нашій планеті стався такий прогрес у науці і техніці, який дозволив би нам користуватися всіма сучасними приладами, але при цьому не шкодити природі, берегти екологію планети.

  Я  переконаний, що на планеті будуть буяти ліси, розмножуватися рідкісні тварина й рослини, багато буде заповідників, де люди зможуть вільно гуляти й насолоджуватися життям.

  Школярі матимуть змогу часто їздити на екскурсії та подорожі в будь - які куточки нашої планети, навіть літати у космос.

  Я бажаю, щоб усім на планеті жилося спокійно і щасливо, щоб нікому не загрожувала екологічна катастрофа. Я вірю, що на планеті будуть жити люди, здатні творити добро, що наша планета в майбутньому буде мирною, без війн і крові, без горя і сліз. Що нашому людству ніколи не доведеться залишити нашу  планету під назвою Земля.

(Ніжнік Андрій, 4- Бклас)

 

  Люди часто забувають, або не помічають того, наскільки щедра наша Земля. Рослини та дерева дають нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водоймища - рибою. Все живе, що нас оточує має право на життя. Адже жодна жива істота не завдає стільки шкоди навколишньому середовищу, скільки -  людина.

  У моєї планети повинно бути: прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, густі ліси, квітучі гаї, захищені поля. Давайте зробимо все, щоб ми дихали пахощами квітів, чули спів пташок у лісах, ходили по мякій травичці, милувалися сходом сонця.

(Лєонєнкова Ольга. 4- Б клас)

 

  Якщо уявити далеке майбутнє, спостерігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає нас далі. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного й того ж рішення. Адже земля - це найкраще місце з усіх інших, які підкорили люди. Інколи, мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє.

 На Землі не буде більше великих війн. Завдяки досягненням науки і техніки, людство назавжди звільнить планету від усього сміття, яким воно заповнювало її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом.

(Волкодав Артем, 4-Б клас)

 

  Я вірю в краще майбутнє нашої планети. Дуже сподіваюся, що ми, люди, будемо вдосконалювати світ, в якому живемо.

   У майбутньому планета буде чистою, тому що всі заводи та підприємства, будуть використовувати нові безпечні технології. Не буде брудної води в морях та річках. На планеті все буде дуже зручним для життя.

  Транспорт дуже швидкий та безпечний, багато уваги приділятиметься відпочинку,  насадженню безліч парків, лісосмуг.

 Але я вважаю, що планета буде такою, якою ми насправді можемо її зробити.

(Вдовиченко Даря, 4- Б клас)

 

  Я бачу свою планету у майбутньому чистою,зеленою, квітучою. Люди  живуть  у мирі і злагоді. Всі жителі нашої планети - рівні між собою. Не має війн, атомної зброї. На місці пустелі  збудовані мегаполіси. Наші земляни будують космодроми - з яких ми  літаємо на інші планети і вивчаємо інопланетну мову. Багато цікавого дізнаємось про жителів інших планет.

Але щоб наші мрії стали дійсністю, ми повинні берегти нашу планету.

(Макаров Даніїл, 4-Бклас)

 

  Якщо уявити далеке майбутнє, то я бачу нашу Землю квітучою, зеленою, населеною здоровими та щасливими людьми.

  Але, щоб це справді стало дійсністю, всі ми повинні пам’ятати - майбутнє починається сьогодні.

  Одразу виникає питання - з чого почати? А почати необхідно з самого себе. Дбайливо стався до природи: розвішуй годівниці, сади квіти біля свого будинку, доглядай за ними.

  Тоді шумітимуть ліси, лунатиме спів, а повітря буде чистим. 

(Мельниченко Анна, 4- Б клас)

 

  В наш час на планеті Земля з 1991року відбулося 14 війн. А деякі з них досі не припинилися. Люди вмирають від голоду, холоду та поневірянь.

  Мені дуже хочеться, щоб на нашій планеті був мир та злагода. Всі конфлікти, які виникають, люди вирішували б мирно, з повагою ставилися один до одного.

  Мрію про час, коли жителі нашої планети могли б полетіти в іншу галактику, тому що, Землю населяють майже сім мільярдів людей. Щоб життя на планеті було спокійне і щасливе.

   Люди! Бережіть Землю!

(Єфімов Євгеній, 4- Бклас)

      У кожної людини є свої мрії. Кожен мріє по-різному.

 Я мрію, що нашу планету чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде війн, завдяки науці і техніці, люди очистять планету від сміття. Усі будуть жити в теплих будинках, на озеленених вулицях. Також, завдяки науковцям, люди зможуть лікувати тяжкі хвороби.

Ми повинні бути щасливими, здоровими і тоді наша планета буде прекрасна.

(Волкова Дар’я, 4- Б клас)

     На планеті Земля живе більше шести мільярдів чоловік. Скільки з них вважають планету своїм будинком? Хтось будинком називає будівлю чи квартиру, в якій живе, хтось - своє рідне місто або країну. А ось відгукнутися так про цілу планету зможе не кожен.

  Наша планета зараз перебуває в небезпеці: забруднення Світового океану, вирубка лісів, озонові діри, брак прісної води. І це не повний список, проблем нашого «дому». Хто в цьому винен? Це наслідки людської діяльності: роботи заводів, аварій на нафтових танкерах, блюзнірського ставлення до  дарів природи. Багато століть людина знищує всі види тварин, рослин, забруднює річки, створює звалища сміття. І ніхто не думає про наслідки, не думає про майбутнє.

  Бережіть планету, це наше майбутнє!

(Акімов Олексій, 4-Б клас)

   На Землі 6 материків, які з усіх сторін оточені морями й океанами. В майбутньому Земля може значно змінитися. У зв’язку з глобальним потеплінням, розшириться територія морів і океанів. Деякі материки поглине вода. Виникнуть кумедні й великі тварини, які можуть жити під водою і на суші. Птахи пристосуються до кліматичних умов.   З’являться роботи, також  автомобілі зможуть літати, а літаки - плавати. Роботи та люди стануть літати на інші планети: Венеру, Юпітер, Марс, Нептун…

(Вовченко Дмитро, 4 - Б клас)

  Я вірю в краще майбутнє. В майбутньому Земля буде чистою. Тому всі заводи і підприємства, що забруднюють навколишнє середовище сьогодні, будуть використовувати нові технології. Автівки  їздитимуть на екологічному пальному. Планета буде дуже зручною для життя. Не буде магазинів, кафе, барів. Продукти харчування та другі товари ми замовлятимемо у службі доставки покупок додому - і це буде доступно кожному. На планеті багато уваги приділятиметься місцям відпочинку. Збудують багато кінотеатрів, дитячих майданчиків.

Наша планета буде дуже гарною!    

(Титаренко Владислав, 4- Б клас)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

По синьому морю срібний човник пливе. (Місяць)


* * *
Рогатий, а не бик,
Пливе, а не качка. (Місяць)

* * *
Не електрика, не газ –
Світить всюди в нічний час. (Місяць)

* * *
Усю ніч бродить навмання,
Прокладає шлях до дня. (Місяць)

* * *
Срібну скибку кавуна
Видно уночі з вікна.
Що це? (Місяць)

* * *
Серед ночі на небі біліє,
Тьмяно світить,
Та зовсім не гріє. (Місяць)

* * *
Буває кругленький,
З ріжками буває,
Вночі його видно,
А вдень він зникає.(Місяць)

* * *
Срібною доріжкою,
Виставивши ріжки,
Через річку перейшов,
Не змочивши підойшов.(Місяць)

* * *
Срібне коло - покотьоло
Цілий день відпочиває.
Вийде звечора у поле –
Гріть не гріє, тільки сяє. (Місяць)

* * *
Аж до раночку вночі
Дід-пастух овець лічив.
Вийшло сонечко з-за гаю…
Де вони тепер – не знає. (Місяць, зорі)

* * *
Повна піч паляниць,
Посередині книш.(Місяць та зорі)

* * *
В синім небі світлячки –
Не дістать до них рукою.
А найбільший світлячок
Зігнувся, як черв’ячок. (Зорі і місяць)

* * *
Іде лісом – не шелестить,
Іде водою – не плюскотить.(Проміння сонця, місяця)

* * *
Двері він не відчиняє,
А в кімнату потрапляє. (Промінець сонця)

* * *
Золотиста нитка в'ється,
Тільки в руки не дається. (Сонячний промінь)

* * *
Серед моря-моря стоїть золота комора.(Сонце)

* * *
Що сходить без насіння? (Сонце)

* * *
Золоте сховалося, а срібне показалося. (Сонце і місяць)

* * *
Синє море хитається, білий заєць купається. (Сонце в морі)

* * *
На блакитній тарелі золоте яблуко катається.(Сонце)

* *
За горами, за лісами золотий кружок встає.(Сонце)

Удень сяє, вночі зникає. (Сонце)

* * *
Його не сіють, а воно кожного дня сходить.(Сонце)

* * *
Кругленьке, ясненьке півсвіту освічує.(Сонце)

* * *
Хто без дров, без огня освітить, гріє нас щодня?(Сонце)

* * *
Стоїть верба посеред села,
Розпустила порослі до кожного двора.(Сонце з промінням)

* * *
Удень по небу гуляє,
А ввечері на землю спати лягає.(Сонце)

* * *
Двері він не відчиняє,
А в кімнату потрапляє.(Промінь сонця)



* * *
Мету, мету – не вимету,
Несу, несу – не винесу,
Пора прийде,
Само вийде.(Сонце)

* * *
Відкривайте оченята,
Досить спати, досить спати –
Рано-рано у віконце
Заглядає літнє…(Сонце)

* * *
В небі я тружуся,
Знає мене кожний.
Я на всіх дивлюся,—
На мене ж не можна. (Сонце)

* * *
Дивиться здалека
Вогняне око,
Усюди, де буває,
Поглядом зігріває.(Сонце)

* * *
Хто однаково всіх любить?
Всіх однаково голубить?
Кожний тільки скоса гляне,
А обняти не дістане.(Сонце)

* * *
Тепло дивиться на нас
Особливо в літній час.
Це без нього ніч чорніє,
А при ньому день біліє. (Сонце)

* * *
Із-зі моря випливає,
Промінці ласкаві має,
Заглядає у віконце
Це яскраве, кругле…(Сонце)

* * *
Він і гріє, і пече,
І, як зайчик, грається.
Хочеш взяти його – втече
І мерщій сховається.(Промінь сонця)

* * *
Рано-вранці прокидається, встає.
Розсипає скрізь проміннячко своє.
Огляда природоньку, зігріва,
А надвечір спатоньки знов ляга.(Сонце)

* * *
Соняшник розцвів у небі,
Поливать його не треба,
Влітку, взимку він цвіте,
І насіння золоте
Розсипає сонях всюди,
Урожай цей – радість людям.(Сонце)

* * *
Високо ходить,
Землю водить,
Одне око має,
Всюди заглядає,
Дивиться в віконце..
Що це?(Сонце)

* * *
Все від нього навкруги
Набирається снаги.
Тільки ранок настає –
Виглянь у віконце!
Всім воно життя дає,
Променисте…(Сонце)

* * *
Котилось котильце,
Котильце-барильце,
То вище і вище,
То нижче і нижче.
Закидало в віконце
Золоте волоконце.(Сонце)

* * *
В спеку песику і киці
Гриць приніс води з криниці.
Ті прибігли: ну й біда!
З миски зникла вся вода!
Хто це воду випив? Хто це?
Здогадались, дітки: …(Сонце)

* * *
Випливає з-за гори,
Загляда у всі двори,
Сіє, сіє позолоту,
Всіх скликає на роботу,
Осяває все навкруг
Чарівний червоний круг.
Доня дивиться в віконце:
- Тату, тату, сходить…(Сонце)

* * *
Як настане день-деньочок,
В небі котиться клубочок.
Ой там нитки не прості,
Сяють, наче золоті!
Вийшли б гарні рукавиці
І мені, й моїй сестриці.
Жаль, його не досягти,
Рукавичок не сплести. (Сонце)

* * *
Золоте кружало
З неба покотилось.
У діброву впало
І десь загубилось.

Сховалось в діброві,
До ранку блукало,
А на ранок знову
В небі засіяло.(Сонце)

Меркурій по першій доріжці іде,

по другій - красуню Венеру веде,

а рідна Земля ось по третій біжить,

 а Марс по четвертій за ними спішить.

Юпітер за Марсом на п 'ятій орбіті,

Сатурн аж на шостій, в кільце він одітий.

По сьомій орбіті Уран ось біжить,

Нептун за Ураном по восьмій летить.

Найдалі від Сонця Плутон пробігає –

там довга зима, там усе замерзає.

 

     Голуба хустина, жовтий клубок;
     По хустині качається, людям усміхається.  (Небо і сонце)

 

     У бабиній хатині висить хліба скибка,
     Собаки гавкають, не можуть дістати. (Місяць на небі)

    

     Іде лісом – не тріщить,
     Іде водою – не хлющить,
     Іде до хати – на нього пси не гавкають. (Промінь сонця або місяця)

 

     Їхав по горі волох, розсипав горох;
     Стало світати – нема що збирати. ( Сонце і зорі)

 

 

     

  Пішла пані до льоху, насипала гороху;    

  Вернулася з льоху – нема гороху.(Сонце і зорі)

 

     Золотий пішов, а срібний прийшов. (Сонце і місяць)

    

     Всі його люблять, всі його чекають
     А хто подивиться – кожен скривиться.  (Сонце)

 

     Промінь сонця або місяця

     На долину, на поділ
     Ліг великий сивий віл.
     Надійде теля червоне –
     Геть того вола прогоне.  (Туман і сонце)

 

     Коли я молодий був - світло світив, а старіти став, мерхнути став.  (Місяць)

   

     Без рук, без ніг, тільки з рогами,
     А ходить під небесами. (  Місяць)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вікторина

Прилад, за допомогою якого спостерігають за космонавтами на орбіті. (Телевізор)

Повітряний пояс навколо нашої планети. (Атмосфера)

Модель супутника, космічного корабля чи літака. (Макет)

Планета, де є життя. (Земля)

Планета, названа на честь бога морів. (Нептун)

Найбільша планета Сонячної системи. (Юпітер)

Між Марсом та цією планетою міститься пояс астероїдів – малих ланет Сонячної системи. (Юпітер)

 Найменша планета Сонячної системи з 2007 року. (Марс)

 Ця планета в 60 разів більша за Землю, рік на цій планеті дорівнює 165 земним рокам. (Нептун)       

 Супутник   Юпітера,   що   називається   так,   як   одна   з   частин   світу. (Європа)

 Місце, з якого стартують у космос ракети? (Космодром).

Небесне тіло із газів та льоду? (Комета).

Невелике небесне тіло, схоже на камінь? (Метеорит).

Окрема група зірок. (Сузір’я ).

Що    ми    називаємо    роком?    (час    повного    оберту    Землі    навкруг Сонця).

Найпотужніший     технічний     пристрій,     що     винайшло     людство?(Ракета).

 Шлях, яким рухається планета чи супутник? (Орбіта).

 Як називається найяскравіша зірка у сузір’ї «Великого собаки», що має    безпосереднє    відношення    до    назви    відпочинку    школярів?(Канікула).

 Вчений,    який    довів,    що    Земля    та    інші    планети    обертаються навколо Сонця? (Микола Коперник).

Скільки  супутників  має  Земля  та  Марс?  (Земля  –  один  (Місяць), Марс – два (Фобос та Деймос)).

Звання, що надають льотчику,  який здійснив  політ  у космос. (Космонавт)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЩО СТРАШНОГО В СУПУТНИКАХ МАРСА?

Якось американському астроному Асафу Холлу набридло вивчати Марс. Він вирішив йти спати. Але його дружина, якої він побоювався, наполягала на тому, щоб він продовжував дослідження. Тієї ночі він від­крив два супутники Марса. Дотепний астроном назвав їх Фобос (страх) і Демос (жах).

ЧОМУ МАРС ЧЕРВОНИЙ?

Тому, що він іржавий. На поверхні планети міститься велика кількість залізного пилу, що окислився в атмосфері з вуглекислого газу.

ЧИ Є ЖИТТЯ НА МАРСІ?

Поки що цього ніхто не знає. Космічні апарати «Вікінг», що були за­пущені в 70-х роках, не знайшли на Марсі слідів життя. Але у 1996 році у зразках породи з Марса були виявлені мікроскопічні окам'янілості, що могли виявитися мінівірусами.

ЯКИМ Є ПОВІТРЯ НА ВЕНЕРІ?

Атмосфера Венери є смертельною для людини. Вона складається пе­реважно з отруйного вуглекислого газу і хмар сірчаної кислоти. Шар атмо­сфери дуже товстий, тому атмосферний тиск є великим.

ЧОМУ ВЕНЕРУ НАЗИВАЮТЬ ВЕЧІРНЬОЮ ЗОРЕЮ?

Венера віддзеркалює сонячне світло, і тому в небі вона сяє як зоря. Але через її близьке розташування до Сонця ми можемо спостерігати Венеру тільки відразу після заходу Сонця або перед світанком.

ЧИ МОЖНА ДИХАТИ НА МЕРКУРІЇ?

Ні! Без запасу кисню — неможливо. Меркурій практично позбавле­ний атмосфери, за винятком деяких парів натрію, тому що всі гази спа­лює Сонце.

ЯКОЮ Є ТЕМПЕРАТУРА НА МЕРКУРІЇ?

На Меркурії немає теплоізолювальної атмосфери, тому перепади температур є дуже різкими. Вдень температура піднімається до 430°С, а вночі падає до —180° С.

МЕРКУРІЙ

Меркурій не має атмосфери, а його поверхня покрита кратерами, як на Місяці.

ЩО ТАКЕ ВНУТРІШНІ ПЛАНЕТИ?

Це чотири найближчі до Сонця планети Сонячної системи — Мер­курій, Венера, Земля і Марс. Якщо планети, що більше віддалені від Сон­ця, складаються здебільшого із газів, то внутрішні планети складаються з твердих порід. Тому на їх тверду поверхню можуть приземлятися кос­мічні апарати. Всі внутрішні планети оточені тонким шаром атмосфери і є абсолютно різними за складом.

 

 ЩО ТАКЕ ЗОВНІШНІ ПЛАНЕТИ?

Зовнішні планети — це Уран, Нептун, Плутон, а також супутник Плу­тона Харон. Ці планети були абсолютно невідомими давнім астрономам. Вони розташовані дуже далеко від Землі, і їх ледь можна розгледіти. Тому Уран був відкритий тільки у 1781 році, Нептун — у 1846 році, Плутон — у 1930 році, а Харон — тільки у 1978 році. Уран та Нептун — газові пла­нети так само, як Юпітер і Сатурн, а Плутон і Харон складаються із твер­дих порід. Існує припущення, що вони були блукаючими астероїдами, аж поки не наблизилися до кордонів Сонячної системи. Тоді їх захопи­ло сонячне тяжіння.

 

ЯКІ ПЛАНЕТИ НАЗИВАЮТЬ ГІГАНТАМИ?

Юпітер і Сатурн — п'ята та шоста від Сонця планети — вважаються гігантами Сонячної системи. Маса Юпітера є вдвічі більшою, ніж маса решти планет разом узятих, і в 1300 разів є більшою за масу Землі. Сатурн дещо менший. На відміну від внутрішніх планет, обидва гіганти повністю складаються з газів, і тільки ядро вони мають тверде. Але й на круглі хма­ри газу вони теж не схожі. Під впливом величезної гравітації газ стис­кається до рідкого і навіть твердого стану.

ІЗ ЧОГО СКЛАДАЮТЬСЯ ПЛАНЕТИ-ГІГАНТИ?

Юпітер і Сатурн складаються здебільшого з водню і гелію. Тиск усе­редині Юпітера настільки великий, що більша частина водню перетво­рилася на метал.

ЧИ ВІТРЯНО НА САТУРНІ?

На Сатурні дмуть вітри сильніші, ніж на Юпітері. Вони несуться плане­тою зі швидкістю 1800 км/год. Але вітри на Нептуні є ще сильнішими. На екваторі Сатурна швидкість вітру досягає 1800 км/год.

СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ САТУРН?

Хоча розміри Сатурна і велетенські, але складається він здебільшо­го із рідкого водню, і тому є напрочуд легким. Його маса становить при­близно 600 мільярдів трильйонів тонн. Якби вдалося знайти ванну від­повідного розміру, то планета плавала б у ній.

СКІЛЬКИ СУПУТНИКІВ У САТУРНА?

У Сатурна не менше, ніж 17 супутників. Один із них — Япет — білий з одного боку і чорний з іншого. Другий — Енцелад — укритий криста­лами льоду. Він блимає, як кіноекран.

 

ЩО НЕЗВИЧАЙНОГО В ТИТАНІ?

Супутник Сатурна Титан — єдиний із супутників Сонячної системи, що має атмосферу.

ЩО ТАКЕ КІЛЬЦЯ САТУРНА?

Кільця Сатурна — ореол довкола планети, що світиться. Вперше вияв­лений у 1659 році нідерландським ученим Хрістіаном Гюйгенсом (1629— 1695). Кільця утворені з безлічі мільярдів частинок льоду і пилу. Деякі із них досягають розмірів 20—30 м, але більшість не перевищує розмірів ку­биків льоду. Кільця є дуже тонкими — не більше 50 м завтовшки, а ши­рина їх становить 74 000 км. Вони знаходяться на висоті 7000 км над хма­рами Сатурна.

 

ЧИ МОЖЕ КОСМІЧНИЙ АПАРАТ ПРИЗЕМЛИТИСЯ НА ЮПІТЕРІ?

Ні. Навіть якби вдалося сконструювати космічний апарат, що спроможний витримати тиск Юпітера, все рівно не знайшлося б поверх­ні, що була б придатною для його посадки, адже атмосфера на цій пла­неті поступово переходить у глибокі моря рідкого водню.

ЯКОЮ Є ШВИДКІСТЬ ОБЕРТАННЯ ЮПІТЕРА?

Юпітер обертається швидше за інші планети. Незважаючи на свої ве­летенські розміри, він обертається довкола своєї осі за 9,8 год, тобто точ­ка його поверхні рухається зі швидкістю 45 000 км/год.

СКІЛЬКИ СУПУТНИКІВ У ЮПІТЕРА?

У Юпітера 16 супутників. Оскільки 4 найбільших було відкрито Галі-лео Галілеєм у 1610 році, то їх назвали Галілеївськими. Решта супутників є набагато меншого розміру.

ЩО ТАКЕ ВЕЛИКА ЧЕРВОНА ПЛЯМА?

Це ділянка в атмосфері Юпітера завширшки 40 000 км, де вже що­найменше 330 років вирує нескінченний шторм.

ЯКОГО РОЗМІРУ Є ЮПІТЕР?

Він дуже великий. Хоча планета складається переважно з газу, її маса в 320 разів є більшою за масу Землі. Діаметр Юпітера — 142 984 км.

ЩО НЕЗВИЧАЙНОГО В УРАНІ?

На відміну від інших планет, вісь Урана є нахиленою під прямим ку­том, і планета рухається навколо Сонця боком, ніби велетенська куля у кегельбані.

ЩО ТАКЕ АСТЕРОЇД?

Астероїди — це сотні кам'яних брил, що блукають орбітою навко­ло Сонця. Вони стеляться широкою смугою між Марсом та Юпітером.

Найбільший астероїд — Цербера — досягає 1000 км упоперек. Решта є набагато меншими. Сьогодні вченим відомо понад 3200 астероїдів.

ЧОМУ НЕПТУН ЗЕЛЕНИЙ?

Поверхня Нептуна вкрита океаном рідкого метану (природного газу) зеленувато-блакитного забарвлення.

СКІЛЬКИ ТРИВАЄ РІК НА НЕПТУНІ?

Нептун розташований дуже далеко від Сонця. Максимальне відда­лення становить понад 4 млд км, тому він робить повний оберт навколо Сонця за 164,79 років.

ХТО ВІДКРИВ ПЛАНЕТУ НЕПТУН?

Два математики — англієць Джон Коуч Адамс та француз Юрбен Ле Верр'є вирахували, де може розташовуватися Нептун, завдяки впливу його гравітації на орбіту Урана. Йоганн Галле у Берліні побачив загадко­ву планету 24 вересня 1846 року.

Нептун розташований настільки далеко від Сонця, що температура на його поверхні опускається до —210°С.

ЯКИМИ Є РОЗМІРИ ПЛУТОНА?

Плутон дуже малий, тому його важко побачити. Він є у п'ять разів меншим за Землю — всього 2284 км у діаметрі — і в 500 разів є легшим.

ЩО ТАКЕ МЕТЕОРИТИ?

Це дуже великі кам'яні брили, що прилітають із космосу. Вони про­никають в атмосферу Землі і долітають до її поверхні, не згорівши пов­ністю

Космос … Це явище настільки таємниче і загадкове, що розповідати про нього можна нескінченно довго. Кожне небесне тіло настільки унікально, що стане темою окремої розповіді. Космос – це безмежний простір, досліджувати яке людство буде до тих пір, поки живе саме на цій Землі, поки не вичерпається вся його допитливість і цікавість.