Виховна година для учнів 4 класу "В нас одна Батьківщина."

Виховна година для учнів4 класу

Тема. В нас одна Батьківщина.

Мета. Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, народні символи, знання Конституції; вихову­вати любов до рідної країни, почуття патріотизму.

Обладнання. Журнал із зображенням герба, прапора, за­пис Гімну, вишиті рушники, серветки, калинові кетяги, вис­тавка книжок про Україну, виставка дитячих малюнків до теми, плакати.

Перегляд кліпу « Моя Україна»

Ведуча.

Ми раді вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий був на столі,

Щасливі були люди в місті й селі.

Серця в нас сповнені любов'ю, миром,

Бажаєм, щоб зустріч була щирою.

Вчитель. Сьогодні ми з вами у нашій світлиці поведе­мо мову про найдорожче серцю кожної людини. Нехай тему нашої розмови вам підкажуть рядки вірша Ліни Костенко.

Ведучий.

Буває часом сліпну від краси,

Спиняюся, не тямлю, що за диво —

Оці степи, це небо, ці ліси —

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе як є — дорога, явори,

Усе моє — все зветься Україна

Моя Батьківщина — це вишеньки цвіт
І верби над ставом, й калина.
Моя Батьківщина — це мрії політ,
Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина — це наша сім’я.
Затишний куточок і хата.
Це мама, татусь, бабця, дідо і я,
Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина — це злагода й мир
Та небо бездонне й чудове.
Це пісня чарівна, що лине до зір,
Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина — ліси і поля.
Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля.
Що кожного з нас народила.

Я люблю кожну квіточку в полі
І струмок, що до річки біжить.
І високі, до неба, тополі,
Й чисту-чисту небесну блакить.

І у синьому небі лелеки,
Й журавлину осінню печаль.
Й споришеві стежки, що далеко
Розійшлись по землі в синю даль.

У маленькі свої долоньки
Я промінчики сонця ловлю.
Україну мою, рідну неньку,
Я усім своїм серцем люблю.

Я народилась в Україні
І почала життя своє.
Тут небеса високі й сині,
На що не глянеш — все моє!
Трава для мене зеленіє.
Для мене світлі дні ясні.
І сонце пестить та леліє,

Летять до серденька пісні.

Тут кожна квіточка співає.
Струмочок ніжно жебонить.
І краю кращого немає,
Де б я могла так вільно жить!

Розповідь учителя

Вчитель

Наша Батьківщина – Україна, наша багата й щедра українська земля, стала здавна місцем проживання для представників більше 130 національностей; крім самих українців. Це і росіяни, німці, кримські татари, естонці, болгари, греки, молдавани, румуни, угорці, албанці, гагаузи, євреї. Усі вони представники нашого українського народу тощо.

Наша прекрасна земля, її щедрий, співчутливий народ дав захист багатьом малим народам. Усі вони мирно й у злагоді живуть на Україні, пройшовши нелегкі випробування часом, голодом війнами.

Кожний народ має свою культуру і побут, свою мову, свої звичаї. Батьківщина для кожної людини, як рідна ненька, її не можна ані купити, ані заслужити, вона у кожного одна. Україна – це наш рідний край, наша дорога і мила вітчизна, земля, де ми народилися, побачили і пізнали світ, почули колискову пісню. Рідну мову – це найдорожча у світі Батьківщина.

Що ж таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою водиця.

В чистім полі криниця

Серед лугу далеко

У діброві лелека.

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.

Ми вчимося сьогодні у школі

І гартуємо наші серця.

З рідним краєм пов’язуєм долі

Будем вірні йому до кінця.

Кожен народ любить свою батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності. Ми живемо в Україні, волелюбній, мирній державі, і теж усім серцем любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона стала процвітаючою, сильною, завжди була вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки України. 
(В клас заходять хлопчик і дівчинка в українських костюмах. Інсценізація вірша Ю.Шкрумеляка «Українські діти»)

 
Учитель. Хто ти, хлопчику маленький? 

Учень. Син я України - неньки! 
Українцем я зовуся – 
Й тою назвою горджуся! 

Учитель. А по чім тебе пізнаю? 

Учень. По вкраїнському звичаю. 
В мене вдача щира й сміла, 
І відвага й духу й тіла, 
І душа моя здорова, 
Українська в мене мова. 

Учитель. Хто ти дівчинко маленька? 

Учениця. Доня України - неньки. 
Українкою зовуся – 
Й тою назвою горджуся! 
Ой, вдягнуся у неділю 
У вишивану сорочку, 
У червону спідничину 
І в коралі на шнурочку – 
Заплету я свої коси 
І візьму віночок з рути, 
Ще й васильком заквітчаюсь, 
Чи від мене кращій бути? 
 

 Всі ми – діти українські, 
Український славний рід, 
Дбаймо, щоб про нас маленьких 
Добра слава йшла у світ! 

Все, що рідне, хай нам буде 
Найдорожче і святе, 
Рідна віра, рідна мова, 
Рідний край наш над усе! 

Разом. Присягаєм : наш край рідний 
Над усе любити, 
Рідний народ шанувати 
І для нього жити. 
Вчитель

Кожен з нас хоче стати кращим, плекати в собі найкращі риси патріота в ім’я майбутнього нашої Батьківщини. Щоб бути патріотом своєї держави, треба дотримуватись Конституції україни, знати і цінувати державні символи, захищати Україну від ворогів.

Сторінка друга ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

ЛЕГЕНДА

Не тільки людина, не тільки сім’я мають властиві їм ознаки – такі зворушливі й неповторні. Кожна держава також має свої розпізнавальні символи. Це прапор і гімн.

З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.

Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому матір подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім’я Тризуб. 

Середньому сину мати дала в дорогу блакитно жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними (героїчними) вчинками. Люди запам’ятали його і назвали Прапором.

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім’я Гімн.

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну.

Вони стали державними символами  України.

Ведуча. Кожна держава світу має свій герб, прапор та гімн. Це символ держави. В Конституції України у ст. 20 говориться: «Державними символами України є Держав­ний Прапор України, Державний Герб України і Держав­ний Гімн України». Символ — грецьке слово, означає «знак».

Що таке гімн?

(Звучить гімн України).

Учениця.

Гімн — це найголовніша пісня країни. Для гімну Ук­раїни написані слова, які виражають найсердечніші думки і прагнення нашого народу. їхній автор — ук­раїнський поет Павло Чубинський. До тексту підібрана ніжна і одночасно горда мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну.

Гімн

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста —

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують всі — і друзі, й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

(Н. Поклад)

Учень.

Український прапор. Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій пра­пор. Кольори ці мають ще інше значення «мир» і «багатс­тво», бо народ наш є мирний і трудолюбивий. Працею в поті чола здобував він славу рідній землі. Коли ж злі воро­ги порушували спокій народу-трударя, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, перемоги.

Прапор

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх — ознака сили.

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє — небо, жовте — жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом:

Українським в Україні.

Учениця.

Наш народ має герб — тризуб. Це старовинний знак. Багато століть тому запровадив його в Україні київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображає старовинну зброю.   Нею  наші прадіди мужньо билися з числен­ними ворогами, виборювали волю для свого народу.

Герб

Наш герб — тризуб, це воля, сила,

Наш герб — тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

Сторінка третя «ОБЕРЕГИ УКРАЇНИ»

Ведучий. Народним символом українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони — наші давні і добрі обереги.

Учениця. Батьківська хата — наша берегиня і родинне вогнище.

РОДИННЕ ВОГНИЩЕ

Учень.

На світі білому єдине,

Як і дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім'я.

Учениця.

В щасливі і в тяжкі години

Куди б наш не стелився шлях —

Не гасне вогнище родинне

В людських запалене серцях.

БАТЬКО І МАТИ

Учениця.

Як мені вас не любити,

Рідні батьку, нене?

Ви ж мене годували

І дбали про мене.

         Батько розуму навчає,

мати приголубить,

Ніхто мене так на світі,

як вони, не любить.

(Пісня «Родина»).

Учениця. Горять барвисті рушники. Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. Без рушника не обходи­лася жодна подія у людському житті. По всій Україні по­ширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. А коли син вирушав у дале­ку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від ли­ха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

(Звучить «Пісня про рушник»).

Ведуча. За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом жит­тя. Будь-яке свято не обходилося без паляниці. Народжу­валася дитина — йшли з хлібом, справляли весілля чи бу­дували хату — неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

 (Пісня «Родина»).

Учениця. Горять барвисті рушники. Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. Без рушника не обходи­лася жодна подія у людському житті. По всій Україні по­ширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. А коли син вирушав у дале­ку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від ли­ха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

(Звучить «Пісня про рушник»).

Ведуча. За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом жит­тя. Будь-яке свято не обходилося без паляниці. Народжу­валася дитина — йшли з хлібом, справляли весілля чи бу­дували хату — неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

Ведучий. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а у нас — верба і калина. Правду каже прислів'я: «Без верби та ка­лини нема України».

Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Калинонька — це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого прекрасного краю. Про ка­лину складено багато пісень, віршів, легенд. Послухайте одну з них.

Учень.

Є багато країн на Землі,

В них озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніше завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

Учениця.

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

їй намистечко надів?

Червонясте, променисте —

Розцвітає, мов вогні.

Дай хоч трошечки намиста,

Калинонько, і мені.

Сторінка четверта «МОВА НАША КАЛИНОВА»

Ведуча. Наступну сторінку нашого уроку-свята ми присвячуємо нашій мелодійній, солов'їній, неповторній українській мові.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Учень.

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово —

Не буде народу.

Гумореска П. Глазового «Кухлик»

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці,

Має гроші — не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: —

Покажіть Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: —

Што? Чево? Я нє понімаю.

— Люба, кухлик покажіть.

Той, що збоку смужка.

— Да какой же кухлик здєсь,

Селі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

— На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

— У мене єсть свой язик.

Ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

— Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

І не знає мови.

Сторінка п’ята « Історія народу.»

Слово учителя.

Згадуючи про славетну історію України, хіба можна забути про козаків, козацьку Січ. Слово «козак» означає «вільна людина». Хто ж вони такі? На долю козаків випала велика i тяжка праця - бути оборонцями рідної землі від турків та татар та інших іноземців. Українці завжди були оборонцями своїх кордонів, але ніколи не зазіхали на землі інших народів, не були загарбниками. Жили козаки за своїми законами, наприклад, «сам погибай, а братчика (товариша) виручай». В боях козаки-побратими бились поруч, рятуючи один одного і прикриваючи своїм тілом в разі небезпеки.

- Кого з видатних українських отаманів, гетьманів Ви знаєте? Хто з них прославив нашу рідну землю і залишився навіки в пам’яті народу у піснях, думах, казках.

(Перегляд слайдів з інтернету)

- Хто з Вас добре знає історію своєї сім’ї, свого роду? Хто є нащадками славних козацьких родів? Розкажіть про це.

- Збулася мрія багатьох століть українських патріотів. Наша Україна – стала соборною, незалежною, самостійною державою. В цьому році 24 серпня їй виповнилося 24 роки. На жаль, на 23-ому році мирної незалежності українському народові, найкращим його представникам довелось зі зброєю в руках відстоювати свою національну гідність та незалежність. Навіки у пам’яті народу залишаться герої Небесної сотні. А день 20-го лютого (саме тоді відбулись найжорстокіші бої між протестуючими і силовиками) за Указом Президента України П.Порошенка, офіційно став днем пам’яті загиблих на київському Майдані – Днем Героїв Небесної сотні. Серед героїв Небесної сотні були, крім українців, вірмени, грузини, росіяни, білоруси, але всіх їх об’єднувало єдине бажання – відстояти свободу і незалежність української держави.

- Так, як наші пращури–козаки ревно обороняли кордони наших земель, так і сьогодні наші українські воїни, учасники АТО у боротьбі з російськими загарбниками, борються за нашу державу, відстоюють її суверенітет і територіальну цілісність. Вони проявляють великий героїзм і відвагу та є справжніми патріотами України – славними нащадками героїчних козаків.

- Діти, а що означає вислів, який зараз часто лунає скрізь: «Шануймося, бо ми того варті»? Це найчастіше говорять між собою дорослі. Що це означає?

Любити свій край, свою землю, знати рідну мову, шанувати традиції і звичаї, свій рід, пам’ятати своїх національних героїв. Але цей вираз має ще глибше значення, бо він стосується і кожного з вас. Ви повинні вирости справжніми дочками й синами свого народу, стати найбільш свідомими, ніж теперішнє покоління, пам’ятати і берегти все те, що нам у спадок залишити минулі покоління.

- Мабуть, ви часто чули чудовий, величний заклик «Слава Україні!»? Що лунає у відповідь. Чи пам’ятаєте ви ці слова? («Героям слава!») Що означають ці слова? (Це також згадка про пам’ять свого народу, його історію, ваших рідних, життя яких складало долю нашої Батьківщини.)

VІІІ. Хвилина пам’яті за загиблими героями Небесної сотні, воїнами АТО, мирними жителями України, усіма полеглими за незалежність України.

Молитва за Україну.

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю,

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки-щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світу,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

(Діти передають свічку по колу)

Народна скарбничка.

Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах – казках, переказах та в художній літературі. Сьогодні я хочу прочитати вам притчу. Притчі (премудрості) впливали на формування духовних і моральних законів суспільства. Притча – це не тільки узагальнення досвіду людського життя, але й простір для нескінченного пояснення цього досвіду.

Перстень царя Соломона

Жив собі цар Соломон. Попри його величезну мудрість, життя царя було сповнене неспокоєм та сум’яттям. Одного разу вирішив він звернутися за порадою до придворного мудреця:

– Допоможи мені. Багато речей та подій в житті здатні вивести мене із себе. Я надто запальний, і це страшенно ускладнює моє життя!

Вислухавши, Мудрець відповів:

– Я знаю, як тобі допомогти. Одягни цей перстень – на ньому висічено фразу: «Це мине». Коли тебе охопить сильний гнів або величезна радість, просто подивися на цей напис, і він протверезить тебе. У цьому ти знайдеш порятунок від запальності!

Соломон прислухався до поради Мудреця й зумів віднайти спокій. Але якось, під час одного з нападів гніву, він, як зазвичай, глянув на перстень, але це не допомогло – навпаки, цар ще більше знавеснів. Соломон зірвав персня з пальця й хотів пожбурити його якнайдалі в ставок, але раптом побачив, що навнутрішньому боці прикраси теж є якийсь напис. Він придивився і прочитав: «І це теж минеться...».

Учитель.

– Про що у вашому житті ви можете сказати: «Це мине»?

– А що залишиться назавжди?

А тепер запишіть рецепт щастя від психолога Олени Літковської.

Пропонуємо його щодня «готувати» на сніданок:

1. Візьміть чашу терпіння.

2. Додайте повнісіньке серце любові.

3. Киньте дві пригорщі щедрості.

4. Хлюпніть туди ж гумору.

5.Посипте добротою, додайте якнайбільше віри й все це добре

перемішайте!

Є багато країн на землі, 
В них озера, річки і долини… 
Є країни великі й малі, 
Та найкраща завжди Батьківщина. 

Є багато квіток запашних, 
Кожна квітка красу свою має, 
Та гарніші завжди поміж них 
Ті, що квітнуть у Рідному Краю. 

Є багато пташок голосних, 
Любі-милі нам співи пташині, 
Та завжди наймилішими з них 
Будуть ті, що у Рідній Країні. 

І тому, найдорожчою нам 
Є і буде у кожну хвилину 
Серед інших країн лиш одна, - 
Дорога нам усім «Україна»! 

Рідний край 
Під рідним небом жайворонок співа. 
Я рад би знати тих пісень слова, 
Я слухав, чув: співала та пташина 
Одне святеє слово: «Україна»!

Пісня « Україно-краю» 

Учитель. А що треба для того, щоб наша Батьківщина процвітала, щоб росли ми у мирі і злагоді? Що треба для того, щоб відчути себе справжнім патріотом, громадянином своєї Вітчизни? (Відповіді учнів) 
А зараз кожен із вас подумає, прислухається до свого серця і скаже заповітні і щирі слова про Україну. Слова, що йдуть від серця – найщиріші і найтепліші. Тому настав час скласти колективний вірш про Україну зі щирих і теплих слів. Я почну, а ви добиратимете останнє слово другого рядка в риму. (Доповнення вірша) 

Моя Батьківщина – це хата й…, (калина) 
Що виросла біля …. (вікна) 
Моя Батьківщина – це вся Україна, 
Що в цілому світі …!(одна) 

Моя Батьківщина – це села й містечка, 
Й верба, що пустила ….(гілля) 
І річка красива від нас недалечко… 
Уся наша рідна …!(земля) 

Моя Батьківщина – це будні і …,(свято) 
І неба безмежного шир. 
Щасливе дитинство, і мама, і …,(тато) 
Це радість, це ласка і …!(мир) 
 

Перегляд кліпу « Мая країна – Україна»

4.Підсумок уроку. 
Учитель. Сьогодні япобажаю вам, щоб була легкою ваша дорога до знань, щоб ви були здорові, щоб у синьому небі України був мир, а поміж людьми любов та злагода. Завжди пам’ятайте, що ви діти своєї рідної і милої України, зі своїми звичаями, традиціями, легендами, казками та багатою, як земля, українською мовою.