Проєктна робота із зарубіжної літератури з використанням місцевого матеріалу із серії:«Літературна Житомирщина»

«Якщо не вірити у себе, неможливо стати генієм» Оноре де Бальзак. Проєктна робота із зарубіжної літератури з використанням місцевого матеріалу із серії: «Літературна житомирщина»Оноре́ де Бальза́к — визнаний французький письменник з «не-голівудівською» зовнішністю. Перший успіх до нього прийшов після написання «Психології шлюбу» (1829), навіяного Вальтером Скоттом. Це було початком великої серії романів під загальною назвою «Людська комедія».

Майбутній письменник народився в м. Турі 20 травня 1799 р. в сім'ї чиновника. Його дід був хліборобом, а батько, колишній селянин, завдяки своєму практичному розуму й рідкісній енергії домігся досить високих на той час для провінції посад помічника мера й попечителя головної міської лікарні. Пізніше Бальзак витратить чимало сил і енергії на те, щоб приєднати до свого прізвища частку «де», викликаючи іронічні посмішки сучасників.

Восьмирічного Оноре батьки віддали на виховання у Вандомський коледж із суворими, майже монастирськими традиціями. Йому доводилося дуже скрутно, хлопець отримав репутацію ледаря (і це майбутній творець понад ста романів!), а за непокірливість часто потрапляв до карцеру. Саме тут він захопився читанням книжок. У колежі була дуже велика бібліотека, до того ж Оноре діставав праці тих французьких філософів XVIII ст., які в такому суворому навчальному закладі були заборонені. У 12 років він написав свою першу трагедію, вірші з якої, кепкуючи, любили декламувати його товариші.

Навчаючись у коледжі, Оноре захворів, і батьки забрали його в Париж. Вони мріяли, що син стане юристом, тож він закінчив Паризьку школу права (1819). Здобуваючи юридичну освіту, Бальзак одночасно служив у конторі нотаріуса. Проте Оноре марив кар'єрою письменника, таємно відвідуючи лекції з історії літератури в Сорбонні. Невдовзі було знайдено компромісне рішення: батько два роки матеріально утримував сина, який мав за цей час підтвердити свій мистецький дар написанням конкретного твору. Залишившись у Парижі (сім'я Оноре виїхала зі столиці), юнак повністю занурився в роботу. Він написав історичну трагедію, яка обов'язково мала стати шедевром, адже, на його думку, «неодмінно потрібно або почати з шедевра, або скрутити собі в'язи». 1820 рік

Навесні 1821 р. відбувся сімейний іспит на право Оноре займатися літературою. «Екзаменаційна комісія» одностайно вирішила, що його проба пера не варта жодної уваги, а старий друг сім'ї, викладач ліцею, сказав: «Єдине, що я можу вам порекомендувати, мій юний друже, назавжди забудьте про літературу». Відтоді Бальзак міг розраховувати тільки на власні сили.

Незважаючи на непосильну працю, Бальзак не встигав розплачуватися з кредиторами. Боляче ранило письменника й ставлення до нього офіційної преси, що негативно відгукувалася (особливо після виходу у світ роману «Втрачені ілюзії», де зображений нечесний світ журналістики) про майже кожний новий твір Бальзака: «Я створював мій твір серед лементу ненависті й знущань».

Романи «Шагренева шкіра», «Тридцятирічна жінка» й особливо «Євгенія Гранде», що опубліковані на початку 30-х років XIX ст., прославили Бальзака, якому більше не доводилося шукати видавців. Однак його мрія про збагачення не здійснилася, хоча він писав багато: іноді по декілька творів на рік. Найвідоміші з них: «Сільський лікар», «У пошуках абсолюту», «Батько Горіо», «Втрачені ілюзії», «Сільський священик», «Господарство холостяка», «Селяни», «Кузен Понс», «Кузина Бетта».

Оноре де Бальзак поширював кращі літературні твори серед широких верств населення Франції. Він запропонував друкувати дешеві книжки, першим задумав однотомні видання літературних праць класиків і опублікував (1825-1826) зі своїми примітками твори Мольєра й Лафонтена. Незважаючи на творчі й фінансові невдачі, Бальзак упевнено прямував до слави. Він став знаменитим навесні 1829 р., коли вийшов друком його історичний роман «Шуани, або Бретань в 1799 році» про контрреволюційне повстання на півночі Франції. Протягом 1830 р. письменник опублікував майже десяток повістей, що пізніше ввійшли до його циклу творів «Людська комедія».

«Поштовий» роман тривалістю у 17 років…

28 лютого 1832 року був відправлений перший лист до Парижу. Трохи згодом, 7 листопада, відсилається другий лист:«... Коли я читала ваші твори, серце моє тріпотіло; ви показуєте істинну гідність жінки, любов для жінки – дар небес, божественна еманація; мене захоплює в вас чудесна чутливість душі, вона-бо й дозволяє вам вгадувати душі жінки...» Далі було листування, зустрічі в Женеві та Відні, їх почуття то загасали, то знову розгорались.

10 листопада 1841 року помирає Вацлав Ганський, який був на 22 роки старіший своєї дружини. Евеліна втягується в довгу судову тяганину за спадщину Ганського з його ріднею. З Бальзаком Евеліна Ганська зустрічається тільки у 1842 році в Санкт-Петербурзі, та у 1845 році у Дрездені. З Дрездену вони разом вирушають до Франції. У Європі Ганська мала народити дочку від Бальзака, але дитина вийшла мертвою. Вона ще деякий час перебувала у Франції, а потім повернулась у Верхівню. У 1847 році у Верхівню прибуває Оноре де Бальзак.

Оноре де Бальзак під час перебування у Верхівні у 1847 році пише:«Це пустеля, царство хлібів, прерія Купера та її тиша. Там починається українська земля, земля чорна й жирна, яку ніколи не угноюють і де завжди сіють. Цей краєвид укинув мене в якесь остовпіння...»   

Музей Бальзака на ЖитомирщиніЛітературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака. Маєток Ганських у ВерхівніУ квітні 1959 р. в приміщенні Верхівнянського сільськогосподарського технікуму було відкрито кімнату-музей Оноре де Бальзака

Один з флігелів – кухня. У 1999 р. кімнату-музей перейменовано на Житомирський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака

Через яр було перекинуто аркоподібний місток, неподалік якого на схилі стояв так званий "мисливський павільйон"

Каплиця з родинною усипальницею Ганських

У листопаді 1847 року Бальзак писав родичам:«Я маю розкішний апартаментик... кабінет із рожевого штучного мармуру, з каміном, чудовими килимами та зручними меблями, вікна цілком зі скла, без олов'яної фольги; переді мною відкривається краєвид на всі боки. Можеш собі уявити, що за Лувр ота Верхівня, де є п'ять чи шість таких апартаментів для гостей...»   

Музей має три кімнати: вітальня, робочий кабінет, спальня. Саме ці апартаменти, до яких вели масивні дерев'яні сходи, на другому поверсі письменнику відвела Єва Ганська. Посеред вітальні стояв круглий картярський стіл, вкритий зеленим сукном. По лівий бік — стара добротна шафа-сервант із різьбленими на ній візерунками. А по правий — музичний інструмент — фортепіано XVIII ст., на якому зроблено напис: "Карс Ганс - Одеса". Саме з Одеси 28 лютого 1832 р. Бальзакові надійшов лист із підписом "Іноземка".

Музею Бальзака подаровано колекцію графічних робіт замку Саше (Франція), колекцію книг та виставкових робіт музею в Парижі

У кабінеті із блідо-рожевого штучного мармуру стояв письмовий стіл, за яким Бальзак написав твори: "Депутат від Арсі", "Мадемуазель де Віссар або Франція за часів Конституції", "Дрібні буржуа", "Жінка-письменниця", "Театр, який він є". На іншому столі — канделябр. Можливо, саме при його світлі письменник створив свою відому драму "Мачуха", адже на її рукописі стоїть підпис: "Верхівня, Україна, грудень 1847 року".

Бальзак пише у Санкт-Петербург міністру Уварову:«Незабаром вже шістнадцять літ, як я кохаю шляхетну й доброчинну жінку. Особа ця є російською підданою, і повна її відданість не підлягає сумніву. Звісно, високі якості її належно поціновані, бо вам усе в Росії відомо. Вона не хоче вийти заміж за іноземця без згоди августійшого повелителя, вона удостоїла мене права просити про цю згоду, я зовсім не ремствую на покору пані Ганської, оскільки вважаю це природним.»

Лише весною 1850 року Микола І дає дозвіл на шлюб, але Ганська має відмовитись від усіх своїх статків. Бальзак торжествує:«Знайте, що я віднині чоловік внучатої племінниці Марії Ліщинської (королеви Франції), швагро графа Адама Ржевуського, генерал-ад'юданта Його Величності Імператора Великоросії й Малоросії, швагро графа Орлова, племінник графині Розалії Ржевуської, першої статс-дами Її Імператорської Величності.»

14 березня 1850 року у Бердичівському костьолі св. Варвари графиня Евеліна-Констанція Ганська стала мадам де Бальзак

В серпні 1850 року Оноре де Бальзак помирає. Евеліна залишається в Парижі. За допомогою інших літераторів, а інколи і власноруч вона закінчує деякі твори Бальзака і видає їх. В її житті, по смерті Бальзака, були інші шанувальники її вроди й навіть коханці. Вона помирає 9 квітня 1882 року.

«Від першої зустрічі вона стала в житті Бальзака ідеалом любові, який він собі створив уявою і в можливості якого сумнівався. Вона була для нього чудовим реваншем за погорду маркізи де Кастрі, вона з першого дня віддала йому серце й пообіцяла руку, покохала його так, що в 1833 році, в першому пориві кохання хотіла все кинути, щоб іти з ним. А далі, незважаючи на відстані, роки, його невірність, упередженість своєї рідні, вистояла в своїй любові. Коли він був старий, хворий, вкрай виснажений, вона приймала його протягом багатьох місяців у своєму палаці на Україні; створила йому домашнє вогнище, сім'ю; щоб вийти за нього заміж, вона зреклася більшої частини своїх маєтностей, погодилася ділити з ним скромне життя в місті, якого не любила, в оточенні, яке було їй чужим. Вона заплатила борги Бальзака – за його життя й після смерті – кількасот тисяч франків, доглядала його невтомно й самовіддано. Нарешті, коли він помер, вона, незважаючи на хворе серце, віддала багато сил і енергії виданню й пропаганді творів Бальзака, тим самим сприяючи зростанню його слави... Якщо й цього не досить, якщо й це не називається "кохати", то чого ж вам іще треба?» Марсель Бутерон

Перший чоловік Евеліни — Вацлав Ганський (1784-1842) — маршалок дворянства на Волині та кавалер багатьох орденів, власник родового замку в селі Верхівні, який за розкіш інтер'єрів називали «волинським Версалем». Вацлав був старший Евеліни на 17 років.

Евеліна народила Ганському п'ятьох дітей, але четверо померли малюками. Залишилась єдина дочка Анна, яку подружжя просто обожнювало. Евеліна Ганська була жінкою вродливою й розумною. Кажуть, що це рідкість. Вона любила подорожувати, була знайома з Пушкіним.

Щороку, 20 травня, у День народження Оноре де Бальзака, у селі Верхівня проводиться Міжнародне літературно-мистецьке свято "Весна Прометея", яке відвідують туристи з усього світу

Прєктна робота виконана під керівництвом Ткачук Світлани, вчителя зарубіжної літератури, спеціаліста вищої категорії, старшого вчителя. Гімназія №17м. Бердичів