Проєктна робота "Юний дослідник"

Проєктна робота “Юний дослідник”

Дослідження впливу температури,світла і вологості та типів грунтів, створення оптимальних умов для проростання насіння квасолі.

Походження квасолі          Батьківщина квасолі південна Америка. За 5 тис. років до н.е. квасолю культивували Інки які проживали на території Перу та Еквадору,вони використовували квасолю не тільки в їжу ,а й як ліки гастроентерологічних захворювань.                                                                                                  Моряки Христофора Колумба в 1498 р. під час третього плавання привезли квасолю картоплю помідори в Європу. Квасоля-невибаглива культура тому нині посіви квасолі є на всіх материках окрім Антарктиди.                                                                                                                                                          В Україні квасолю почали вирощувати 17-18 століттях. Існує понад 250 видів квасолі: Форма та забарвлення насіння — основні ознаки поділу квасолі звичайної на чотири різновидності:                                                                                                                                                                                                                                                             За будовою бобів квасолю поділяють на три групи: лущильну — з твердим пергаментним шаром клітин на внутрішньому боці стулок, напівцукрову — із слаборозвиненим пергаментним шаром та цукрову, або спаржеву, у бобах якої немає пергаментного шару. Лущильну квасолю вирощують для одержання стиглого зерна, а цукрову — на «лопатку», для використання в їжу соковитих недостиглих бобів.куляста — sphaericus Comes., еліптична — ellipticus Comes., валькувата — oblongus Comes., ниркоподібна — compressus Comes.              Квасоля звичайна — однорічна трав'яна рослина 0,5—3 метри заввишки (трапляються як карликові сорти, так і виткі з довжиною стебла до 3 метрів). Стебло в частини сортів витке, в іншої частини — пряме; сильно розгалужене, покрите рідкими волосками. Листки непарноперисті, на довгих черешках.                                                                                                                                                           Квітки по 2—6 на довгих квітконіжках, 1—1,5 см довжиною. Колір від білих до темно-пурпурних і фіолетових, метеликових. Плоди — боби, висячі, 5—20 см довжини, 1—1,5 см завширшки, прямі або зігнуті. Колір від блідо-жовтих та зелених до темно-фіолетових, із 2—8 насінинами. Насіння 5—15 мм довжиною, еліптичні, колір від білих до темно-лілових та чорних, однотонні або мозаїчні, крапчасті або плямисті. Квасоля звичайна У Центральній та Південній Америці цей вид представлений одно-, дво- та багаторічними трав'яними рослинами з виткими (ліаноподібними) і повзучими стеблами. Наявні там кущові форми виникли внаслідок діяльності людини. Ріст та розвиток.                                                                                                                                                           Квасоля- теплолюбива культура, її насіння проростає при t +10 градусів цельсія,але є і морозостійкі сорти які можуть проростати при температурі від +7 до -2.Вегетаційний період (час,протягом якого рослина активно росте і розвивається продовжується від 70 до 200 діб в залежності від сортів та умов вегетації).              

Обладнання: 5 ємностей,15 насінин, вода,крейда,вапно,грунт, міндобриво.

Мета: навчитися виявляти умови необхідні для проростання насіння,розвивати навички спостережливості і дбайливе ставлення до рослин.                                                                                                                                                                        Хід роботи:                                                                                                                                     1.У 5 ємностей помістимо по 3 насінини.                                    2.Першу ємність з сухим насінням ставимо в тепле місце.                           3.У другу ємність додаємо добре змочену водою тканину і на ній розміщуємо насіння квасолі,ставимо в тепле місце.                                 4.У третю ємність додаємо води ,щоб вона покрила насіння.Залишимо при кімнатній температурі.                                            5.У четверту ємність із квасолинами додамо трохи води та необробленого грунту,поставимо в холодне місце.                                                              6.У 5-ту ємність додаємо зволожений, оброблений вапном грунт(попередньо перевіривши його на кислотність,додавши крейду,якщо зашипить і видлить вуглекислий газ-необхдно  обробити вапном) та додати добрива.Потім додаємо насіння квасолі та залишаємо в теплому місці.

Постійно спостерігаємо що відбувається з насінням у ємностях.У якій ємності насіння проросло?Які умови проростання насіння ми перевірили дослідним шляхом?                                                       7.Результати наших спостережень запишимо до таблиці.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

   Вимоги до грунту при посадці квасолі

Квасоля висаджують в прогріту землю, коли мине загроза весняних заморозків. Зазвичай посів доводиться на кінець квітня або початок травня. Вимоги до грунту представимо в таблиці.

Як визначити тип грунту для квасолі?

Оскільки квасоля воліє вологі, родючі грунти з нейтральною кислотністю, важливо визначити тип ґрунту до посадки культури. При невідповідному грунті знижується врожайність квасолі, а рослина розвивається повільно.Виділяють три типи грунту:

1. Легкі (піщані і супіщані). Земля, якщо її набрати в долоню і стиснути, розсипається. Вона погано утримує вологу і поживні речовини. Для квасолі це не кращий варіант, але такий ґрунт добре пропускає повітря. Щоб зробити її придатною для квасолі, а саме підвищити вологоємність і погіршити, вносять глину або сапропель.
2. Суглинні. Цей тип ґрунту найбільше підходить для квасолі. Земля в міру волога, щільна і родюча.
3. Важкі (глинисті). Якщо набрати в долоню такої землі і стиснути, вона добре тримає форму. Така грунт вологий, але через її високої щільності, органічні добрива розкладаються повільно, тому спостерігається дефіцит корисних речовин. Земля довго прогрівається і квасоля краще висаджувати розсадою вже в середині травня. Щоб поліпшити грунт для вирощування квасолі, вносять тирса і пісок. Тирса вносять тільки восени, попередньо замочують у розчині азотних добрив.

Для розпушування важких грунтів під посів квасолі, ділянку засівають сидератами. Вибирають злакові культури, які мають потужну кореневу систему. Читайте також статтю: → «Особливості вирощування спаржевої квасолі в теплиці і відкритому грунті».

Визначення кислотності грунту для квасолі

Квасоля росте на грунті з нейтральною кислотністю (рН = 7,0). Такий параметр, як кислотність відіграє важливу роль у вирощуванні культури. Існують наступні методи для визначення кислотності:

1. Рослини індикатори. Серед овочевих культур кислотність можна визначити по буряках. Якщо бадилля червона, то грунт кислий, а якщо листя зелене, але з червоними прожилками, то грунт нейтральна. На кислотність грунту вкажуть хвощ і щавель на грядках, а на нейтральну реакцію – конюшина, кропива і мати-й-мачуха.
2. Крейда. Для аналізу беруть 2 ст. л. землі і висипають в пляшку, додають 5 ст. л. води і 1 ч. л. крейди. На горлечко одягають напальчнік. Вміст ретельно перемішують, якщо виділилося багато вуглекислого газу, і напальчнік здувся, то реакція кисла. Якщо вуглекислий газ не виділяється, то реакція грунту нейтральна.
3. Лакмусовий папірець. Такий набір набувають в спеціалізованих магазинах. Беруть грунт на пробу і заливають водою. На 10 г землі беруть 25 г води.Дають відстоятися суміші 2 години, а потім поміщають смужку в вміст. За кольором індикатора судять про кислотності. На нейтральну реакцію вказує жовто-зелений колір.

Для аналізу бажано брати грунт з п’яти місць і на різних глибинах, наприклад на 20, 40 і 60 см вглиб. Бажано перевіряти кислотність грунту щороку, адже вона може змінюватися.

Ділянки поблизу боліт, поруч з торфовищами або недалеко від місць залягання грунтових вод завжди мають кислу реакцію грунту.Підписуйтесь на групу в ФБ і будьте в курсі актуальних новин з садівництва та городництва

Розкислення грунту для вирощування квасолі

Грунт для вирощування квасолі раскисляють навесні або восени. Застосовують вапно, деревний попіл, доломітове борошно і крейда. Розглянемо, як понижати грунт з використанням цих засобів в таблиці.

Також для розкислення застосовують цемент, алебастр і яєчну шкаралупу. При надмірному внесенні речовин, знижується вміст фосфору в ґрунті. Зниження кислотності підвищує стійкість квасолі до хвороб і шкідників. 

Підготовка грунту до посіву квасолі

Висаджують насіння квасолі тільки після підготовки грунту. Ще з осені бажано виміряти кислотність і вжити відповідних заходів. Грунт під посадку квасолі повинна бути легкою, зрихленою та родючою. Готують грунт так:

1. Восени або ранньою весною під оранку вносять перегній.
2. За два дні до посіву землю рихлять і рівняють граблями.
3. Якщо грунт щільна, вносять по 5 кг піску на 1 м. Кв., Щоб зробити землю розсипчастою.
4. Безпосередньо перед посів або під час висівання насіння вносять компост. А також 0,5 ст. л. / м. кв. хлористого калію, по 1 ст. л. / м. кв. суперфосфату і аміачної селітри.

Як доглядати за грунтом під вирощування квасолі

Доглядають за ділянкою, відведеною під посадку квасолі ще з осені. На зиму бажано провести дезінфекцію грунту. Перекопаний землю дезінфікують розчином марганцівки. Готують 0,05% розчин. На 1 м. Кв. вносять до 50 мл засобу. Навесні вносять компост, перегній, деревну золу і біогумус. Підгодовують культуру в червні. Вносять комплексні мінеральні добрива в нормі 40 г / м. кв.Якщо літо посушливе, то в кінці червня або липні культуру підливають розчином курячого посліду. Через 20 днів у стадії бутонізації вносять деревний попіл (100 г під культуру), біогумус або сапропель. Норма внесення сапропелю 3-7 кг / м. кв. Читайте також статтю: → «Як застосовувати сапропель, як добриво?».

5 способів підвищення родючості грунту

Існують п’ять екологічних способів, які допоможуть збирати багаті врожаї квасолі:

1. Дощові черв’яки. В результаті своєї діяльності вони утворюють біогумус, який є цінним натуральним добривом. Черви швидше переробляють перегній і гній, розпушують ґрунт і найголовніше не розносять хвороби. На 1 куб. м. ділянки необхідно заселити до 500 особин і можна не турбуватися про родючості грунту.
2. Сидерати. Це зелене добриво, яке не тільки насичує грунт фосфором, азотом, калієм і кальцієм, але також покращує повітро-і водопроникність грунту.Для квасолі кращим представником сидератів є люпин, адже він знижує кислотність ґрунту. На нейтральних грунтах застосовують бобові, гірчицю, редьку і гречку.
3. Сівозміну. Чи не висаджуйте одні й ті ж культури на одному місці. Це призводить до підвищення кислотності грунту. Для квасолі хорошими попередниками є капуста, томати, огірки і картоплю, а ось після гороху культуру не бажано висаджувати.
4. Відпочинок грунту. Якщо врожайність квасолі погана навіть при регулярному добриві, то дайте ділянці відпочити хоча б рік.
5. Підвищують родючість і лікують грунт чорнобривці. Їх висаджують з квасолею при змішаних посадках.

Замість дощових черв’яків використовують каліфорнійських, вони довше живуть.

Підвищення родючості грунту народними способами

Родючість грунту підвищує також внесенням органіки. Саме цей вид добрива воліє квасоля. Розглянемо ефективні способи в таблиці.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

У парниках і теплицях для підвищення родючості грунту застосовують теплову обробку грунту.

Теплова обробка знищує бактерії і бур’яни.

                                                                                                                                                                                                                  Недостиглі боби у квасолі зелені, строкато-червоні, строкато-фіолетові, достиглі — солом'яно-жовті. Середня кількість бобів на рослині — 10—15 з коливаннями від 5—7 до 35—38 шт. Висота прикріплення нижнього бобу від 6—7 до 15—20 см. У бобах розвивається від 2 до 7—10 насінин, різних за розміром, формою та забарвленням.

                                                      За розміром насіння буває дрібне — з масою 1000 насінин від 140 до 250 г, середнє — 250—400 г та крупне — з масою понад 400 г (до 1100 г). Під час проростання насіння сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту. За формою розрізняють насіння кулясте, еліптичне, ниркоподібне та валькувате. Кулясте насіння (sphaericus) за довжиною, шириною і товщиною майже однакове; у еліптичного насіння (ellipticus) довжина в 1,5 раза більша за ширину при майже однакових ширині й товщині; у ниркоподібного (compressus) — довжина у 1,5 рази перевищує ширину, а товщина становить 1/3—1/4 довжини (насіння сплюснуте); у валькуватого (oblongus) — довжина у два рази більша за товщину, ширина і товщина майже однакові (насіння видовжене, з випуклими кінцями).

Насіння квасолі має однотонне забарвлення — біле, зелене, жовте, коричневе та чорне або воно строкате. Строкатість визначається особливістю забарвлення поверхні насінної оболонки. Розрізняють чотири типи малюнків на насінні: крапчастий (punctatus) — на поверхні насіння розміщені невеликі кольорові цятки майже однакового розміру, строкатий (variegatus) — поверхня насіння вкрита плямами, які мають різні розмір і форму; плямистий (maculatus) — як правило, біля насіннєвого рубчика розміщується різної форми велика пляма, біля якої може бути кілька плям меншого розміру; смугастий…

 У плодах квасолі містяться білки (в окремих сортах до 31 %), вуглеводи (моно- й олігосахариди, крохмаль), азотисті речовини (в тому числі й незамінні амінокислоти), флавоноїди (кверцитурон), стерини та органічні кислоти (яблучна, малонова, лимонна). Містить вітаміни: піридоксин, тіамін, пантотенову й аскорбінову кислоти. У надземній частині квасолі знайдено флавоноїди (кемпферол-3-глюкозид, кемпферол-3-глюкоксилозид, міріцетін-3-глюкозид), лейкоантоцианіди (лейкодельфінідін, лейкоцианідін, лейкопеларгонідін) і антоціани (ціанідин, пеларгонідін, дельфінідін, петунідін-3-глюкозид і мальвідін-3-глюкозид).Квасоля багата на мікро та макро елементи,має безліч корисних речовин,її рекомендують вживати людям які хворіють на цукровий діабет,анемію,гастрит з лікувальною метою та профілактично.                            Господарське використання: консервують,широко використовують в кулінарії. Господарське значення. Квасоля є цінною зернобобовою високо-білковою харчовою культурою. Вміст білка в її зерні становить 28 — ЗО %. ... У харчуванні використовують також зелені боби (спаржеві сорти квасолі), які містять до 15,7 % білка, до 2 % цукру, багаті на суху речовину та вітамін С.             

Висновок експерименту:

Із п”яти варіантів експерименту ми виявили, що для проростання паростка насінини квасолі найоптимальніші умови в зразку №5.                                                                                                                                                                        Отже, для росту та розвитку рослин потрібні оптимальні природні умови такі,як : достатня кількість тепла,світла,вологи субстрат поживних речовин,доступ кисню з повітря,достатня глибина загортання насіння в грунт низько лужного середовища.

Умови проростання насіння. Дихання насіння

Насіння квіткових рослин може тривалий час витримувати несприятливі умови, зберігаючи життєздатність зародка. Прорости і дати початок новій рослині може насіння з живим зародком, таке насіння називають схожим. Схожість виражають кількістю пророслого насіння у відсотках до загальної кількості висіяного. При низькій схожості посіви зріджені, що значною мірою зменшує врожай сільськогосподарських культур. Схожість посівного матеріалу має становити близько 100%.

Для проростання насіння необхідна ціла сукупність сприятливих умов: наявність певної температури, води, повітря.

Діапазон коливань температури, за якої може проростати насіння, залежить від географічного походження їх. Для вихідців з півночі потрібна нижча температура, ніж для вихідців з півдня. Так, насіння пшениці проростає за температури від 0° до +1 °С, а кукурудзи - за +12 °С. Це слід враховувати, встановлюючи терміни висівання.

Другою умовою для проростання насіння є наявність води. Проростати може лише добре зволожене насіння. Потреба у воді для набрякання насіння залежить від складу поживних речовин. Найбільшу кількість води поглинає насіння, багате на білки (горох, квасоля), найменшу - багате на жири (соняшник).

Вода, проникаючи через пилковхід і шкірку в міжклітинні простори та клітини, виводить зародок насінини зі стану спокою. Органічні сполуки, що є в насінні, приходять у рух і зазнають певних змін. Насамперед посилюється дихання і активуються ферменти. Під впливом ферментів запасні поживні речовини перетворюються на легкозасвоювані форми: жири і крохмаль перетворюються на органічні кислоти і цукри, а білки - на амінокислоти.

Для активного дихання зволоженого насіння потрібний доступ кисню з повітря. Під час дихання виділяється теплота. У зволоженого насіння дихання активніше, ніж у сухого. Якщо сире насіння скласти товстим шаром, воно швидко нагріється і може зіпріти, що призведе до руйнування зародка. Тому для зберігання засипають лише сухе насіння і зберігають його в добре провітрюваних приміщеннях. Для висівання слід відбирати велике і повноцінне насіння без домішок насіння бур'янів.

Очищення і сортування насіння здійснюють на сортувальних і зерноочисних машинах. Перед сівбою перевіряють якість насіння: схожість, життєздатність, вологість, зараженість шкідниками і хворобами. Для цього використовують відповідні стандартні методи. Якщо насіння відповідає вимогам стандарту, його називають кондиційним.

Насіння зернових, зернобобових, олійних, бобових культур і злакових трав залежно від посівних якостей поділяють на три класи, а насіння цукрових буряків, кормових коренеплодів, баштанних і овочевих культур - на два класи. Для сівби бажано використовувати насіння першого класу. Некондиційне висівати заборонено. Контроль за якістю насіння в господарствах здійснюють державні насінні інспекції.

Під час сівби слід враховувати глибину загортання насіння в ґрунт. Дрібнонасінні культури (цибулю, моркву, кріп) потрібно сіяти на глибину 1-2 см, велико-насінні (квасолю, гарбуз) - на 4-5 см. Має значення і характер проростання: насіння, яке виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту (соя, люпин, квасоля, цукрові буряки), загортають на меншу глибину, ніж насіння такого самого розміру, в якого сім'ядолі залишаються в ґрунті (горох, сочевиця).

Глибина загортання насіння залежить і від типу ґрунту. На легких (піщаних) ґрунтах, де водний режим менш стійкий, дрібне насіння потрібно висівати глибше, ніж на важких (глинистих) ґрунтах. Глибину висівання також збільшують, якщо в ґрунті мало вологи.

Дуже важливо рівномірно розмістити насіння за глибиною. Порушення цієї умови призводить до неодночасного проростання, розвитку і достигання рослин. Глибоко висіяне насіння дасть пізні сходи, а мілко загорнуте може зовсім не прорости. В усіх випадках насіння слід загортати у вологий шар ґрунту. У разі мілкого загортання насіння озимих культур вузол кущіння утворюється ближче до поверхні ґрунту, що збільшує загрозу вимерзання.

Для кращого проростання насіння слід розміщувати на твердому ложі, де кращий доступ вологи з нижніх шарів ґрунту, а також прикривати пухкою землею для кращого надходження повітря та вільного виходу сходів на поверхню.

За наявності комплексу сприятливих умов схоже насіння починає проростати і перетворюватися на проросток. Під час проростання і на перших етапах розвитку зародок живиться гетеротрофне, використовуючи запас поживних речовин ендосперму або сім'ядоль.