"Професії та школи у кінематографі."

ПРОФЕСІЇ ТА ШКОЛИ У КІНЕМАТОГРАФІТЕМА 21-22.

Створення кіно — це складний і тривалий процес, у якому бере участь великий колектив людей творчих професій — кінематографістів. Кінопрофесії можна умовно розділити на кілька категорій. КІНОПРОФЕСІЇПрофесії, що мають театральний аналог та повʼязані зі сценічними мистецтвами Кінематографічні професії, які забезпечують кіновиробництво Професії, повʼязані з кінопрокатом

До корифеїв режисерської професії належать: Стівен Спілберг, Мартін Скорсезе, Мілош Форман, Френсіс Форд Коппола, Альфред Хічкок, Андрій Тарковський, Люк Бессон, Джеймс Кемерон, Квентін Тарантіно та інші, досягнення яких назавжди увійшли в історію кіномистецтва.

Основою для постановки фільму є літературний сценарій. Сценаристом називають автора сценарію для фільму, телесеріалу, вистави. Він може вигадати оригінальний сюжет або ж адаптувати існуючий. Часто автором або співавтором сценарію є режисер-постановник фільму, або кінорежисер. Це одна з основних професій у мистецтві кіно, ключова фігура на знімальному майданчику, що відповідає за художню та сценічну складові картини. До обов’язків режисера входять: визначення загального художнього стилю фільму, керівництво акторами, управління роботою всіх учасників знімальної групи. Як інтерпретатор сценарію він доносить до всіх задум автора. Існують три напрями кінорежисури: ігрове, документальне і анімаційне кіно.

Найвидатнішим кінорежисером за всю історію кіно фахівці вважають Стівена Спілберга (походить із родини емігрантів з України). Митець стверджує ідеали гуманізму в усіх своїх стрічках, незалежно від їх жанру: «Щелепи» (фільм-катастрофа); «Інопланетянин» (космічна дилогія); низка фільмів про Індіану Джонса (пригодницький фільм); «Парк Юрського періоду» (фантастика з елементами фільму жахів); «Врятувати рядового Райана» (військова драма); «Злови мене, якщо зможеш» (фільм-біографія), «Список Шиндлера» (психологічна драма про трагедію Голокосту). Бездоганна професійна майстерність автора 397 фільмів, чимало з яких стали культовими, зумовила високі оцінки його творчості. Спілберг триразовий лауреат премії «Оскар», неодноразовий володар «Золотого глобуса» та інших престижних кінопремій.

не лише чоловіча професія. Фільми, зняті жінками, також мають широке визнання. Наприклад, Кетрін Бігелоу є першою жінкою, яка отримала «Оскар» як режисер за фільм «Повелитель бурі». Ця стрічка була номінована в 9 категоріях і удостоїлася 6 оскарівських статуеток, зокрема найголовнішої — «Кращий фільм». Картина стала лідером прокату, і в цьому є особиста заслуга К. Бігелоу. Стрічка обійшла за кількістю і значущістю нагород касовий «Аватар» Дж. Кемерона. Кінорежисер —

Кінорежисер підбирає акторів і актрис (проводить кастинг) на всі ключові й другорядні ролі, враховуючи їхню психологічну та художню сумісність. Адже насамперед від акторської майстерності залежить успіх картини. Основу акторської творчості, як відомо, становить вміння перевтілюватися. Особливість акторської гри в кіно полягає в тому, що, на противагу театральній виставі, фільм можна знімати, починаючи з будь-якого кадру. Тому актору потрібно вміти швидко перемикатися з однієї емоції на іншу, що психологічно достатньо складно. Актор виробляє інтонації, жести, ходу, міміку, які передають з різним ступенем достовірності або театральної умовності манеру поведінки зображуваної особи. Але головна його місія — розкрити внутрішній духовний світ свого героя, показати його характер, виразити думки й переживання. Отже, актор мусить глибоко занурюватися в образ, а якщо він «переграє», то глядач йому не повірить.

Яких же акторів чи актрис вважають зірками й чому? У кінематографі існують актори одного амплуа — коміка чи романтика, мудреця чи простака. У різних фільмах такі актори виконують ніби одну й ту саму роль з незначними відмінностями, наприклад, з року в рік ходять торованими дорогами «крутих хлопців» чи «хитрих злодіїв». Але існують майстри перевтілень, які не вкладаються в рамки певного типажу. Вони так кардинально змінюються у своїх ролях, що жоден образ за ними не закріплюється.

Британський актор Деніел Дей-Льюїс, єдиний в історії кіно тричі удостоєний премії «Оскар» за кращу роль, вважається мірилом проникнення в образ. Кожну свою роль він буквально проживає (потім, до речі, роками відходить від неї), приносить на екран радикально новий образ, тому його акторська енергія проникає в душу глядача.

Американський актор і кінорежисер Шон Пенн — один з найтитулованіших акторів сучасності, призер трьох найбільших кінофестивалів світу: Каннського, Венеційського (двічі) і Берлінського, двічі лауреат премії «Оскар» за головні ролі. У чому ж секрет такого успіху? Свій неповторний акторський перформанс він забезпечує в будь-якій ролі: відомого політика чи адвоката, рок-музиканта чи джаз-гітариста, навіть розумово відсталої людини.

Американський інститут кіномистецтва - 1999 р. опублікував топ- 25 найвидатніших актрис: Грета Гарбо, Марлен Дітріх, Софі Лорен, Мерилін Монро, Вів’єн Лі, До першої п’ятірки входить шведська актриса Інгрід Бергман, лауреат трьох премій «Оскар», чотирьох премій «Золотий глобус», двох нагород «Еммі», премії Британської кіноакадемії BAFTA тощо. Однією з вершин творчості актриси є фільм «Осіння соната» режисера Інгмара Бергмана, визнаного класика авторського кіно. Елізабет Тейлор, Інгрід Бергман, Кетрін Хепберн (нагороджена премією «Оскар» 4 рази — абсолютний рекорд) та ін.

Кінооператор — одна з основних професій у кінематографі. Ця людина знімає фільм кінокамерою, обирає ракурс та освітлення зйомки, композиції кадрів, відповідає за технічну якість зображення. Він має знати візуальні можливості кіно- і відеоапаратури. Такий фахівець є однією з ключових фігур у створенні фільмів усіх видів: художніх, ігрових, документальних. До складу операторської групи входить спеціаліст зі спецефектів (від штучного туману до ефектів комп’ютерної графіки).

Найвидатніший із сучасних операторів. Свен Нюквіст є володарем багатьох кінопремій, зокрема двох «Оскарів» за кращу операторську роботу. Упродовж півстолітнього творчого шляху він довів до досконалості мистецтво кінооператора, знявши понад 120 фільмів.

Художник-постановник. Важлива роль у створенні кінокартини належить художнику-постановнику. Він розробляє ескізи костюмів, декорацій, добирає реквізит, готує макети оформлення сцен. В ескізах уточнюється стилістика майбутнього фільму, взаємодія героїв із середовищем (житлом, місцем роботи тощо). У такий спосіб художник переводить сценарій в образотворчий ряд, передає емоційну атмосферу фільму. Не завжди можна точно уявити, якою була давня епоха. Тому для художника важливі фантазія, інтуїція.

Художник-постановник. Художнику-постановнику допомагають асистенти. Художник-костюмер має знати історичні особливості одягу різних епох, народів, добре орієнтуватися в моді. Завдання художника-гримера — розробити кожному персонажу грим, відповідно до образу. Для цього накладають перуки, вуса, імітують ефект старіння людини. Костюмер виготовляє костюми, гример — перуки й вуса. Декоратор планує розміщення на сцені предметів. Реквізитор розставляє меблі і реквізит: килими, лампи, книжки. Бутафор імітує поверхні (приміром мармурові колони).

У кінематографі існує далеко не одна кіноадаптація відомої казки «Пригоди Аліси в Країні чудес» Льюїса Керролла. Однак картина, знята майстром фентезі Тімом Бертоном, стала, мабуть, найяскравішою з-поміж них. І чимала заслуга в цьому художника-постановника Роберта Стромберга. Вдруге після успіху «Аватара» він отримав оскарівську статуетку й інші престижні нагороди за цю казку, чим підтвердив репутацію кращого американського художника-постановника.

Над фільмом працює музичний цех, не менший, ніж художній. Адже звук у кіномистецтві має таке саме значення, як і зображення. Відповідно до сценарію і задуму режисера кінокомпозитор пише музику, а звукорежисер створює звукові образи, керує музичними редакторами, звукооператорами і звукоінженерами — фахівцями з обслуговування звукового обладнання. Саунд-дизайнер створює звукові ефекти, які не мають відповідного аналога в природі.

Саундтреки до близько 150 голлівудських фільмів, насамперед бойовиків і трилерів, подарував сучасникам Ганс Циммер. Німецький кінокомпозитор написав музику до таких фільмів, як «Людина дощу», «Темний лицар», «Шерлок Холмс», «Ангели і демони», «Інтерстеллар», «Робот на ім’я Чаппі», «Код да Вінчі», «Останній самурай», трилогії «Бетмен»; також для високобюджетних фільмів: «Місія нездійсненна 2», «Гладіатор», серії фільмів «Пірати Карибського моря». Його музика зачіпає щось глибинне, викликаючи потік емоцій і переживань. За музику до мультфільму «Король Лев» Циммер був удостоєний премії «Оскар» (1995). Митець — дворазовий лауреат премії «Золотий глобус», триразовий лауреат премії «Греммі», він удостоєний зірки на знаменитій Алеї слави в Голлівуді. Як піонер у використанні синтезаторів Циммер вперше почав інтегрувати цифрову музику з оркестровими аранжуваннями. У списку «100 геніїв сучасності», складеному газетою The Daily Telegraph, Ганс Циммер займає 72-е місце.

Завершуючи перелік кінопрофесій, неможливо не згадати постановників трюків, які створюють на екрані ілюзію дій, неможливих у реальності. їх виконують каскадери. Також у кінематографі є людина, відповідальна за виконання чистової збірки картини, — монтажер (нерідко це робить сам режисер-постановник). Монтажер звуку синхронно зображенню поєднує всі звукові компоненти фільму: записані музичні фрагменти, репліки й інші звуки (шерехтіння, тупотіння, сміх, постріли, гомін тощо). Фінансуванням потреб знімальної групи опікується у вітчизняному кінематографі директор фільму. Відповідно до міжнародної практики ця посада називається виконавчий продюсер. Він забезпечує умови й організаційно-фінансовий контроль за постановкою фільму — від початку зйомок до виходу картини в прокат.

Узагальнення знань

Розглянемо особливості провідних шкіл кінематографа, до яких належать французька, американська, італійська, індійська, японська та ін.

Французька національна школа. Французька національна школа кіно вплинула на розвиток світового кінематографа, і за касовим успіхом вона поступається лише Голлівуду. Спочатку на батьківщині кіно екранізували французьку класику, знімали розважальні стрічки. Згодом жанрова кінопалітра урізноманітнилася: детективи, соціально-психологічні драми, комедії. У період піку «нової хвилі» розкрився талант багатьох режисерів, серед яких Жан-Люк Годар, Франсуа Трюффо, Клод Лелуш, Люк Бессон, Франсуа Озон та ін.

Які ж відмінні риси має французький кінематограф?Найчастіше це достатньо витончене кіно, в якому психологізм і драматизм часто поєднано з деякою пікантністю і красою зйомок, що забезпечує майстерна операторська робота. Художній стиль і своєрідний шарм школи визначають не лише високопрофесійні режисери. Також багато важить плеяда блискучих акторів і актрис: Жан Габен, Жан-Поль Бельмондо, Ален Делон, Жерар Депардье, Анні Жирардо, Ромі Шнайдер, Катрін Деньов та ін.

Які ж відмінні риси має французький кінематограф?Французька комедія сприймається багатьма як класика жанру завдяки мистецтву легендарних акторів-коміків світового масштабу Луї де Фюнеса, який знявся у понад 150 фільмах («Фантомас», «Велика прогулянка», «Скупий») та П’єра Рішара («Іграшка», «Татусі», «Втікачі» та ін.). Важливе місце в кіномистецтві посідає творчість Люка Бессона, який використовує такі популярні кіножанри, як бойовик («Леон»), фантастика («П’ятий елемент»). Фільм «Леон» — це не тільки гангстерська драма, а також кіно, що претендує на високий екстравагантний стиль. Любов, дружба, ненависть — ціла гама почуттів, які втілили актор Жан Рено і тендітна дебютантка — 11-річна Наталі Портман.

У списку «100 кращих фільмів світового кінематографа не англійською мовою» романтична комедія Жана-П’єра Жене «Амелі» посіла друге місце. Незвичайні історії мають реальну основу і взяті з колекції, яку режисер збирав, записуючи спогади своїх знайомих. Чимало сцен знімали на вулицях Парижа, на знаменитому Монмартрі. Фільм отримав багато нагород: чотири національні французькі премії «Сезар», дві премії Британської кіноакадемії, «Оскар» за кращий фільм іноземною мовою, оригінальний сценарій та роботу оператора і художників (2002). Які ж відмінні риси має французький кінематограф?

Які ж відмінні риси має французький кінематограф?Катрін Деньов (нар. 1943 р.) — видатна французька актриса. Для представників старшого покоління її ім’я асоціюється з популярним у 60-ті роки фільмом-мюзиклом режисера Жака Демі «Шербурзькі парасольки». Талант і краса К. Деньов привертали до себе увагу не тільки її співвітчизників, але й іноземних режисерів-класиків. Свої кращі ролі актриса зіграла у фільмах іспанського кіномитця Л. Бунюеля («Денна красуня», «Тристана») та італійських кінематографістів М. Феррері («Ліза») та Д. Різі («Втрачена душа»). Чільне місце у творчому доробку актриси посідає роль Маріон Штайнер — примадонни театру з фільму Ф. Трюффо «Останнє метро» (1980), після виходу якого К. Деньов стала моделлю для бюста Маріанни — символу Франції.

Американський кінематограф Світову славу американському кінематографу приніс Голлівуд — центр кіновиробництва, так звана «фабрика мрій» (1913 р., Лос-Анджелес, штат Каліфорнія). Тут створюються тисячі фільмів, і хоча критики часто звинувачують їх у відвертій комерційності й примітивності, популярність кінопродукції Голлівуда не зменшується. Американський кінематограф характеризується високими творчими здобутками в ігровому, анімаційному і документальному кіно. Найважливіші ознаки цієї школи — видовищність, високе мистецтво створення спецефектів.

Американський кінематограф Фільми, що приносять прибуток, висували на перший план акторів-зірок. Тим самим закладалися основи для створенням яскравої і високопрофесійної акторської школи. Завдяки блискучим акторам і режисерам, талановитим продюсерам та оригінальним підходам до рекламного іміджу Голлівуд став законодавцем моди насамперед у жанрах кіно, які задовольняли інтереси широкої публіки: комедія, вестерн, мелодрама, згодом — блокбастер. Орієнтація на масового глядача дещо обмежувала можливості творчого самовираження режисерів, які поступово розширили жанрову палітру. І таким чином створили не тільки багато високобюджетних масштабних кінострічок з грандіозними масовими сценами і вражаючими уяву декораціями, а й глибоко драматичне та інтелектуальне кіно.

Американський кінематограф Засновником американської мультиплікації, творцем першого в історії кіно звукового мальованого фільму («Пароплавчик Віллі») був Волт Дісней (1901-1966). Як режисер він зняв 111 фільмів і був продюсером ще 576 кінофільмів. Видатні заслуги метра анімації відзначено 26 статуетками «Оскар», що стало абсолютним рекордом в історії кінематографії. Він став «батьком» улюблених мільйонами глядачів персонажів: мишеняти Міккі Мауса і качки Дональда Дака. Серед перших анімаційних творів Діснея — серія з 56 фільмів «Аліса в Країні мультиплікації» за мотивами історії про пригоди Аліси Льюїса Керролла. У відомих анімаційних циклах «Забавні симфонії» (понад 70 серій) створено справжні шедеври: «Танок скелетів», «Гидке каченя», «Троє поросят». Майже всі наступні діснеївські фільми можна зарахувати до класики анімаційного кіно: «Білосніжна і сім гномів», «Піноккіо», «Фантазія», «Бембі», «Попелюшка», «Дамбо», «Пітер Пен», «Спляча красуня», «Сто один далматинець».

Американський кінематограф У «Фантазії», де вперше з’являється стереозвук, втілено оригінальну ідею поєднання звуку, кольору і зображення, де всі ці засоби підпорядковані музиці. Волт разом із братом Роєм створив у Голлівуді кіностудію (1923), де і нині знімають фільми з діснеєвськими героями. Він започаткував серію освітніх фільмів, зняв ігрові пригодницькі стрічки («Острів скарбів», «Робін Гуд»), мюзикли («Мері Поппінс»). Згодом кіностудія Діснея щотижня стала готувати розважальні телепрограми «Діснейленд». Пізніше відкрили комплекс з атракціонами «Діснейленд-парк», де діти, оточені персонажами з мультфільмів, потрапляють в атмосферу свята.

Італійський кінематограф Самобутня і неповторна школа італійського кіно набула всесвітнього визнання завдяки високому професіоналізму таких видатних режисерів, як П’єр Паоло Пазоліні, Федеріко Фелліні, Бернардо Бертолуччі, Лукіно Вісконті, Вітторіо де Сіка, Мікеланджело Антоніоні, Франко Дзеффіреллі. Зняті ними стрічки сповнені філософських ідей, психологічних узагальнень, незабутніх образів і яскравих метафор. Найкрасивішою парою італійського кінематографа вважають Софі Лорен і Марчелло Мастроянні, які блискучим дуетом зіграли в багатьох фільмах («Шлюб по-італійськи», «Соняшники»,Мікеланджело АнтоніоніВітторіо де Сіка. Лукіно ВісконтіБернардо БертолуччіФедеріко Фелліні,П’єр Паоло Пазоліні

Італійський кінематограф «Учора, сьогодні, завтра», «Незвичайний день», «Прет-а-порте»). Актору, як нікому іншому, вдалося передати італійський національний характер у багатьох ролях — від комічних до глибоко драматичних і філософських. Софі Лорен, окрім численних премій кінофестивалів, стала лауреатом п’яти премій «Золотий глобус» у спеціальній номінації «улюблениця світової публіки» і володаркою почесного «Оскара» «за кар’єру, багату ролями, що запам’ятовуються, які надали нетьмяніючого блиску кінематографу». Оскароносний фільм «Новий кінотеатр «Парадізо» режисера Джузеппе Торнаторе показує, як кіномеханік залучає до чарівного світу екрана закоханого в кіно хлопчика, котрий невдовзі стане відомим режисером. Музику до картини написав композитор Енніо Морріконе. Найкасовішою стрічкою в історії італійського кіно став кінохіт «Який прекрасний день» режисера Дженнаро Нунціанте.

Індійський кінематограф Національно своєрідне індійське кіно, яке ще називають Боллівуд (розташований у мегаполісі Мумбаї), належить до світових кіноіндустрій, яка за щорічною кількістю знятих стрічок випереджає Голлівуд. Сюжети кінокартин нагадують «боллівудські блокбастери»: романтична історія часто розгортається на тлі кримінальних сутичок. Індійській школі притаманна прикметна риса — фільми просякнуті музикою, піснями й танцями. Отже, практично кожний з них можна вважати мюзиклом.«Батьком» індійського кіно вважають режисера Раджа Капура, автора фільму «Бродяга». До класики індійського кіно належать «Зіта і Гіта», «Помста і закон», «Салям, Бомбей!», «Мене звати Кхан».

Японський кінематограф На стиль японського кінематографа вплинули традиції національного театру. Багатьом стрічкам притаманні приглушені емоції, лаконізм кінозасобів, споглядальність. Поширення набули жанри історичної і сімейної драми. Головний герой історичних стрічок — сміливий самурай, готовий до самопожертви. У сімейних історіях показано життя японської родини, взаємини батьків і дітей.Європейці відкрили японське кіномистецтво, коли сповнена філософського смислу стрічка «Расьомон» одного із найвизначніших майстрів японського кіно Акіри Куросави отримала Гран-прі Венеціанського фестивалю, а згодом і «Оскар».

Японський кінематограф Картини режисера «Сім самураїв» і «Охоронець» мали різні римейки (наприклад, вестерн «Чудова сімка» реж. Дж. Стерджеса). Багаторічне співробітництво режисера з актором Тосіро Міфуне принесло обом митцям міжнародне визнання. В Японії набуло неймовірної популярності аніме. Цілі телесеріали створюють для дітей, підлітків, але частіше для дорослих. Японським Діснеєм і «королем аніме» називають Тедзуку Осаму. Він започаткував стиль зображення типових образів: позитивних героїв, веселих і доброзичливих, він малював зі збільшеними променистими очима, а негативних — зі звуженими, схожими на очі хижого птаха або лисиці.

Останніми десятиліттями на світові обрії вийшов кінематограф Африки, що об’єднує багато різних шкіл, зокрема країн Магрібу. Внаслідок бурхливого розвитку кіно Нігерії (Ноллівуд) виникла ще одна кіноіндустрія світу — друга після індійського Боллівуду за кількістю прем’єр (близько 200 відеофільмів щомісяця!). Приміром, кінофільм «Цоці» режисера Гевіна Худа (ПАР, 2006) отримав престижні премії «Оскар», «Золотий глобус». Кінематограф Афріки Таким чином, творчі пошуки майстрів кіно різних національних шкіл сприяли стрімкому розвитку кіномистецтва, увиразненню його мови, збагаченню жанрової палітри й технічних засобів.

Узагальнення знань

Аніме — японська анімація зі специфічною прорисовкою персонажів і колом тем. Продюсер (від англ. producer) — забезпечує організаційно-фінансові умови для створення фільму (бюджет, добір кадрів, реклама, кінопрокат тощо). СКАРБНИЧКА МИСТЕЦЬКА