"Професійно-статусний портрет соціального педагога"

Професійно-статусний портрет соціального педагога

Професія соціального педагога формувалася поступово на основі прогресивних традицій вітчизняної та зарубіжної педагогіки, трансформуючи все краще і раціональне у сфері соціального виховання та соціальної підтримки особистості. Оскільки соціальний педагог насамперед взаємодіє з людиною та оточенням, він повинен володіти знаннями з розвитку та поведінки людини в конкретному соціумі. Сучасне суспільство, система соціального виховання ставлять перед соціальними педагогами відповідні вимоги:

–  здатність до змін, вміння будувати відносини, які матимуть позитивний вплив на особистість;

–  професіоналізм, готовність до прийняття нових ідей, рішень, сучасних технологій виховання;

–  уміння вчитися у провідних фахівців, адаптувати їх досвід до власної професіональної діяльності;

–  оперативність у прийнятті оптимальних рішень;

–  прогнозування перебігу можливих подій під впливом різних факторів.

У функціональному призначенні соціального педагога на першому місці перебувають його уміння створювати і розвивати відносини між людьми, людиною та її оточенням, активізувати клієнтів до розв’язання власних проблем, бути посередником і залагоджувати відносини між конфліктуючими індивідами, групами, забезпечувати міжінституційні зв’язки.

До системи базових теоретичних знань соціального педагога належать знання: основ соціальної політики держави та соціально-правового захисту дітей та молоді; основ соціології, психології та педагогіки; основних закономірностей розвитку особистості; специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді; специфіки роботи в різних мікросоціумах; особливостей роботи з сім`єю, різними групами дітей та молоді; функцій

державних і недержавних організацій у системі соціально-педагогічної діяльності; способів психолого-педагогічної діагностики; сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об`єднань.

Теоретичні знання соціальний педагог реалізує в практичній діяльності, тому вони тісно пов’язані з його професійними вміннями, до яких зараховують такі: аналіз соціальних явищ і процесів; бачення свого місця і ролі в суспільному житті країни; здатність забезпечити допустиме та доцільне посередництво між особистістю, сім`єю, з одного боку, і суспільством, різними державними і громадськими структурами, з іншого; впливати на ситуацію в мікросоціумі, сприяти позитивному вирішенню конфліктів; виявляти потреби та проблеми людей, груп, громад і розробляти новаторські ідеї щодо їх задоволення та розв’язання; забезпечити міжінституційні зв’язки в суспільстві; виявляти соціальні потреби і доводити їх до громадськості, законотворчих інститутів, фінансових закладів тощо.

Комунікативні вміння соціального педагога передбачають володіння культурою міжособистісного спілкування, налагодження контакту з іншою людиною, розвиток взаємодії з клієнтом у позитивному емоціональному напрямі, чітке, послідовне та логічне висловлення своїх думок та переконань; підтримання гармонійної соціальної мережі ділових та особистісних контактів як передумови психічного здоров’я та ділового успіху; обрання залежно від ситуації найбільш відповідних інформаційних засобів та каналів комунікації; доведення інформації до виконавців, зацікавлення їх у розв’язані проблем; ефективне використання невербальних засобів спілкування; протидія маніпуляціям, подолання бар`єрів спілкування; підтримання врівноважених відносин із найближчим оточенням; робота в умовах неформального спілкування, в позиції неформального лідер, радника, який стимулює, збуджує ініціативу людини до певної діяльності.

Аналітичні вміння спрямовані на аналіз процесів, що відбуваються в соціумі, стану дитини та впливу на неї мікросоціуму; виокремлення проблем

дитини та розуміння спільної діяльності з нею для їх подолання, активізацію зусиль індивідів, груп, общин на розв’язання своїх проблем; обговорення «гострих» тем у позитивному емоційному настрої без погроз; виявлення інформації, збирання фактів, необхідних для підготовки «Соціальної історії клієнта», «Історії розвитку дитини», інших документів.

До організаторських умінь належать створення і розвиток офіційної і неофіційної мережі соціальної підтримки особистості, залучення волонтерів, які можуть надати ресурси, послуги та інші види допомоги; організовування досліджень, інтерпретація та використання наслідків досліджень, опублікованих у професійній літературі.

Прогностичні вміння передбачають прогнозування розвитку особистості з урахуванням її проблем; постановку мети діяльності та її завдань, визначення можливого результату роботи; планування етапів майбутньої діяльності; осмислювання основних методичних завдань соціального педагога в умовах інформаційного суспільства; аналіз та оцінювання методичної літератури, навчальних програм, підручників, посібників; орієнтування в новітніх методиках і стратегіях соціально-педагогічної діяльності; прогнозування ефективності певної програми, виходячи із вікових та індивідуально-типологічних особливостей групи чи окремої дитини, впливу методів і засобів на окрему дитину, групу та колектив загалом; створення власних технологій соціально-педагогічної роботи з огляду на потребу соціуму та особистості.

Проектувальні зміни дають змогу створювати програми діяльності з окремих напрямів роботи, здійснювати відбір необхідних методів і форм діяльності, конкретизувати зміст роботи в кожному окремому випадку.

Велике значення для успішної професійної діяльності має сукупність особистісних якостей соціального педагога: самодисциплінованість, комунікативність, емпатійність, гуманність, духовність, високий рівень загальної культури, відчуття тексту тощо.

Для кваліфікованого розв’язання проблем будь-якої складності

соціальний педагог повинен володіти такими компетентностями:

–  професійною, що впливає на якість розв’язання професійних завдань і певні особистісно-професійні характеристики необхідні для сприяння соціалізації особистості, яка розвивається. Соціальний педагог повинен знати вікові, фізіологічні, психологічні, соціальні та професійні особливості особистості, яка розвивається, і їх прояви в навчанні, трудовій соціальній, дозвіллєвій діяльності;

–  управлінсько-організаторською (менеджерською), яка полягає в організації та здійсненні навчання, виховання і розвитку, в той час підготовки та атестації педагогічних кадрів в освітніх установах, на підприємствах, в організаціях та установах виробничої і соціальної сфер (працівник управлінського апарату, інспектор, методист, експерт);

–  комунікативною, оскільки успіх роботи соціального педагога залежить не лише від його особистісних характеристик, а й від компетентності у мовленні та спілкуванні з різними клієнтами. Професійне слухання охоплює не лише процес отримання та опрацювання інформації, а емпатичну підтримку, креативне мислення, спонтанне реагування, спонукання до дій та інше, тобто воно має бути активним. Слухати активно означає відкрити себе іншому, зрозуміти співрозмовника, усвідомити значущість його проблеми;

–  особистісно-розвивальною, до якої належить підвищення власної кваліфікації, обумовлене особливостями професійної діяльності та вимогами наукового прогресу;

–  соціально-психологічною, тобто навичками допомагати в мотивуванні особистості, яка розвивається, проводити консультаційну, соціально-реабілітаційну роботу з навчальних, соціальних питань та проблем особистого життя;

–  прогностичною, яка спирається на знання сутності та логіки соціально-педагогічного процесу, закономірностей вікового та соціального розвитку дитини, клієнта, характеру його проблеми. Прогностичні уміння

дають змогу прогнозувати розв’язання проблеми дитини (клієнта) шляхом безпосереднього залучення її до спеціально організованої соціально-педагогічної діяльності, а також передбачати напрям розвитку особистості з урахуванням проблеми, що виникла;

–  здоров`язберігальною, тобто здатністю функціонувати в системі міжособистісних відносин сфери «людина – людина», що визначається особливостями нервової системи: емоційною стійкістю, високою працездатністю, здатністю витримувати великі навантаження у соціально-педагогічних специфічних процесах, переносити психологічні стреси, протистояти розвитку синдрому «емоційного вигоряння», емоційним перенавантаженням у роботі з дітьми та клієнтами, відсутності тривожності. Соціальний педагог також повинен уміти на основі систематичного пропагування здорового способу життя з урахуванням індивідуальних особливостей клієнтів застосовувати методики оздоровлення і фізичного вдосконалення традиційними та нетрадиційними засобами і методами. Він має утверджувати власним прикладом здоровий спосіб життя, аргументовано пояснювати природу, причини та наслідки шкідливих звичок, надавати першу медичну допомогу, формувати морально-психологічну стійкість (особисту та колективну) і готовність мобілізуватися до дій в екстремальних ситуаціях, практично володіти вміннями і навичками самовдосконалення здоров’я.

Межі компетентності соціального педагога регулюються в нормативно-правовими документами, основним серед яких є кваліфікаційна характеристика, в якій зафіксовані загальні вимоги до підготовленості спеціаліста на рівні його теоретичного та практичного досвіду.