Програмоване опитування з біології

Державний професійно-технічний навчальний заклад

«Нікопольський центр професійної освіти»

 

 

 

 

ПРОГРАМОВАНЕ ОПИТУВАННЯ

 

 

Викладач :

                       Картишкіна-Шостак О.М.

 

 

 

 

2017

 

Збірник завдань

з предмету «Біологія»

на тему «Програмоване опитування»

М. Нікополь

ДПТНЗ НЦПО

2017

 

 

 

 

 

Збірка «Програмоване опитування»  містить питання та відповіді для перевірки знань учнів I та II курсу, як альтернативна методика проведення перевірки домашнього завдання на початку уроку, так і на етапі закріплення нової теми.

      Рекомендовано викладачам біології та учням.

 

 

 

Викладач Картишкіна-Шостак О.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянуто та схвалено  на засіданні м/к                   Розглянуто на засіданні  природничо-математичних дисциплін                                             педагогічної ради                                                                             протокол № 5 від 28.12.2017                                       протокол № 4 від 05.01.2018

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

 

 

Програмоване опитування  -  це метод перевірки знань учнів, може бути як письмове  так і усне, групове та індивідуальне. У певному розумінні це завдання альтернативних відповідей ("правильно - неправильно", "так - ні").   

Проводиться на етапі закріплення нової теми або під час перевірки домашнього завдання. Учні повинні вибрати  тільки правильні твердження, або коли твердження правильне учні ставлять «+», а якщо неправильне –

«-»). При цьому важливо обгрунтувати свій вибір. Для мотивації, або щоб спонукати до дискусії, вчитель може захищати невірну відповідь.

       У посібнику представлено матеріали програмованого опитування з біології  по 12 питань за темами уроків та відповіді до них.

       Програмоване опитування сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, стимулюєть їх пізнавальну активність, дозволяє учням формувати оцінку й самооцінку своїх знань.

      Рекомендовано викладачам біології та учням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

                                                                                                                                 С.  

 

Тема. Система біологічних наук. Методи біологічних досліджень.

  Рівні організації живої матерії…………………………………………..                6  

  Тема. Елементний склад  організмів. Класифікація хімічних елементів

за їх кількістю в організмах: макроелементи, мікроелементи…………              6

Тема. Роль неорганічних речовин (води, кисню, мінеральних солей)

у життєдіяльності організмів…………………………………………….              7

Тема. Органічні речовини, що входять до складу організмів, їх  

 різноманітність та біологічне значення………………………………..               8

Тема. Вуглеводи: різноманітність, властивість та функції……………               8

Тема. Структура та функції ліпідів……………………………………..               9

Тема. Білки, їх структура та біологічні функції………………………                9

Тема. Принципи дії ферментів та їхня роль у життєдіяльності

організмів………………………………………………………………..               10

Тема. Нуклеїнові кислоти: будова, властивості, роль в життєдіяльності організм…………………………………………………………………….           10

Тема. Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень…….        11

Тема. Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран).

Транспорт речовин через мембрани………………………………………..       11

Тема. Складники цитоплазми: цитозоль (гіалоплазма), цитоскелет,

мембранні, немембранні органели, включення. Будова і функції

цитоскелету………………………………………………………………….        12

Тема.  Будова і функції ядра клітин еукаріотів. Значення нуклеотиду

клітин прокаріотів……………………………………………………………      12

Тема. Хімічний склад, будова і функції рибосоми. Синтез білків……..          13

Тема. Будова і функції пластид……………………………………………        14

Тема. Мітоз…………………………………………………………………..       14                                                                                                                                

Тема. Обмін речовин і енергії в клітині. Цитотехнології…………………      15

Тема. Віруси, їхній хімічний склад, будова, життєві цикли. Роль вірусів

 у природі й житті людини…………………………………………………..      15

Тема. Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших вірусних захворювань людини………………………………………………………………………..      16

Тема. Пріони………………………………………………………………….      16

Тема. Характеристика прокаріотів. Особливості їхньої організації  і

життєдіяльності. Роль бактерій у природі та в житті людини……………      17

Тема. Будова і функції тканин тварин, їх здатність до регенерації……….     17

Тема. Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до

регенерації……………………………………………………………………      18

Тема. Закони Г.Менделя, їх статистичний характер і цитологічні

основи…………………………………………………………………………     18

Тема. Неспадкова(модифікаційна) мінливість. Спадкова мінливість:

комбінативна і мутаційна…………………………………………………….     19

Тема. Генетичні основи селекції організмів………………………………..      20

Тема.  Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму………………………………………………………………………      21

Тема. Життєвий цикл у рослин і тварин…………………………………….      21

Тема. Періодизація еволюційних явищ………………………………………    22

Відповіді………………………………………………………………………..    24

Література………………………………………………………………………   28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Система біологічних наук. Методи біологічних досліджень. Рівні організації живої матерії.

1. Термін «біологія» запропонував Ч. Дарвін.     
2. Мікологія – це наука, що вивчає гриби.            
3. Наука, що вивчає риб називається ентомологія.
4. Наука, що вивчає птахів називається іхтіологія.
5. Наука, що вивчає мохи називається бріологія.
6. Етологія - це наука про поведінку тварин.
7. Екосистемний рівень - це рівень біогеоценотичний.
8. Живій матерії не притаманний обмін речовин та енергією з навколишнім середовищем.
9. Живі організми не здатні до росту та розвитку.
10.  Елементарною одиницею організменого рівня є особина.
11.  Моніторинг – це вища форма експерименту.
12.  Експерименти бувають польові та лабораторні.

 

Тема. Елементний склад  організмів. Класифікація хімічних елементів за їх кількістю в організмах: макроелементи, мікроелементи.

1. Мікромолекули становлять основну масу сухої речовини організму.
2. Деякі морські водорості можуть накопичувати Радій.
3. Манган можуть накопичувати деякі бактерії.
4. Ультрамікроелементи переважно йони важких металів.
5. До ультрамікроелементів належать: Уран, Аурум, Селен, Радій, Берилій.
6. Йони – це незаряджені частинки речовини, які утворилися з атомів чи групи атомів у результаті віддачі або приєднання електронів.
7. Цинк, Йод, Ванадій, Бор та Бром відносять до мікроелементів.
8. Флуор входить до складу емалі зубів.
9. Ферум входить до складу гемоглобіну.
10. Гідроген, Карбон, Нітроген та Оксиген не є органогенними елементими.
11.  Макроелементи називають органогенними, бо до них належать Гідроген, Карбон, Нітроген та Оксиген.
12.  До складу молекули хлорофілу входить Магній.

 

 

 

Тема. Роль неорганічних речовин (води, кисню, мінеральних солей)

у життєдіяльності організмів.

Варіант - 1

1. Вода - єдина речовина на Землі, яка може бути в трьох агрегатних

      станах: твердому, рідкому та газоподібному.

2. За будовою молекула води  не є диполем.
3. Воді не властива велика теплоємність і теплопровідність.
4. Вода визначає внутрішньоклітинний тиск (тургор).
5. До гідрофільних сполук належить більшість солей, наприклад  NaCl.
6. Речовини, які добре розчинні у воді гідрофобні.
7. Неорганічні сполуки, ще називають мінеральними.
8. Молекула води  складається з двох атомів Гідрогену й одного атому Оксигену.
9. Кисень є окисником поживних речовин під час дихання тварин, рослин, грибів і бактерій.
10.  Для організму людини та тварин ніякої безпеки не становлять радіоактивні ізотопи хімічних елементів.
11.  Хлоридна кислота створює кисле середовище в шлунку хребетних тварин і людини, забезпечуючи цим активність ферментів шлункового соку.
12.  Кисень не може бути шкідливим для живого організму, якщо він є окисником ДНК та інших життєво важливих компонентів.

 

Варіант - 2

1. Молекули мінеральних солей у водному розчині розпадаються на йони.

2. Сталий вміст натрій хлориду (0,9 %) у плазмі крові — необхідна складова підтримання гомеостазу нашого організму.

3. Збільшення секреції хлоридної кислоти позитивно впливає на організм людини.

4. До неорганічних сполук належить тільки вода.

5. Різна концентрація йонів Na⁺ і K⁺ поза клітинами та всередині них призводить до виникнення різниці електричних потенціалів на мембранах, які оточують клітини.

6. До складу багатьох ферментів входять йони Fe²⁺ і Zn²⁺, які забезпечують їхню активність.

7. Нітроген(ІІ) оксид є одним з найважливіших імунотропних медіаторів.

8. Сульфатна кислота необхідна для синтезу АТФ (є універсальним накопичувачем енергії в клітині) та різних типів нуклеїнових кислот.

9. Кисень може бути шкідливим для живого організму.

10.  Вуглекислий газ є антиоксидантом.

11.  Хлор-аніони входять до складу гормона тироксину.

12.  Наявність у плазмі крові йонів Ca²⁺ — необхідна умова для зсідання крові.

 

 Тема. Органічні речовини, що входять до складу організмів, їх різноманітність та біологічне значення.

1. Білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти – це не органічні речовини.
2. Жири належать до гідрофільних речовин.
3. Високомолекулярні сполуки біополімери.
4. Білки складаються з амінокислот.
5. Мономери нуклеїнових кислот нуклеотиди.
6. Мономери полісахаридів моносахариди.
7. Жири інакше називаються ліпіди.
8. Полімер складається з мономерів.
9. Вода, яка утворюється при окисленні жиру, називається ендогенною.
10.  До органогенних хімічних елементів належить: фтор, ферум, нітроген, фосфор.
11.  До біополімерів належить вода.
12.  Амінокислотні залишки сполучаються у поліпептидний ланцюг завдяки водневим зв'язкам.

 

Тема. Вуглеводи: різноманітність, властивість та функції.

1. Вуглеводи – це неорганічні речовини, до складу яких входить Карбон, 

     Оксиген і Гідроген.
2.  Найбільше енергії виділяється при розщепленні вуглеводів.
3. Сахароза - це дисахарид.
4. Рибоза, дезоксирибоза – моносахариди.

5. Полісахариди майже не розчинні у воді та не мають солодкого смаку.

6. Пентози можуть входити до складу  нуклеїнових кислот .

7. Целюлоза – це головний структурний компонент клітинних оболонок

    рослин.

8. Крохмаль є основним запасним полісахаридом у рослин.

9. Тріози містять три атоми Карбону.

10. До пентоз належать глюкоза та фруктоза.

11. До гексоз належать глікоген та хітин.

12. Фруктоза і галактоза є полісахаридами.

 

  Тема. Структура та функції ліпідів.

1. Ліпіди — це низькомолекулярні речовини з гідрофільними

   властивостями.

2. Ліпіди нерозчинні у воді, але добре розчинні в органічних

      розчинниках: ефірі, бензині, хлороформі.

3. Фосфоліпіди — складні ліпіди, що містять у своєму складі  

багатоатомний спирт, залишок ортофосфатної кислоти та залишки жирних кислот.

4. Жири - це гідрофільні речовини.

     5. Вода, яка утворюється при окисленні жиру, називається ендогенною.

     6. Жири добре проводять тепло.

     7. Ліпіди є обов’язковим компонентом усіх клітинних мембран.

8. Триагліцероли – це органічні сполуки, до складу яких входить карбоксильна група та довгий вуглецевий хвіст.
9. Воски використовуються тваринами та рослинами як водовідштовхувальне покриття.
10.  До насичених жирних кислот відносять пальмінову та стеаринову

      кислоти.

      11. Тваринні жири за кімнатної температури стають рідкими.

      12. Рослинні жири, або олії  багаті на ненасиченні жирні кислоти.
 

Тема. Білки, їх структура та біологічні функції.

    1. Денатурація - це порушення тільки первинної структури білка.

  2.  Вторинна структура білків має вигляд глобули.

    3.  Процес відновлення природної структури білка після її порушення

         називають деструкцією.

   4. Всі ферменти - білки.

   5.  Всі білки – ферменти.

 6.  Вторинну структуру білка підтримують водневі зв'язки.

 7.  Під час розкладання 1 г білка виділяється 90 % усієї енергії.

 8.  Будівельна функція білків зумовлена тим, що вони є складовими

      частинами біологічних мембран.

 9. Глобулярні білки нерозчинні довгі ниткоподібні молекули.                                                                                  

   10. До фібрилярних білків відносять кератин шерсті та волосся, колаген

         сухожиль.

11.  Четвертина структура білка характеризується об’єднанням кількох глобул в єдине функціональне утворення.
12.  Прості білки — протеїни, складні — протеїди.

 

 Тема. Принципи дії ферментів та їхня роль у життєдіяльності організмів.

1. Прискорення біохімічних реакцій забезпечують ферменти.

      2. Всі ферменти - білки.

3. Всі білки - ферменти.

4. Ферменти в клітині виконують каталітичну роль.

5. Відмінність ферментів від небілкових каталізаторів полягає у їхній високій специфічності.
6. Складні ферменти складаються тільки з амінокислот.
7. Існує три гіпотези, що пояснюють, як діють ферменти.
8. Ензимологія – це наука про ферменти.
9. Відповідно до гіпотези «руки та рукавички»,  активний центр чітко підходить до субстрату.
10.  Активність ферментів залежить від pH середовища, температури, тиску, концентрації субстрату.
11.  Прості ферменти однокомпонентні, а складні двокомпонентні білки.
12.  Назва багатьох ферментів закінчується на «аза».

 

Тема. Нуклеїнові кислоти: будова, властивості, роль в життєдіяльності організм.
      1.  Аденін завжди комплементарний тиміну.

2. Урацил входить до складу РНК.
   3. Спадкову інформацію з ядра до місця синтезу білків передає тРНК.
   4. До складу ДНК входять 5 різних нуклеотидів.

5. Процес подвоэння молекули ДНК називається асоціацією.

6. Вміст РНК в ядрах завжди постійний, вміст ДНК значно змінюється.

7. РНК міститься в ядрі та цитоплазмі. 

8. Азотисті основи РНК – це аденін, гуанін, цитозин, тимін.

9. Трансляція – це процес синтезу білка на матриці- молекулі іРНК.

10. Процес матричного синтезу молекули ДНК на матриці – молекулі ДНК – називають реплікацією.

11. АТФ  складається із залишку нітратної основи, пентози та трьох залишків фосфатної кислоти.

12. Відрізок ДНК, який містить інформацію про структуру білка, називається геном.
 

Тема. Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.

1. Клітина  не є основною структурно-функціональною одиницею всіх живих організмів.

2. Р. Броун відкрив яйцеклітину птахів і ссавців. (К. Бер.)

3. Цитологія  - це наука, яка вивчає будову і функції клітин.

4. Рік уведення терміна «клітина» 1665.

5.  А. Левенгук уперше відкрив бактерії і найпростіші.

6. К. Бер відкрив і описав ядра в клітинах рослин.

7. Р. Вірхов автор клітинної теорії. Т. Шванн.

8. Т. Шванн довів, що всі клітини утворюються з інших клітин шляхом поділу.

9. 1839 була сформульована клітинна теорія.

10. За форми існування живі організми поділяються на одноклітинні, колоніальні, та багатоклітинні.

11. Фазово-контрастна мікроскопія дозволяє вивчити загальний план

будови клітин та окремі їхні органели, які за розміром не менші ніж 200

нм.

13. Метод культури клітин дозволяє тривале зберігання та вирощування у

спеціальних живильних середовищах клітин, тканин та окремих органів.

 

Тема. Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран).

         Транспорт речовин через мембрани.

1. Будь-яка клітина складається з поверхневого апарату, цитоплазми та генетичного апарату.

2. Органели — це непостійні клітинні структури.

3. Еукаріоти — організми, клітини яких мають ядро.

4. До надцарства Еукаріоти належать царства Рослини і Бактерії.

5. Бактерії не мають ядра і багатьох органел.

6. Хлоропласти обмежені двома мембранами.

7. Цитоплазма — це внутрішнє середовище клітини разом з ядром.

8. Лізосоми — це одномембранні органели.

9. Тваринна клітина характеризується значною кількістю білкових включень.

10. Спадкова інформація у ціанобактерій міститься у ядрі.

11. Рибосоми належать до немембранних органел.

12. Основною структурою поверхневого апарату є клітинна мембрана.

 

 Тема. Складники цитоплазми: цитозоль (гіалоплазма), цитоскелет, мембранні, немембранні органели, включення. Будова і функції цитоскелету.

1. Цитологія – це наука про еукаріоти і прокаріоти.
2. Всі клітини мають клітинну стінку.
3.  Рослинна та тваринна клітини мають глікокалікс.
4.  Хітин входить до складу стінки грибних клітин.
5. Целюлоза - обов’язковий компонент клітинної стінки рослин.
6. Внутрішній вміст клітини – цитоплазма.
7. Синтез білків здійснюється в рибосомах.
8. До складу мікротрубочок входить білок - тубулін.
9. До складу мікрофеламентів входить білок – актин.
10.  Основною структурою клітини є – мембрани.
11.  Непостійні структури клітини – включення.
12.  Опорою клітини є – цитоскелет.

 

Тема.  Будова і функції ядра клітин еукаріотів. Значення нуклеоїду клітин прокаріотів.

Варіант - 1

1. Спадкова інформація прокаріотів міститься в нуклеоїді.

2. Хроматин є структурним компонентом хромосом.

3. Клітини можуть бути як одноядерними, так і багатоядерними.

4. Без’ядерних клітин не існує.

5. Ядерна оболонка утворена однією мембраною.

6. Каріоплазма — це рідкий компонент клітинного ядра.

7. Каріоплазма складається з води та білків.

8. Ядерця беруть участь у формуванні рибосом.

9. Кільцеві молекули ДНК містяться у двомембранних органелах — мітохондріях і пластидах.

10. Ядерна оболонка має отвори, які називаються каналами.

11. У бактерій ДНК упакована більш щільно, на відміну від ДНК ядер еукаріотів.

12. Плазміди — це позахромосомні фактори спадковості.                                                                                    

 

 

Варіант - 2

1. Органели це постійні структури клітини.                                                                                                     

2. Цитоплазма - нерухома частина клітини.

3. Немембранні органели обмежені мембраною та є замкненими відсіками.

4. Цитоплазма об'єднує всі структури клітини.

5. Пластиди – це одномембранні органели клітини.

6. Цитоплазма утворена вуглеводами та ліпідами.

7. Включення цитоплазми – це необов'язкові включення клітини.

8. Головний компонент ядра – хроматин.

9. Рідкий компонент ядра це – каріоплазма.

10. Апарат Гольджі - двомембранна органела клітини.

11. Органели еукаріотичних клітин різноманітної форми, в яких відбувається синтез АТФ – це мітохондрії.

12. Вирости внутрішньої мембрани хлоропластів у вигляді сплощених вакуолей або мішечків – це тилакоїди.

 

Тема. Хімічний склад, будова і функції рибосоми. Синтез білків

1. Трансляція відбувається у ядрі клітини.

2. Амінокислота триптофан кодується тільки одним триплетом.

3. Генетичний код є виродженим, тому що одна амінокислота може кодуватися тільки одним триплетом.

4. Генетичний код вважається універсальним, тому що він однаковий для всіх організмів, що існують на Землі.

5. Транскрипція відбувається у ядрі клітини.

6. Процес біосинтезу білка відбувається за участю великої кількості ферментів.

7. Чотири кодони генетичного коду амінокислот не кодують, оскільки вони позначають кінець процесу трансляції.

8. У молекулі іРНК заміть тимідилового нуклеотиду (Т) міститься уридиловий нуклеотид (У).

9. Трансляція починається з першого старт-кодону, який є однаковим для всіх іРНК.

10. Рибосома складається з двох субодиниць.

11. Синтез рибосом відбувається в ендоплазматичній сітці.

12. ІРНК  виступає матрицею для синтезу білка.

 

 

Тема. Будова і функції пластид.

1. Безбарвні пластиди різноманітної форми, в яких запасаються сполуки крохмалю, білків – це хромопласти.

2. Пластиди забарвлені в різні кольори, надають забарвлення пелюсткам квіток, плодам, листкам – це лейкопласти.

3. Пластиди зеленого кольору, що зумовлені пігментом хлорофілом – це хлоропласти.

4. Речовина, що заповнює внутрішній простір хлоропласта – строма.

5. Внутрішній простір мітохондрій заповнений напіврідкою речовиною – матриксом.

6. Внутрішня мембрана мітохондрій утворює вгини всередину органели – АТФ-соми.

7. На поверхні крист, що межують з внутрішнім середовищем мітохондрії,є особливі грибоподібні білкові утвори – кристи.

8. Пласкі цистерни, оточені однією мембраною – ламели.

9. Органели, які слугують своєрідними клітинними «генераторами енергіі» - це мітохондрії.+

10. Вирости внутрішньої мембрани пластид у вигляді  плоских видовжених складок – це тилакоїди.

11. Органели клітин рослин і деяких одноклітинних тварин, вкриті двома мембранами, залежать від вмісту пігментів – це пластиди.

12. Постійні утворення клітини певної будови. Які забезпечують певні процеси її життєдіяльності – це органели.

 

Тема. Мітоз

1.  Клітинний цикл — це період існування клітини від одного поділу до іншого.

2.  Мітоз — це прямий поділ клітини.

3.  Тривалість інтерфази — 90 % часу клітинного циклу.

4.  Мітоз складається з 5 фаз.

5.  Явище, за якого хромосоми вкорочуються і потовщуються, називається спіралізацією.

6.  Анафаза — друга фаза мітозу.

7.  Хромосоми, «вишиковуючись» у центральній частині клітини, утворюють екваторіальну (метафазну) пластинку.

8.  На початку телофази відбувається спіралізація хромосом.

9.  У метафазі завершується утворення веретена поділу.

10. Амітоз — це непрямий поділ клітини.

11. У всіх клітинах мітоз відбувається з однаковою швидкістю.

12. Мітоз забезпечує строго однаковий розподіл між дочірніми клітинами носіїв спадковості — молекул ДНК, що входять до складу хромосом материнської клітини.

 

Тема. Обмін речовин і енергії в клітині. Цитотехнології.

1.      Безкисневий етап відбувається в цитоплазмі клітини.
2.      Підготовчий етап протікає за участю кисню.
3.      Організми здатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних називаються хемотрофами.
4.      Метаболізмом називається сукупність процесів обміну речовин.

5.  Сукупність реакцій синтезу, які забезпечують розвиток клітин та                                                                                       

організмів та поновлення їх хімічного складу називається енергетичним обміном.

5.      Гриби, більшість тварин і бактерій належать до фототрофів.
6.      Хемотрофи – автотрофні організми, які для синтезу органічних речовин використовують енергію, що вивільняється внаслідок хімічних реакцій.
7.      Початковий етап енергетичного обміну – підготовчий.
8.      Клітинну теорію сформулювали в 1839 році Джеймс Уотсон і Френсіс Крік.
9.      Цитотехнології – це сукупність методів, які використовують для поліпшення нових видів.
10. Анаеробні організми, або анаероби – це організми, потребують кисню для нормальної життєдіяльності.
11. Клітинна інженерія, реконструкція клітин, моделювання є методами, які застосовують в цитотехнології.

 

Тема. Віруси, їхній хімічний склад, будова, життєві цикли. Роль вірусів у природі й житті людини.

1. Зріла вірусна частинка (або віріон) складається з нуклеїнової кислоти

( ДНК або РНК), оточеної білковою оболонкою (капсидом).

2. Оболонка простих вірусів складається лише з білків.
3. Неклітинною формою життя є віруси.
4. Кожна вірусна частинка (віріон) складається з декількох одно- або дволанцюгових молекул ДНК або РНК та оболонки.
5. Вірус бактеріофаг уражує тварин.
6. Віруси – це внутрішньоклітинні паразити, які розмножуються не лише всередині клітини-хазяїна.
7. Вірус папіломи є простим вірусом.
8. Першим було відкрито вірус тютюнової мозаїки.
9. Складні віруси вкриті додатковою мембраною, що складається з 

білків і ліпідів.

10.  Віруси належать до особливого підрозділу живої природи – царства Археї.
11.  До вірусних захворювань людини можна віднести: поліомієліт, ящур, віспа, паротит, міксоматоз.
12.  Вперше існування вірусів довів Д.І.Вернадський.

 

Тема. Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших вірусних захворювань людини.

1. За зовнішнім виглядом можна визначити, що людина ВІЛ-інфікована.

2. Збудником СНІДу є вірус імунодефіциту людини.

3. Аналіз сечі може показати, що людина ВІЛ-інфікована.

4. Лише чоловіки можуть захворіти на СНІД.

5. Рукостискання з хворим може призвести до захворювання на СНІД.

6. На сьогодні ліків від СНІДу не існує.

7. ВІЛ може передаватися під час статевих контактів.

8. ВІЛ може передаватися під час трансплантації органів.

9. Є люди, що мають імунітет до ВІЛ.

10. Хворих на СНІД необхідно ізолювати від суспільства.

11. Наркомани можуть передавати ВІЛ, якщо користуються однією голкою.

12. Діти не хворіють на СНІД.

 

Тема. Пріони.

1. Синдром набутого імунодефіциту – це остання стадія інфекційної хвороби,  що має назву ВІЛ-інфекція.
2. Антибіотики добре діють як із бактеріальними захворюваннями так із вірусними.
3. Віруси для свого розмноження використовують біохімічні процеси клітини-хазяїна.
4. Найбільш поширеними заходами профілактики вірусних інфекцій людини залишається щеплення.
5. Пріони – особливий клас інфекційних агентів, що складаються з амінокислот.
6. Людина не може заразитися пріонами, що містяться в їжі.
7. Пріони не стійкі до впливу високих температур та звичайних методів дизинфекції.
8. Пріони спричиняють тяжкі захворювання ЦНС.
9. Найбільш надійним способом боротьби з вірусними захворюваннями (зокрема ВІЛ-інфекцією) є профілактика.
10.  Наука, яка вивчає причини виникнення й поширення інфекційних хвороб та застосував отриманні знання для боротьби з ними називається вірусологією.
11.  Парентальний шлях передачі вірусної інфекції – це повітряно-крапельний механізм.
12.  Вірус грипу передається повітряно-крапельним шляхом, уражуючи слизові оболонки верхніх дихальних шляхів.

 

Тема. Характеристика прокаріотів. Особливості їхньої організації  і життєдіяльності. Роль бактерій у природі та в житті людини.

1. Архебактерії заселяють екстремальні середовища.

2. Бактерії-сапротрофи псують продукти харчування.

3. Генетичний матеріал архебактерій містить інтрони.

4. Усі бактерії є збудниками хвороб людей, тварин, рослин.

5. Такі процеси як реплікація, транскрипція і трансляція схожі в архебактерій та еукаріотичних клітин.

6. У кругообігу Нітрогену беруть участь азотфіксуючі бактерії.

7. Бактерії гниття є яскравими представниками аеробів.

8. Бактерії використовують для отримання спиртів.

9. Усі патогенні властивості бактерій давно вивчені.

  10. Кишкова паличка синтезує вітамін С.

  11. Людина застосовує бактерії у фармацевтичній промисловості.

  12. Бактерії-паразити є автотрофами.

 

Тема. Будова і функції тканин тварин, їх здатність до регенерації.

1. У всіх рослин і тварин, за винятком примітивних, тіло складається із тканин.

2. Тканини рослин і тварин мають однакові структурно-функціональні особливості.

3. У тварин, як і в рослин, виділяють чотири типи тканин.

4. Розвиток тканин в онтогенезі відбувається внаслідок диференціювання клітин.

5. Розрізняють регенерацію репаративну і фізіологічну.

6. Фізіологічна регенерація здійснюється як у здоровому, так і в ушкодженому організмі.

7. У різних тканин можливості регенерації неоднакові.

8. Стовбурові клітини — це клітини, що здатні трансформуватися в різні типи біологічних тканин в організмі.

9. Властивості стовбурових клітин: самовідновлення та здатність диференціюватися у будь-який клітинний тип.

10. Першими тваринними організмами, у яких з’явилися примітивні тканини, були плоскі черви.

11. Молюски належать до тришарових тварин.

12. Гриби тканин не мають.

 

Тема. Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до регенерації.

1. Першою за допомогою гістотехнологій була отримана штучна

ниркова тканина.

2. Тканинна інженерія займається вирощуванням культури тканин і створенням на цій основі штучних органів.

3. За допомогою тканинних конструкцій можливе відновлення підшлункової залози.

4. Одним з найважливіших завдань тканинної інженерії є відновлення органів і тканин нервової системи.

5. Учені безрезультатно намагаються відновити за допомогою тканинних технологій органи дихання.

6. Тканинна інженерія є одним із напрямків біотехнологій.

7. Процес культивування може призводити до зараження клітин.

8. Останнім часом увага приділяється створенню штучних клапанів серця.

9. Матриці виготовляють із різних біоматеріалів, які повинні легко руйнуватися в організмі або заміщуватися на тканини власного організму.

10. У 2001 р. тканинна інженерія стала вважатися новим науковим напрямом у медицині.

11. Клітини під час культивування можуть змінювати свої властивості й перетворюються з нормальних на близькі за характеристиками до пухлинних.

12. Після пересаджування штучних тканин в організмі не виникає ускладнень.

 

Тема. Закони Г.Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи.

Варіант – 1

1. Розщеплення у другому поколінні має співвідношення 1:1.
2. Чисті лінії гомозиготні.
3. При  моногібридному схрещуванні враховується дві альтернативні ознаки.
4. Домінантними називають ознаки гібрида, що виявляється в першому поколінні.
5. Г.Мендель обрав горох об’єктом своїх досліджень за такими ознаками, як самозапилюваний та багаторічний.
6. У випадку подібності визначають домінантні та рецесивні ознаки.
7. Г.Мендель застосував перехресне та штучне запилення для одержання гібридів другого покоління.
8. В першому поколінні виявляється розщеплення ознак.
9. Гомозиготи не дають розщеплення.
10.  Зигота з якої розвиваються гібриди першого покоління називається гетерозигота.
11.  У другому поколінні виявляється розщеплення.
12.  Розщеплення за кожною ознакою здійснюється незалежно.

 Варіант – 2

1. Одиницею спадкової інформації є ген.
2. Гени знаходяться в хромосомах.
3. Гени, які визначають різні стани певної ознаки, називаються алель ними.
4. Алельні гени не знаходяться в гомологічних хромосомах.
5. Особина, гомологічні хромосоми якої несуть однакові алелі певного гена гетерозигота.
6. Особина, гомологічні хромосоми якої містять різні алелі певного гена гомозигота.
7. Схрещування, в якому особини різняться за однією ознакою моногібридне.
8. При схрещуванні чистих ліній в F₁ спостерігається одноманітність покоління.
9. В F₂  спостерігається розщеплення 3:1.
10.  Схрещування, в якому особини різняться за двома ознаками

дигібридне.

11.  При дигібридному схрещуванні чистих ліній в F₁  не спостерігається одноманітністьб покоління.
12.  В F₂ при дигібридному схрещуванні спостерігається розщеплення 9:3:3:1.

 

Тема. Неспадкова(модифікаційна) мінливість. Спадкова мінливість: комбінативна і мутаційна.

1. Мутація виникає при схрещуванні.
2. Мінливість, яка передається нащадкам модифікаційна.
3. При виникненні мутацій змінюється фенотип.
4. Успадковуються ознаки генотипу.
5. Мутаційній мінливості властива раптовість, вона може бути шкідливою і корисною.
6. Мутації здійснюються в одній парі нуклеотидів.
7. Мутація виявляється фенотипічно у випадках гетерозиготності організму.
8. Мутації в еволюції збільшують мінливість.
9. Фенотип не від чого не залежить.
10.  Коливання мінливості ознаки визначається середовищем існування та генотипом.
11.  Варіаційний ряд і криву має модифікаційна мінливість.
12.  Фактори, здатні спричиняти мутації, називаються мутагенними.

 

Тема. Генетичні основи селекції організмів.

                                                                  Варіант  - 1

1.Особливе значення для  успіху селекційної роботи має генетичне різноманіття вихідного матеріалу.

2. З допомогою селекції не створюють нові сорти.

3. Штам – це культура  мікроорганізмів, забруднена пеніцилами.

4.У селекції  часто застосовують штучний добір.

5. Явище гетерозису не застосовують у сільському господарстві.

6. Аутбридинг – неспоріднене схрещування.

7. Гетерозис – підвищення життєдіяльності гібридів.

8. Масовий та індивідуальний добір – форми природного добору.

9. При інбридингу в кожному наступному поколінні знижується гомозиготність гібридів.

10. Крім генетики, теоретичним  підґрунтям  для селекції слугує вчення про штучний добір.

11. Віддалена гібридизація – міжвидова.

12. Методику подолання безпліддя міжвидових гібридів у рослин було розроблено на прикладі гібрида капусти і редьки.                                                                     

Варіант – 2

1. При інбридингу в кожному наступному поколінні підвищується гетерозиготність гібридів.

2. Інбридинг – близькоспоріднене схрещування.

3. Гібридизація – об’єднання генетичного матеріалу різних клітин чи  організмів.

4.За допомогою селекції створюють нові сорти рослин.

5. У селекції ніколи не застосовують штучний добір.

6. Щеплення є дійсною гібридизацією.

7. Теорію штучного добору створив видатний англійський вчений Ч.Дарвін.

8. Гібриди утворюються в результаті статевого розмноження або поєднання нестатевих клітин.

9. Вперше методику подолання безпліддя міжвидових гібридів у рослин розробив 1924 року Г.Д.Карпеченко.

10. Гібрид кобили і віслюка – мул.

11. Тритікале – сорт соняшника.

12. Може бути свідомий та плановий штучний добір.

 

Тема.  Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму.

1. Розмноження за допомогою яєць називається вівіпарія.

2. Людині притаманний прямий розвиток.

3. Постембріональний розвиток починається пубертатним періодом.

4. У сарани непрямий розвиток із повним перетворенням.

5. Бластула — це одношаровий кулястий зародок із порожниною всередині.

6. Епіболія — утворення гаструли шляхом заповзання.

7. Останнім етапом онтогенезу є смерть.

8. Процес утворення тканин називається гістогенез.

9. Колорадський жук має непрямий розвиток із повним перетворенням.

10. Для махаона характерним є прямий розвиток.

11. Онтогенез — це історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому.

12. Явище рекапітуляції відкрив К. Бер.

 

 Тема. Життєвий цикл у рослин і тварин.

1. Послідовність стадій розвитку, через які проходить більшість видів у

процесі онтогенезу, називається життєвий цикл.

 2. У рослин статеве покоління називається спорангії .

 3. У рослин чоловічі статеві органи називаються антеридії.

4. Для метелика характерним є складний життєвий цикл.

5. Індивідуальний розвиток організму називається онтогенез.

6. Нестатеве покоління у рослин називається ендосперм.

7. Гамети — це статеві клітини.

8. Для людини характерним є простий життєвий цикл.

9. Зародкові листки в рослин називаються сім’ядолі.

10. Антеридії — це нестатеві органи в рослин.

11. У мохів у життєвому циклі домінує спорофіт.

12. У папороті в життєвому циклі домінує гаметофіт.

 

Тема. Періодизація еволюційних явищ.

Варіант  - 1

1. Виникнення нового виду — це приклад макроеволюції.

       2. Панспермії – це гіпотеза, згідно з якою життя на Землі виникло з

           космосу.

       3. Першими на Землі з’явилися прокаріоти.         

       4. Виникнення нового роду є прикладом мікроеволюції.     

       5. Поява трикамерного серця у плазунів — це приклад ароморфозу.

6. Креаціонізм - це гіпотеза, згідно з якою життя на Землі виникло

завдяки Творцю.

      7. Першими виникли голкошкірі.

8. Першою була протерозойська ера.

9. Біохімічна гіпотеза, це - гіпотеза  згідно з якою життя на Землі

існувало завжди.

      10. Людина з’явилась у кайнозойську еру.

      11. Вимерлими рослинами є рініофіти.

      12. Першими виникли гриби.

Варіант  - 2

1. Виникнення нового виду — це приклад  макроеволюції.

2. Гіпотеза, згідно з якою життя на Землі виникло з космосу – це 

    креаціонізм.

3. Першими на Землі з’явилися прокаріоти.

4. Виникнення нового роду є прикладом  мікроеволюції .

5. Поява трикамерного серця у плазунів — це приклад ароморфозу.

6. Гіпотеза, згідно з якою життя на Землі виникло завдяки Творцю – це

    панспермія.

7. Першими виникли губки.

8. Першою була палеозойська ера.

9. Гіпотеза, згідно з якою життя на Землі існувало завжди – це

   стаціонарного стану.       

10. Людина з’явилась в кайнозойську еру.

11. Вимерлими є такі рослини, як рініофіти.

12. Першими виникли водорості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповіді

 

 

Тема. Система біологічних наук. Методи біологічних досліджень.

  Рівні організації живої матерії.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	-	-	+	+	+	-	-	-	-	+

 

Тема. Елементний склад  організмів. Класифікація хімічних елементів

 за їх кількістю в організмах: макроелементи, мікроелементи.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	+	-	+	-	-	+	+	-	+	+

 

Тема. Роль неорганічних речовин (води, кисню, мінеральних солей)

у життєдіяльності організмів.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	-	-	+	+	-	+	+	+	-	+	-

Варіант - 1

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	-	-	+	-	+	-	+	+	-	+

Варіант - 2

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	+	+	+	+	+	+	+	-	-	-

 Тема. Органічні речовини, що входять до складу організмів, їх  

  різноманітність та біологічне значення.

 

     Тема. Вуглеводи: різноманітність, властивість та функції.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	+	-	+	+	+	+	+	-	-	-

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	+	-	+	-	+	-	+	+	-	+

       Тема. Структура та функції ліпідів.
 

Тема. Білки, їх структура та біологічні функції.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	-	+	-	+	-	+	-	+	+	+

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	-	+	+	-	-	+	-	+	+	+

                 Тема. Принципи дії ферментів та їхня роль у життєдіяльності організмів.

 

Тема. Нуклеїнові кислоти: будова, властивості, роль в життєдіяльності організм.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	-	-	-	-	+	-	+	+	+	+

 

 Тема. Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	+	+	+	-	+	-	+	+	-	+

 

Тема. Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран).

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	-	+	-	+	+	-	+	-	-	+	+

Транспорт речовин через мембрани.

 

Тема. Складники цитоплазми: цитозоль (гіалоплазма), цитоскелет, мембранні, немембранні органели, включення. Будова і функції цитоскелету.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	-	+	+	+	+	+	+	+	+

 

Тема.  Будова і функції ядра клітин еукаріотів. Значення нуклеотиду клітин прокаріотів.

Варіант – 1

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	+	–	–	+	–	+	+	–	–	+

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	-	-	+	-	-	+	+	+	-	+	+

Варіант – 2

 

Тема. Хімічний склад, будова і функції рибосоми. Синтез білків.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	-	+	+	+	-	+	+	+	-	+

 

Тема. Будова і функції пластид.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	+	+	+	-	-	-	+	-	+	+

 

 Тема. Мітоз.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	-	+	-	+	-	+	-	+	-	-	+

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	-	-	+	-	-	+	+	-	-	-	-

Тема. Обмін речовин і енергії в клітині. Цитотехнології.

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	+	-	-	-	+	+	+	-	-	-

Тема. Віруси, їхній хімічний склад, будова, життєві цикли. Роль вірусів

 у природі й житті людини.

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	-	-	-	+	+	+	-	-	+	-

Тема. Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших вірусних захворювань людини.

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	-	+	+	-	-	-	+	+	-	-	+

Тема. Пріони.

 

Тема. Характеристика прокаріотів. Особливості їхньої організації  і життєдіяльності. Роль бактерій у природі та в житті людини.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	+	-	+	+	-	+	-	-	+	-

 

Тема. Будова і функції тканин тварин, їх здатність до регенерації.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	–	–	+	+	–	+	+	+	–	+	+

 

Тема. Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до регенерації.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
–	+	+	+	–	+	+	+	+	–	+	–

 

 Тема. Закони Г.Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи.

Варіант – 1

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	-	+	-	-	+	-	+	+	+	+

 

 

Варіант – 2

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	+	-	-	-	+	+	+	+	-	+

 

Тема. Неспадкова(модифікаційна) мінливість. Спадкова мінливість: комбінативна і мутаційна.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	-	+	+	-	-	+	-	+	+	+

 

Тема. Генетичні основи селекції організмів.

                                                                  Варіант  - 1

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	-	-	+	-	+	+	-	-	+	-	+

 

Варіант – 2

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	+	+	-	+	+	+	+	+	-	-

 

Тема.  Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	-	-	+	-	+	+	+	-	-	+

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	-	+	+	+	-	+	+	+	-	-	-

Тема. Життєвий цикл у рослин і тварин.

 

Тема. Періодизація еволюційних явищ.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	+	+	-	+	+	-	-	-	+	+	-

Варіант  - 1

 

Варіант  - 2

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-	-	+	-	+	-	+	-	+	+	+	-

 

 

 

 

Література

 

 

1. Біологія : 10 кл. : Підруч. для загальноосв. навч. закл. : рівень стандарту,

 академічний рівень / П.Г.Балан, Ю.Г.Вервес, В.П.Поліщук. – К.: Генеза, 2010. – 288с.: іл.

2. Загальна біологія: [Підруч. для учнів 10-11-х кл. серед. загальноосвіт. шк.] / М.Є.Кучеренко,  Ю.Г.Вервес, П.Г.Балан та ін. – К.: Генеза, 2000. – 464 с.: іл.

3. Загальна біологія: Підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл./ М.Є.Кучеренко,  Ю.Г.Вервес, П.Г.Балан, В.М.Войціцький. – К.: Генеза, 2004. - 272 с.: іл.

4. Загальна біологія: Пробн. підр. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл./ М.Є.Кучеренко, Ю.Г.Вервес, П.Г.Балан, В.М.Войціцький. – К.: Генеза, 2001. - 160 с.: іл.

5.Загальна біологія:[Підруч. для учнів 10-11-х кл. серед. загальноосвіт. шк.] /

  М.Є.Кучеренко,  Ю.Г.Вервес, П.Г.Балан та ін. – К.: Генеза, 2000. – 464 с.: іл.

6. Межжерін С.В. Біологія: підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академ. рівень / С.В.Межжерін, Я.О.Межжеріна. – К. : Освіта, 2011. – 336 с. : іл.

7. Яковлева Є.В. Уроки Біології в 11 класі: Меодичний посібник. – Запоріжжя: Просвіта, 2003. – 240с; іл..

8.Тагліна О.В. Біологія: Підруч. для 10 кл. загальноосв. навч. закл. : рівень

стандарту, академічний рівень. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. - 256 с.: іл.

9.https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi