Промова (текстовий супровід) до презентації «Українські січові стрільці (УСС) в роки Першої світової війни» (Підручник «Історія України» (О. І. Пометун, Н. М. Гупан)), 10 клас

Вступ

«Коли на початку ХХ століття почалася Перша світова війна, український народ залишався розділеним між двома імперіями — Австро-Угорською та Російською. У цих державах українці не мали ані власної армії, ані власної державності. Проте війна відкрила шанс заявити про себе. І саме тоді на арену вийшов Легіон Українських січових стрільців — військове формування, яке стало символом відродження українського війська і справжньою кузнею національних кадрів.
Про нього складали пісні, його вояків називали «усусусами», а в історії він залишився як одне з найважливіших явищ визвольних змагань ХХ століття.»

Передумови створення

«Напередодні війни в Галичині активно діяли українські патріотичні організації: «Сокіл», «Січ» та «Пласт». Це були товариства, де молодь займалася спортом, військовими вправами, вивчала українську історію. Фактично це була підготовка до створення майбутнього війська.

У серпні 1914 року у Львові постала Головна Українська Рада, яка одразу запропонувала Відню створити окремий український легіон у складі австро-угорської армії. Добровольців виявилося неймовірно багато — понад 28 тисяч. Але імперська влада дозволила прийняти лише 2 500 осіб, адже не хотіла надмірно посилювати національний рух. Так з’явився Легіон Українських січових стрільців.»

Формування та структура

«Офіційне формування відбулося восени 1914 року у місті Стрий. Спочатку було створено два курені (батальйони), кожен складався із сотень (рот). Також були підрозділи кінноти, кулеметна сотня і навіть невелика артилерія.

Командирами стали Михайло Галущинський і Теодор Рожанковський. Згодом у керівництві бачимо такі імена, як Григорій Косак, Осип Букшований, Дмитро Вітовський.
Особливість Легіону полягала в тому, що це була не просто військова частина — це була «національна армія в мініатюрі». Стрільці мали власну символіку, використовували українську мову у наказах, а їхній внутрішній дух відрізнявся від інших частин австрійської армії.»

Перші бої (1914–1915)

«Дебютом стала участь у боях у Карпатах проти російських військ. Умови були надзвичайно важкими: холод, брак харчів, постійні атаки ворога. Стрільці показали дисципліну й мужність.

Справжньою легендою став бій за гору Маківка у травні 1915 року. Російська армія мала значну перевагу в чисельності та артилерії, але УСС утримували позиції кілька днів, відбиваючи атаки. Перемога під Маківкою стала символом: українці довели, що здатні перемагати як самостійна сила. Після цієї битви про УСС заговорила вся Галичина.»

Бої під Лисонею (1916)

«У вересні 1916 року Легіон отримав завдання утримати позиції під горою Лисоня біля Бережан. Це стало одним із найтрагічніших боїв. Проти кількох сотень УСС наступали цілі дивізії росіян.

Бій був жорстоким: із понад 2 000 вояків після бою залишилося менше 400. Це була катастрофа, але водночас приклад героїзму. Про Лисоню писали газети, складали пісні. Втрати були страшні, але саме ця жертва зробила Легіон легендою у народній пам’яті.»

Командири та визначні постаті

«Легіон став школою для майбутніх українських провідників.

• Михайло Галущинський — перший командир, який організував формування.

• Дмитро Вітовський — згодом організатор Листопадового чину 1918 року, коли українці взяли владу у Львові.

• Роман Дашкевич — засновник українськиї артилерійських полків.

• Андрій Мельник та Євген Коновалець — майбутні провідники Організації українських націоналістів.

• Осип Назарук — письменник і пропагандист, який залишив нам численні спогади, та підбадьорював солдат та звичайних людей.

Таким чином, Легіон дав Україні цілу плеяду діячів, які згодом очолили визвольну боротьбу УНР.

Побут і культурна діяльність

«Стрільці мали не лише військову, а й культурну місію. Вони співали пісень, які швидко ставали народними: «Ой у лузі червона калина», «Йде січове військо».
Серед стрільців були письменники, поети, музиканти. Це було військо, яке формувало не тільки зброю, але й національну свідомість. Прапори, пісні, власні газети — усе це робило їх особливими.»

Подальша доля після розвалу Австро-Угорщини

«Коли у 1918 році Австро-Угорщина розпалася, УСС стали кістяком Української Галицької Армії. Вони були найдосвідченішими, загартованими в боях. У часи визвольних змагань 1917–1921 років колишні стрільці стали найбоєздатнішими підрозділами УНР. Саме завдяки їхній дисципліні й військовому вишколу українські армії змогли протистояти ворогам у складних умовах.»

Нагороди

«Українські січові стрільці за свою відвагу та службу здобули чимало відзнак як від офіційних державних структур Австро-Угорщини, так і від українського суспільства. За службу в австрійській армії багато з них були нагороджені медалями «За хоробрість», орденами Залізної корони, срібними та золотими хрестами. Водночас саме українські відзнаки це: Хрест легіону Українських Січових Стрільців, Галицький Хрест та Бойовий Хрест Українських Січових Стрільців вони мали особливе значення, адже не лише підкреслювали бойові заслуги, жертовність і вірність Батьківщині, а й закарбовували пам’ять про боротьбу за свободу України. Але найбільшою нагородою для стрільців було народне визнання: після боїв їх зустрічали як героїв, імена легіонерів з’являлися у пресі, а народ складав про них пісні та легенди. Вони стали не просто воїнами, а живими символами національного відродження.»

Роль у формуванні УПА

«Досвід Легіону УСС не зник після 1920-х років. Багато його ветеранів увійшли до лав Української військової організації, а згодом Організації українських націоналістів. Власне, Євген Коновалець та Андрій Мельник — вихідці з Легіону. Саме вони створили традицію, яка пізніше вилилася у формування Української повстанської армії в часи Другої світової війни.

УПА перейняла багато ідей від УСС: національну символіку, дисципліну, увагу до культури, українську мову як основу армії. Таким чином, Легіон став духовним предком УПА.»

Вплив на сучасні Збройні сили України

«Сьогодні ЗСУ продовжують традиції, закладені ще УСС. Жовто-блакитні прапори, гасла, українські пісні на фронті — це прямий спадок стрільців.
Коли ми сьогодні чуємо пісню «Ой у лузі червона калина», то згадуємо не лише сучасних воїнів, але й тих, хто сто років тому вперше підняв її на фронтах Першої світової.
Легіон УСС став символом неперервності української військової традиції — від Маківки і Лисоні до Києва, Краматорська та Херсона.»

Висновок

«Легіон Українських січових стрільців — це більше, ніж підрозділ австрійської армії. Це був перший крок до створення власної української армії. Стрільці показали, що українці здатні організуватися, воювати, жертвувати і перемагати.

Вони стали школою для майбутніх провідників, джерелом натхнення для УГА та УНР, духовними батьками УПА і прикладом для сучасних Збройних сил України.
Їхня історія доводить: навіть невеликий загін може стати великою силою, якщо за ним стоїть ідея свободи і любові до Батьківщини.»