Прощавай, початкова школо!

У всіх людей одна святиня

Куди не глянь, де не спитай

Рідніше їм своя пустиня

А ніж земний в пустині рай.

Їм красить все їх рідний край

Нема без кореня рослини

А нас людей без Батьківщини

 

1. Любов до нашої неосяжної землі починається з любові до маленької батьківщини,

до того місця, де ми народились, до міста в якому ми живемо, до рідної школи.

 

2. Горджуся Львовом і росту для нього

Не знаю міста іншого такого.

Бо тут по львівському посивілому бруку

Ходити вчивсь я з мамою за руку.

 

3. Слова найперші вимовляв за татом

Сміявся, плакав. Львів – це мій початок

І де б не був, серцем полум’яним

Скажу по праву: я – малий львів'янин.

Пісня «Біля річки»

4. О, рідна школо! Твої ми журавлі,

що вперше в вирій відлітають.

І лет далекий втомлений долають

Та знов вертаються до свого гнізда.

 

6.Швидко, мов птахи роки пролетіли

І в пам’яті спогад лише залишили

Ми завжди згадаєм свій перший дзвінок

Й четвертого класу останній урок.

7. Дзвінка останнього ми нетерпляче ждали,

Та хочеться, щоб час ураз спинився.

Що радість є сумною – ми не знали

Хоч кожен смуток заховать умів.

8. Минуле не вернуть, не виправить минуле

Вчорашнє – ніби сон, що випорхнув з очей.

Усе вплелось в прощальнії хвилини –

Радість і смуток багатьох днів і ночей.

Пісня «Шкільна дружба»

9. Ми пам'ятаєм той дзвоник веселий,

Що продзвенів нам перший раз

Коли зайшли з букетом квітів

У наш найкращий, в перший клас.

10. Як ми тихо сиділи,

Як ловили слова

Все нове, незбагненне

Повторить би сповна.

11. Пильно ми ходили в школу

Не цуралися науки

Вчився розум наш думати

Вчились працювати руки.

12. В школі друзів ми зустріли

Міцно з ними подружили,

Якщо разом – ми сильніші!

Якщо разом – веселіші!

Разом вчитися зручніше

Так і гратись цікавіше.

Пісня « Вчать у школі»

13. Сьогодні радість

Й трохи сумно нині.

Складаєм дяку вчителям, батькам.

Ми – маленькі львів'яни,

Ми – діти України

І будемо трудитись, вірте нам!

14. Під сонцем цвіте

І під зорями квітне

Моє золоте

Моє місто привітне.

15. Йду я вулицями Львова.

Ними я любуюся

Звідки в нього краса тая

Я й сама дивуюся.

16. Йду я вулицями Львова

Усміхаюсь до людей.

Я щаслива! Пісня щира

Виривається з грудей.

Пісня « Утіхо моя»

17. Люблю я вулиці замріяного Львова,

Де кожний камінець – історія чудова.

18. Кам'яниста, квадратова

У самісінькій середині,

Площа Ринок – серце Львова

З давніх давен і понині.

19. Вулички біжать від неї

На усі чотири боки…

Є тут статуї, музеї,

Серед площі є міськрада.

20. Я бачу у Львові Шевченкову постать,

 Міцкевича погляд, Кривоносові плечі,

Франкове чоло, князя Данила на гарному коні.

Сивий Львове! Як подобаєшся ти мені!

Сценка І

- А я вчора селом карпатським ходив

І ні на мить не розлучавсь зі Львовом.

- Ти придумав. Таких не має див!

- Є. Нелегко нашим прадідам було,

Тут кожна річ про це розповідає…

Під львівським небом є таке село,

Воно Шевченківським зоветься гаєм.

-          А, зрозумів.

-          Шановні пані та панове! Друзі та колеги

Ми – львівські хлопці. Любимо святкувати

І добре працювати. З панночками по Кайзервальду гуляти

І про наше чудове місто співати.

Танець « Львівська полька»

Стрийський парк на листочку

Я кажу не тільки мамі,

Всім кажу: люблю до мук,

Цей кантовий львівський камінь,

 що зоветься львівський брук.

Що зоветься, зватись буде

Хтів би хто того, не хтів, -

Львівським бруком ходять люди –

Біографія віків.

Боже – Отче всемогутній,

Захисти коханий край.

Дай нам вчитись гарно в школі,

Мужність і здоров’я дай

Боже – Отче всемогутній,

Захисти коханий край.

Дай нам сили та охоти

До науки, до роботи,

 

Щоб росли ми здоровенькі

На потіху батька, неньки,

Наших вчителів,

Щоб гордився нами Львів

У нас в усіх прощальний настрій,

Ми всі схвильовані украй,

Середня школо, - скажем – здрастуй,

А початкова – прощавай!

 

Згадаєм зараз на прощання

Чотири роки нелегких,

 Нехай побачать тата й мами,

Що ми робили тут без них ( фотографії)

 

Смуток торкається серця –

Дорослішати нам час!

Дзвоник останній покликав

До старшої школи всіх нас.

 

Скільки проведено разом

Ранків, уроків, годин.

І початковій школі

Щирий наш вдячний уклін.

 

За вимогливість пробачаємо –

Вона знадобиться в житті!

І вчителям обіцяємо

В майбутнє сміливо іти!

 

Учителі!

Прийміть уклін, подяку найщирішу

Ми вдячні вам за науку й терпіння

Нектар добра і мудрості у душі ви внесли

Для нас ви – друзі, порадники наймудріші

Ми – виросли, ми – плід вашого творіння.

О, як натхненно ви уроки нам читали

Як виховать й навчитись намагались

Коли для себе жили ви?

Ви нас творили й нами піклувались

Не забуть нам ніколи

 добрих слів вчителів

Скільки знань і натхнення

Кожен дать нам зумів.

 

Ми сьогодні вже йдемо від вас

По стежині шкільній у п’ятий клас

Не сумуйте за нами, рідненькі,

Ми завжди пам'ятатимемо вас.

 

 

 

Крила у нас підростають,

Навчимося вище злітать…

Чотири роки  для цього навчались

Думать, читать, рахувать.

 

Сонце хай завжди нам сяє,

Природа здоров’я дає!

Хай стежка, прокладена в школі,

В щасливу путь нас веде.

 

Давайте ж друзі на прощання

Спасибі скажемо своє учителям,

Гостям і мамам

Усім, хто в цьому залі є

 

Тепер ідем ми в п’ятий клас,

Продовжимо своє навчання.

Ми пісню заспіваємо для вас 

І хай здійсняться в цьому залі

для усіх людей бажання !

Несись, пісне, понад гори,

Понад луги, понад бори,

Несись, пісне, вище хмар.

Хай не гасне в серці жар!

Звесели наш рідний клас!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мріє листочок явором стати, пташка маленька – в небі літати.

Вірить у диво кожна людина, вірить матуся в доньку і сина!

Приспів: Хай живе, хай живе надія,

                Хай земля, хай земля радіє,

                      Хай печаль серце обминає

                І добро всіх людей єднає!

Ночі вишневі в зоряній тиші, вітер блакитно жито колише.

Ми збережемо нашу єдину, рідну Вкраїну, славну родину.

                                  Шкільна дружба

Пролунав дзвінок останній соловейком віддзвенів

Ми йдемо в дорогу дальню на очах учителів

На душі бринить тривога занімів порожній клас

Тут дитинство босоноге проводжає тихо нас.

Приспів: Прощавай, рідна школо моя, тільки знай сумуватиму я

Пам’ятай ті слова золоті ти для нас найдорожча в житті

 

Упадуть на землю роси зійде сонце на поріг

Дітвора дзвінкоголоса тихо стане на поріг

І здійсняться сни пророчі на стежині будніх днів

І теплом засяють очі наших рідних вчителів

                          Біля річки

Біля річки на замку величнім                              Рідне місто – ми всі твої діти.

і Бог вість із яких ще часів                                  мов зіничку тебе бережем.

Народився, став майже столичним                     Будем славить тебе і радіти,

Мальовничий, чарівний наш Львів                     Ми з тобою наш Львове живем.

                               

 

                                  Утіхо моя

Утіхо моя – мила вулиця Львова,                  Утіхо моя – мила вулиця Львова,  

Зелена як рута, пряма як стріла                     я все, що колись дарувала мені              

Мені дарувала любов, дзвінку мову              любов щиру свою, свою дзвінку мову

І вдачу веселу в придане дала.                       Віддам щедро людям і рідній землі.

                                      Стрийський парк

Стрийський парк – чарівний куточок           Стрийський парк – ти справді рай

Як люблю я тебе навесні                                Стрийський парк всіх Львів'ян єднай

Тут ставок, дерева й струмочок                     Стрийський парк веселись, співай

Всі приходьте частіше сюди.                         Ти у світ дитинства всіх нас повертай

                                      Львівська полька

Ой зацвіла калинонька та й на Погулянці               Ой немає в світі краще від рідного краю

Закружляли дівчатонька в веселому танці.             А у пісні я розкажу, як тебе кохаю

В танці закружляли, пісню заспівали                      Посміхнися, Леве, твоя юнь співає                

 про дні в нас чудові у рідному Львові.                   Старовинне місто в піснях звеселяє