Просвітницьке заняття з елементами тренінгу "Комунікативна компетентність" педагога.

Тема: Комунікативна компетентність педагога.

Мета: поглибити знання педагогів про комунікативну компетентність; розвивати комунікативні  вміння; допомогти в організації професійного самовдосконалення та самоосвіти.

                                 «Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування»

                                                    Антуан де Сент Екзюпері.

Вступне слово.

    ХХI століття період стрімкого розвитку комунікативних технологій, тому його прийнято вважати інформаційним. З цього приводу можна навести такий вислів: «Хто володіє інформацією, той володіє світом».

   Психологи виділяють чотири основних елементи соціальних взаємин: сприйняття, комунікація, спілкування, взаємодія.

   Спілкування – це обмін  інформацією, соціально-психологічний процес взаємодії двох і більше людей із приводу повідомленого. (Люди формують інформацію, уточнюють, розвивають, спотворюють, переживають і реагують на повідомлене).

   Форми спілкування залежно від характеру і змісту: службове (ділове), повсякденне (побутове), переконливе, ритуальне, міжкультурне.

   Комунікація – це технічний процес обміну інформацією між двома і більше індивідами (або групами індивідів). Коли йдеться про комунікацію, нас перш за все цікавить те, в який спосіб та як передається інформація (безпосередньо від особи до особи, віртуальне спілкування, запис у щоденнику, розмова по телефону, перегляд телебачення і т.д.). Від рівня розвитку комунікативних навичок залежить ефективність діяльності представників багатьох професій. Добре розвинені комунікативні вміння – запорука успішної діяльності педагогів.

Тому сьогодні ми будемо працювати над темою: «Комунікативна компетентність педагога».

1. Прийняття правил роботи.

Правило активності.

Умійте слухати одне одного.

Кажіть по суті.

Виявляйте повагу.

Правило конфіденційності.

Кожен говорить за себе, від свого імені.

2. Вправа «Очікування»

Мета: визначити очікування учасників від роботи на занятті.

3. Інформаційне повідомлення «Комунікативна компетентність педагога».

   Комунікація – це процес двостороннього обміну інформацією, результатом якого є взаєморозуміння.

   Комунікативна компетентність – здатність встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Це система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації в певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії.

   Комунікативна компетентність передбачає такий рівень взаємодії з оточуючими, який дозволяє особі в межах своїх здібностей і соціального статусу успішно функціонувати в суспільстві, а також наявність життєвого досвіду, ерудиції, наукових знань та ін.

   Комунікативна компетентність містить такі складові:

- комунікабельність (здатність встановлювати й підтримувати необхідні  

  контакти з іншими людьми);

- володіння змістовною інформацією та вміння оперувати нею;

- здатність до партнерської взаємодії та досягнення взаєморозуміння.

Причинами невдалої комунікації можуть бути:

• стереотипи – спрощені думки щодо окремих осіб або ситуацій, внаслідок чого відсутній об’єктивний аналіз і розуміння людей, ситуацій, проблем;
• перенасиченість комунікативного простору інформацією перешкоджає прийняттю актуальних рішень, призводить до зайвих емоційних перевантажень, тим самим ускладнюючи взаємини з оточуючими;
• «упереджені уявлення» - схильність не брати до уваги того, що суперечить власним усталеним поглядам, того, що є новим, незвичайним;
• погані взаємини між людьми – якщо ставлення людини є ворожим, то буде дуже важко переконати її в справедливості вашого погляду;
• відсутність уваги та інтересу співрозмовника;
• зневага фактами, тобто звичка робити висновки за відсутності достатньої кількості фактів;
• помилка в побудові висловлювань: неправильне обрання слів, складність повідомлення, слабка переконливість, нелогічність;
• неправильний вибір стратегії та тактики спілкування.

    Так само як і будь – яка з професійних компетентностей, комунікативна компетентність вчителя визначається мінімум трьома складовими:

• когнітивною (що фахівець знає з цього питання);
• операційною (як фахівець реалізує свої знання  на практиці);
• мотиваційною (як фахівець ставиться до певної сфери власної діяльності).

Ці складові виявляються під час професійної взаємодії вчителя на різних рівнях: учитель – учень; учитель – учитель; учитель – адміністратор. Результат такої взаємодії визначається: спрямованістю особистості на інших (наявністю бажання зрозуміти та підтримати); педагогічним тактом і стилем спілкування; рівнем толерантності.

 Отже, від рівня розвитку комунікативної компетентності вчителя залежить ефективність його професійної діяльності.

  Комунікацію, як і спілкування поділяють на вербальну та невербальну. Вербальна комунікація – мовлення є найуніверсальнішим засобом спілкування, що найадекватніше передає значення повідомлення. В загальноосвітній школі мовлення є одним із найбільш мобільних чинників, спроможних впливати на учня.

   Основні вимоги щодо мовленнєвої діяльності вчителя:

•                   досконале володіння словниковим запасом і навичками його застосування відповідно до ситуації;
•                   володіння технікою мовлення (дихання, дикція, темп, інтенсивність, динаміка);
•                   прагнення впливати живим словом як на свій внутрішній стан, так і на стан слухачів.

   Невербальна комунікація пов’язана з використанням не тільки жестів, рухів, але й предметів і малюнків.

Невербальними каналами комунікації є:

• очі та контакт за допомогою погляду;
• обличчя та експресія обличчя;
• жести;
• пози;
• тактильні відчуття (доторкання);
• дистанція під час спілкування.

  Мистецтво спілкування – це прийоми й навички органічної соціально – психологічної взаємодії вчителя й учнів, змістом якої є обмін інформацією і здійснення виховного впливу за допомогою різноманітних комунікативних засобів, а також організація взаємин між учнями.

4. Вправа - організатор «Сигнал»

Учасники сидять у колі, перший стискаючи руку сусідові посилає сигнал у вигляді швидких або більш довгих потискувань. Сигнал передається по колу, поки не повернеться до автора.

Психолог робить висновок про готовність учасників до комунікативної співпраці та здатність до партнерської взаємодії.

5. Вправа «Кажу, що бачу»

Мета: програти ситуації безоцінних висловлювань.

  Професія вчителя передбачає наявність вміння оцінювати. Інколи ми дуже активно застосовуємо ці вміння і не лише на уроках по відношенню до учнів, що звичайно ж заважає нам у спілкуванні.

Учасники тренінгу, сидячи у колі спостерігають за поведінкою решти учасників і по черзі говорять про те, що бачать щодо будь-кого з учасників. Наприклад: «Ірина сидить поклавши ногу на ногу», «Анна посміхається» і т.д.  Психолог стежить за тим, щоб учасники тренінгу не застосовували оцінних суджень і умовиводів. Після виконання вправи обговорюється, чи часто спостерігалась тенденція використовувати оцінки, чи була ця вправа складною, що відчували учасники.

6. Вправа «Рефлексія ставлення до учнів»

Мета: формування навичок рефлексії ставлення до учнів, навичок емпатії.

Кожен з учасників має зайняти позицію учня, до якого звертаються з зауваженням, та відповісти, які емоції, стани, переживання викликають у них ці репліки.

«Припини розмовляти, а то отримаєш двійку!», «Берися до діла, якщо не хочеш мати неприємностей»,  «Ви повинні любити вчитися, щоб досягти успіху в житті», «Ти заважаєш своїм однокласникам», «Не намагайся мене обдурити. Я ж знаю, що ти ледар», «Ти не тільки мене, ти своїх товаришів не поважаєш», «Дивіться, марійка вже чудово впоралась із завданнями. Хіба вам не хочеться, щоб і вас похвалили», «Що це з вами?! Зазвичай ви такі добрі виховані діти!», «Спустись з небес і працюй» і т.д.

7. Вправа «Інтерпретація»

Мета: відпрацювання вміння формулювати свої припущення про причини або цілі висловлювань чи дій інших людей.

Учасники (за бажанням) розповідають про будь –який свій вчинок, або ситуацію. Інші намагаються інтерпретувати, задаючи запитання «А чи може бути так, що ти…»

Під час підбиття підсумків тренер може запитати:

Які питання були найбільш вдалими для з’ясування причин  або цілей учинку іншої людини?

Що допомагає краще зрозуміти причини й цілі, виражені у висловлюванні іншої людини?

8. Вправа «Схожість з м’ячем»

Мета: формувати вміння знаходити спільне між собою та іншою людиною, розвивати комунікативні вміння.

Учасники передають м’яч  кому-небудь з групи зі словами «Мені здається нас об’єднує така якість, як…», «Я думаю ми з тобою схожі….». Учасник якому передали м’яч, відповідає на звернене до нього посилання («Згоден» або «Я подумаю над цим»).

   У цьому проявляються партнерські відносини – повага до думки іншої людини й готовність прийняти до відома те, що вона сказала, навіть якщо ти спочатку з цим не погоджуєшся.

Психолог дякує всім учасникам за роботу.

9. Рефлексія заняття.

Вправа «Зворотній зв'язок».

Учасники по черзі висловлюються, чи виправдалися їх очікування від заняття.

10.  Вправа «Побажання на прощання»

Кожен учасник висловлює свої побажання колегам.