Провідні мотиви народних пісень. Пісні весняного циклу «Ой весна, весна – днем красна

Провідні мотиви народних пісень. Пісні весняного циклу.«Ой весна, весна – днем красна»Презентацію створилаучитель закладу загальної середньої освіти. Носівського ліцею №5 Софія Григорівна Киричок

Календарно-обрядові пісні — фольклорні твори, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Вони нерозривно пов'язані з певною порою року, відповідними звичаями й сільськогосподарськими роботами. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем.

Фольклор був якнайтісніше пов’язаний із побутом. У календарно-обрядовій поезії поєднується язичницька віра та християнська.

Народна пісня переймається «на слух». За усної передачі слово виступає в органічному поєднанні з інтонацією, жестом, мімікою, мелодією. За своїм походженням і суттю пісня є мистецтвом загальнонародним; незалежно від того, авторська чи анонімна, вона орієнтована на масове сприйняття і засвоєння. Мета кожної пісні – не стільки виразити особистість поета, скільки залучити слухачів до співпереживання.

Провідні мотиви народних пісень. Українські народні пісні відображували все життя людей, їхні цінності, духовний світ, життєві драми, мрії та сподівання.

Теорія літератури. Народна пісня – невеликий музично-поетичний твір строфічної форми, автором якого є народ. Анафора (гр. аnaphora – піднесення), єдинопочаток – повторення однакових звуків, складів чи словосполучень на початку віршованих рядків чи строф. Рефрен ( фр. refrain) – повторення групи слів, одного чи кількох віршованих рядків наприкінці строфи чи рядка.

Весняний цикл календарної обрядовостіМетою таких обрядів було накликати швидкий прихід весни і тепла, задобрити духів поля та дому, від яких, на думку предків, залежав урожай і добробут. Процес заклинання весни не припинявся із завершенням основних свят зимової пори. У давнину рік поділявся не на 4 періоди, а на 2 – час тепла і час холоду, між якими, як вважалося, точилася безперервна боротьба. Трактуючи своєрідним чином усі явища природи та навколишнього світу, давні праслов’яни виробили цілісну систему обрядів, пов’язаних із приходом весни. Календарний рік у наших предків розпочинався 21 березня, у день весняного рівнодення.

Весняний цикл, як і календарно-обрядова творчість у цілому, є системою ритуальної поведінки, де всі магічні дії нерозривно зв’язані з вірою в магію слова. Так, одним із обрядів, що здійснювались під кінець зими чи на початку весни, був обряд випікання символічних коржів у формі птахів, з якими ходили люди, піднявши їх високо над головою, закликаючи весну прийти на землю. Міфологічною основою цього обряду є давнє уявлення про те, що весну приносять на крилах птахи, які повертаються із вирію.

Веснянки- жанр весняного циклу календарно- обрядової творчостіВеснянки – це пісні на честь приходу весни, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до істот та речей, що асоціюються з нею. У різних місцевостях України ці пісні називаються гаївками, гагілками, ягілками, яголайками, маївками тощо. Веснянки складають один з найцікавіших за змістом, найбагатіший емоційно фольклорно- пісенний цикл, тісно пов’язаний з календарем сільськогосподарських робіт і родинним побутом трудівників.

Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею – радісні надії та клопоти хлібороба. Після холодних коротких зимових днів та довгих вечорів молодь нарешті діставала можливість вийти на залиті сонячним світом левади, вкриті першою зеленню. Можна було затіяти гру, повеселитися, радіючи лагідному сонцю й теплу. Пісні, хороводи, ігри поступово утворили специфічний обряд із чітко визначеним порядком дійства і усталеним пісенним супроводом. До найдавніших веснянок належать обрядові хороводи та співи, а також ігри, у яких висловлюється бажання прискорити прихід тепла, а з ним і тієї пори, коли закладався реальний ґрунт для доброго урожаю.

«Ой весна, весна – днем красна»Ой весна, весна — днем красна,Що ж ти, весно, принесла?— Принесла я вам літечко,Ще й рожевую квіточку,Хай вродиться житечко,Ще й озимая пшениця,І усякая пашниця. Ой весна, весна, ти красна,Що ти, весно красна, нам принесла?— Принесла я вам літечко,Ще й запашненьке зіллячко,Ще й зеленую травицю,І холодную водицю. Принесла я вам ягнятко. Ще й маленькеє телятко.

Ідейно-художній аналіз. Тема: зображення приходу весни, без якої не буде літа, а значить, і тепла, врожаю.Ідея: уславлення необхідності приходу весни, її бажаного очікування. Основна думка: весна – пора року коли все в природі оновлюється, оживає; саме вона є сподіванням людей на добрий урожай, достаток. Композиція: поезія побудована у формі діалогу. Формулюється двічі питання: «Що ж ти, весно, принесла?», на яке подаються докладні відповіді.

Отже, що відчуває людина з приходом весни?Якою весна постає перед нами у цій пісні?З яким настроєм її приймають люди?На які дарунки розщедрилася довгоочікувана гостя?Який сенс вкладений у народне прислів’я: «Весняний день рік годує?»

Використані матеріали. Чупринін О. О. Українська література. 6 клас. І семестр. – Х.: Вид. група «Основа», 2009Ілюстрації - з мережі Internet

Дякую за увагу!