Психологічна просвіта. Військова етика і психологія. Темперамент військовослужбовців

ТЕМА «Темперамент. Вплив темпераменту на адаптацію і діяльність військовослужбовців»

Питання:

1. Поняття і складові темпераменту
2. Темперамент військовослужбовця

1. Темперамент — це вроджена, стійка характеристика психіки людини, яка визначає динаміку її психічних процесів та поведінки: темп, швидкість, інтенсивність, ритм реакцій і емоцій. Він становить біологічну основу особистості, не змінюється протягом життя і впливає на формування характеру. 

Основні складові темпераменту:

• Активність: рівень енергійності, енергійність у діяльності.
• Чутливість (сензитивність): сила впливу, необхідна для реакції.
• Реактивність: сила емоційної реакції на подразники.
• Пластичність/ригідність: гнучкість пристосування до нових умов. 

Чотири класичні типи темпераменту

1. Сангвінік: Сильний, врівноважений, рухливий тип. Енергійний, оптимістичний, швидко адаптується.
2. Холерик: Сильний, неврівноважений тип. Емоційний, імпульсивний, запальний, енергійний.
3. Флегматик: Сильний, врівноважений, інертний тип. Спокійний, повільний, стабільний, неемоційний.
4. Меланхолік: Слабкий тип нервової системи. Чутливий, вразливий, схильний до глибоких переживань. 

Темперамент не визначає здібності, переконання чи моральні якості людини, а лише показує, «як» саме вона діє. 

2. Темперамент військовослужбовця

 — це вроджена характеристика нервової системи, що впливає на швидкість реакцій, стійкість до стресу, емоційність та адаптацію до екстремальних умов бойових дій. Знання типу темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік) є критичним для морально-психологічної підготовки, ефективного управління та формування згуртованих військових підрозділів. 

Особливості темпераменту у військовій службі:

• Холерики: Енергійні, швидкі, ініціативні, але схильні до необдуманих рішень, нетерплячі, різкі та конфліктні. Потребують контролю імпульсивності.
• Сангвініки: Врівноважені, товариські, швидко адаптуються до змін, висока працездатність. Підходять для командних посад.
• Флегматики: Спокійні, стійкі, наполегливі, найкраще витримують монотонність та стрес. Ефективні в обороні або технічних ролях.
• Меланхоліки: Чутливі, емоційні, потребують підтримки, але можуть виявляти високу стійкість у ситуаціях, що потребують уваги та обережності. 

Врахування темпераменту допомагає офіцерам правильно ставити завдання: холерикам краще давати активну роботу, а флегматикам — ту, що потребує посидючості. В умовах бою темперамент визначає швидкість реакції, а психологічна підготовка корегує негативні прояви. 

Офіцеру потрібно пам'ятати про те, що не темперамент визначає здіб­ності військовослужбовця, але він проявляється в стилі діяльності, у взаєминах військовослужбовця у військовому колективі, що природно, може познача­тися на професійних успіхах.

Відомо, що тип темпераменту залежить від спадковості, проте окремі по­казники темпераменту можуть змінюватися від умов навчання, виховання та життєдіяльності військовослужбовця. Умови життя впливають на функціону­вання центральної нервової системи. Одні з них сприяють певному розвиткові сили й рухливості психічних процесів, емоційній збудливості, інші, навпаки, повільності, стриманості тощо.

Так, спокійний врівноважений флегматик за умови багаторазового повто­рювання одноманітних сильних емоційних подразників емоційно вибухає і по­водиться як холерик. А холерик під впливом певних факторів навколишнього середовища може проявляти невпевненість, розгубленість, нерішучість як ме­ланхолік.

У зв'язку з цим, одним з основних напрямків позитивного впливу коман­дира на темперамент підлеглих є високий рівень організації бойової та гумані­тарної підготовки в підрозділі, змістовна і якісна виховна робота з підлеглими та суворий статутний порядок у військовому колективі. Весь процес повсяк­денної життєдіяльності військовослужбовця, з одного боку, має сприяти зага­ртуванню й розвитку позитивних рис типів темпераменту, а з іншого - допома­гати позбутися певних вад темпераменту.

Офіцеру слід зважати ще й на той факт, що особливості темпераменту вій­ськовослужбовців позначаються на їхній службі та бойовому навчанні. Воїни з різними типами темпераментів відрізняються не рівнем можливостей психіки, а своєрідними проявами її. Так, слабкість типу - це не лише брак сили збу­джуючого та гальмівного процесів, а й пов'язана з цим висока чутливість і ре­активність.

Таким чином, кожний темперамент має і свої вади. Наприклад, офіцер, доводячи своїм підлеглим завдання, має враховувати такі особливості його виконання, виходячи з особливостей типів темпераменту. Дослідження свідчить, що результативність військової діяльності залежить від темпераме­нту. Річ у тому, що воїни з різними типами темпераментів досягають мети кожний у свій спосіб. Так, якщо завдання поділити на три етапи - підготовчий, виконавчий і контрольний, то процес виконання завдання залежатиме від тем­пераменту.

 Виявляється, що холерики і сангвініки мало часу приділяють підго­товчим і контролюючим діям, а флегматики і меланхоліки - навпаки. Перші та­кож можуть довго виконувати кілька завдань, не плануючи їх спеціально і не розподіляючи в часі. Інші, виконуючи завдання, розраховане на тривалий час, намагаються свою діяльність планувати. Вони беруться за нову справу лише тоді, коли залагодять попередню, краще справляються з монотонною робо­тою, але їм не вдається такі види діяльності, в яких треба мати справу з силь­ними, несподіваними подразниками.

Рухливість та інертність нервових процесів можуть також впливати на якість праці воїна, ефективність її і мають свої негативні та позитивні сторони. Вивчення відмінностей між воїнами з більш жвавими й більш інертними тем­пераментами за опанування військової майстерності дало таку картину.

Рух­ливі (холерики і сангвініки) у швидкому темпі виконували різні завдання, але дещо ненадійною, що проявилась у пропусках складових завдання. Інертні (флегматики) воїни краще виконують завдання, які вимагають повільних рухів. У них спостерігаються затримки у процесі роботи, але завдання завжди вико­нано чітко, що є безперечною перевагою. Також вони сильніше мотивовані на виконання більш простих дій, ніж рухливі, менше втомлюються і дратуються від їх повторення. У таких воїнів максимум мотивації проявляється у завдан­нях з великою імовірністю успіху.

Військова справа - така фахова діяльність, в якій саме від властивостей темпераменту може залежати її ефективність. Це зумовлює потребу в доборі воїнів за такими властивостями.

Цьому сприяє професійний добір, що допомагає виділити претендентів з найбільш відповідними для даної спеціальності психофізичними якостями. На­приклад, якщо офіцер добирає воїна на сержантську посаду, то з трьох канди­датів з різними темпераментами (холеричний, флегматичний, сангвінічний), а інших якостей, належить зважати, що холерик імпульсивний, різкий у спілку­ванні, підвищено збуджений, для сержанта це не оптимальний спосіб впливу. Флегматик - наполегливий, рівний з товаришами по службі, але повільно пере­водить увагу на інше завдання, малорухливий, його краще використовувати в самостійній, незалежній від спілкування роботі. З цього дослідження випливає, що для посади сержанта більше годиться сангвінік. Це дійсно так.

Особливості темпераменту проявляються і в розумовій праці. Вони нада­ють своєрідності стилю і манері діяльності. У зв'язку з цим, офіцерові, напри­клад, в навчально-виховному процесі підлеглих для оптимізації їх навчання корисно контролювати навчальну діяльність холерика, в роботі з ним недо­пустимі різкість, нестриманість, бо вони можуть викликати негативну відпові­дну реакцію. В той же час, кожну провину його слід вимогливо і справедливо осуджувати. Щодо нього негативну оцінку допустимо застосовувати в дуже енергійній формі і так часто, як це потрібно для поліпшення результатів його служби чи навчання. Перед сангвініком слід ставити нові, по змозі цікаві за­дачі, які потребували б від нього зосередженості й напруженості, необхідно постійно включати його в активну діяльність й систематично заохочувати. Флегматика потрібно залучати до активної діяльності й зацікавлювати. Він ви­магає систематичної уваги. Його не слід швидко відволікати від одного за­вдання для розв’язання іншого. Стосовно меланхоліка недопустимі не тільки різкість, грубість, а й просто підвищений тон, іронія. Про провину, скоєну ме­ланхоліком, краще говорити з ним наодинці. До нього необхідно проявляти особливу увагу, своєчасно похвалити за успіхи, рішучість та тощо. Негативну оцінку належить використовувати якомога обережніше, всіляко пом'якшуючи її. Наприклад, для деяких воїнів ситуація іспиту може бути стресовою. Так, складаючи іспит флегматик реагує на запитання повільно, і може скластися враження, що він не знає матеріалу і, щоб не вивести його з рівноваги, необ­хідне особливе терпіння. Зайва поспішність сангвініка або невиправдана пори­вчастість холерика в цій ситуації можуть призвести їх до недостатньо обмір­кованих відповідей. Тут офіцеру необхідно багаторазово уточнювати, що вла­сне вони хотіли сказати. Меланхолік - найчутливіший і найвразливіший тип. З ним потрібно бути якомога доброзичливішим.

Військова праця - це колективна праця. Тому в її організації офіцеру та­кож необхідно враховувати особливості прояву темпераментів. Динамічні риси темпераменту військовослужбовця найкраще впливають на результати, якщо разом служать воїни різних темпераментів і якщо потрібно сприятливе поєд­нання їх, і навпаки. Так, діяльність холерика стає більш ефективною, коли він працює разом із флегматиком або сангвініком. За роботи з меланхоліком, а надто холериком, результати набагато гірші. Таким чином, не можна оціню­вати значення властивостей темпераменту без врахування спільного характеру багатьох видів військової діяльності.

Також офіцеру слід пам'ятати про те, що для розвитку позитивних якос­тей темпераменту воїнів, він повинен працювати над собою, займатися само­вихованням. Це украй необхідно, інакше військовослужбовець не може стати високоморальною, гармонійною особистістю. Отже, офіцер має допомагати воїну вивчити свій темперамент, знати його позитивні та негативні риси, а та­кож, озброїти його методикою роботи над собою щодо вдосконалення силь­них сторін свого темпераменту і звільнення від негативних рис.

За звичайних умов темперамент проявляється тільки в особливостях ін­дивідуального стилю, не визначаючи результативності діяльності. За екстре­мальних умов, а бойові дії завжди екстремальні для психіки, вплив темпераме­нту на ефективність діяльності посилюється, завчені і попередньо засвоєні дії стають неефективними, і знадобиться додаткова енергетична та динамічна мо­білізація організму, щоб справитися з несподіваними або надсильними впли­вами. Тут багато залежить від якості попередньої психологічної підготовки особового складу до бойових дій, а також озброєння воїнів різними прийо­мами самонавіювання, аутотренінгу, емоційно-вольової саморегуляції тощо.

На закінчення необхідно зазначити, що на темперамент позначається: спрямованість особистості, характер воїна. Все це потребує комплексного підходу у формуванні особистості військовослужбовця. Від темпераменту за­лежить, у який спосіб воїн реалізує свої дії. Темперамент проявляється в ди­намічних аспектах поведінки особистості. Він представляє собою біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота. Тому його необхідно враховувати в індивідуальному підході під час виховання, навчання, психологічної підготовки воїнів.