Психологічне супроводження дітей з аутистичними порушеннями

Розвиток дітей із розладом аутистичного спектра (РАС) відбувається нерівномірно. Неможливо передбачити, які саме труднощі і в якій сфері відчуватиме дитина в міру дорослішання. Тому розпочинати роботу для дітей з аутизмом необхідно з раннього віку, щоб сформувати базові навички, навчити контролювати свою поведінку та емоції, накопичити досвід соціальної взаємодії.

Як розпочати заняття з дітьми аутистами?

На першому етапі.

  Робота з дітьми аутистами часто має одну мету — спочатку потрібно створити атмосферу довіри та можливості контакту з педагогом. Залежно від тяжкості аутичного розладу дитини, цей етап може зайняти досить багато часу. Але це необхідно для подальшої ефективної роботи. Тому спочатку заняття проходять за правилами, які ставить сама дитина. Фахівцю важливо підлаштуватися, допомагаючи дитині; увійти до його «ближнього кола», щоб заняття стали звичним пунктом у порядку життя.

Тому при організації роботи з аутичними дітьми важливо продумати і підготувати все до дрібниць — де відбуватимуться заняття, як саме, в якому приміщенні і т.д. , надто яскравому світлу, незручним меблям.

Щоб закріпити позитивні емоції від навчальних занять, перші завдання треба підбирати, зважаючи на інтереси дитини. Обов'язково хвалити за кожне досягнення, формуючи відчуття успішності та зацікавленості у продовженні занять.

Другий етап. Розширення взаємодії.

У міру звикання можна поступово змінювати формат заняття, привчаючи до певних правил. Заняття для дітей з аутизмом повинні мати чітку структуру та таймінг. Кожне виконане завдання відзначається спеціальним знаком - це може бути фішка, картка, магніт і т. д. Важливо акцентувати увагу дитини на причинно-наслідкового зв'язку "виконана дія - знак". Таким чином, дитина розуміє, що від неї потрібно. Це стосується будьяких занять з дітьми аутистами, під час яких фахівець очікує отримати від дитини цільову поведінку.

Третій етап. Цільова поведінка — це очікувана від дитини дія чи реакція у відповідь запит чи завдання педагога. Щоб підкріпити таку поведінку, перед початком заняття слід визначити систему заохочень. Для цього можна провести тестування, що є стимулом для дитини:

ü     Можливість пограти поодинці з улюбленою іграшкою

ü     Пограти разом із педагогом

ü     Час у сенсорній кімнаті

ü     Фізична активність (стрибки на батуті, гойдалці тощо) üУлюблена їжа та ін.

Заохочень може бути кілька, їх можна чергувати чи пропонувати нові. Головне, чітко дотримуватися правила: заохочення можна отримати після цільової поведінки.

Четвертий етап. Формування «робочої» поведінки.

Тут відбувається ускладнення взаємодії із дитиною. Він може починатися з гри до школи. Може подаватися дитині як заняття за столом. На цьому етапі проводиться емоційний тренінг (знайомство з емоціями). У роботу вноситься певна послідовність дій (планування), включаючи різні зони у просторі та різні умовно розділені види контакту (емоційний та «діловий» (робоча поведінка)). Вводиться система контролю над своїми діями (використання заохочень). Заняття проводяться за столом та в ігровій зоні на килимі. Дитина звикає до певної послідовності, плану.

Починає регулювати свою поведінку за допомогою зовнішнього контролю та організованого простору. За столом можуть бути спочатку будьякі матеріали, потім запроваджуються спеціально спрямовані на розвиток ідентифікації емоцій та прості рольові ігри в ігровій зоні. На цьому етапі психолог використовує посібники, демонстраційний матеріал. Цей етап триває також досить довго, від року до двох років. Заняття можуть бути індивідуальними або у невеликих групах дітей із РАС.

П’ятий  етап. Робота на саморегуляцію та розвиток когнітивних функцій.

На цьому етапі проводиться нейропсихологічна корекція, адаптована до індивідуальних особливостей дитини. Цю роботу психолог проводить із дітьми, які досягли 8–9 років. Програма нейропсихологічної корекції складається з огляду на рівень розвитку дитини з РАС, рівень регуляції та когнітивних функцій. До цієї роботи також включаються завдання на розвиток спілкування, емоційної та ділової взаємодії, саморегуляції (рольові ігри, ігри за правилами). Наприкінці заняття завжди йде емоційне розвантаження – вільна діяльність. Такі заняття проводяться протягом одного-двох років. Можна поєднувати четвертий та п'ятий етап програми на різних заняттях у різні дні.

Шостій етап. Розвиток емоційної регуляції. 

На цьому етапі здійснюється навчання оволодінню власними переживаннями із включенням до афективного процесу інтелектуальних операцій. Діти з РАС не лише ідентифікують свої емоції, настрій, переживання, а й диференціюють їх. Пов'язують свої почуття з діями у поведінці. На заняттях знайомляться з демонстраційним матеріалом, обговорюють разом із психологом ілюстрації, ситуації взаємодії та короткі оповідання з опорою на невербальний матеріал, грають у рольові ігри. Тут вводяться емоційні орієнтири для дитини в різних проблемних ситуаціях та дотримання соціальних правил.

Сьомий  етап. Розвиток контакту спілкування. Тут відбувається узагальнення емоційного досвіду, обмін ним з іншою людиною. На заняттях обговорюються ілюстрації, література, яка демонструє спілкування. Вводяться розмови про досвід, проводиться його аналіз із опорою знання, отримані попередніх етапах. Тут також включаються спільні ігри, але з творчим процесом придумування правил, з психодраматическими прийомами. На цьому етапі діти вчаться враховувати реакції іншого, освоювати діалог зі спілкуванням.

Різноманітні типи контактів, які дитина з РАС освоює під час психокорекційних занять, дозволяють дитині розвинути розуміння сенсу у спілкуванні, відчути задоволення разом з іншим, нагромадити соціальний досвід. Афективний розвиток стає основою розвитку особистості. Психологічну корекцію за цією програмою пройшли шестеро дітей. У всіх спостерігається позитивна динаміка у розвитку. У психокорекційну роботу включено регулярні консультації з батьками, як індивідуальні, і спільні з дитиною. На індивідуальних консультаціях з батьками досліджується їхній емоційний стан, їхнє реагування на особливості дитини з РАС, «клімат» у сім'ї, ресурси батьків, способи взаємодії з дитиною. Надається психологічна допомога батькам у вигляді підтримуючої терапії. Психологічне супроводження дитини з РАС та її сім'ї є найважливішою умовою для розвитку та успішної соціально-психологічної адаптації таких дітей.

Література

1.     Микільська О.С., Баєнська Є.Р., Ліблінг М.М. Аутична дитина. Шляхи допомоги. М: Теревінф, 2005.

2.     Грінспен С., Уіндер С. На ти з аутизмом. Використання методики Floortime для розвитку відносин, спілкування та мислення. М: Теревінф, 2012.

3.     Ранній дитячий аутизм. Збірник наукових праць/За ред. Т.А.Власової, В.В. Лебединського, К.С. Лебединський. М., 1981.