Психологічні аспекти супроводу дітей в бомбосховища

Психологічні аспекти супроводу дітей у бомбосховищах та укриттях. Презентацію підготувала психолог відділення соціальної роботи ЦНСП УМР Кожем’яко Анастасія Сергіївна

Поняття супроводу. Супровід дітей у бомбосховищах ми розуміємо як процес підготовки, переміщення дітей в укриття, перебування разом із ними в цьому приміщенні, забезпечення їх потреб (фізіологічних, психологічних, соціальних), допомога в стабілізації емоційного стану під час дій бойового характеру та організація виходу з укриття.

Загальні принципи здійснення супроводу дітейв укритті та бомбосховищі1. Постійна комунікація. Дорослі мають постійно комунікувати з дітьми про те, що відбувається в доступній її рівню формі, не вдаючись до страхітливих подробиць, переконувати, що ви разом, ви в безпеці (але тільки якщо це дійсно так). Якщо ви спробуєте приховати від неї точну інформацію, вона буде заповнювати прогалини в розумінні на основі свого досвіду, наявною в неї інформацією та за допомогою своєї уяви, а це може ускладнити її стан. Можливо, вам доведеться казати дітям про це знову і знову.

2. При переміщенні до укриття давати чіткі, короткі і зрозумілі команди. Говорити спокійно, виважено, без криків, відповідно до віку та рівня розвитку дітей. Проговорювати вслух, коментувати кожен Ваш крок і дії: «Зараз ми одягнемося, візьмемо «тривожний рюкзачок», вийдемо, спустимось до укриття». Заздалегідь обговоріть правила поведінки в укритті. Нагадайте дітям, щоб вони не чіпали незнайомі предмети або руїни після вибуху, щоб уникнути контакту з вибухівкою. Покажіть дітям, як потрібно вкриватися, якщо поруч відбувається вибух: ляжте на живіт, закрийте вуха і злегка відкрийте рот.

3. Особиста інформація Необхідно заздалегідь потурбуватися про те, щоб в кишені дитячого одягу чи на браслеті (в крайньому випадку написана ручкою на зап'ясті дитини) була повна інформація про дитину (ПІП, дата народження, медичні потреби, контакти батьків та близьких родичів). Якщо дитина достатньо доросла, то вивчіть на пам’ять із нею цю інформацію.

4. Спостерігати за проявами поведінки дітей. Необхідно відслідковувати психічний стан дітей, його зміни, питати про самопочуття. серйозно ставитись до її емоцій та почуттів. Дорослий має допомогти дитині прожити емоції страху, а потім переключити її на спокій. Інакше дитина, переживаючи постійне відчуття небезпеки, буде дедалі більше втрачати контроль над своєю нервовою системою та власною поведінкою. Приймати те, що відчуває дитина, які б емоції вона не виявляла, не соромити її за це, не сварити. Порозмовляйте з дитиною про те, як люди можуть реагувати на трагічні події. Розкажіть їй про різні прояви таких станів. Скажіть дитині, що в таких обставинах її почуття абсолютно природні й нормальні, переконайте її в тому, що з часом вона буде почувати себе краще.

5. Супроводжуючий повинен бути сам психічно стабільним і транслювати зовнішній спокій «Якщо поруч стабільний дорослий, дитина витримає будь-яке бомбардування (А. Фрейд)»Якщо дорослі сильно травмовані, вони не можуть забезпечити відчуття підтримки дітям. Це можна порівняти із ситуацією, коли бортпровідники кажуть пасажирам закріпити власні кисневі маски, перш ніж допомагати іншим. Діти шукають у дорослих не тільки захист, але й те, наскільки вони повинні бути наляканими. Якщо ви страждаєте й не можете впоратися зі своїми почуттями, реакціями або стосунками, важливо, щоб ви все-таки знайшли підтримку й допомогу у спеціаліста або більш стабільної та стійкої людини.

6. Намагатися залишатися якомога позитивнішим«Якщо дорослі настільки травмовані або пригнічені, що не можуть віддихатися, не можуть посміхнутися у відповідь, - це сигналізує про небезпеку для мозку, навіть якщо дитина не знає, що відбувається. Це може створити надмірний стрес в організмі. Висловлюйте позитивні емоції, сподівання на краще, на швидке закінчення ситуації, через яку вимушені бути зараз знаходитися в укритті, обговорювати план дій, мріяти про майбутнє. Це не означає втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями та швидким закінченням війни, проте говорити, що нам би усім цього хотілося б, і наша мрія робить все можливе, щоб нас захистити.

7. Не потрібно завжди залишатися «сильним» і демонструвати не притаманні Вам почуття та емоціїВи і так робите все, що можете. Проте, Ви не «робокоп», а звичайна людина із почуттями і емоціями. Будьте щирими з дітьми. Делікатно поговоріть з ними, які емоції та почуття притаманні Вам зараз і розпитайте про те, що відчувають вони зараз. Пригадайте, що допомогло вам та вашим дітям у минулому справлятися зі стресовими ситуаціями, – і ці ж способи ви можете свідомо застосовувати зараз. Стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знов і йти далі.

8. Уникайте відкритих конфліктів та конфронтації серед оточуючих. Намагайтеся не провокувати і не розв’язувати конфлікти, перебуваючи в укритті. Це не час і не місце для скандалів. До того ж це може спровокувати те, що хтось може піти геть, не зважаючи на заборону.

9. Займайтеся з дітьми спільними справами. Не залишати дітей надовго зі своїми думками і «залипанням» в телефоні, залучати до спільної діяльності, облаштування сховища, ігор, придумування казок. Давати дітям прості доручення, це дасть можливість відчути контроль над своїм життям. Навіть незначні рішення, такі як вибір між двома начинками для бутерброда, дозволяють дитині знайти почуття контролю над ситуацією.

10. По можливості намагатися дотримуватися звичного режиму дня та справ. Якщо є така можливість, то необхідно забезпечити дітям звичний режим дня, продовження навчання, читати, малювати, гратися, займатися спортом, співати, вчити вірші і т.д. Щоденна передбачуваність звичного графіка діє на дітей заспокійливо.

11. Турбота про потреби дорослих. Те, як криза впливає на дорослих, на їх реакції на почуття й поведінку дітей, буде грати величезну роль і справляти потужний вплив на здатність дитини впоратися з тим, що сталось, і вийти зі стресового стану. «Один із способів забезпечити хороший результат для дітей у зоні бойових дій – це переконатися, що і дорослі також піклуються про себе.

 Особливості супроводу дітей з особливими потребами1. Якщо є потреба, то пояснити оточенню особливості дитини. І що Вам може бути необхідна допомога.2. Створити відносно комфортний простір для дитини. Відгородити окреме місце картоном, подушкою, одягом, створивши халабуду, де дитина буде мати змогу бути трішки на самоті. Можна зробити кокон з великої подушки чи одягу.3. Обіймати, гладити.4. Сісти біля дитини, пропонувати разом спокійно дихати.5. Малювати листівки у підтримку воїнам.6. Якщо дитина все крушить і рве, брати клей, скотч і разом з дитиною склеювати.7. Запропонувати вибивати м’ячик об підлогу із повторенням складів «ба-ба-ба…».8. Давати еспандери, пластилін, змотані у м’ячик целофанові пакети, розминати у руці. Можна дати лопати пузирчасту плівку.9. При кашлі, задишці дати надувати і спускати кульки, дихати крізь соломинку, крізь пальці у складених разом долонях.10. Якщо в дитини наявні гіпер/гіпочутливості сенсорних сфер, то найактуальніше підтримувати їх:10.1  Впливати на слухову сферу- Навушники, беруші, шапка, пов'язка на голову, все що може зменшити кількість звуку.- Улюблена музика, якщо є зв'язок.- Співати пісні, які любить дитина.- Розповідати ті пісні, казки, вірші, які дитина ехолалить. Підтримувати ехолалії.- Старатися говорити спокійно, тихо, з рівним темпом мовлення.

10.2. Впливати на тактильну сферу- Масажі, міцні обнімання, стискання всієї дитини або частин, якої потребує найбільше,- Тактильні ігри,- Малювання букв чи цифр на тілі, якщо це є спецінтересом дитини і відгадування їх.- Прижимання подушками чи ковдрою. Якщо нічого немає, то можна, щоб дитину ззаду і спереду обійняли 2 людини і стиснули.- Ігри з пластиліном, піском.- Ігри з маленькими іграшками, предметами чи просто камінцями.- Ігри з лизунами. Можна насипати наявну крупу, макарони, камінці у шкарпетки та гратися сенсорною іграшкою.10.3. Вестибулярна сфера- Покачування та заколихування, які потребує дитина.- Посадити на коліна та покачувати, з-за потреби співати улюблені пісні, підтримувати ехолалії.- Якщо дитина старша, можна запропонувати перевалюватися з ноги на ногу вправо/вліво і покачувати себе так.- Крутитися навколо своєї осі. Крутити головою.10.4. Пропріоцеативна сфера- Рухатися, присідати, стрибати, якщо є необхідність.- Стоячи на ногах трусити тілом, можна окремо трусити ногами та руками.-Збивати предмети, пляшки, наче грати у боулінг.- Якщо дитина рухається, ходить зі сторони в сторону не перешкоджати.- Показувати рухи, щоб дитина повторила їх, якщо їй цікаво.- Кидати маленькі камінці чи предмети в посудину.

10.5. Зорова сфера. Дивитися на таймер, як ідуть цифри. Пазли, книги, картки домена, якщо є. Якщо дитина махає руками або предметами перед очима не забороняти. Якщо дитину втомлює велика кількість людей, то повернути до стіни або відгородити, зробивши халабуду за допомогою одягу, простині, полотенця чи інших речей. 10.6 Нюхова сфера-Якщо наявна чутливість, то взяти ефірні олії, щоб дитина не відчувала неприємні запахи.-Якщо дитина нюхає підмишки і ховається під руку для самозаспокоєння не перешкоджати цьому.10.7. Смакова сфера.-Старатися кормити хоча би по наближеному до режиму графіку.-Стабільно давати пити.-Давати тверді продукти, щоб дитина жувала, якщо її це заспокоює.-Дати дозволений предмет, тканину, щоб дитина могла смоктати, лизати чи гризти.11. Якщо є потреба у поясненні ситуації для дитини, то можна намалювати на листку чітко поетапно та зрозуміло, що відбувається.12. Попереджати максимально доступно лише те, що потрібно робити. 13. . Старатися батькам зберігати спокій та також робити для себе розвантажувальні вправи, медитації.

Обмеження та застереження при супроводі дітей шкільного віку1. Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.2. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.3. Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води. Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.4. Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

5. Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.6. Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоб продовжити навчальний процес, що дасть відчуття дітям стабільності у теперішній реальності, відволіче їх. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких. Усі розмови про війну для них зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.7. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.8. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це9. Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!