Радіаційні катастрофи

Підготував вчитель фізики. Пашкевич Ксенія. НАЙМАСШТАБНІШІ РАДІАЦІЙНІ АВАРІЇ СВІТУ

Пригадаємо найбільші та найнебезпечніші аварії, що траплялися в цивільній атомній промисловості світу.

№9 Радіаційна аварія в бухті Чажма Рівень INES (Міжнародна шкала ядерних подій): 5 Де: Японське море, СРСР Коли: 10 серпня 1985. Аварія сталася на на атомному підводному човні К-431 Тихоокеанського флоту під час перезавантаження активних зон реакторів ядерним паливом через проведення робіт з порушеннями вимог ядерної безпеки і технології: використовувалися позаштатні підйомні пристосування. При підйомі (т. зв. «підрив») кришки реактора з реактора піднялася компенсуюча решітка і поглиначі. У цей момент на швидкості, що перевищує дозволену в бухті, повз пройшов торпедний катер. Піднята ним хвиля призвела до того, що плавучий кран, який утримував кришку, підняв її ще вище, і реактор вийшов на пусковий режим, що викликало тепловий вибух. Внаслідок трагедії миттєво загинули 11 офіцерів і матросів, які здійснювали операцію. Їхні тіла були знищені вибухом, згодом знайшли лише невеликі фрагменти останків. Займалися гасінням непідготовлені співробітники – працівники судноремонтного підприємства, де стояв човен, та екіпажі сусідніх човнів. При цьому у них не було ні спецодягу, ні спецтехніки. Загалом в результаті аварії постраждали 290 осіб. У десяти зафіксована гостра променева хвороба, у тридцяти дев'яти – променева реакція.

№ 8 Аварія на АЕС Три-Майл-Айленд Рівень INES:5 Де: США Коли: 28 березня 1979. До Чорнобильської катастрофи вважалася найбільшою в історії світової ядерної енергетики і досі вважається найважчою ядерною аварією в США. Першопричиною аварії стала відмова живильних насосів у другому контурі системи охолодження реактора, в результаті чого припинилася подача води в обидва парогенератори. Далі через помилку операторів з-під контролю вийшов процес аварійного охолодження активної зони реактора. Ядерне паливо під час аварії частково розплавилося, але не пропалило корпус реактора, так що радіоактивні речовини, в основному, залишилися всередині. Територія станції також була забруднена радіоактивною водою. Евакуацію населення з ураженої зони було вирішено не проводити, хоча рекомендували покинути її вагітним жінкам та дітям дошкільного віку.

№7 Викид радіоактивного йоду на експериментальному реакторі SL-1. Реактор SL-1 – експериментальний ядерний реактор армії Сполучених Штатів, розташовувася в штаті Айдахо. Тут був неправильно витягнутий керуючий стрижень, розпочалась некерована ланцюгова реакція. Робоча потужність реактора становила 200 к. Вт електричної та 400 к. Вт теплової для опалення приміщень. Під час аварії рівень потужності ядра досяг майже 20 ГВт всього за чотири мілісекунди, спричинивши вибух пари. В результаті катастрофи на місці загинули три оператори реактора. І це єдиний раз в історії США, коли аварія спричинила негайні смерті. В атмосферу потрапили багато продуктів поділу. Після аварії лабораторію в Айдахо було виведено з експлуатації.

№6 Витік радіоактивних газів у науково-дослідній лабораторії у Санта-Сюзанні Рівень INES: 5 Де: США Коли: 26 липня 1959. Польова лабораторія Санта-Сюзанна (або Санта-Сусана) – це комплекс промислових дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, був розташований на 1080 га у штаті Каліфорнія. Він використовувався головним чином для розробки та випробувань ракетних двигунів з рідким паливом для космічної програми США з 1949 по 2006 рр. та ядерних реакторів з 1953 по 1980 рр. У цих лабораторіях працювали близько десяти ядерних реакторів і принаймні чотири з них зазнавали аварії. Вони вважалися експериментальними, і тому не мали захисних конструкцій. Про епізод витоку радіоактивних газів у липні 1959, що внесений у список найнебезпечніших аварій, відомо не так багато: реактор зазнав часткового плавлення 13 із 43 паливних елементів і відбувся викид радіоактивного газу в атмосферу. У статтях Вікіпедії йдеться, що викид був «контрольований». А деякі російські ЗМІ пишуть про інцидент як про «третю після Чорнобиля і Фукусіми найстрашнішу ядерну аварію». Реактор був відремонтований і знову запущений у вересні 1960 і пропрацював до 1981. Громадськість, яка мешкає поблизу лабораторії, неодноразово звертала увагу на ймовірну небезпеку від експериментів, які там проводилися. Але влада США не поспішала розкривати деталі її роботи та масштаби небезпеки. Лабораторія припинила дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи в 2006 році. І лише в серпні 2009 року, через 50 років, Міністерство енергетики США провело семінар-практикум для обговорення інциденту 1959 року. А в 2012 році Агентство з охорони навколишнього середовища США з'ясувало, що територія довкола лабораторії таки дійсно дуже радіоактивно-забруднена. Зараз там триває очищення довкілля.

№5 Аварія у Віндскейлі Рівень INES: 5 Де: Велика Британія Коли: 10 жовтня 1957. Ця аварія найбільша в історії ядерної промисловості Великобританії. Сталася на атомній станції на узбережжі Ірландського моря. Проблема виникла при виконанні програм планового віджига графічної кладки. Але через відсутність контрольно-вимірювальних приборів та помилки персоналізації процес вийшов з-під контролю. Самовіддані дії операторів не допомогли, вогонь перекинувся на 150 каналів з 8 тоннами урану. Спроби охолодити активну зону за допомогою вуглекислого газу теж нічого не дали, тому реактор затопили водою, хоч і розуміли ризик вибуху. Зрештою реактор був переведений у холодний стан. Результатом аварії став викид радіоактивних продуктів. Втім, з персоналу ніхто не отримав дозу, близьку до рівня, що б перевищував в десять разів встановлену межу. Станом на зараз ділянка Віндскейл була знезаражена і все ще використовується.

№4 Аварія в Чок-Ріверській лабораторії Рівень INES: 5 Де: Канада Коли: 12 грудня 1952. Лабораторія Чок-Рівер – канадський дослідницький ядерний комплекс біля річки Чок, приблизно за 180 км від столиці Оттави. Тут проводили великі дослідження та розробки для підтримки та просування ядерних технологій. Аварія в цій лабораторії – перша з відомих світу радіаційна аварія, під час якої відбулося часткове розплавлення активної зони реактора. Аварія сталася через відхід енергії та часткову втрату теплоносія в реакторі, що призвело до значних пошкоджень активної зони. Серед причин – механічні проблеми та людські помилки. Реактор та корпус реактора були серйозно пошкоджені вибухами водню. В результаті вибуху в підвалі будівлі опинилися 4500 тонн радіоактивної води. Вона скидалася в канави приблизно за 1600 метрів від межі річки Оттави. Втім, через два роки реактор знову почали використовувати. А в 1958 році в цій лабораторії знову сталася аварія – розрив оболонки тепловиділяючого елементу та пожежа в будівлі Національного дослідницького універсального реактора. Обидві аварії вимагали значних зусиль з очищення, в яких брали участь багато цивільного та військового персоналу. Цікаво, що в групі добровольців, які ліквідовували наслідки першої аварії, був майбутній президент США Джиммі Картер, тоді ще офіцер ВМС США. На сьогоднішній день лабораторії Чок-Рівер використовуються як для досліджень, так і для виробництва електроенергії на підтримку канадських електромереж.

№3 Киштимська аварія Рівень INES: 6 Де: Росія, СРСР Коли: 29 вересня 1957. Ця катастрофа була першою в СРСР радіаційною надзвичайною ситуацією техногенного характеру. Сталася вона на хімкомбінаті «Маяк», розташованому в закритому місті «Челябінськ-40». З 1994 року місто називається Озерськ, але його попередня назва в радянський час вживалася тільки в секретному листуванні, тому аварія й отримала назву «Киштимська», за назвою найближчого до Озерська міста, яке було позначене на картах, Киштим. Вибух стався в ємності для радіоактивних відходів через вихід з ладу системи охолодження. У зоні радіаційного забруднення опинилася територія декількох підприємств комбінату «Маяк», військове містечко, пожежна частина, колонія ув'язнених і територія площею 23 000 км² з населенням 270 000 чоловік у 217 населених пунктах трьох областей: Челябінської, Свердловської і Тюменської. Сам Челябінськ-40 не постраждав. 90% радіаційних забруднень випали на території хімкомбінату «Маяк», а інша частина розсіялася далі. У ході ліквідації наслідків аварії 23 села з найзабрудненіших районів із населенням від 10 до 12 тисяч чоловік було відселено, а будівлі, майно й худобу знищили. Радянська влада за своєю улюбленою звичкою інформацію про аварію засекретила, хоча приховати її цілком не вдалося, в тому числі і через значну площу забруднення. Крім того, після вибуху піднявся стовп диму і пилу заввишки до кілометра, який мерехтів оранжево-червоним світлом. Але у газетах Челябінська тоді з цього приводу написали про... «явище північного сяйва на широтах Південного Уралу». Втім, на забрудненій території радянська влада все ж створила санітарно-захисну зону з особливим режимом. А у 1968 році – Східно-Уральський заповідник. Його територію досі не можна відвідувати – дуже високий для людини рівень радіоактивності. Натомість у заповіднику проводять наукові дослідження, пов'язані з радіацією.

Карта Східно-Уральського радіоактивного сліду: територія, забруднена Киштимською катастрофою

№2 Аварія на Фукусімі Рівень INES: 7 Де: Японія Коли: 11 березня 2011. Цю катастрофу спровокував найбільший за всю історію спостереження землетрус в Японії та викликані ним цунамі. Вони призвели до відключення енергопостачання та систем охолодження на АЕС Фукусіма-1, що в свою чергу призвело до розплавлення активної зони реакторів на енергоблоках 1, 2 і 3. Внаслідок вибухів загинув один працівник, ще 15 отримали поранення. Японська влада евакуювала із 20-кілометрової зони до 200 тисяч чоловік. Близько 1000 квадратних кілометрів були забруднені радіоактивними частинками. Станом на березень 2021 року у 20-кілометровій зоні навколо станції знесено всі будівлі. Сміття вивезене, а на багатьох полях встановлені сонячні батареї. Але більше 37 тисяч мешканців досі не можуть повернутися у свої домівки. Радіоактивність на території в 340 квадратних кілометрів у 50 разів більша за стандартну межу. На самій станції триває процес дезактивації. Хоча Японія не відмовляється від атомної енергетики.

№1 Аварія на Чорнобильській АЕС Рівень INES: 7 Де: Україна, СРСР Коли: 26 квітня 1986 Аварію спричинили два теплові вибухи, які призвели до руйнування четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції. Внаслідок вибуху реактор було повністю зруйновано. А в довкілля потрапила велика кількість радіоактивних речовин. За підрахунками спеціалістів, викид мав потужність як 300 ядерних бомб, які були скинуті на японське місто Хіросіма під час Другої світової війни. Ця катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей та за економічним збитком. Точна кількість людей, які померли чи постраждали від Чорнобильської катастрофи, невідома. Загалом постраждалими вважаються близько 600 000 осіб. За даними організації Союз «Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10% померли, а 165 000 отримали інвалідність. Внаслідок аварії з сільськогосподарського користування виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС створено 30-кілометрову зону відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів. Розслідування причин катастрофи тривало кілька років. У 1993 році Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) оприлюднив звіт, в якому визнано помилковими чимало висновків, зроблених у 1986-му. Причинами Чорнобильської аварії експерти назвали наступні: реактор був неправильно спроєктований і небезпечний; персонал не був проінформований про небезпеки; персонал допустив ряд помилок і ненавмисно порушив наявні інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора; вимкнення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам. У 2000 році було остаточно зупинено роботу атомної станції. Зараз у зону відчуження влаштовують екскурсії.

Четвертий реактор Чорнобильської АЕС, на якому сталася аварія

Дякую за увагу