Тема «Радянізація західних областей України  у повоєнний період»

Мета уроку: Охарактеризувати процес радянізації на    західноукраїнських  землях у повоєнні роки;

показати трагізм долі УГКЦ; визначити цілі і методи  збройної                             боротьби ОУН-УПА; 

формувати власне ставлення до методів, якими запроваджувалась радянізація;

   розвивати вміння аналізувати, критично оцінювати історичні  події  і явища, аргументовано пояснювати причини  протистояння на західноукраїнських землях.  

Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть: визначати хронологічну послідовність головних подій відбудовчого періоду;

пояснювати на основі карти зміни в адміністративно-територіальному устрої та відбудовчі процеси у промисловості;

на основі різних джерел інформації: розповідати про життя населення західних областей, опір радянській владі;

порівнювати першу та другу хвилі радянізації західних областей; характеризувати протистояння радянської влади та національно-визвольного руху в західних областях України;

зіставляти різні точки зору щодо цього питання та давати їм власну оцінку.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань (з опорою на попередні знання учнів)

Обладнання: атласи для 11 класу

                          Мультимедійний проектор (підготовлена презентація)

Основні події:

Березень 1946 р.- Львівський собор

Квітень 1947 р. – операція «Вісла»

Березнь 1950 р. – загибель Р. Шухевича

Головні історичні постаті: - Роман Шухеввич

                                                 Йосип Сліпий

                                                 Григорій Костельник

Основні поняття і терміни: радянізація,

                                          націоналізація, колективізація,         

                                           індустріалізація,

                                           культурна революція, УПА,

                                           неканонічний Собор, УГКЦ, 

                                          операція «Вісла».

Хід уроку

I Організаційний момент

II  Повідомлення нової теми і мети ,мотивація навчальної діяльності учнів

Мотивація

Кажуть, що безсмертя довічне для тих, хто загинув у боротьбі за свій народ, за його волю. Сьогодні розглядатимемо тему, яка тривалий час була «білою плямою» в нашій історії. Питання, які ми будемо вивчати,  до цих пір роз’єднують українців. І тому  закликаю до виваженості при розгляді матеріалу.

Для посилення емоційної складової в якості епіграфу пропонуються вислів Гегеля: (слайд )

                                                           Трагедія історії не в  боротьбі правди

                                                        проти неправди,  а в боротьбі                 

                                                       різних  правд

                                                                  Гегель

 Проблемне питання уроку. Слова епіграфа.  Чому саме ці рядки обрано для проблеми? Про які дві правди йде мова? Відповісти в кінці уроку

Учитель: Уривок з фільму

План

1. Колективізація, індустріалізація,
2.  Формування органів радянської влади, культурна   революція. 

3.Доля У ГКЦ. Львівський Собор 1946 р. Й Сліпий.

4. Боротьба ОУН-УПА. Роман Шухевич.

5. Операція «Вісла»

III Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Вчитель :  Учнів попередньому уроці було поділено на   чотири групи  , кожна група отримала завдання підготувати проекти з виконанням мультимедійних презентацій стосовно питань ,які ми сьогодні будемо розглядати

Вчитель:

Протягом 1939-41 рр. радянський режим не встиг закріпитися на  західноукраїнських землях , тому після війни партійні й державні керівники СРСР провадили політику насадження моделі радянської влади в Західній Україні. Цей процес отримав назву «радянізація».,

1. Колективізація, індустріалізація.

 Вчитель: Для яких територій відбувалась друга хвиля радянізації? Для яких -  вперше?

  Учні: Для Галичини радянізація розпочалась у вересні 1939 р., для Буковини та Бессарабії – в 1940 р. Тому на цих територіях мова йшла про відновлення радянізації. Закарпаття було приєднано до УРСР за договором із Чехословаччиною у червні 1945 р., тому для цих територій радянізація тільки розпочалась.

Вчитель:  Питання до учнів: «Пригадайте, що таке радянізація»?.

Учні: Радянязація – процес уніфікації всіх сфер життя відповідно до радянських стандартів.

Вчитель:  Складові радянізації: (слайд 6)

-індустріалізація, колективізація, культурна революція

-вибори до місцевих Рад (контрольовані владою)

-направлення із інших областей України фахівців (лікарів, вчителів, інженерів)

-русифікація

-репресії проти ворогів Радянської влади.

Запрошую доповідача  учнів 1 групи

Колективізація, індустріалізація

    Запрошую доповідача  учнів 2 групи

Формування органів радянської влади, культурна   революція.   

культурна   революція. 

Як ви вважаєте, радянізація західних областей України була визволенням чи окупацією?

2.Доля У ГКЦ. Львівський Собор 1946 р. Й Сліпий.

Вчитель: Розгортання « Культурної революції» в Західній Україні  здійснювалося за напрацьованим радянською владою сценарієм 20 -30- х років  Він передбачав утвердження комуністичної ідеології і нетерпимість до тих хто  думав інакше . Об’єктом войовничої політики стала релігія.

Чим відрізнялось ставлення до релігії жителів Західної України від інших регіонів України?

Учні: Історично населення Західної України ставилось шанобливо до релігії. На відміну від Радянської України,  жителів не піддавали масованій атеїстичній пропаганді.

Вчитель: Який напрямок релігії був найбільш поширений?

Учні: Греко-католицька уніатська церква.

Авторитетна УГКЦ не вписувалась в радянізацію і заважала соціалістичній пропаганді.  Тому її вирішено ліквідувати УГКЦ:

  Доповідь 3 групи  (додаток 2)

Йосип Сліпий (додаток 3)

Вчитель: Греко-Католицька Церква офіційно перестала існувати. Радянська влада руками зрадників фактично заборонила греко-католицьку віру, що була духовною основою галичан.

  Але незважаючи на всі зусилля влади ліквідувати церкву, вона остаточно не причинила свого існування. Легально її структури існувало за межами УРСР, а не легальні діяли в Україні і мали назву “церква в катакомбах”.

Учитель. Ліквідація греко-католицької церкви, насильницька колективізація, масові депортації спонукали до опору діям влади. Організуючим ядром й ударною силою цього опору стали формування  ОУН іУПА.

4. Боротьба ОУН-УПА. Роман Шухевич.                     

Робота з текстовими джерелами

Учні об’єднуються в групи і за схемою,  поданою учителем, опрацьовують документ і відповідають на запитання.

Документ 1 Звернення УПА «За що бореться УПА»

Документ 1

Звернення УПА

«За що бореться Українська Повстанська Армія?» (витяг)

УПА бореться за самостій­ну соборну державу і за те, щоб кожна нація жила вільним жит­тям у своїй власній самостій­ній державі. Знищення націо­нального поневолення та екс­плуатації нації нацією, система вільних народів у власних, са­мостійних державах – це єди­ний лад, який дасть справед­ливу розв'язку національно­го і соціального питання в ці­лому світі.

УПА бореться проти ім­періалістів і імперій, бо в них один пануючий народ понево­лює культурно та визискує еко­номічно інші народи.

УПА бореться проти будь-якої експлуатації.

УПА бореться за свободу друку, слова, думки, переко­нань, віри і світогляду, проти офіційного нав'язування су­спільству світоглядних доктрин і догм; за право національних меншин мати свою власну за формою і змістом національну культуру; за рівність усіх гро­мадян України незалежно від їх національності, в державних та громадських правах...

Документ 2 Проекти постановки ЦК КП/б «Про стан ідейного виховання інтелігенції у м. Львові і Львівській обл. » (1948р.), витяг.

Проект Постанови ЦК КП(б)

«Про стан ідейно-політич­ного виховання інтелігенції у місті Львові і Львівській облас­ті» (1948 р.) (витяг)

...обкоми і райкоми партії в усній і друкованій пропаган­ді повинні постійно підкрес­лювати провідну роль росій­ської культури в розвитку со­ціалістичної культури СРСР, що російський народ є най­більш видатною нацією із всіх націй, що входять до складу Радянського Союзу, що він за­служив загальне визнання як керівна сила серед всіх народів країни, а ленінізм – найвище досягнення російської культу­ри – складає основу культури.

Рольове уособлення

А тепер уявіть, що ви – сучасники цих подій.

    Учні об’єднуються в групи (дві – хлопців, дві — дівчат).

1. (хлопці) – представники радянської влади.

2. (хлопці) – воїни ОУН – УПА.

3. (дівчата) – дружини представників радянської влади.

4. (дівчата) – дружини вояків ОУН – УПА.

  Завдання

Протягом трьох хвилин написати коротенький лист (5-6 речень) своїм дружинам (чоловікам). Про що б ви особисто написали?

Робота з класом

Порівняйте, яким бачили ворогуючі сторони майбутнє України у сфері державотворення прав людини.

Вчитеоь . Отже ,який фінал цієї історичної драми

Доповідь  учнів 4 групи

С.84

Роман Шухевич – генерал Чупринка  (додаток 4)

Вчитель: На землях Західної  України розгорнулась справжня партизанська війна. Загони ОУН та УПА проводили диверсії проти радянської влади, в яких часто  гинули місцеві жителі. УПА після закінчення війни перейшла на  підпільне існування.  Невеликі, добре згуртовані «боївки» (10-15осіб) контролювали територію площею 150 тис. км. Здійснювали 15,5 тис. диверсії, у яких загинуло більше 30 тис. представників рад влади ОУН УПА. Відзначились сумнозвісні спецзагони держбезпеки, які чинили свавілля, замаскувались під, вояків УПА. Переодягнених карателів навіть свої називали упирями, їх жорстокість не знала меж.

Дискусія

Частина українців вважає вояків УПА героями, інші – ворогами. А яка ваша думка? « Займи позицію»

5. Операція «Вісла»

Заходи, спрямовані на придушення ОУН ТА УПА з боку рад влади були жорстокими: блокада і прочісування території, арешти і депортації розстріли і провокації. Кульмінацією цих націй стала «Вісла»

Робота з терміном

Використовуючи інформацію та матеріал підручника скласти структурно-логічну схему: операція “Вісла”.

Причини проведення     ---  Мета ---Привід.--- Період здійснення --- Результати і наслідки

Узагальнення вивченого матеріалу

Вчитель:

А тепер повертаємось до проблемного питання, яке прозвучало на початку уроку. Чому саме ці рядки обрано для проблеми? Про які дві правди йде мова?

 Ліна Костенко писала:

"Кожній нації є за що посипати голову попелом. Тільки не треба ним запорошувати очі наступних поколінь"

   Ми повинні пам’ятати сторінки своєї історії, проте, аналізуючи події минулого, треба шукати  компромісу.

Підсумки

Українці в 1940-50-х рр. підняли небувале за розмахом для цих часів повстання проти деспотії й показали всьому світу приклад масової непокори тоталітарній імперії. Пробачити це непокірним радянська держава не могла.

Домашнє завдання

Додаток 1

Відразу ж за вступом Радянської Армії в Західну Україну на роботу в місцеві органи влади, господарську, політико-партійну та інші сфери із східних областей надсилаються працівники різних спеціаль­ностей. До середини 1946 р. сюди було направлено 86 тис. спеціалістів. Місцевим кадрам на той час не довіряли. На другорядні посади було направлено 53 тис. місцевих активістів — здебільшого на рівні району або села. Так, з 15 120 номенклатурних посад в обкомах партії в Західній Україні наприкінці 1946 р. місцеві працівники займали лише 1832 (12,1 %). Першими заходами нової влади стало утворення спочатку тимчасових, а потім постійних місцевих органів влади у формі рад. Ради, формально обиралися. Вибори мали безальтернативний, чисто формальний характер.  Вибори відбувались під контролем радянських військових. (слайд 9):

Письменник А.Дімаров, який тоді працював у газеті "Радянська Волинь", розповідав, як проходили вибори: "Рано о восьмій у супроводі яструбків почали приходити люди. Лейтенант не дарма лазив на горище. Він просвердлив над обома кабінами по дірці, посадив над кожною по енкаведисту з добре потовченою крейдою в бляшанках. Зайде дядько до кабіни, стане щось писати в бюлетені, а із стелі йому на шапку чи голову вже сиплеться крейда. Вийде, проголосувавши на двір, а тут енкаведишники: — Ану, наклонись! Чиста шапка чи голова - чеши, чоловіче, додому, а якщо посипана крейдою —  до машини”. За вказівками з Москви і Києва керівництво на місцях запроваджувало ті ж порядки, що панували в інших куточках держави.

Додаток 2

Один з перших ударів нової влади було нанесено по греко-католицькій церкві, яка мала величезний вплив на західноукраїнське населення, виступала натхненником національно-визвольної боротьби, не визнавала політику більшовиків.

До встановлення радянської влади Українська греко-католицька церк­ва (УГКЦ) складалася з 3040 парафій і 4440 церков, духовної академії, 5 духовних семінарій, 2 шкіл, 127 монастирів. Видавалось 3 тижневики і 6 місячних часописів. Церкву очолював митрополит, якому підлягали 10 єпископів, 2950 священиків, було 520 ієромонахів, 1090 монахинь, 540 семінаристів. Церква об’єднувала понад 5 млн віруючих.

Смерть митрополита К. Шептицького 1 листопада 1944 р. стала сигналом до початку кампанії проти церкви. Греко-католиків звинувачували у пособництві нацистам.

Наступник Шептицького Й. Сліпий намагався знайти спільну мову з новою владою. Проте вже в березні 1945 р. була підготовлена деталь­на інструкція щодо ліквідації УГКЦ, яка була схвалена Сталіним. Згідно з інструкцією, у квітні 1945 р. були заарештовані єпископи на чолі з митрополитом Й. Сліпим. Усім було запропоновано «добровільно» возз’єднатися з Російською православною церквою. Далі пішли арешти провідних діячів церкви і заслання їх до Сибіру. Протягом короткого часу було закрито церковні освітні установи, розгромлено митрополію та єпархіальні управління, а також заареш­товано близько 2 тис. священиків, монахів, монахинь. У 1946 р. в Києві відбувся закритий процес проти греко-католицької ієрархії на чолі з митрополитом Йосипом Сліпим. Тоді ж у Львові було скликано псевдособор, який прийняв рішення про скасування Берестейської унії 1596 р., розрив з Римом і підпорядкування греко-католиків Російській православній церкві. УГКЦ змушена була перейти у підпілля. Ініціатор і організатор собору єпископ        Г. Костельник був застрілений на одній із вулиць Львова.

За схожим сценарієм розгортались події у Закарпатті. До липня 1947 р. від мукачівської єпархії відібрали 73 церкви, 15 священиків було вислано до Сибіру, 3 убито, а 36 втекли за кордон. На мукачівського єпископа Г. Ромжу було вчинено замах, але він залишився живим. Пізніше він був отруєний в лікарні. Після цього закрили всі греко-католицькі церкви і 50 священиків засудили до різних строків ув’язнення. Наслідком цих акцій було проголошення у серпні 1949 р. Московським патріархом «добровільного возз’єднання мукачівської єпархії з Російською православною церквою».

Ліквідація УГКЦ була складовою частиною плану радянізації західноукраїнських земель. Вона повинна була підірвати опору національно-визвольного руху і духовну опору західних українців.

Джерело С 84

Додаток3

Йосип Сліпий народився 17 лютого 1892 р. на Галичині. Після закінчен­ня школи студіював теологію у Львові, а з осені 1912 р. – в Інсбруку, де 1918 р. здобув ступінь доктора богослов’я. Рукоположений митрополитом Андреєм Шептицьким, молодий священик продовжував свої студії. У 1922 р. Сліпий став професором догматики духовної семінарії у Львові, а згодом ректором. Під його керівництвом семінарія стала розбудована в Греко-католицьку богословську академію. Друга світова війна була поворотним пунктом у житті Й. Сліпого. Окупація Західної України більшовиками поставила УГКЦ у важкі умови. Старий і хворий митрополит А. Шептицький шукав собі заміни. 25 листопада 1939 р.      Й. Сліпий був призначений наступником на митрополичому престолі.

У роки німецької окупації (1941-1944) Й. Сліпий відродив духовну семіна­рію, а також діяльність Богословського наукового товариства. Після повернен­ня радянської влади Йосип Сліпий був заарештований і засуджений на вісім років примусових робіт. Згодом він був засуджений ще три рази, пробувши у в'язницях і таборах до 1963 р. За наполяганням Папи Римського і світової громадськості    Й. Сліпий був звільнений і прибув до Рима. Тут він розпочав бурхливу діяльність: відновив на чужині колишню Львівську духовну акаде­мію (Український католицький університет), монастир Студитів, діяльність Українського богословського товариства та видання часопису «Богословіє».

25 січня 1965 р. Й. Сліпого було обрано кардиналом і владикою  УГКЦ. На 93-му році його життя обірвалося. Згідно із заповітом у 1992 р. його було перепоховано у Львові.

Додаток 4

Роман Шухевич

Роман Шухевич народився у 1907 р. По закінченні середньої школи вступив до Львівського політехнічного інституту. Зі студентських років почав брати активну участь у національно-визвольній боротьбі.     У 1925-1929 рр. був членом Української військової організації (УВО). Згодом став одним з її провідних   діячів. У 1929 р. серед перших стає членом ОУН.  За свою діяльність був заарештова­ний польською владою і кинутий до в'язниці. Через деякий час був звільнений за амністією. У цей час відомий під псевдонімом «сотник Щука».

 Р. Шухевич відразу відгукнувся на події в Карпатській Україні. Він прибув до краю, де став одним з організаторів і керівником «Карпатської Січі» (1938-1939).

У 1939-1940 рр. працював у Проводі ОУН на посту референта зв'язку з українськими землями в складі СРСР. У 1940-1941 рр. входив до складу Проводу ОУН. Брав участь у II Великому зборі ОУН (весна, 1941 р.). Після збору став крайовим провідником ОУН на українських землях Польського генерал-губернаторства. Розраховуючи на допомогу Німеччини у визволенні України й відродженні державності, Р. Шухевич став організатором і керівником Українського легіону (батальйони СС «Нахтігаль» і «Роланд»). Цей легіон брав активну участь у на­паді Німеччини на СРСР. Але після загарбання України німецьке командування розпустило легіон. Антиукраїнська політика Німеччини змусила Р. Шухевича перейти від співробітництва до боротьби з німецькою окупацією.

Навесні 1943 р. він став військовим референтом у Проводі ОУН. У сере­дині 1943 р. III Надзвичайний Великий Збір ОУН обирав Р. Шухевича на посаду голови Бюро Проводу ОУН (у цей час він відомий під псевдонімом Тур). З осені став Головним командиром УПА і вже відомий як генерал Тарас Чупринка.

Із 1944 р. під псевдонімом Лозовий очолив уряд Головної Визвольної Ради, Секретаріат військових справ, командував УПА, був головою Проводу ОУН. На цих посадах він залишався до своєї смерті. У 1945 р. Провід ОУН видав Декларацію, у якій взяв на себе зобов'язання, що не залишить території України і буде вести боротьбу. 5 березня 1950 р у селі Білогорщі під Львовом Р. Шухевич загинув під час бою з радянськими військами.

Невідома Україна. "Повоєнна Україна". Фільм 104 44с. -1.40

Akcja Wisla 1947 r. Part 2.m2p

Вогонь і зброя (Розповідь про УПА на Закерзонні) 1 год 5хв40 - 7 .30

HISTORY УПА армія нескорених Warriors of UPA-army

                            ↓                                         ↓                                                ↓

                                                                          ↓

                                                                          ↓

                                                                          ↓

                                                                          ↓

Завершення війни ОУН-УПА зустріли під гаслом Р.Шухевича “Домагатися, щоб ні одно село не визнавало радянської влади. Діяти так, щоб усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не потрібно боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Не залякувати, а фізично знищувати.  Хай із 40 млн. українського населення залишиться половина – нічого страшного в цьому нема”. Таким чином, УПА здійснювала акції не тільки проти радянських урядовців, військових підрозділів, а й проти українців, які перейшли на бік радянської влади. Про активність УПА свідчать кількість боїв і сутичок з радянськими військами. У 1946 р. їх було 1945, у 1947 – 1005, у 1948 – 1441. За офіційними даними оунівці здійнили 14,5 тис. диверсій, терористичних актів, в яких загинуло не менше 30 тис. військовослужбовців, працівників державних та охоронних органів, місцевих жителів.

Боротьба точилася жорстока з обох боків. Вона ставала дедалі запеклішою. В її вогні часто відкидалися норми моралі обома сторонами, що вело до великих жертв цивільного населення. За найменшою підозрою у співробітництві з ОУН-УПА цілі села ставали жертвами каральних операцій з боку радянських підрозділів. За офіційними даними, тут у 1944-1953 рр. було заарештовано майже 104 тис. осіб, які підозрювалися у зв’язках з ОУН-УПА. За цей час було виселено (за вийнятком Закарпатської області) майже 66 тис.сімей. У 1945-1953 рр. за різного роду “антирадянські політичні злочини” в Україні було заарештовано 43379 чол. віком до 25 років, з них у західних областіх України – 36340 чол.

Зрозумівши ілюзорність своїх сподівань на початок радянсько-американської війни, ОУН і командування УПА з 1947 р. переходить до тактики партизанської війни. Якщо  спочатку переважали форми широкої повстанської боротьби (контролювання певної території, створення альтернативних радянським органам влади національно-державних структур, діяльність крупних формувань), то в 1947 р. відбувається перехід до тактики боротьби невеликими групами, широкої підпільної роботи, саботажу, антирадянської пропаганди, індивідуального терору проти представників правлячого режиму.Факторами, які визначили трансформацію тактичної лінії УПА, були також значні втрати  у протиборстві з радянськими військами, загибель багатьох лідерів, певні успіхи радянської влади у суспільних перетвореннях у західноукраїнському регіоні. З березня 1950 р. фактично скінчився організований опір на західноукраїнських землях, хоча окремі невеличкі загони УПА та рештки підпілля ОУН діяли ще до середини 50-х років.