РАЙОНУВАННЯ ПРИРОДНИХ ЛАНДШАФТІВ, ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ НА КАРТАХ. АНТРОПОГЕННІ ЛАНДШАФТИ. РІВНИННІ ЛАНДШАФТИ, ЇХ РІЗНОМАНІТНІСТЬ

Тема: ЛАНДШАФТ ЯК ПРОСТОРОВО-ЦІЛІСНА СИСТЕМА. КАРТА «ЛАНДШАФТИ». ДОСЛІДЖЕННЯ К. ГЕРЕНЧУКА. РАЙОНУВАННЯ ПРИРОДНИХ ЛАНДШАФТІВ, ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ НА КАРТАХ. АНТРОПОГЕННІ ЛАНДШАФТИ. РІВНИННІ ЛАНДШАФТИ, ЇХ РІЗНОМАНІТНІСТЬ

Мета:

навчальна: узагальнити та систематизувати знання про взаємозв'язок природних компонентів на прикладі вивчення природно-територіальних комплексів України; сформувати поняття «ландшафт», «антропогенний ландшафт», знання про фактори утворення та класифікацію ландшафтів; удосконалювати навички роботи з тематичними картами на прикладі карти ландшафтів;

розвивальна: розвивати аналітичне мислення, навички систематизування та узагальнення;

виховна: виховувати відповідальне ставлення до природного розмаїття.

Тип уроку: формування нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: підручник, атлас, фізична, тектонічна, кліматична, рослинності й ландшафтна карти України.

Опорні та базові поняття: ПТК, природний компонент, ландшафт, класифікація, клас, тип, підтип, природний ландшафт, антропогенний ландшафт.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ

✵ Що називають природним комплексом?

✵ Наведіть приклади ПК Землі від дуже маленького до найбільшого.

✵ Назвіть закономірності ПК.

✵ Наведіть приклад ПК та покажіть взаємозв’язок його компонентів.

✵ Наведіть приклади змін ПК людиною.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Досі ми вивчали різні природні компоненти території України. При цьому завжди звертали увагу на їхній взаємозв’язок і різний результат різноманітності їх поєднання. Саме ці результати і є нашим об’єктом вивчення на сьогоднішньому уроці.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Природні комплекси

ПТК — на суходолі, ПАК (аквальні) — у водному середовищі.

Ландшафт (ПТК) — частина земної поверхні з однорідними фізико- географічними умовами (єдність геологічного розвитку, тектонічної будови, однотипність рельєфу, кліматичних умов, ґрунтів і рослинності). Ландшафти поділяються на природні та антропогенні (сільськогосподарські угіддя, кар’єри, водосховища тощо).

Природні фактори ландшафтоутворення: зональні — кліматичні (співвідношення тепла та вологи); азональні — тектонічні структури, рельєф, водні об’єкти.

Наука, яка їх вивчає, називається ландшафтознавством.

Каленик Іванович Геренчук (1904-1984) — один із засновників структурної геоморфології, досліджував ландшафти України, проблеми їх районування, охорони.

2. Районування ландшафтів

Типові ландшафти за дрібнішими відмінностями фізико-географічних умов поділяються на менші за розмірами.

Фізико-географічна країна відповідає одному класу ландшафтів: вона також визначається за впливом тектонічного чинника і особ­ливостями циркуляції атмосфери. Рівнинним країнам притаман­ний своєрідний, неповторний набір природних зон, а гірським краї­нам — висотних поясів. Понад 9/10 площі України належить до південно-західної частини Східно-Європейської рівнинної фізико-географічної країни, де чітко виражена зональність ґрунтово-рослинного покриву і ландшафтів у цілому.

Українські Карпати є частиною Альпійсько-Карпатської гірської фізико-географічної країни, а Кримські гори є крайньою західною частиною Кримсько-Кавказької фізико-географічної країни. Оскіль­ки гірські країни сформувалися у межах Середземноморського рух­ливого поясу, їм притаманна висотна поясність.

Головне: Класи виділяються за переважною формою рельєфу; підкласи — за висoтою; типи і підтипи за кліматичними компонентами, види та підвиди — за особливостями природних процесів, складом гірських порід.

Ландшафтна карта відображує ієрархію (відповідна побудова легенди) та територіальне розташування ландшафтів.

На основі ієрархії ландшафтів виділяють природні територіальні одиниці фізико-географічного районування з урахуванням зональних та азональних факторів.

Природні країни відповідають класам ландшафтів (визначають за впливом тектонічного та кліматичного факторів): Східноєвропейська рівнинна (південний захід). Карпатська гірська (східна частина), Кримська гірська.

Фізико-географічна зона — це частина природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього простягання та відповідають території найбільшого поши­рення одного певного типу ландшафтів, тому природні зони ви­діляють відповідно до змін показників забезпеченості теплом і вологою. У межах Східно-Європейської рівнинної країни у кор­донах України виділяють три природні зони — мішаних лісів, Лісостепу та степу. Знайдіть їх на карті фізико-географічного райо­нування. У свою чергу, в межах зони степу виділяють три підзони відповідно до трьох підтипів ландшафтів: північно-, середньо- та сухостепову.

Головне: Природні зони відповідають типу ландшафтів у межах рівнинної території (за показниками забезпеченості теплом та вологою): мішанолісова, широколистих лісів, лісостепова, степова.

Природні підзони відповідають підтипу ландшафтів. Виділяють тільки в межах зони степу: північностепова, середньостепова, південностепова (сухо-степова). У межах зон і степових підзон виділяють краї (за ступенем континентальності клімату та неоднорідності поверхні), а в межах рівнинних країв та гірських країн — природні області (відповідно до Тектонічних структур, висоти над рівнем моря, розчленованості рельєфу).

Фізико-географічна провінція — це частина зони або підзони, що характеризується ступенем континентальності клімату та неоднорідністю поверхні. Найчіткіший поділ на провінції спостерігається у Лісостепу і північному Степу

Фізико-географічна область — складова частина фізико-географічної провінції. При визначенні меж областей враховують їхню пов'язаність із тектонічними структурами, положення над рівнем моря, ступінь розчленування поверхні, склад гірських порід.

Фізико-географічний район — найменша одиниця районування, яка виділяється на основі переважання одного виду ландшафту у певній місцевості.

Взагалі фізико-географічне районування проводиться з метою по­легшення описання природних територій на науковій основі. Тому воно має велике значення для поглиблення уявлень про законо­мірності природних умов територій, зокрема території України. Чим детальніше здійснено фізико-географічне районування, тим кращою виявляється вивченість території. Оскільки господарська освоєність території України є високою, розв'язання проблем природокористу­вання потребує всебічного врахування природних умов і ресурсів.

Назва ландшафту є дуже складною на перший погляд, але в ній відображені основні особливості гірських порід, характерних форм рельєфу, типів ґрунтів, рослинних угруповань, впливу діяльності людини на ПТК. У шкільних навчальних атласах назви ландшафтів спрощені.

3. Антропогенні ландшафти

Цей тип утворився в результаті перетворення людиною (цілеспрямованого або опосередкованого) природних ландшафтів. До антропогенних ландшафтів належить більшість сучасних ландшафтів України.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

✵ Що ви розумієте під поняттям «ландшафт»?

VІ. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Заключне слово вчителя:

•            Україна розташована у межах трьох фізико-географічних країн:
  Східно-Європейської рівнини, Українських Карпат та Кримських гір;
•            на рівнинній території України чітко вираженими є три при­родні зони: мішаних лісів, лісостепу та степу;

фізико-географічне районування значно полегшує описання
природи певних територій.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.               Опрацювати текст підручника
2.               Повторити за картою розташування фізико-географічних природних зон.