" Разом - за екологічне майбутнє"

В. 1. А що воно щастя ? - запитую в себе.

А що воно щастя ? - питаю у вас. Може це г роші та іномарка,

Й робота хороша.

В. 2. Щастя не в грошах, - у добрій дитині.
Щастя в землі, на якій ти живеш.

Без них ти зачахнеш, помреш.

Без них душа блідне, а потім чорніє, Розсипається, гине.

Уч. Моя земля, я з неї взята,

Із неживого я - жива.

Житгя зуміли передати Каміння, дерево й трава.

Моя земля - моя колиска І груди повні молоком.

Мої стежки далекі й близькі,

І мирна тиша, й бурелом.

Моя земля! Піду до неї,

І розчинюся я у ній,

Але воскресну знов зорею У вічну цілісність надій.

Моя земля, як Божа Мати,

Як лоно чисте для основ.

Тебе наш Бог зумів підняти Й перетворити на любов.

Уч. Ось джерело криничне б'є,

І голосом говорить срібним.

Тут все священне, все своє,

Бо зветься просто - краєм рідним, Де слово світиться моє.

Уч. Від тебе все:

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста,

І серця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

Від тебе все:

Любов і радість визнання,

І пристрасть ласк і щедрість долі, На тебе я рівняюся щодня,

Радію я, й милуюся тобою,

 Вкраїно мила! Рідна сторона!

Уч. Більше, ніж саму себе

Я люблю свою хатину,

Рідне небо голубе.

Рідну землю - Україну.

г^ч

Уч.

Уч.

Бо мене в цій хаті
Колисала рідна мати.

Вчила перший крок ступить, Перше слово вимовляти.

Бо ніде, ніде в світах З неба сонце так не гріє,

І в замріяних ночах Стільки зірок не зоріє.

Бо земля в нас, як ніде,

Потом, кров'ю предків злита, Родить збіжжя золоте - , Життєдайне, соковите.

Є у кожної дитини - Матінка єдина:

Та, що любить нас і дбає, розуму навчає.

 Є у кожної дитини, навіть сиротини,

Наша мати солов’їна - рідна Україна.

Є і буде жити божа Мати - наша ненька - Мати всього світу.

Хоч сторони всі світу

Чотири я знайду,

Та сторони такої,

Як рідна не знайду.

На північ чи на південь,

На захід, схід піду –

У рідну сторононьку

 Я завжди шлях знайду.

Щастя для пташини Там, де вє гніздо.

Там, де батьківщина,

Хоч земель є сто.

Моє село - краплиночка на карті,

Хоч не відоме, та дарма.

Ну а чого без нього були б варті,

Ми з вами, й кожне зокрема?

Я хочу, щоб завжди жило Моє найкращеє село,

Весняно повнились сади,

Й криниці чистої води.

Щоб зеленіли поле й ліс,

Щоб жайвір сонячний приніс У цей весняний світлий день Найкращу із своїх пісень.

В.1. Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси. Любимо бувати в полі лісі. Радіємо спілкуванню з природою, милуємось її красою. І саме природі ми зобов’яз своїм існуванням.

Уч.

Уч.

Уч.

В.2. І сьогодні ми зібралися, щоб обговорити питання екологічного стану нашої планети

й місцевості, в якій ми живемо, що ми можемо зробити, щоб зберегти нашу землю для
наших дітей та внуків.

(на сцену виходить дівчина у зеленому платті та віночку - Природа )

справа чуйних. І тому, мені, Природі - матінці, не байдужі,

1

¥

Природа,     Охорона природи
як до мене ставляться.

Було у Матері - Природи дві донечки такої вроди :

Хто їх побачив хоч на мить, - не міг забуть і розлюбить.

Голубооку звали - Флора, у неї очі наче зорі,

. Завжди замріяна, тендітна, ласкава, ніжна та привітна.

А Фауна швидка, як вітер, могла за птахами летіти,

І за оленями стрибати, та з білочками пустувати.

Обидві світ живий любили, від так його боготворили.

Тож вирішила мудра мати на посаг їм дарунки дати :

Мрійливій Флорі - світ рослинний, а жвавій фауні -дьаринний
Щоб берегли і доглядали, від злого захищали.

Живуть в легендах і понині живого світу дві богині.

Флора,     Флора - давня богиня,

Зелен-роду берегиня.

І вродлива, й сановита,

Вся квітами оповита.

Розвіває квіти всюди,

Аби радість мали люди.

І дерева, трави, квіти -
То неначе діти.

Одяга їх в різні шати,

Восени вкладає спати,

Будить ранньою весною.

Жити в праці й неспокої.

В.1. Слово « екологія» впевнено увійшло в ужиток. Його можна почути по радіо та т

телепередачах. Стало це не випадково. З розвитком цивілізації вплив людей на природу

став щодалі більш потужним. Природі самій уже не сила загоїти завданих ран. Першими^

на сполох вдарили вчені, потім лікарі, журналісти і політики.

В.2. Чорнобильська катастрофа, постійні аварії нафтових танкерів у морях, отруєні
промисловими відходами річки, зникнення лісів, забруднення повітря. Становище, що
склалося на Землі, вчені визначають як екологічну кризу. І немає сьогодні важливішого
завдання, аніж пошук шляхів виходу з неї.

Уч.      Вогонь, радіація люто звіріли,

Кипіли граніт і смола.

Не грішники - хлопці там в пеклі горіли...

І зона мовчання була.

Свій шлях починала незнана ще ера Борні із новим найжахливішим злом,

І грюкав, і гримав до кожного в двері Четвертого блоку розлом.

9

В.1. Нашу голубу планету часто порівнюють з великим космічним кораблем, який летить

просторами Всесвіту. А людство - екіпаж цього корабля.

В.2. Тривога на космічному кораблі Земля! Майбутнє Землі у небезпеці!

Уч. Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти -
Конвалія й фіалки ніжні,

І вісник березня - підсніжник?

Невже ми більше не побачим.

Як сон - трава росою плаче,

Троянда степу, квітка мрій,

Жар - цвітом землю не зігріє?

Уч.      Ще назва є, а річки вже немає,

Усохли верби, висохли рови.

І дика качка тоскно оминає

*

Рудиментарні залишки багви.

Куди ти ділась, річенько ? Воскресни !

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

І світить спека ребрами моста.

( на сцену виходять Рибалка, Мисливець, Турист)

М. Оце так зустріч! А яка прекрасна поляна!

Р. Влаштуємо пікнічок і дамо красі цій прочухана!

А/. І постріляємо в пташок!

Т. І розкладемо багаття - нехай прогріється лісок.

Р. Організуєм шашличок, зробимо шалашик із гілок.

Т. Поборюкаємось серед квіток!

Р. Я за озерцем лісовим так заскучив!

М. Ох, і житуха в нас, Андрюха!

Р. Як десь за пазухою в Бога. Ти згоден з нами, брат, Сєрьога?

Лісовик. Зривайте лише спогади, а квіти залишайте!

Ой, люди, людоньки, нарешті совість майте.

І птахів, і звіряток жорстоко не вбивайте!

Ой, люди, людоньки, нарешті совість майте.

М. Друзі, не будемо влаштовувати дебати,

Дозвольте мудру річ сказати!

Можливо у житті і рідко так буває,

Проте й мисливець совість має.

Р. А рибалка теж не варвар і злодюга,

Йому тепер не до лиця над природою наруга.

Т. А я давно став надійним спільником
Дубам і кленам, галявинам зеленим,

Квітам, траві. Звірятам і пташкам крилатим.

Л.    Тоді нехай дзвенить у лісі свято!

Уч.   Де не підеш, де не глянеш - соромно дивитись,

Як з природою своєю вмієм обходитись.

Засмітили наші парки, ліси та дороги.

Що ми робим, люди добрі? Побіймося Бога!

'

Цілі купи сміття всюди несуть, висипають,

Де попало всюди гадять, совісті не мають.

Нагло нищать свою землю і святу природу,

Не думають, що залишають майбутньому роду. Скільки річок і озер вже занапастили.

Щоб довести все до ладу зараз нема сили.

Досить атом нас руйнує, різні хімікати...

Ми не можем в ріднім домі собі раду дати. Епідемію розносим, заразні мікроби,

Самі собі все шукаєм біду та хвороби.

Нам за приклад - зарубіжжя, як там живуть люди: Чистота куди не глянеш, і порядок всюди.

Давно пора подивитись і собі так жити,

Щоб квітучу рідну землю геть не засмітити.

Бо не знайдеш в цілім світі такої країни.

Любім, браття, свою неньку, бо ми її діти.

Нехай наша Україна розцвіте розмаєм,

Тільки щастя і добра щирю їй бажаю.

( на сцену вбігають сміттєвички)

1.      ий. Привіт, замурзала братва!
2.       ий. Навіщо ж нам такі слова?
3.       ий. Махнім на все отак рукою!
4.       ий Оце поспати досхочу, а тут з вами голову морочу.

1-ий А мені вже хочеться у людські душі бруду знов налити, щоб захотілось всім
смітити.

2.   - ий. Ага! Ось іде наш отаман, сміттєвий пан.

Отаман. Зібралися! Не забарилися! Не посвіжішали? Бува не вмивалися?

3.   - ий. Давай наряд скоріше, друже, бо хочу я смітити дуже.

Отаман. Сьогодні ти погубиш зопалу мільйони душ. А ти - в водойми наплюєш.
4-ий. А я робити що сьогодні мушу?

Отаман. Зумій переконати люд в лісах скрізь звалища робити.

1 - ий. Так це довір мені! Я так стараюсь, що аж схуд. Довір! Я всіх заставлю у ліса^

смітити.

Отаман. Давайте за роботу всі гуртом! (позіхає, сідає під деревом, засинає)

1. - ий. Ага, наш отаман вже притомився.
2.   - ий. Давайте перед дорогою наш « гімн сміттєвий» заспіваєм, нехай людина нас

пізнає.

( співають частівки)

Люди в місті голосили:

« Ой, тяжке у нас життя,

Власті митницю зробили,

Щоб не вивезли сміття!»

Перевалку помідорну Знає кожен в нас малий,

В річку чисту і прозору Звідти мчить потік помий.