8 клас УЛ

Реалістична поезія. Реалізм в українській поезії ХІХ ст., його особливості (огляд). Павло Грабовський «Я не співець чудовної природи…», «До матері», «До Н. К. С.»

Мета: допомогти усвідомити значення творчості П. Грабовського для української літератури, для визвольного руху України; зрозуміти тематику творчості, ставлення поета до художнього слова, як до засобу боротьби зі злом і неправдою. Пройнятися почуттями поета – засланця. Відчути бажання працювати для України. Виховувати любов до поетичного слова.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет П. Грабовського, ілюстрації до творчості поета, виставка книг, авторські поезії, музика                              

                        Поезія Грабовського – крик болю і туги за рідною Україною.  

І.Франко                                  

Хід уроку

1. Мотивація теми і мети уроку                                        

-   П. Грабовського весь світ знає його як геніального українського поета, неперевершеного майстра слова.. Він заслужив славу, шану і честь, стовривши прекрасні поезії, які люблять, шанують люди, прагнуть зазирнути у душу поета, щоб зрозуміти його думки, почуття.

П. Грабовський говорив: “…Наша сила в народі, тож мусимо бути європейцями на грунті українському”.

          Цими словами він ніби нагадує сучасникам: якщо людина має  Батьківщину, рідну землю – це вже велике щастя . Втрата її – велике горе, рівноцінне смерті.  Біль і туга за рідною Україною – один з основних мотивів творчості  поета , який посилював бажання боротися за долю неньки – України.

Поет розуміє, що він буде тільки тоді щасливий, коли народ стане вільним.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Реалізм в українській поезії XIX століття став провідним напрямом у другій половині століття, змінивши романтизм. Це була епоха «правди життя», де митці відмовилися від ідеалізації на користь об'єктивного аналізу дійсності. Основні риси реалістичної поезії:

Соціальна зумовленість: Поведінка та почуття героя пояснюються його походженням, соціальним класом та середовищем. Типовість: Зображення типових характерів у типових обставинах (наприклад, доля селянина-кріпака або інтелігента-народника). Критичний пафос: Викриття суспільної несправедливості, безправ’я та гніту. Народність: Використання живої народної мови та фольклорних мотивів для розкриття реальних проблем. Аналітизм та психологізм: Дослідження внутрішнього світу людини через призму соціальних обставин. 

Провідні представники: Тарас Шевченко — заклав основи критичного реалізму, особливо у творах періоду «трьох літ». Іван Франко — ключовий теоретик і практик реалізму («науковий реалізм»), який поєднав поезію з філософським та політичним аналізом. Леонід Глібов — майстер реалістичної байки, що через алегорію висміював тогочасні вади. Павло Грабовський — представник «мученицького» реалізму, чия лірика пронизана темами в'язничного побуту та боротьби. Степан Руданський — творець жанру співомовок, що правдиво відтворювали побут та гумор народу. Яків Щоголів та Іван Манжура — відобразили в поезії етнографічні та соціальні деталі життя українського степу й села. 

Т.ч., Реалізм у поезії часто переплітався з елементами натуралізму та пізнього романтизму, створюючи особливий сплав, характерний для українського літературного процесу того часу.

2. Опрацювання життєвого та творчого шляху письменника (у підручнику с.119-120)

Або Павло Грабовський (1864–1902) — видатний український поет-лірик, публіцист, перекладач та громадський діяч, чиє життя стало символом незламності духу перед обличчям імперського гніту.  Народився 11 вересня 1864 року у селі Пушкарне на Харківщині (нині Сумська область) у родині бідного сільського паламаря. Навчався в Охтирському духовному училищі та Харківській духовній семінарії, де приєднався до таємного народницького гуртка. Через участь у політичній організації «Чорний переділ» та поширення забороненої літератури був заарештований у 1882 році. Загалом з 18 років він майже не бачив вільного світу, перебуваючи під постійними арештами та наглядом поліції.  Більшу частину зрілого життя провів у тюрмах Харкова, Іркутська та на засланні в найвіддаленіших куточках Сибіру (Якутія, Тобольськ). Попри важку виснажливу працю писарем чи коректором та підірване здоров’я, він продовжував писати вірші та перекладати. Помер 12 грудня 1902 року в Тобольську від туберкульозу, так і не отримавши дозволу повернутися в Україну. За заповітом похований поруч із декабристами. 

Творча спадщина:

Збірки: «Пролісок» (1894), «З півночі» (1896), «Кобза» (1899). Основні теми: Боротьба за волю, соціальна несправедливість, доля жінки-борця, туга за Батьківщиною. Перекладацька діяльність: Грабовський відкрив українському читачеві твори Шекспіра, Байрона, Гете, Гюго та багатьох інших класиків світової літератури. Життєвий шлях Павла Грабовського є прикладом «мученицького реалізму», де особиста трагедія автора нерозривно пов'язана з боротьбою всього народу за кращу долю. 

3. Читання та аналіз творів

-Важкий шлях на заслання до Сибіру для П. Грабовського був скрашений  щирими почуттями дружби й кохання до  Н. К. Сигиди, людини великої душі, учительки таганрозької школи, активної учасниці організації “ Народна воля”, засудженої на каторгу. Їй присвятив Павло Грабовський кращі свої поетичні рядки:

Такої певної, святої,

Такої рідної, як ти.

Такої щирої, простої,-

Вже більше, мабуть, не знайти.

Таку не часто скинеш оком,

Такою тільки що марить…

А раз зустрінеш ненароком –

Навіки долю озарить!

Страшна, нелюдська трагедія відбулася  6 листопада  1889 року в місті Кара, Забайкальського краю: за наказом  амурського генерал-губернатора  барона Корфа покарано стома ударами різок жінку.То була політично ув’язнена – каторжанка Н.К. Сигида, яка  посміла вдарити свого жорстокого ката – коменданта тюрми, жандармського підполковника Масюкова. 11 листопада 1889 року Надія Сигида померла.

«До Н. К. С.» (Надії Сигиди)

    Тема: Подвиг жінки в боротьбі за волю.

Ключовий образ: Жінка — не слабка істота, а мужній боєць, символ нескореності.

Мораль: Смерть за ідею є початком безсмертя в пам'яті народу.

Вчитель. Сумував П. Грабовський за Україною, за рідним краєм, за друзями, мамою.

«До матері»

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=699

Тема: Звернення сина-вигнанця до найріднішої людини.  Глибока туга, провина перед матір'ю за те, що обрав небезпечний шлях. Символіка: Образ матері зливається з образом України.

 «Я не співець чудовної природи…»( у підручнику с.120)

Тема: Роль поета і поезії в суспільстві.

Провідна думка: Поет не має права на «чисте мистецтво», поки його народ страждає.

Художній прийом: Протиставлення (антитеза). «Чудовна природа» vs «сльози та горе»

IV. Закріплення знань

V. Підсумок уроку

    - Шановні друзі! Любіть Україну, український народ, як любив їх всім серцем П.А.Грабовський, не цурайтеся рідного слова, традицій, звичаїв і обрядів. І хоч зараз багато ще нерозв’язаних проблем, крокуйте в життя з Вірою, Надією, Любов’ю. І нехай пісня лунає у вашому домі.

Домашнє завдання : вивчити вірш на вибір