Реалізація сучасних освітніх технологій на уроках історії

Реалізація сучасних освітніх технологій на уроках історії

В умовах сучасної школи перед кожним вчителем стоять непрості завдання. Це пояснюється тим переломним станом, на якому перебуває освіта сьогодні. Йде ломка старих систем і концепцій. В результаті практичної діяльності вчителів, наукових досліджень і теоретичних узагальнень науковців у 90-х рр. ХХ століття склалася нова критично-креативна модель освіти. На відміну від старої, адаптивної моделі, вона запропонувала кардинально нові погляди на роль освіти в житті людини, її зміст, принципи, мету, завдання.

Відповідно до цих змін у розумінні історії як науки, головною метою сучасної шкільної історичної освіти визначається не засвоєння певної суми знань, а розвиток особистості учня:

• формування історичних знань та розвиток історичного мислення;
• вироблення навичок наукового  сприйняття історії, її суті та впливу;
• виховання учнів як свідомих громадян, усвідомлення ними важливості загальнолюдських цінностей;
• підготовка учнів до свідомої творчої участі у суспільному житті.

Отже, відповідно до нової мети шкільної історичної освіти пріоритет надається не предметному аспекту, а мотиваційному. Учні на уроках мають навчитися розуміти природу і суть історичних подій, критично сприймати інтерпретації історичного процесу істориками, бути здатними на власне бачення та аргументоване відстоювання своєї позиції.

Тож на сучасних вчителів історії покладається дуже відповідальна місія, адже саме предмети суспільствознавчого циклу покликані відігравати провідну роль у формуванні ключових компетентностей учнів. В таких умовах дуже багато залежить від особистого підходу вчителя до своєї праці, усвідомлення ним завдань, які стоять перед школою взагалі та шкільною історичною освітою зокрема на сучасному етапі.

Продовжуючи практично працювати над формуванням в учнів історичного мислення, на даному етапі я зосередив основну увагу на такому його аспекті, як критичне мислення.

Бо без розвитку критичного мислення сьогодні не можливо досягти тієї мети, яку ставить перед собою шкільна історична освіта, неможливе формування громадянської компетенції, оскільки саме розвиток критичного мислення забезпечує громадянам здатність усвідомлювати та відстоювати власну позицію, уміння визначити проблеми й знаходити шляхи їх розв’язання.

Слід детальніше зупинитися на змісті терміну «критичне мислення». Під критичним мисленням розуміють не огульно - негативне ставлення до будь-чого, а наукову оцінку позитивних та негативних рис явищ дійсності. Критичне мислення – це наукове мислення, суть якого полягає у прийнятті ретельно обміркованих та зважених рішень стосовно довіри до будь-якого твердження: мусимо ми його сприйняти чи відкинути, а також ступінь упевненості, з яким ми це робимо. Критичне мислення означає не негативність суджень або критику, а зважений розгляд різноманітних підходів до проблеми.

Критично мисляча людина нічого не сприймає на віру, бо вона здатна оцінювати різні твердження та робити об’єктивні судження на основі добре обґрунтованих доказів.

Критичне мислення – це здатність ставити нові запитання, знаходити різноманітні аргументи, приймати незалежні та продумані рішення.

Формуючи власну систему роботи, я поставив перед собою 3 питання:

1 – коли слід розпочинати формування в учнів основ та навичок критичного  мислення; (коли?)

2 – за допомогою яких методів та прийомів слід працювати над формуванням критичного  мислення ? (як)

3 –  які результати слід очікувати (навіщо?)  (рефлексія);

Зупинюсь детально на першому питанні.

У науковій літературі відповіді на це питання різняться. Є точка зору, що починати у спрощеній формі над формуванням критичного мислення можна вже на етапі молодшої школи. Проте більшість дослідників вважають за можливе формувати критичне мислення на етапі старшої школи. Спробую обґрунтувати власне бачення цієї проблеми.

Вивчення історії як окремої шкільної дисципліни відбувається у середній та старшій ланках школи. У 5-му класі учні вивчають пропедевтичний курс історії, який покликаний познайомити школярів з історичними поняттями (історичні джерела, простір, час), ознайомити з державними та національними символами, історичними героями, визначними подіями.

В 6-7 кл. учні вивчають період стародавньої історії та середньовіччя. Це яскравий, насичений матеріал, який створює основу інформаційно-осмислювального курсу. Проте особливості фізичного і психічного розвитку учнів підліткового віку, нестійкість уваги, несформованість інтересів не дають можливості на цьому етапі перейти до осмислювально-узагальнюючого вивчення історії. Але саме на цьому етапі формуються основні навички історичного мислення, що вже у 8-му  класі, дозволяє використовуючи їх починати формування в учнів навичок порівняння, аналізу, синтезу. Саме ці навички є висхідними  для формування основ критичного мислення.

Навчальний матеріал історії 8-го -9-го класів насичений проблемними питаннями, саме в цьому курсі вивчаються основні поняття, які є базовими у формуванні системи історичних цінностей. Так, наскрізними  проблемами через курс всесвітньої історії проходять питання революцій та становлення демократії, науково-технічний прогрес та його наслідки, національно-визвольна боротьба народів світу, через курс історії України – національно-визвольний рух, становлення української нації та державотворення.

Отже, саме на цьому навчальному етапі, для успішного та результативного засвоєння матеріалу вкрай необхідним є формування основ критичного мислення та його подальший розвиток у старшій школі. Перехід від репродуктивного рівня використання  знань до реконструктивного і творчого вимагає використання на уроці нових методів навчання.

Але слід зазначити, що психологічні передумови для розвитку критичного мислення слід закладати у молодшій школі. Оскільки, привчені у початковій школі до авторитарних методів учні значно повільніше стають на шлях розвитку критичного мислення у середній та старшій ланці.

Таким чином, ми переходимо до розгляду другого питання – практичні методи та прийоми формування критичного мислення. Навчальний процес на засадах критичного мислення повинен бути побудований так, щоб учні:             

• висловлювали власні судження,
• виділяли головне та робили порівняння,
• оперували доводами та конкретними фактами,
• відокремлювали правдиву інформацію від неправдивої, факти від суджень,
• самостійно ставили питання, формулювали проблему й альтернативні шляхи її творчого розв’язання,

Розвитку цих умінь і навичок сприяє застосування на уроках таких методів навчання, як:

• ситуаційнорольові ігри,
• метод відкритої трибуни,
• метод проектів,
• метод «Сократівського опитування»,
• «дошка запитань»,
• «асоціативний кущ»,
• «знаємо хочемо дізнатися – дізналися,
• «займи позицію»,
• «так і ні»,
• «мозковий штурм»,
• «складання сенканів»,
• метод дискусій (дебати),
• метод дослідження документів (історичних джерел),
• читання тексту з позначками,
• читання тексту в парах, спрямоване читання.

Вибір методів розвитку критичного мислення на уроці залежить від типу уроку і його структури. На одному уроці може бути використано декілька методів розвитку критичного мислення, а саме, на етапі актуалізації опорних знань, мотивацій навчальної діяльності, вивчення нового матеріалу, осмислення нових знань, систематизації й узагальнення нових знань і умінь.

Та ключовим моментом є розуміння того, що методи розвитку критичного мислення мають застосовуватися системно і виконувати свою функцію на різних етапах уроку.

Пропоную до уваги таблицю, в якій я зробив спробу впорядкувати можливі варіанти застосування конкретних форм та методів розвитку критичного мислення на окремих етапах уроку.

Системне застосування методів та форм, спрямованих на розвиток критичного мислення допомагають школярам розвинути не лише загальнонавчальні вміння і навички, а й навички комунікацій, плідної співпраці та зорієнтувати особистість на такі демократичні цінності як плюралізм, толерантність, діалог і компроміс. До того ж практичне застосування методів формування критичного мислення на уроці підвищує мотивацію учнів, допомагає раціонально використати навчальний час.