Рецептивний погляд на творчість Т.Шевченка через призму компаративістики

Рецептивний погляд на творчість Т.Шевченка  через призму компаративістики

 

1

Об’єктом дослідження є поезії Т.Шевченка «Заповіт», «Поставлю хату й кімнату», твори Р.М.Рільке «Смерть поета», критичні праці Г.Давиденко,  Ю.Микитенко, матеріали виступів О. Пахльовської.

Предметом дослідження є рецепція творчого доробку Т.Шевченка сучасним читачем, а також вплив Т.Шевченка на австрійського поета Р.М.Рільке.

Мета:  відстежити типологічні збіги у творчій спадщині австрійського поета та українського поета, спричинені історико-суспільними, літературними та психологічними чинниками світового мистецького процесу.

Мета досягається вирішенням таких завдань:

–                    дослідити процес проникнення творів українського митця в світове мистецьке середовище; 

–                    простежити формування ставлення Р.Рільке до творчості Т.Шевченка та використання образів українського поета у творчості;

–                    шляхом елементів компаративного зіставлення перекладів вірша «Смерть поета» Р.Рільке дослідити об’єктивні та суб’єктивні чинники, що вплинули на якісну характеристику інтерпретації; 

–                    здійснити порівняльний  аналіз віршів Т.Шевченка та Р.М.Рільке з метою зясування аналогій хронотопу, образів поезії;

–                    виявити специфіку типологічних аналогій та відмінностей моделі «людина й Всесвіт» у контексті творчості Р.Рільке й Т. Шевченка.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його положення і висновки поглиблюють знання про творчі взаємини Р.М. Рільке й Т.Г.Шевченка; матеріали можуть бути використані при подальшому дослідженні складної та суперечливої картини літературного процесу означеного періоду, при підготовці уроків з  української та світової літератур.

 

 

2

"Навчи мене твоєї пісні, навчи мене твого страждання!"

Р.М.Рільке

 

Ким є  Тарас Шевченко для нас, людей ХХІ століття: забронзовілим та вивченим  уздовж й впоперек,  без білих  і темних плям?  Тоді чому його іменем називають вулиці європейських міст у наш час? Так, на честь  200 річчя з дня народження українського поета його ім’ям названа центральна вулиця Кембриджа. "Эта улица проходит с востока на запад города, в этом также есть и определенный символизм. Работы Тараса Шевченко разрушают барьеры между Востоком и Западом", - сказал преподаватель украинских студий в университете доктор Рори Финнин. [3]

Актуальним для дослідження такої постаті, мабуть, є погляд з висоти нашого часу, з точки зору вічності. Ю.Микитенко у своєму дослідженні «Тарас Шевченко й античний світ» вважає, що необхідно подивитись на творчість поета неупередженим поглядом,  уважно спостерігати за текстом, очищувати його від ідеологічного нальоту. [11] Про  переосмислення  творчої спадщини української літератури  пише у своїй дисертації  «Чарлз Діккенс і українська література: проблеми рецепції та типології» Богачевська Л.: «Пріоритетним завданням українського літературознавства останніх десятиліть стало переосмислення культурного надбання світової художньо-естетичної думки загалом і нове розуміння творів українського красного письменства зокрема. Цьому сприяє й компаративістика як галузь літературознавства.» [1]

 Чи є Тарас Шевченко каноном, тим творцем, тексти якого необхідно пропонувати дітям чи навпаки, як стверджують сучасні науковці, маємо зменшити кількість обов’язкових творів для вивчення. Треба, либонь, залишити якісь загадки, які через необов’язковість захочеться читачам розгадати?

3

У Великобританіі вважають, що "слишком долго личность Тараса Шевченко была помещена на гранитном постаменте... Однако в Кэмбридже мы определяем и изучаем его как поэта глобального значения. В своем инновационном использовании просторечия он сравним с Бернсом, а в конфессиональным лиризме он столь же интимен, как Рильке.

Своей мистикой он похож на Блейка, а гуманизмом – на Тагора" (Рори

Финнин.)[3]

Оксана Пахльовська, професор Римського університету «La Sapienza», письменниця, культуролог, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка вважає Шевченка письменником ХХІ століття. «У своєму виступі Оксана Пахльовська наголосила на тому, що творчість Шевченка – як, утім, і вся українська література, – потребують перечитання, а отже, контекстуалізації насамперед у межах європейського канону: «Проблеми ідентичності, мови, незалежності країни були центральними в добу Романтизму не лише для України й інших слов’янських країн, а й для всієї Європи, хоча й різною мірою. Без польського, італійського, французького, німецького контексту годі збагнути цього великого письменника, чий погляд проникав далеко в перспективу майбутніх віків. Адже той його образ Кобзаря, який так оспорюється модерністичною критикою, не був лише сублімацією конкретної постаті в українській історії – сліпого кобзаря, вчорашнього козака, що в епічних думах оповідав сюжети героїчної козацької боротьби. Це гомерівський образ сліпого співця-аеда, який викликає з небуття минуле, інтеґруючи його в майбутній час. Але це також і образ старозавітного пророка, який стигматизує аморальність свого часу задля морального його перезаснування, задля катарсису, що відкриває нові горизонти прийдешнього. Давньогрецька і старозавітна алюзії не роблять, однак, із Шевченка бранця минулого. Навпаки, допомагають побачити 

 

4

його творчість як систему знаків, концептів, попереджень, пророцтв, крізь призму яких проглядає мабутнє.» [9]

Отже, Т.Шевченко – поет світового масштабу. Поет, якого шанують читачі за кордоном. Але найголовніше, чи є актуальною його поезія в Україні? Як віддзеркалюється душа великого Кобзаря в душі конкретного читача? Які ключі до поетичного світу Тараса віднайдемо ми, читачі ХХІ століття? Спробуємо відійти від «хуторянської українофільської установки» (А.Прицак), застосовуючи герменевтичні принципи аналізу, елементи компаративістики, й відкриємо свій світ у поетиці Шевченка. З цією метою згадаємо вплив творчості Тараса на світогляд та формування Р. М. Рільке як поета.

       Австрійський письменник Райнер Марія Рільке (1875-1926)  в Україні побував в червні  1900 р. Два тижні він прожив у Києві, неодноразово відвідуючи святі місця українського народу – храми, монастирі, старовинні пам’ятники. Далі Рільке по Дніпру спустився  до Кременчука, поклонився праху Т.Шевченка у Каневі, далі була Полтава й мальовничі українські села, Харків. «…Ці кургани, могили минулих поколінь, немов застигла хвиля простяглись уздовж степу. І в цій країні, де могили є горами, люди стали прірвами – глибокими, темними, мовчазними. Слова їхні – тільки хисткі мости над їхнім буттям. Зрідка здіймаються чорні птахи над могилами. Зрідка спадають на людей цих дикі пісні, щоб зникнути в них, як зникають птахи в небесах. На всіх напрямках – нескінченність» - писав Рільке  Зустрічався поет  з українським художником І. Репіним, з професором М.Сторорежко, який відкрив Рільке Тараса Шевченка.  «Майже чотирнадцять днів я провів у Києві, в гарному літньому місті-саді, про яке я згадував у попередньому листі до Тебе. Тепер збираюся Дніпром уділ. Вирушаю кораблем завтра, в неділю 17 червня, о 8 годині ранку, в понеділок вісімнадцятого прибуваю вранці до Кременчука, а ввечері в 

 

5

Харків, столицю гарної славетної України» - пише Рільке у листі до матері.

[11] 

Україна надихнула поета на створення вірша "Карл Дванадцятий мчить по Україні" і новел "Як старий Тимофій умирав співаючи" та "Пісні про Правду".

Земля без меж, вітри, рівнини,  Лісів там тіні старовинні  Й незмірна неба височінь.  Пливуть тобі назустріч села	І знов зникають в далині,  Немов прожиті щойно дні  Чи пісня дзвонів невесела.
	(Переклад Миколи Бажана)

На цій землі побачив Рільке приклад гармонії людини, природи й Бога. Саме тут відкрився для поета шлях, його власний шлях поета. І тоді з`явились

слова: "Пригорнись душею до Вкраїни"[2,6]

Місто з його разючими контрастами не задовольняло поета. Тут він вбачав злочин проти гармонії й краси. Музу Рільке знаходив у спокої заміської тиші, у садочках, біля струмочків… Там, де гармонія природи, людини й Бога. Тут поет відчуває силу свого народу, тут приходить натхнення. У чому призначення митця? Що залишиться після нього?

Звернемось до найбільш відомого вірша Т.Шевченка,  до «Заповіту». Який код закладений у ньому Кобзарем для прийдешніх поколінь? Всі знають, що написаний він був у тяжкий час для поета – під час хвороби як останнє слово.

«Поховайте мене на могилі» - ці слова асоціюються із місцями, які оповиті історією, де зберігається душа народу, ключі до серця України.  У словнику читаємо:

 «На могилі» - штучний пагорб у степу; поховання скіфського, сарматського або ще давнішого часу ◆ Як умру, то поховайте// Мене на могилі,// Серед степу широкого,// На Вкраїні милій…Т. Г. Шевченко, ««Заповіт»» . В цьому  6 значенні слово часто вживане в топонімах ◆ Гостра Могила, Кам'яна

Могила. [12]

Шевченко бажав спочивати не у ямі, а на пагорбі, подалі від умовностей урбаністичного світу «Серед степу широкого», щоб «було видно, було чути як реве ревучий». Звуки великого Дніпра ті ж самі, які були за часів Київської Русі, вони не змінилась, в них живе код народу – прагнення до волі. Адже образ «кайданів»- це не тільки звільнення від поневолювачів, кайдани є рабські й у самій людині, коли вона не може звільнитися від свого внутрішнього рабства. Тарас чекає на «сім`ю вольну й нову» не тільки у політичному й економічному планах, а й у духовному, у розумінні себе як славного «наріду», який самодостатній, який не пристосовується, а вимагає поваги до себе й сам будує своє майбутнє.

Простір у вірші – широкий,  розімкнений; кобзар-характерник бачить й чує з Високої Могили всю Україну. Категорія часу у вірші ще ширша – від минувшини, від Аскольда, козаків й до майбуття. Недарма Шевченко похований біля Аскольдової могили, на Черняхівській горі, яка стала називатись народом Тарасовою. Чи не тому Рільке відвідав це місце, щоб душею торкнутись душі Тараса?

Тарас Шевченко як романтик ХІХ століття змальовує свого ліричного героя самотнім, на лоні природи, яка є для нього оберегом. Так, образ хати – будинку присутній у вірші, присвяченому Ликері «Поставлю хату й кімнату». Простір у цьому вірші замкнений, духовний світ ліричного героя не допускає нікого, особливо того, хто зрадив. Самотній герой тікає від суспільства, чужого світу у свій світ, де є «благодать, садок-райочок». Дієслово «спочивати» відображає мрію героя мати сім`ю, дітей, матір. Світ, який може зруйнувати мрію, показаний за допомогою метафори «ти –  запалиш рай мій самотний». Час у поезії переплітається: давній, майбутній, мрія, сон. От тільки про теперішній  час поет не говорить: поставлю, посиджу, буду спочивати, присниться, підкрадешся, наробиш лиха.  Чи не бажання Тараса

7

зберегти свою душу від втручання, нехай й колись коханої, але чужої людини? Для мене це бажання зберегти своє «я», яке, можливо, не варто показувати людям, які не зможуть тебе зрозуміти, бо ти «чужої» крові.

Рільке вважав, що поет, який створив народну пісню рівний Богові. Про це він написав в оповіданні «Пісня про Правду». Є ще один вірш Рільке про поета рівного Богові – «Смерть поета»

 Традиційно цей вірш  вважається присвяченим пам’яті Тарасу Шевченку. Чи це так?  У перекладах М.Бажана, В.Стуса, М.Фішбейна зв'язок Поета зі своєю рідною землею показується майже ідентично: М.Бажан:

Ті люди, що живим поета знали, не відали, яким єдиним він  зі світом був: його лицем ставали  ці води, гори, ниви цих долин В.Стус:

Але не знали ті, що з ним жили,   що він один був їхнім рідним краєм:

  рікою, кручею, зеленим гаєм,   Вони ж – його подобою були. М.Фішбейн:

Не відали, що він і світ – одне, ті, що його пізнали до розлуки, його лицем були глибини, луки, розлийводи, цвітіння весняне.

У всіх перекладах   обличчя Поета стає рідним краєм, долинами й зеленим гаєм. Рільке побачив вічне поєднання Поета із своєю землею. Він народжений цими луками, долинами, кручею й зеленим гаєм й сам став землею. Читаючи цей вірш Рільке, можемо стверджувати, що австрійський митець споглядав посмертну маску Поета, яка й дала поштовх до такої 

8

метафори.  Відомо, що Рільке бачив посмертну маску Шевченка у Києві, про що пише Мальта Лаурідса Брігге у своїх нотатках. [13] 

Павел Глоба вважає, що  «по ним (посмертним маскам) можно узнать многие особенности характера, в том числе и те, которые человек старался скрывать при жизни. …  посмертная маска открывает лицо… меня поразила маска гениального Тараса Шевченко. На портретах его обычно рисуют хмурым, суровым, но посмертная маска, в частности главная линия подбородка, свидетельствует об обратном -- Кобзарь был человеком мягким, даже беззащитным. А его хмурость, вероятно, происходила от того, что не удавалось из-за сложных обстоятельств биографии в полной мере

реализовать огромный творческий потенциал.» [14]

Недарма в останній строфі вірша «Смерть поета» Рільке пише: О, лик його - то весь безмежний світ,  що марно горнеться до нього нині,  а машкара, що вкрила лик людині,-  вона чутлива й ніжна, наче плід,  приречений загинути у тлінні (М.Бажан)

Безперечно, Шевченко – письменник світового рівня. Перефразуючи О.Пахльовську слово Шевченка поєднує в нерозривну єдність минуле, теперішнє й майбутнє. Залишається лише одне: кожному знайти свого Шевченка, віднайти ті коди, які необхідні саме тобі, твоїй душі, у цьому часі.

"Навчи мене твоєї пісні, навчи мене твого страждання!"

 

Джерела

1.     Богачевська Лілія Орестівна. Чарлз Діккенс і українська література: проблеми рецепції та типології : Дис... канд. наук: 10.01.05 - 2007.

2.     Давиденко Г.       История      зарубежной          литературы          ХХ    века http://uchebnikionline.ru/literatura/istoriya_zarubizhnoyi_literaturi_xx_stolit tya_-_davidenko_gy/avstriyska_literatura_stolittya_rm_rilke_tselan_kafka.htm

3.     http://15minut.org/article/v-anglii-pojavilas-ulica-tarasa-shevchenko-2013-

10-17-13-23

4.     http://wiki.ciit.zp.ua/index.php/"Пригорнись_душею_до_Вкраїни".Райнер _Марія_Рільке

5.     http://shkolyaram.narod.ru/rain.html

6.     http://www.zippo.net.ua/index.php?page_id=295

7.     http://info-shkola.ru/biografiya-rilke/

8.     http://www.litmir.net/br/?b=129924&p=44

9.     http://www.day.kiev.ua/ru/article/obshchestvo/taras-shevchenko-pisatel-hhiveka1

10. Микитенко Ю. Вплив рецептивної теорії на сучасну наукову ситуацію.

http:/uastudent.com/vplyv-receptyvnoi-teorii-na-suchasnu-naukovusytuaciju-chastyna-3

11. Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна. – Київ:

«Либідь», 2012. – 272 с.

12. http://uk.wiktionary.org/wiki/могила

13. http://www.rumvi.com/products/ebook/нотатки-мальте-лаурідса-брігезбірник

14. http://srv1.fakty.ua/71092-pavel-globa-quot-posmertnaya-maska