Редьярд Кіплінг, «Якщо»: українські переклади й контексти

Урок  зарубіжної літератури, 7 клас

Тема: Редьярд Кіплінг, «Якщо»: українські переклади й контексти

Мета (формувати компетентності):

предметні – з′ясувати роль творів Редьярда Кіплінга на сучасному етапі; сприяти поглибленню розуміння учнями понять: оригінал, переклад, підрядник, переспів, анафора, антитеза;

 ключові – формувати вміння зіставляти та порівнювати різні варіанти перекладу найвідомішого у світі Кіплінгового вірша, визначати особливості українських перекладів, здійснених в умовах спротиву тоталітаризму;

загальнокультурні – формувати вміння працювати в групах, виявляти повагу в колективі, формувати навички соціальної поведінки, змістом яких є любов до України, повага до історичної пам’яті, гордість за нескорених співвітчизників. 

Очікувані результати:

знаннєва складова – учні оперують поняттями «оригінал», «переклад», «контекст», «анафора», «антитеза»;

діяльнісна складова – учні розуміють роль українських перекладачів С.Караванського, Є.Сверстюка, В.Стуса, зіставляють умови, в яких здійснювався переклад вірша українською, обговорюють, як вони вплинули на зміст перекладу, порівнюють алегоричні образи, створені різними перекладачами;

ціннісна складова – учні відчувають гордість за свою непокірну націю.

 Тип уроку: урок засвоєння нових знань, урок компаративного аналізу.

Форма уроку: у форматі роботи малих груп.

 Обладнання: ноутбук, мультимедійний проєктор, інформаційні картки, тексти трьох перекладів вірша Р.Кіплінга «Якщо» (С.Караванського, Є.Сверстюка, В.Стуса).

 

 

Хід уроку:

І. Етап орієнтації, мотивації діяльності: забезпечення емоційної готовності учнів до заняття (створення сприятливої атмосфери, налаштування на позитивну співпрацю).

Перегляд відео https://www.facebook.com/TNMKband/videos/233984372370019/

ІІ. Етап цілевизначення і планування:

- формулювання мети та очікуваних результатів;

- планування навчальної діяльності. 

Вступне слово вчителя. Щойно ви мали змогу послухати вірш, який було написано ще в ХІХ столітті. Прочитаний у сучасній манері солістом гурту ТНМК на руїнах знищеного ущент, проте нескореного українського Бахмута. Кіплінг промовляє до нас крізь віки, закликаючи до стійкості й віри в перемогу.

 На минулому уроці ми з вами дослідили історію написання вірша «Якщо», зокрема й те, які стосунки були в автора із сином, які популярні тогочасні ідеї закладав Кіплінг у свій так званий «Заповіт». Ми говорили про рецепцію твору в англомовному світі, адже це один з найвідоміших віршів англійською, а до Кіплінга було неоднозначне ставлення ще за його життя. Ми читали оригінал і підрядник, тобто дослівний переклад. Сьогодні ж спробуємо дослідити історію українських перекладів вірша та умови, в яких вони здійснювалися, а також обговоримо, як ці умови вплинули на зміст перекладу. Проведемо порівняльний аналіз  і виокремимо алегоричні образи, створені різними перекладачами. Адже недарма кажуть, що перекладач у прозі – раб, а в поезії – суперник. Звичайно, ми не зможемо в межах уроку познайомитися з усіма перекладами цього вірша українською, тому що їх багато. Зосередимося на перекладах Святослава Караванського, Євгена Сверстюка і Василя Стуса.

ІІІ. Етап цілереалізації.

1. Робота в групах.

Завдання для всіх груп: опрацювати інформацію картки і заповнити кластер.

1.Ім’я та прізвище перекладача

2.Роки життя

3.Місце народження

4.Діяльність

5. Приналежність до громадських організацій

6. Обставини  перекладу вірша Р.Кіплінга “If”.

Картка для І групи:

Святослав Караванський (1920–2016) народився 24 грудня 1920 року в Одесі. Під час Другої світової війни потрапив у полон нацистів. Звільнившись у 1942 році, Караванський навчався в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН під псевдо «Бальзак». Радянський режим звинувачує його у «буржуазному націоналізмі». В обмін на волю пропонують співпрацю – доносити про настрої молоді. Караванський відмовляється і отримує 25 років таборів. В ув’язненні Караванський працює на лісоповалі – будує магістраль Тайшет, залізницю на річці Печорі і шиє спецодяг.

«Легше дихати» стало після смерті Сталіна. Караванський береться за написання віршів, казок, п’єс, робить переклади. «Безперечно, Караванський належить до подвижників. Він став на захист української мови, боровся за права українців на свою мову і за це був запроторений до концтаборів. Однак і там він продовжував працювати. Там він перекладав з англійської і Шекспіра, і Кіплінга, і Бернса», – каже мовознавець Лариса Масенко. Загальний термін, проведений Караванським у радянських таборах, склав 31 рік.

У лютому 1979 року його оголосили членом Української Гельсінської групи. Після звільнення, 30 листопада 1979 року, Караванський із дружиною Ніною емігрували до США. На чужині Святослав Караванський продовжує працювати. Разом з дружиною вони працюють на Українському радіо та в газеті «Шлях перемоги». За кордоном Караванський публікує низку праць з мовознавства. Останні роки життя Святослав Караванський жив і працював у техаському Дентоні. У 96 ще їздив на скутері і писав блоги.

 Ось деякі цитати з блогів Караванського: «Зараз іде війна. Але вона рано чи пізно скінчиться. Росія не виграє цієї війни. Позаземні сили не допустять цього. Крим буде повернуто Україні. Це буде історичний період, який сприятиме Україні думати про свою державну мову». Своє довголіття Святослав Караванський пояснював так: «Я багато голодував у таборах, бувало, й по місяцю. Лишалася шкіра й кості. А тоді наростало нове тіло, нові клітини. Коли прийшла старість, ці молоді клітини не хочуть вмирати і не дають вмирати й старшим клітинам. Тому й живу».

«Кожен горить на віку, як уміє,
Інший хвилину, а інший – весь вік,
Тільки б не скиглив, тільки б хай діяв!
Тільки б знав твердо, що він – чоловік!»

Святослав Караванський залишив по собі унікальні дослідження з мовознавства та словники, серед яких і словник синонімів української мови: близько 17 тисяч синонімічних рядів. А ще приклад великої життєстійкості і працелюбства.

Картка для ІІ групи:

 

Євген Сверстюк (1928-2014) народився 13 грудня 1928 року в селі Сільце Горохівського району на Волині. Навчався у Львівському університеті, потім була аспірантура Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України. Вчителював, працював в «Українському ботанічному журналі». У 1965 році в Одеському університеті захистив дисертацію на ступінь кандидата педагогічних наук.

 

Утім, головна наука радянського виживання – пристосуванства до влади – була непритаманна безкомпромісній натурі Сверстюка. У 1964 році, коли в Державній бібліотеці Академії наук України було спалено відділ україністики, суспільство сколихнув гострий памфлет «З приводу процесу над Погружальським». Автором був Євген Сверстюк, хоча КДБ так і не зміг цього довести. Пізніше не менший резонанс мала його книга «Собор у риштованні», видана 1970 року в Парижі.

 

Цього було достатньо, щоб у 1972, на хвилі масових арештів українських дисидентів, його арештували, а після цього «гуманний радянський суд» призначив йому максимально можливе за 62 статтею («За антирадянську агітацію і пропаганду») покарання – 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання.  Відбував термін у Пермських таборах, де брав участь у численних акціях протесту, голодуваннях і страйках. На засланні у Бурятії працював столяром геологічної експедиції.  Він жодного дня не прожив, як він казав, «без рядка». Це була його духовна потреба осмислювати і писати. Євген Сверстюк є автором книг, численних статей з літературознавства, психології і релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької й англійської, зокрема й Р.Кіплінга.

 

Повернувшись, Євген Сверстюк не полишив мрію про відродження України. Він став одним із засновників Українського культурологічного клубу, довгий час очолював українське відділення Міжнародного ПЕН-клубу, разом з іншими моральними авторитетами увійшов до ініціативної групи «1 грудня».

 

Його важко було назвати борцем – він рідко з’являвся на високих трибунах, більше – серед людей, де можна було поговорити віч-на-віч, достукатися до серця. Швидше, він був невтомним трудівником на ниві українського духу. «Сверстюк у 80+ був підірваний дядько. Він міг сісти в авто і проїхати 500 км. Міг піднятися на 320 сходинок на купол Собору Святого Петра.  Жартувати про Сибір, коли холодно. Жартувати про себе. Говорити правду. Мислити глобально. Бачити стратегію. Мотивувати. Діяти всупереч. Писати пронизливо. Міг піти на передній край. І стояти там до кінця», - так відгукнулася про нього волонтер групи «1 грудня» Ярина Ясиневич.

 

До останніх днів життя виступав перед молоддю, брав участь у громадських обговореннях, давав інтерв’ю та коментував для преси важливі питання сьогодення.

Картка для ІІІ групи

 

Василь Стус (1938-1985)  народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині. Він був четвертою дитиною в селянській родині. Батьки мали власне господарство та землю. Однак із початком колективізації та примусового навернення людей у колгоспи сім’я змушена була переїхати жити до міста Сталіно (сьогодні Донецьк). Після закінчення школи Василь вступив до Сталінського педінституту на філологічний факультет. Його спеціальність за дипломом: українська мова, література та історія. І це в часи, коли радянська влада всіляко намагалася утискати все українське!

 

 Був учителем української мови та літератури, у 1961-1963 роках викладав у школі №23 у Горлівці Донецької області. Восени 1963 року Василь Стус переїхав до Києва, бо хотів встановлюватися як літературознавець: вступив до аспірантури Інституту літератури імені Т. Шевченка. Перші роки в Києві працював над поетичною збіркою, перекладами, літературною критикою.

 

4 вересня 1965 р. під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова у кінотеатрі "Україна" підвівся та звернувся до присутніх у кінозалі зі словами: "Хто проти тиранії, встаньте!". І підвівся увесь зал. Це була акція протесту проти арештів української інтелігенції. 

 

Василя виключили з аспірантури, а згодом і заарештували. Влада відправила його у табори Пермського краю та Мордовії. У серпні 1979 року Василь Стус повернувся до Києва і вступив до Української Гельсінської групи, яка об’єднала всіх українських правозахисників. У травні 1980 року його знову заарештували та звинуватили в “антирадянській діяльності й пропаганді”.  Сумарно за обидві справи йому присудили 23 роки примусових робіт, позбавлення волі, заслання. Попри нелюдські умови утримання, багато писав, перекладав з німецької, англійської, італійської, іспанської, французької та інших мов.

 

Переклад вірша Кіплінга «If» остаточно завершив весною 1981 року і присвятив своєму синові Дмитру, якому тоді було 15 років. У листі з ув'язнення, звертаючись до сина, Стус писав: «Дорослішай, сину. Ти мусиш швидко  подорослішати. Якраз до цього твого віку повторюю свій переклад пречудового вірша Редьярда Кіплінга (він теж писав вірша "Синові", хоч назвав його "If")».

 

Українська діаспора намагалась висунути Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури, але не встигла завершити всі процедури, бо він помер у колонії.  Обставини смерті досі викликають питання. Офіційна версія — зупинка серця, але є припущення про те, що його вбили. Спочатку був похований у росії, на кладовищі колонії, потім його тіло перевезли до Києва та поховали на Байковому кладовищі.

 

 

2. Презентація роботи груп. Створення порівняльної таблиці на основі кластерів, виділення спільних рис.

 

1.Ім’я та прізвище перекладача	Святослав Караванський	Євген Сверстюк	Василь Стус
2.Роки життя	1920-2016	1928-2014	1938-1985
3.Місце народження	м. Одеса	с. Сільце, Волинь	с. Рахнівка, Вінниччина
4.Діяльність	мовознавець, поет, перекладач	літературознавець, поет, перекладач	літературознавець, поет, перекладач
5. Приналежність до громадських організацій	Українська Гельсінська група	Український культурологічний клуб, ПЕН-клуб	Українська Гельсінська група
6. Обставини (місце, час) перекладу вірша Р.Кіплінга “If”.	Ув’язнення в радянських таборах, 50-і рр.	Ув’язнення в радянських таборах, 70-і рр.	Ув’язнення в радянських таборах, 80-і рр.

 

Висновки: як бачимо, всі троє перекладачів були сучасниками, науковцями, правозахисниками, поетами і працювали над перекладами, перебуваючи в різні часи в радянському ув’язненні, у  чому вбачається певний символізм – готовність витримувати випробування, «нікому про втрати й слова навіть не сказать», як заповідав колись англійський поет.

 

3. Евристична бесіда. Порівняльний аналіз перекладів.

  -  Як можна перекласти назву вірша «If» українською мовою? (коли, якщо, як).

   - Які назви мають аналізовані нами переклади?

  (Святослав Караванський використовує в назві й перекладі форму «Коли». Євген Сверстюк перекладає назву  твору  як «Якщо»,  проте в тексті перекладу вживає і «якщо», і «як». Переклад Василя Стуса відомий  під назвою «Синові» – саме з такою назвою його нещодавно було перевидано окремою книжкою).

 

- Чи змінили українські перекладачі первісний задум автора – уславлення сильної особистості – джентльмена з міцно стиснутими вустами?

 

(В Україні «If» отримав дещо інше звучання – маніфесту сильної особистості, що кидає виклик системі. У Великій Британії це вірш для хлопчиків, був час, коли на повноліття вони отримували книжечки з цим віршем. Коли Україна зіткнулася з радянським устроєм, то люди, які ставали проти системи,  жертвували своїм матеріальним становищем, своєю свободою заради принципів. А кредо англійського джентльмена — це кредо людини, яка, попри все, не відступає від своїх переконань. Так що перекладачі не змінили, а розширили задум автора).

 -  Пригадаймо літературознавчі поняття і простежмо, як вони співвідносяться між оригіналом і перекладами.

• Анафора – єдинопочаток. Одна з риторичних фігур; вживаний на початку віршованих рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом усього твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Використовується для підсилення емоційно-смислової значимості окремих слів чи фраз.
•  Антитеза - це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом.

 

 -  Скільки анафор в оригіналі? А в перекладах?

(В оригіналі, як і в перекладах Караванського і Сверстюка, 10 анафор, у Стуса – 13).

  4. Робота в робочих зошитах. Доповніть таблицю, вписавши пропущене.

Художній засіб	Оригінал	Переклад Караванського	Переклад Сверстюка	Переклад Стуса
антитеза	тріумф - катастрофа			облуда щастя – машкара нещасть
		юрба - цар
алегоричні образи				нерви, думи, тіло
звертання			сину, сину мій
метафора	всі гублять голови		всі упали духом

 

5. Перевірка роботи в зошитах, підведення підсумків порівняльного аналізу.

- Які висновки можна зробити на основі цих порівнянь?

(Переклади є досить точними. Їх не можна вважати переспівами. Проте кожен український поет вносить у розуміння цього твору щось своє. В українських перекладах герой менш категоричний і більш терплячий, у чому можна простежити риси української ментальності. Вічні істини кіплінгівського твору, які були породжені самим життям, залишаються незмінними в усі часи. А проаналізовані варіанти українських перекладів – яскравий приклад урахування нашого національного духу, підтверджений самим життям перекладачів).

 IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Складання пам’ятки: «Ти – Людина»

• Вір у себе, невтомно чекай свого часу.
• Не створюй кумирів, не зазнавайся.
• Залишайся незворушним, не опускай руки в розпачі.
• Зумій почати все спочатку.
• Невтомно працюй над собою.

2. «Вільний мікрофон». Над чим спонукав замислитися урок?

•      Коли Кіплінг писав цей вірш, то, певно, не задумував щось бунтарське, а просто описував генерала, якого дуже шанував. Та виявилося, що автор вклав у цей вірш насправді більше, ніж сам підозрював. І тому так багато українців його перекладали.
•      Наприклад, чому ув’язнили Караванського? Його посадили за українську мову. Це була його принципова позиція, яка простому обивателю може видатися смішною: можна ж було писати свої праці на ідеологічно «правильну» тематику — і живи собі, ніхто тебе не чіпатиме.
•      Хто змушував Стуса підводитися на кіносеансі? Він же знав, що якщо його ув’язнять, то він може не пережити цього. Але він не відступає від своїх переконань. Вони всі троє, Караванський, Стус, Сверстюк, відмовилися просто піддатися системі, вони абсолютно безнадійно йшли проти неї, не маючи великої підтримки й натовпу шанувальників, які будуть кричати «Молодці!». Така, як багатьом, напевно, здавалося, безглузда дія заради принципів. А це якраз те, що закладено в цьому вірші.

3. Підсумок, формувальне оцінювання, домашнє завдання.

Сьогодні, коли триває жорстоке повномасштабне вторгнення рашистів, нам потрібно виявляти стійкість і незламність. Саме тому Кіплінг зазвучав тепер в Україні по-новому, як ніколи потужно. Перегляньте в мережі відео, послухайте пісні на його вірші. Цікавий факт: Кіплінг мало того, що забороняв банкам вкладати свої гроші в російські цінні папери, а  ще й має низку дуже однозначних віршів про ворожу нам країну. «Немає миру з ведмедем, що ходить, мов чоловік» – цей лозунг з вірша Кіплінга актуальний як ніколи!

Домашнє завдання: вивчити уривок вірша «Якщо» в самостійно обраному перекладі напам’ять.

 

                               

 

Список використаних джерел:

1. Джозеф Редьярд Кіплінг. Межичасся. Поетичні твори. Упорядник Володимир Чернишенко.- Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2009.

2. https://tyzhden.ua/red-iard-kipling-iakoho-my-ne-chytaiemo/

3. /2023-01-16-rusofobija-kenseling-pisni-ukrainskoju-cikavi-fakti-pro-redjarda-kiplinga/

4. https://www.facebook.com/TNMKband/videos/233984372370019/